Ухвала

від 20.07.2015 по справі 2а-5520/10/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Київ К/9991/9075/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Рокуня С.В.

прокурора Генеральної прокуратури України Семененка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2011

у справі № 2а-5520/10/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Осма ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 09.11.2010 № 0000023500/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2453010,00 грн., в т.ч. 1289602,00 грн. за основним платежем та 1163408,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує нормами матеріального права та обставинами, що зафіксовані в акті перевірки та були підставою для складання оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області правонаступником - Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 09.11.2010 № 0000023500/3 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2453010,00 грн., в т.ч. 1289602,00 грн. за основним платежем та 1163408,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки позапланової виїзної документальної перевірки за період з 01.04.2008 по 31.12.2009, викладені в акті від 28.04.2010 № 24/35-30/30526891, про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 09.11.2010 № 0000013500/3 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1590461,00 грн., в т.ч. 1060307,00 грн. за основним платежем та в сумі 1163408,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки вказаної перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Згідно з актом перевірки порушення вказаних норм законів полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання будівельних робіт, які не мали реального характеру, зокрема:

валових витрат в сумі 3382188,33 грн. та податку на додану вартість в сумі 676437,67 грн. за операціями з придбання на умовах субпідряду будівельних робіт у ТОВ «Азуріт-ЄК»: з реконструкції приміщення обласної друкарні під торговий центр за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 10, ІІІ поверх; з будівництва офісного приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Грушевського, 32; з реконструкції приміщення Рівненського міського центру зайнятості за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 4;

валових витрат в сумі 1019025,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 203805,00 грн. за операціями з придбання на умовах субпідряду будівельних робіт у ТОВ «Укрпромгруп»: з добудови господарського суду за адресою: м.Рівне, вул. Яворницького, 59; з будівництва ЗОШ в с. Глинному Рокитнівського району; з реконструкції приміщення Рівненського міського центру зайнятості за адресою: м.Рівне, вул. Кавказька, 4;

валових витрат в сумі 754275,00 грн. та податкового кредиту 150855,00 грн. за операціями з придбання на умовах субпідряду будівельних робіт у ТОВ «Промислово-цивільне будівництво»: з будівництва ЗОШ в с.Глинному Рокитнівського району; з реконструкції обласної друкарні під торговий центр за адресою: м.Рівне. вул. Київська, 10; з ремонтних робіт на умовах підряду в орендованих позивачем приміщеннях за адресою: м.Рівне, вул. Дворецька, 91а.

Висновки про нереальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Азуріт-ЄК», між позивачем та ТОВ «Укрпромгруп» та між позивачем та ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» обґрунтовані тим, що ТОВ «Азуріт-ЄК», ТОВ «Укрпромгруп» та ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» не мали виробничих потужностей, трудових ресурсів для виконання робіт, постановою господарського суду ТОВ «Азуріт-ЄК» визнано банкрутом. Згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Азуріт-ЄК» та ТОВ «Укрпромгруп» в розрізі контрагентів за період травень-грудень 2008 року контрагент - ТОВ «Осма» відсутній. ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» в 2008-2009 роках не звітувало та не сплачувало внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, не знаходиться за юридичною адресою. Договори підряду і субпідряду підписані директором ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» ОСОБА_4, який, згідно з наданими ГВПМ ДПІ у м.Суми поясненнями його матері більше року перебуває за кордоном на заробітках. Згідно з поясненнями працівників ТОВ «Осма» на всіх об'єктах, де виконувалися підрядні роботи цим підприємством, працівники від підприємств-субпідрядників - ТОВ «Азуріт-ЄК», ТОВ «Укрпромгруп» та ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» не працювали.

При перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні валових витрат та податкового кредиту повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання робіт (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків робіт (послуг) має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами вимог податкового законодавства щодо звітування та сплати податків, вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності.

Відповідно до вимог ч. 4. ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені продавцем порушення вимог законодавства.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат і податку на додану вартість відповідно, адже законами іншого не передбачено.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

У разі якщо первинні документи мають дефекти щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, суди не можуть їх не брати до уваги у разі якщо зазначена у первинних документах інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання, адже господарські операції у межах господарської діяльності здійснює підприємство, яке наділено цивільною правоздатністю та дієздатністю з моменту створення. Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що підприємства - контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій мали правоздатність та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування у кримінальному провадженні, що стосується осіб, причетних до ведення підприємством-контрагентом господарської діяльності, не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальному провадженні такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину фізичними особами і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення вимог податкового законодавства.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законів, яке б позбавляло позивача права на валові витрати та податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій ретельно досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, використані в господарській діяльності, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також іншими доказами: договорами, актами № КБ-2, « КБ-3 про здачу робіт, згідно з якими ТОВ «Осма ЛТД» як генеральний підрядник здало роботи замовнику як роботи виконані власними силами, так і роботи, що попередньо прийняті ним у субпідрядників -ТОВ «Азуріт-ЄК», ТОВ «Укрпромгруп» та ТОВ «Промислово-цивільне будівництво», поясненнями свідків.

Ці первинні документи та інші докази оцінені судами як належні і допустимі, що підтверджують господарські операції. При цьому судами враховано, що ТОВ «Азуріт-ЄК», ТОВ «Укрпромгруп» та ТОВ «Промислово-цивільне будівництво» мають ліцензії на здійснення будівельної діяльності.

Суди повно встановили обставини у справі на підставі безпосередньо досліджених доказів та за результатами оцінки таких доказів, правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту. Податковий орган в касаційній скарзі наводить обґрунтування та обставини, які ретельно досліджувались в судах попередніх інстанцій і правильно оцінені.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а законні та обґрунтовані оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун