Постанова

від 19.06.2012 по справі 2а/2370/1120/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року м.Черкаси

16 год. 50хв. справа № 2а/2370/1120/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Бабич А.М.,

при секретарі -Сидорець І.С.,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність № 15 від 03.04.12),

представника відповідача -ОСОБА_2 (довіреність №775/10-017 від 10.04.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства В«Черкаські інформаційні системиВ»до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000001272304 від 21.03.2012, №00001282301 від 21.03.2012,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2012 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось приватне підприємство В«Черкаські інформаційні системиВ» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, в якій просить визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2012 №000001272304 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 77696 грн. 00 коп. та від 21.03.2012 № 00001282301 про збільшення суми грошового зобов'язання відповідача з податку на прибуток в розмірі 11430 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками акту перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що реальність господарських операцій у вересні 2011 року з ТОВ В«ІнтерторгстройВ» підтверджується наступними документами: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними на отриманий товар, виписками банку про повну сплату товару, довіреностями на отримання товару, накладними та митною декларацією на реалізацію цього товару; наявністю складу для зберігання продукції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та вказав, що господарські операції не могли реально відбуватися, що підтверджується наступним: позивач не має товарно-транспортних накладних про доставку товару; за даними акту звірки ТОВ В«ІнтерторгстройВ»за період серпень-вересень 2011 року не мав складських приміщень і відповідних контрагентів на поставку товару, що міг бути перепроданий позивачу; не має трудових ресурсів та виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача на підставі поданих заперечень просила суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаські інформаційні технології" зареєстровано як юридична особа 17.04.1996 та є платником ПДВ з 15.08.1997, що підтверджується відповідним свідоцтвом №32058913.

ДПІ у м.Черкасах (далі -відповідач) провело перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП В«ІнтерторгстройВ»за період 01.09.2011-30.09.2011, за результатами якої складений акт від 02.03.2012 № 176/23-2/22803509 (далі - Акт перевірки) про порушення вимог Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 77696,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 11430,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 року.

На підставі цього акту відповідач 21.03.2012 виніс податкові повідомлення-рішення № 000001272304 та №00001282304, якими за вищевказані порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання, відповідно, з податку на додану вартість в розмірі 77696,00 грн. та податку на прибуток в розмірі 11430,00 грн.

Акт перевірки та повідомлення-рішення позивач оскаржував до вищестоящих органів, проте вони були залишені без змін, тому він звернувся в судовому порядку про їх оскарження.

З письмових доказів суд встановив,що позивач уклав договір з ТОВ В«ІнтерторгстройВ» від 04.01.2011 № 10 (далі -договір №10) без назви, але відповідно до назв сторін у тексті та реквізитах є договором купівлі-продажу, пунктом 1 якого встановлено, що кількість і вартість товару вказується у специфікаціях.

Згідно з даними довідки за наслідками проведеного акту звірки ТОВВ«ІнтерторгстройВ» за період серпень-вересень 2011 року не надало жодних підтверджуючих документів про наявність офісних, виробничих (торгівельних, складських тощо) приміщень і мало право здійснювати наступні види діяльності: оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин; будівництво будівель, роздрібна торгівля пальним; оптова торгівля паливом; інші види оптової торгівлі. Відповідно до даних податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року ТОВ В«ІнтерторгстройВ»подав звітність щодо виду діяльності - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Водночас, відповідно до специфікацій (а.с.39-44) предметом договору були: електродвигун 1 шт., машина офсетна друкарська Planeta P44-6 SW 2 (б/у) 1шт., ремені 4шт., підшипники конічні 6шт., редуктор NMRV 1шт., програматор PD-04 1шт., вал фарбувального апарату 20шт., компресор 1шт., брошурник TMF Neckar 1 шт., реле пускача 6шт., електроклапан 1шт., вал грейферний 4 шт., блок живлення 1 шт., тасьма текстолітова 6 м., ланцюг 10шт. Загальна сума ПДВ за придбання цього товару склала 77696,00грн. (а.с.44-48). Дослідивши дані розділу ІІ додатку 5 до податкової декларації з ПДВ позивача за вересень 2011року, суд дослідив, що позивач мав операції з придбанням права на податковий кредит у тому числі з іншими постачальниками, які могли поставити відповідний товар.

Таким чином ці факти спростовують докази позивача, що продаж товарів, на які виписані видаткові та податкові накладні позивачу, здійснювався виключно ТОВ В«ІнтерторгстройВ» .

Оскільки до договору №10 були підписані декілька специфікацій, тому купівля-продаж товару мала систематичний характер, що за своєю суттю відповідає договору поставки, однак всіх істотних умов, які передбачаються для такого договору, у ньому не вказано, що підтверджується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (ч.4 цієї статті). Суд із тексту договору №10 та специфікацій встановив відсутність домовленості контрагентів щодо строків та порядку здійснення поставки, оскільки згідно з пунктом 3 договору №10 продавець лише підготовлює товар до відвантаження протягом 5 робочих днів з моменту надходження загальної вартості товару на розрахунковий рахунок продавця.

Виходячи з тлумачення вищевказаного пункту договору №10, отримання товару повинно було здійснюватися на умовах самовивозу, однак доказів такого транспортування (власні чи орендовані транспортні засоби тощо) позивач не надав, пояснивши, що доставка здійснювалася продавцем.

Згідно з даними звітів 1-ДФ ТОВ В«ІнтерторгстройВ»мало 1 працівника -директора, а даних щодо наявності власних чи орендованих засобів для звірки до податкового органу не надавав. Враховуючи, що позивач обґрунтовує реальність операцій подальшою його реалізацією, суд із митної декларації на продаж машинки офсетної встановив, що вона має досить велику масу, оскільки лише окремі її частини містять вагу 15844 кг, 12540 кг, 16840кг (а.с.113-121), і для навантаження за кордон позивач наймав послуги підйомного автокрану (а.с.131-133), що підтверджується актами здачі-приймання робіт від 11.10.2011, 12.10.2011, 13.10.2011. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що для отримання такого товару, переміщення на склад та зі складу продавець повинен був мати необхідні трудові ресурси та виробничі потужності,а їх відсутність є додатковим доказом того, що операції не відбувалися. Отримання такого товару на склад позивача без спеціального транспортного засобу, засобів навантаження та розвантаження, трудових ресурсів для розкомплектування та укомплектування з одного нерухомого приміщення в інше не є можливим. Пояснення представника позивача про те, що доставка здійснювалася власними силами продавця не знайшла свого підтвердження належними доказами, товарно-транспортні накладні на товар відсутні, жодних доказів на транспортування товару позивач не надав. Штатний розпис позивача, що діяв на момент виконання договірних зобов'язань, затверджений наказом від 31.03.2011 №22-ш, та наявність лише 1 працівника-директора у контрагента позивача, не дає підстав суду вважати, що було можливим фізичне перенесення людиною у приміщення, розібрання, зібрання,ремонт такого виду товарів у кількості та строки, вказані в накладних на реалізацію товару, однією особою-спеціалістом.

Крім того, у штатному розписі позивача була відсутня посада завідувача складом, тобто матеріально-відповідальної особи, яка би несла відповідальність та вела облік на складі (прийняття-відпуск товару).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363 (далі -Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН) -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил №363)

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. (пункт 11.5. та 11.7 Правил №363)

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. (пункт 11.8. Правил №363)

Відсутність вищевказаних документів на товар, зазначений у видаткових та податкових накладних, є додатковим доказом того, що господарські операції не відбувалися.

Відповідно до даних акту звірки ТОВ В«ІнтерторгстройВ»за серпень-вересень 2011 року не мав складських приміщень. Відповідно до даних податкової звітності за цей період єдиним постачальником контрагента позивача,за рахунок якого він формував 66%витрат є ТОВ В«Артбуд ВекторВ» , який не мав відповідних виробничих потужностей, складських приміщень і мав працюючого 1 особу -директора, якого було притягнуто до кримінальної відповідальності за підроблення документів фінансової, бухгалтерської та податкової звітності підприємства у 2011 році.

Виходячи з пояснень представника позивача про те, що машинка офсетна була перепродана за кордон, що підтверджується митною декларацією, суд встановив, що реалізовувалася офсетна друкарська машинка Planeta P44.6 SW2, серійний номер 228437,1984 року випуску з відповідними характеристиками (а.с.115). Підтверджень щодо того, що придбана друкарська машинка у ТОВВ«ІнтерторгстройВ»мала саме цей серійний номер та рік випуску позивач не надав, а видаткові накладні та договір із специфікаціями відомостей про таку домовленість між сторонами не містять. Суд не взяв до уваги супровідний лист продавця до видаткової накладної на цей товар, оскільки відповідність товару стандартам підтверджується відповідними сертифікатами, а відповідно до ч.7 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Законом України від 17.05.2001 № 2406-ІІІ "Про підтвердження відповідності" із змінами та доповненнями визначено:

декларування відповідності - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі - виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам;

підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;

сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам;

сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Відповідно до ст. 13 вищевказаного Закону - виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Таким чином, суд вважає, що відсутність товаросупровідних документів (сертифікатів якості (відповідності) на товар є доказом того, що цей товар не придбавався.

Позивач довів належними доказами, що товар, вказаний у видаткових накладних, з приводу фактичного отримання якого розглядається ця справа, був своєчасно сплачений у повному об'ємі, що підтверджується виписками банку (а.с.86, 91, 96, 101, 106). Дані щодо особи, яка отримала товар, підтверджуються даними завірених копій листків журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оригінал якого для огляду в судовому засіданні позивач не надав.

Відповідно до ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до даних, викладених у специфікаціях до договору №10, суд встановив відсутність домовленості щодо номенклатури, типів та розмірів товарів.

Таким чином, враховуючи, що сторони не домовилися про типи та розміри конкретних товарів, не домовилися за чий рахунок та в який термін здійснюватиметься доставка товару, це свідчить про відсутність наміру сторін фактично виконувати зобов'язання, передбачені договором №10, а також, що саме договір поставки між сторонами не є укладеним.

Надані позивачем на підтвердження права на формування податкового кредиту виписані ТОВ В«ІнтерторгстройВ»податкові накладні містять реквізити договору, які не відповідають реквізитам наданої в якості доказу письмовою угодою. Податкові накладні містять реквізити договору -В«поставкаВ»з номером ДГ-10. Системно дослідивши письмовий договір та специфікації до нього, суд встановив, що рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні виписані до договору поставки №ДГ-010, що не відповідає реквізитам договору, на який посилається позивач. Акти приймання-передачі, виписки банку на товар містять посилання на договір №10, який наявний в матеріалах справи. Таким чином податкові накладні, виписані на інший договір, не дають права формувати податковий кредит за договором купівлі-продажу №10.

Відповідно до ч.1 ст.268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (ч. 4 цієї статті). Позивач на підтвердження отримання товару відповідної якості та стандартам доказів не надав. Таким чином, накладні на реалізацію продукції та виписки банків про їх оплату, митна декларація, надані представником позивача на підтвердження реалізації, у т.ч. саме придбаного товару, суд не взяв до уваги, оскільки вказані у видаткових накладних від ТОВ В«ІнтергторгстройВ» товари не мають ідентифікуючих ознак, даних про виробника, їх походження, серійного номера.

Відповідно до ч.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 9 ч.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Ч.2 ст.3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ»від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі -Закон України № 996-XIV) встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Ст.9 Закону України № 996-XIV передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, бухгалтерські документи є первинними і дають право на формування витрат та право на податковий кредит лише у разі реального здійснення операцій з відповідним контрагентом.

На підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей на підприємстві позивач надав оборотно-сальдову відомість, накладну на передачу товарів у виробництво та акти списання.З цих доказів суд встановив наступне.

Накладна на передачу матеріалів у виробництво від 30.09.2011 підтверджує лише переміщення валу фарбувального апарату, але ідентифікуючих ознак (серійного номера тощо) він не має, а отже не є беззаперечним доказом передачі у виробництво саме отриманого товару за видатковою накладною від ТОВ В«ІнтерторгстройВ» . При цьому суд звернув увагу на те, що виробничу діяльність підприємство не здійснює, що підтверджується довідкою головного управління статистики у Черкаській області від 17.07.2008, поясненнями представника позивача та відсутністю дозволів у позивача на початок робіт. Зважаючи на те, що серед товарів, вказаних у видаткових накладних від контрагента позивача, є електротовари (електродвигун, друкарська машинка), які за поясненнями представника позивача ремонтувалися, тому суд вважає, що на ремонт джерел підвищеної небезпеки, що відповідає пунктам 101, 114 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України 26.01.2005 № (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512), повинен бути в наявності такий дозвіл.

В контексті пояснень представника позивача про те, що закуплений товар був реалізований після ремонту його позивачем, суд зазначає наступне. Відповідно до п.4 Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687, у разі проведення технічного огляду та/або експертного обстеження роботодавець зобов'язаний: призначити відповідальних осіб з наданням права підпису актів, висновків та інших матеріалів; підготувати устатковання до проведення технічного огляду та/або експертного обстеження відповідно до вимог організаційно-методичних документів; надати фахівцям спеціалізованої, експертної або уповноваженої організації всі технічні та експлуатаційні документи, які містять дані про устатковання за весь період експлуатації; організувати і разом з фахівцями спеціалізованої, експертної або уповноваженої організації забезпечити безпечне проведення робіт з технічного огляду та/або експертного обстеження. Технічний огляд та/або експертне обстеження устатковання проводять атестовані в установленому Держнаглядохоронпраці порядку фахівці спеціалізованої, експертної та уповноваженої організації, які безпосередньо не беруть участі у проектуванні, виготовленні, постачанні, придбанні, володінні, користуванні, монтажі, налагоджуванні, технічному обслуговуванні, ремонті, модернізації, реконструкції чи заміні цього або аналогічного устаткування. Допуск фахівців для проведення технічного огляду та/або експертного обстеження здійснюється відповідно до законодавства. (пункт 5 Порядку).

Звіти, акти, розрахунки, протоколи, оформлені за результатами технічного огляду та/або експертного обстеження, зберігаються роботодавцем разом з паспортом устатковання. (п.6 Порядку).

Враховуючи, що прийнятий товар повинен був бути перевірений, з метою визначення якості виготовлення, монтажу, ремонту, реконструкції і модернізації, умов та строку подальшої безпечної експлуатації устатковання, оцінки технічного стану складових частин, деталей або їх елементів, перевірки їх на відповідність технічним вимогам тощо, проводиться технічний огляд спеціалізованою організацією (крім первинного та позачергового, який проводить уповноважена організація у разі закінчення граничного строку експлуатації, виникнення аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру). (п.п. 7, 10 Порядку). У випадку закінчення граничного строку експлуатації, необхідності модернізації тощо, нормами п.21 вищевказаного Порядку передбачено проведення експертного обстеження відповідною організацією. Позивач не надав жодного доказу щодо вищевказаних питань, що підтверджує нереальність операцій таких видів товарів.

Щодо інших товарів у вищевказаних видаткових накладних, суд звернув увагу на те, що акт списання від 30.09.2011 №СпТ-000033 не містить даних щодо списання саме цих товарів, а отже не підтверджує рух цих товарів на складі.

Суд дослідив, що у позивача є можливість зберігати товари на складі, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2011 №7. На підтвердження своєчасного обліку на складі отриманого від ТОВ В«ІнтерторгстройВ»товару позивач надав завірену роздруківку аналізу рахунку по субконто 201 за вересень 2011 року. Таким чином, виходячи з пояснень представника позивача, суд встановив, що позивач не веде книгу складського обліку товарів в прошитому та пронумерованому вигляді. Надана роздруківка не містить дати надходження до складу товару та документів, відповідно до яких його отримано; даних щодо видачі товару зі складу підприємства. Відповідно відсутність доказів про прихід товару та час його обліку (прийняття та відпуск) на складі є підтвердженням висновків відповідача про відсутність реального придбання товару. Оборотно-сальдова відомість та аналіз рахунку субконто 201 є внутрішніми документами підприємства і водночас не містять повних даних щодо всього товару, який отримувався та зберігався певний проміжок часу на складі підприємства, у зв'язку з чим суд не взяв їх до уваги як доказ руху товарно-матеріальних цінностей.

Суд встановив, що обставини, за яких суб'єкт владних повноважень виносив зазначені рішення, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державною податковою інспекцією у м. Черкасах доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, а позивач не довів придбання товару у ТОВ В«ІнтерторгстройВ» , а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства В«Черкаські інформаційні системиВ»до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000001272304 від 21.03.2012, №00001282301 від 21.03.2012 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання виготовленої у повному обсязі постанови у порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копії постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 22.06.2012