Постанова

від 05.09.2012 по справі 32/273

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2012 № 32/273

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 дов. № б/н від 25.07.2012 р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФРАНСемВ«

на рішення Господарського суду м. Києва

від 12.03.2012 року

у справі № 32/273 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФРАНСемВ«

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ковальська-

ЖитлосервісВ»

про зобов'язання вчинити певні дії.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФРАНСемВ« (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ковальська-ЖитлосервісВ» (надалі відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії а саме: дотримуватися умов укладеного комплексного договору на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, участь у витратах на утримання будинку та прибуткової території від 04.11.2009року та забезпечити позивача безперебійним теплопостачанням, постачанням гарячої води, без будь-яких умов, гарантій, передплат, додаткових письмових заяв тощо; взяти квартирні засоби обліку гарячого водопостачання та теплової енергії, що розташовані у нежитловому приміщенні, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, 9, і належить позивачу, на абонентський облік та проводити розрахунки за їх показниками.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за комплексний договором на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, участь у витратах на утримання будинку та прибуткової території, надання комунальних та додаткових послуг від 04.11.2009року, які полягають у наданні послуг з централізованого опалення, з 10.10.2011 року по теперішній час не виконуються. Позивач зазначає, що з моменту підписання договору у 2009 році та по теперішній час відповідачем не було надано йому послуг з постачання гарячої води жодного разу. Крім того позивач стверджує, що відповідач в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, якою затверджено Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, безпідставно відмовляється взяти на абонентський облік квартирні засоби обліку нежитлового приміщення, яке належить на праві власності ТОВ «Ковальська-Житлосервіс». Крім того позивач просить стягнути з відповідача вартість юридичних послуг у розмірі 4 400,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 року у справі № 32/273 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФРАНСемВ« відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що послуги з центрального опалення позивачу надавалися безперебійно до моменту відмови від оплати наданих послуг за показниками будинкового засобу обліку, оскільки умовами комплексного договору не передбачено проведення розрахунків за показниками індивідуального засобу обліку теплової енергії у приміщеннях позивача.

Постачання гарячої води не відбувалося у зв'язку з відсутністю домовленості між сторонами щодо узгодження сплати теплової енергії, використаної на підогрів води по будинковому засобу обліку для нежитлових приміщень.

Вимогу відповідача про зобов'язання взяти на облік квартирні засоби обліку гарячого водопостачання та теплової енергії з подальшим розрахунком за їх показниками, судом було спростовано положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням яких відсутність у комплексному договорі умови про можливість проведення розрахунків за індивідуальними засобами обліку теплової енергії та гарячого водопостачання, є визначальною обставиною щодо можливості їх використання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2012 року у справі № 32/273 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року позивачу було відновлено строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2012 року у справі № 32/273 та прийнято апеляційну скаргу до провадження колегії суддів у складі головуючого Вербіцької О.В. та суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І.

Розпорядженням керівника Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_3 за № 02-15/394 від 26.06.2012, відповідно підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 32/273, за результатами якого апеляційну скаргу було розподілено на суддю Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.07.2012 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_4 за № 32/273 від 24.07.2012р., керуючись статтею 46 , 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України «Про судовий устрій та статус суддів», у відповідності до пунктів 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011р., враховуючи значну завантаженість судді Зеленіна В.О. в інших судових засіданнях, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд справи № 32/273 здійснити у наступному складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято суддею до провадження для розгляду у наступному складі колегії: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

У судовому засіданні 25.07.2012 року колегією суддів у зв'язку з необхідністю, яка виникла при розгляді апеляційної скарги, було оголошено перерву до 05.09.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2012 року у справі № 32/273 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 05.09.2012 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ «ФРАНСем» у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ФРАНСемВ» , (надалі-Співласник), та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ковальська - ЖитлосервісВ» (надалі-Підприємство), було укладено Комплексний Договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, участь у витратах на утримання будинку та прибуткової території, надання комунальних та додаткових послуг, предметом якого є забезпечення Підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибуткової території за адресою: м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, 9, де на 2 поверсі знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 269,0 кв.м., яке належить Співвласнику на праві власності згідно Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 01.10.2010 року (п. 1.1 Договору).

Мета договору - забезпечення кваліфікованого, якісного і гарантованого обслуговування, поточного ремонту житлового будинку, його технічного обладнання, дотримання санітарного стану прибуткової території, надання комунальних та додаткових послуг для створення Співвласнику належних умов використання приміщень, якісного та своєчасного надання житлово-комунальних послуг та інших додаткових послуг.(п. 1.2 Договору).

Підпунктом 2.1.1 Договору на Підприємство покладено обов'язок надати весь комплекс вказаних послуг, створити необхідні умови користування нежитловим приміщенням, в тому числі послуги по центральному постачанню холодної та гарячої води, водовідведенню, газо- та електропостачанню, централізованому опаленню, вивезення побутових відходів, послуг з отримання будинків і споруд та прибуткових територій згідно вимог Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» , Постанови Кабінету міністрів України від 20.05.2009року за №529, В«Правил утримання житлових будинків та прибуткових територійВ» .

В свою чергу Співвласник відповідно до вимог підпункту 2.2.4 пункту 2.2 Розділу 2 Договору зобов'язаний своєчасно сплачувати за отримані житлово-комунальні послуги, приймати участь у загальних для всього будинку та прибуткової території витратах, пов'язаних з його експлуатацією та обслуговуванням, пропорційно займаній площі.

Відповідно до Розділу 4 Договору оплата за надання послуг відповідно до умов даного договору складається по фактичним витратам (кошторис) «Підприємства» по обслуговуванню даного житлового договору будинку і вноситься на рахунок «Підприємства» до 5 числа наступного за звітним місяцем. «Підприємство » щомісяця надсилає Співвласнику рахунки по сплаті експлуатаційних , комунальних, та інших послуг за адресою вказаною Співвласником. Тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюються відповідними розпорядженнями органами влади і не потребують додаткового узгодження.

Розділом 5 Договору сторонами передбачена міра відповідальності за неналежне виконання умов Договору згідно законодавства.

05.05.2010 року позивач листом № 114/05/02 звернувся до ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» з проханням максимально швидко подати гарячу воду в офісне приміщення № 6 за адресою м. Київ вул. Єлізавети Чавдар, 9, при цьому зазначив, що тарифи за використання гарячої води ТОВ «Франсем» сплачуватиме відповідно до показників власних лічильників в повному обсязі.

08.06.2010 року позивачу надано було відповідь від ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» про можливість включення гарячої водопостачання лише за умови сплати рахунків згідно лічильника гарячого водопостачання, встановленого у приміщенні позивача та згідно лічильника, який рахує кількість затраченої теплової енергії на підігрів води в нежитлових приміщеннях, у зв'язку з відсутністю аналогічних заявок від власників інших приміщень.

07.02.2011 року та 17.02.2011 року позивач на адресу відповідача надіслав акти-претензії про неналежне надання послуг, у якому позивач зазначає про невідповідність нарахувань за централізоване опалення проведених відповідачем показникам індивідуального засобу обліку теплової енергії.

10.03.2011 року відповідачем було надіслано позивачу відповідь на вказані акти-претензії, у якій зазначено, що кількісні показники послуг з централізованого опалення ним не порушені та нарахування за централізоване опалення проводиться за показниками будинкового засобу обліку теплової енергії.

Крім того листом № 508 від 09.11.2011 року відповідачем були надані роз'яснення відповідачу, відповідно до яких розрахунки за централізоване опалення за показниками індивідуального засобу обліку можливо проводити при оплаті позивачем втрат в мережах від будинкового до індивідуального засобу обліку теплової енергії, які індивідуальним лічильником не враховуються.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на звернення позивача було надано відповідь № 7/26-232/03 від 25.11.2011 року про те, що відповідач згідно вимог чинного законодавства повинен забезпечити безперебійне постачання гарячої води та теплопостачання до нежитлового приміщення позивача.

З огляду на бездіяльність відповідача щодо виконання зобов'язання за укладеним між сторонами Комплексним Договором, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним кодексом, Господарським кодексом України, Законами України "Про теплопостачання". "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (надалі - Правила) та іншими нормативними актами, відповідно до яких АЕК "Київенерго" як виробник та постачальник енергії укладає договори на постачання енергії з усіма споживачами, які мають технічні засоби для її одержання.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Закону України «Про теплопостачання» регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно положень статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Як було встановлено судом першої інстанції між позивачем та відповідачем 04 листопада 2009 року було укладено Комплексний Договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, участь у витратах на утримання будинку та прибуткової території, надання комунальних та додаткових послуг, згідно якого відповідач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із позивача, згідно із заявленими ним величинами приєднаного теплового навантаження.

Статтею 19 ч. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Така виключність полягає в тому, що за відсутності договору неможливо встановити правовідносини сторін і зобов'язання, які з них випливають.

У ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» зазначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на підставі договору.

Відповідно до статті 1 вищезазначеного Закону, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з пояснень відповідача та не заперечується позивачем, у минулому опалюваному періоді згідно з укладеним Комплексним Договором на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, участь у витратах на утримання будинку та прибуткових територій, надання комунальних та додаткових послуг від 04.11.2009 року, позивач розрахувався за центральне опалення за показниками будинкового засобу обліку теплової енергії.

Таким чином між сторонами було досягнуто домовленості стосовно порядку нарахування та проведення розрахунків за централізоване опалення за показниками будинкового засобу обліку теплової енергії.

Даний факт підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-007102 від 30.11.2010р.

У ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем житлово-комунальних послуг. Так, відповідно до вказаної норми, умовами типового договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін: порядок контролю та звіту сторін: порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

Укладеним між сторонами Комплексним Договором не передбачено проведення розрахунків за показниками індивідуального засобу обліку теплової енергії у приміщеннях позивача.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право: обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством.

Посилання позивача на відмову відповідача у проведенні розрахунків за показниками індивідуального засобу обліку теплової енергії та протиправному припиненні постачання теплової енергії спростовується тим, що згідно листів наданих позивачу у відповідь на його претензії, відповідач не заперечував проти забезпечення позивача центральним опаленням в приміщенні позивача, проте з огляду на недосягнення домовленості між сторонами щодо укладання угоди про розрахунки за показниками індивідуального засобу обліку з урахуванням умови сплати позивачем втрат тепла в загальних мережах, при транспортуванні до його приміщення та відмову позивача здійснити розрахунок щодо спожитої теплової енергії за показниками будинкового засобу обліку, центральне опалення до приміщення позивача не постачалося.

Стосовно ненадання послуги з гарячого водопостачання позивачу, то як було зазначено вище, на лист позивача було надано відповідь зі змісту якої вбачається, що для забезпечення надання вказаної послуги відповідачу прийдеться окрім сплати рахунків згідно лічильника гарячого водопостачання, встановленого у приміщенні позивача оплатити також рахунки по показникам лічильника, який рахує кількість затраченої теплової енергії на підігрів води в нежитлових приміщеннях .

Оскільки домовленості між сторонами досягнуто не було, і позивач подальшою безініціативністю відмовився розрахуватися за показниками будинкового засобу обліку, гаряче водопостачання до приміщення позивача не постачалося.

Вказані умови відповідають вимогам пункту 3 статті 16 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» , де зазначено, що послуги надаються споживачам безперебійно, однак, договором укладеним між сторонами не передбачено надання такого виду послуг, що узгоджується з положеннями статті 19 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» .

Колегія суддів також не погоджується з доводами позивача щодо зобов'язання взяти на облік квартирні засоби обліку гарячого водопостачання та теплової енергії та проводити розрахунки за їх показниками.

Відповідно до пункту 9 В«Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення В» , у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що засоби обліку, що знаходяться у приміщенні позивача не є квартирними, оскільки це приміщення є нежитловим.

Крім того договором укладеним між позивачем та відповідачем не передбачено проведення розрахунків за індивідуальними засобами обліку теплової енергії та гарячого водопостачання, що також кореспондується з приписами частини 1 статті 19 Закону України В«Про житлово-комунальні послуги.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості юридичних послуг у розмірі 4 400,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3. ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України В«Про адвокатуруВ» . Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно статті 2 Закону України "Про адвокатуру" , адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 зі справи N 30/63.

Докази у справі свідчать, що ОСОБА_5 не є адвокатом в розумінні вимог Закону України В«Про адвокатуруВ» , а долучена до матеріалів довіреність на його ім'я не містить таких застережень.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФРАНСемВ» на відшкодування йому вартості юридичних послуг в сумі 4 400 грн. є необґрунтованим.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФРАНСемВ« залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2012 року по справі № 32/273 залишити без змін.

Матеріали справи № 32/273 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Чорна Л.В.

ОСОБА_1