Постанова

від 29.07.2015 по справі 903/350/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 903/350/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача 1: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 06.04.2015 року)

відповідача 2: не з'явився

органу прокуратури: ОСОБА_2 (посвідчення №010593 від 20.12.2012 року)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій", смт.Ратне, Ратнівського району Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від "04" червня 2015 року у справі № 903/350/15 (головуючий суддя Якушева І.О., судді Бондарів С.В., Вороняк А.С.)

за позовом Прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації, смт.Стара Вижівка, Старовижівського району Волинської області

до - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій", смт.Ратне, Ратнівського району Волинської області (відповідач 1)

до Синівської сільської ради, с.Синове, Старовижівського району Волинської області (відповідач 2)

про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) №21 від 01.12.2013 року, скасування рішення сесії Синівської сільської ради №29/5 від 19.11.2013 року, зобов'язання звільнити нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області (головуючий суддя Якушева І.О., судді Бондарів С.В., Вороняк А.С.) від 04 червня 2015 року у справі №903/350/15 було задоволено позов Прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації (надалі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» (надалі - відповідач 1) до Синівської сільської ради (надалі - відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) №21 від 01.12.2013 року, скасування рішення сесії Синівської сільської ради №29/5 від 19.11.2013 року, зобов'язання звільнити нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки. Скасовано рішення сесії Синівської сільської ради №29/5 від 19.11.2013 року "Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок часток (паїв) сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва". Визнано недійсним договір оренди земельної частки (паю) №21 від 01.12.2013 року, укладений між Синівською сільською радою, Старовижівського району та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій", на підставі якого передано нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки частки (паї) №301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323, 324, 325, 326 загальною площею 17,0 га. вартістю 224036, 20 грн., що розташовані за межами населеного на території Синівської сільської ради, Старовижівського району. Зобов'язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" звільнити нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки №301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323, 324, 325, 326 загальною площею 17,0 га. вартістю 224036,20 грн., що розташовані за межами населеного пункту на території Синівської сільської ради, Старовижівського району. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" (44100, Волинська обл., Ратнівський район, смт.Ратне, вул.Нова, 2, код ЄДРПОУ 37236628) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу "Судовий збір, за позовом прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації, господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885") 1827 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. Стягнуто з Синівської сільської ради (44430, Волинська обл., Старовижівський район, с.Синове, вул.Радянська, 15, код ЄДРПОУ 04332874) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м.Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу "Судовий збір, за позовом прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації, господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885") 1827 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що прийняте Синівською сільською радою рішення №29/5 від 19.11.2013 року не відповідає вимогам статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а відтак підлягає скасуванню. Також суд зазначив, що укладення договору оренди частки (паю) №21 від 01.12.2013 року Синівською сільською радою в той час, коли нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, суперечить положенням статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Таким чином, договір №21 від 01.12.2013 року є недійсним, оскільки він укладений з порушенням вимог Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 1 - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 04 червня 2015 року у справі №903/350/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі /т.4, а.с.149-153/. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуально права, а також на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначає, що прокурором не надано належні та допустимі докази порушення його прав чи охоронюваного законом інтересу станом на час вчинення спірного договору, а судом першої інстанції не здобуто жодного доказу наявності порушень або загрози порушень економічних та інших державних інтересів. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не дослідив та не встановив де саме знаходяться нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки частки (паї) №301-319, 323-326 - у межах населених пунктів чи за межами населених пунктів Синівської сільської ради. Факт відсутності у матеріалах справи будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом, документації, яка б встановлювала адміністративні межі населених пунктів Синівської сільської ради, свідчить про передчасний та необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо розпорядження Старовижівською районною державною адміністрацією нерозподіленими (не витребуваними) земельними ділянками частками (паями) №301-319, 323-326. Крім того, апелянт посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства» відповідно до якого, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при укладенні спірного договору не можуть бути безумовною підставою для визнання його недійсним, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого орендаря. Враховуючи це, господарським судом Волинської області не встановлено винної, протиправної поведінки СТОВ «Ратнівський аграрій» при укладенні спірного договору оренди земельної частки (паю). Таким чином, СТОВ «Ратнівський аграрій», укладаючи договір оренди земельної частки (паю) з органом місцевого самоврядування, мало право очікувати на набуття права користування на земельну ділянку у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року у справі №903/350/15 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу відповідача 1 до провадження та призначено дату судового засідання на 29 липня 2015 року /т.4, а.с. 147-148/.

Від Прокуратури Старовижівського району надійшов відзив №116-906 вих-15 від 23.07.2015 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /т.4, а.с. 173-175/. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що оспорюваний договір оренди земельної частки (паю) №21 від 01.12.2013 року порушує права та інтереси держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації як органу, який законодавчо наділений повноваженнями передавати в оренду не витребувані земельні ділянки, що передані в оренду Синівською сільською радою.

27 липня 2015 року через канцелярію суду від Старовижівської районної державної адміністрації надійшов відзив №816/21/2-15 від 22 липня 2015 року, у якому позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /т.4, а.с.176-180/. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи викладені у оскаржуваному рішенні.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача 1 та органу прокуратури повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу без їх участі.

Відповідач 2 про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /т.4, а.с.171/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача 2 за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 5 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року явка представників сторін визначалась на їх розсуд.

Колегія суддів, заслухавши пояснення відповідача 1 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням голови Старовижівської районної державної адміністрації від 25 липня 2013 року №164 Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок земель невитребуваних паїв по Синівський сільській раді, орієнтовною площею 58 га та зобов'язано подати технічну документацію на затвердження в установленому законом порядку для подальшого надання в оренду та укладення договорів оренди земельних ділянок між Старовижівською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" /т.1, а.с. 20/.

Однак, в подальшому Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" з приводу затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок земель не витребуваних паїв по Синівський сільській раді до Старовижівської районної державної адміністрації не зверталось.

19 листопада 2013 року на сесії Синівської сільської ради було прийнято рішення №29/5 "Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок часток (паїв) Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", згідно з яким погоджено надання Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" в оренду на 10 років земельні ділянки частки (паї) загальною площею 46, 40 га, з них: нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки частки (паї) №301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323, 324, 325, 326 площею 17, 0 га. /т.1, а.с. 22/.

Відповідно до частини 3 статті 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" N 899-ІV від 05.06.2003 року.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" - основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією.

Пункт 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України було доповнено положенням про те, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як було досліджено місцевим судом в процесі розгляду справи та перевірено апеляційною інстанцією, жителі с.Синове своє право повністю не реалізували, тому залишилися не витребуваними земельні частки (паї).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної чи районної державної адміністрації, прийняті в межах їх повноважень.

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" врегульовано питання використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, якою передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляється про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача-1 про те, що на правовідносини, які виникли з приводу оренди СТзОВ "Ратнівський Аграрій" нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, не поширюється дія зазначеного Закону, оскільки статтею 13 цього Закону якраз і врегульовано питання використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовий аналіз змісту наведених норм зазначеного Закону в їх сукупності дозволяє дійти висновку про те, що після витребування громадянином і виділення йому в натурі (на місцевості) земельної ділянки, він стає власником земельної частки (паю), якому видається сертифікат на земельну частку (пай), а ті землі, які залишилися нерозподіленими (невитребуваними), можуть передаватися в оренду сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією в залежності від місця розташування земельної ділянки.

Згідно з інформацією, наданою Синівською сільською радою №54/02-07 від 25.02.2015 року /т.1, а.с.18/, земельні ділянки не витребуваних земельних часток (паїв) в урочищі "Каливець" за номерами 301-319, 323 - 326 знаходяться за межами населеного пункту Синівської сільської ради.

За таких обставин прийняте Синівською сільською радою рішення №29/5 від 19.11.2013 року не відповідає вимогам статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (пункт 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

Відтак, врахувавши наведені порушення вимог законодавства господарський суд Волинської області правомірно задоволив позовні вимоги в частині скасування рішення Синівської сільською ради №29/5 від 19.11.2013 року.

Посилання відповідача-1 на те, що з 01 січня 2013 року внаслідок внесення відповідних змін до Земельного кодексу України районні державні адміністрації втратили повноваження передавати в оренду будь-які земельні ділянки сільськогосподарського призначення (у т.ч. ті, що відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок) спростовується наступним.

В пунктах "а", "ж" статті 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Тобто, повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин не обмежуються лише Земельним кодексом України, а можуть визначатися й іншими законами України.

Законом України від 06.09.2012 року № 5245 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" пункти 10-12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу виключені. Зазначені зміни щодо повноважень розпорядження землями не торкнулися невитребуваних земельних ділянок часток (паїв). Оскільки земельні частки (паї) не відносяться ні до земель державної, ні до земель комунальної власності, повноваження щодо надання цих земель у користування залишились у районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування залежно від місця розташування цих ділянок відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

01 грудня 2013 року між Синівською сільською радою, Старовижівського району, в особі голови ОСОБА_3, як орендодавцем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій", в особі директора ОСОБА_4, як орендарем на підставі рішення Синівської сільської ради №29/5 від 19 листопада 2013 року було укладено договір оренди земельної частки №21, згідно з пунктами 1.1., 2.1., 2.3. якого СТзОВ "Ратнівський аграрій" передано в оренду невитребувані земельні ділянки частки (паї): № 301, 302, 303, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323,325. 326 загальною площею 17,0 га., вартістю 224036,20 грн., розміщених в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом в адміністративних межах Синівської сільської Старовижівського району, Волинської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір укладено терміном на 10 років, зареєстровано в Синівській сільській раді 01 грудня 2013 року за № 21.

В процесі розгляду справи судами обох інстанцій було встановлено, що Синівською сільською радою було передано СТзОВ "Ратнівський аграрій" в оренду земельні ділянки, що складають земельні частки (паї), які залишилися невитребуваними громадянами, нерозподіленими, що за змістом статті 13 згаданого Закону не забороняється.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, Синівська сільська рада не мала права на передачу їх у користування СТзОВ "Ратнівський аграрій" та укладення договору оренди, оскільки нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки 301-319, 323-326 знаходяться за межами населеного пункту Синове.

У зв'язку з тим, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки № 301, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 323, 324, 325, 326, які передані в оренду за договором №21 від 01.12.2013 року, знаходяться на території Старовижівського району, Волинської області за межами населеного пункту, то повноваження з передачі в оренду вказаних у договорі земельних ділянок належать Старовижівській районній державній адміністрації.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Укладення договору оренди частки (паю) №21 від 01.12.2013 року Синівською сільською радою в той час, коли нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, суперечить положенням статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Таким чином, договір №21 від 01.12.2013 року правомірно визнано недійсним господарським судом Волинської області, оскільки він укладений з порушенням вимог Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

На підставі викладеного, у зв'язку із скасування рішення №29/5 від 19.11.2013 року "Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок часток (паїв) Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", визнання недійсним договору оренди №21 від 01.12.2013 року, правові підстави користування СТзОВ "Ратнівський аграрій" земельними ділянками загальною площею 17 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Синівської сільської ради, Старовижівського району, відсутні, а тому відповідач-1 зобов'язаний їх звільнити.

Доводи СГТОВ «Ратнівський аграрій» про те, що прокурором не доведено порушення інтересів держави, оскільки передані в оренду згідно з оспорюваним рішенням земельні ділянки не відносяться до земель державної чи комунальної власності, а належать до нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, спростовуються наступним.

Згідно із статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що під поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Держава зацікавлена в тому щоб розпорядження землями відбувалося з додержанням вимог діючого законодавства. Порушення встановленого порядку розпорядження землями порушує інтереси держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оскільки нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки, передані за договором № 21 від 01.12.2013 року, знаходяться за межами населеного пункту села Синове, то повноваження щодо їх передачі в оренду належать Старовижівській районній державній адміністрації, а відтак оспорюваний договір оренди порушує права та інтереси держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації як органу, який законодавчо наділений повноваженнями передавати в оренду нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки.

Твердження апелянта про те, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не дослідив та не встановив де саме знаходяться нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки частки (паї) №301-319, 323-326 - у межах населених пунктів чи за межами населених пунктів Синівської сільської ради спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою №54/02-07 від 25.02.2015 року виконавчого комітету Синівської сільської ради «Про місце знаходження земельних ділянок не витребуваних паїв» у якій зазначено, що земельні ділянки не витребуваних земельних часток (паїв) в урочищі «Калинець» за номерами №301-319, 323-326 знаходяться за межами населеного пункту Синівської сільської ради /т.1, а.с.18/.

Крім того, апелянт посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства» відповідно до якого, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при укладенні спірного договору не можуть бути безумовною підставою для визнання його недійсним, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого орендаря. Однак, колегією суддів дані посилання не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі 6-92цс13.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном, у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Даним рішенням суду з прав людини встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом з тим, для застосування до спірних правовідносин як джерело права практики Європейського суду з прав людини необхідне дотримання справедливого балансу між інтересами територіальної громади, за захистом яких звернувся прокурор із зазначеним позовом, та правами відповідача 1.

Дослідивши зміст рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії», колегія суддів дійшла висновку про неможливість його застосування як джерела права при розгляді справи за позовом прокурора Старовижівського району, оскільки обставини справ істотно відрізняються, а тому висновки щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи в кожній з цих справ не можуть бути тотожними, а висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у відповідній справі не може бути безумовним прецедентом при розгляді справи за позовом прокурора.

Застосування рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії» в даній справі не є обґрунтованим з тих підстав, що право СГТОВ «Ратнівський аграрій» на мирне володіння переданою в оренду земельною ділянкою не зазнавало невиправданого втручання з боку державного органу, який передав це майно у володіння відповідача як орендаря, на відміну від обставин, встановлених у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії».

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 04.06.15 року у справі №903/350/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/350/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.