Ухвала

від 20.07.2015 по справі 814/641/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Київ К/800/43501/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року

у справі №814/641/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаскі»

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаскі» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 05 лютого 2012 року №0000052301, №0000072301, а також стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками ТОВ «Формула-Петрол» за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року, ПП «Сигма-Нафта» за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року та з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, ТОВ «Нафтопромпостач» за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 січня 2013 року №1212/22/20872050.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексуУкраїни та статей 203 , 215 , 216 , 228 , 626 , 629 Цивільного кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за січень, лютий, серпень та листопад 2011 року на суму 290 760,00 грн., а також до завищення від'ємного значення цього податку за серпень 2011 року на 9 828,00 грн.

На підставі акту перевірки, 05 лютого 2013 року податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення №0000052301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 365 907,00 грн., у тому числі за основним платежем - 290 760,00 грн. та за штрафними санкціями - 75 147,00 грн., №0000072301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 9 828,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку сплачені у ціні вартості нафтопродуктів придбаних у ТОВ «Формула-Петрол», ПП «Сигма-Нафта» та ТОВ «Нафтопромпостач» за нікчемними правочинами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки, зокрема: від 23 лютого 2011 року №18 укладеного позивачем з ТОВ «Нафтопромпостач», від 04 січня 2011 року №04/01-17 укладеного з ТОВ «Формула-Петрол», від 23 лютого 2011 року №18 укладеного з ПП «Сигма-Нафта», підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема: накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), деклараціями з ПДВ та податку на прибуток та платіжними дорученнями, які підтверджують оплату позивачем придбаних нафтопродуктів.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності до зазначених положень Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податків на додану вартість.

За приписами пунктів 200.1, 200.2. 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

Отже, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою є фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків.

Визначальним фактом виникнення у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є отримання ним належним чином оформленої податкової накладної, а також фактичне здійснення господарської операції, що було підтверджено відповідними доказами.

Враховуючи, що позивачем надано докази які підтверджують, що нафтопродукти які куплені у постачальників, обліковані позивачем у відповідності до вимог законодавства, що свідчить про реальність їх придбання, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача підстав для формування податкового кредиту по спірним операціям з ТОВ «Формула-Петрол», ПП «Сигма-Нафта» та ТОВ «Нафтопромпостач».

Водночас, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період спірних сум податку по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Формула-Петрол», ПП «Сигма-Нафта» та ТОВ «Нафтопромпостач».

При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взяті до уваги посилання відповідача на певні недоліки в оформленні податкових та товарно-транспортних накладних, як підстави для висновку про неправомірність формування податкового кредиту спірного періоду, оскільки такі недоліки жодним чином не впливають на право позивача включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені вказаним постачальникам у складі ціни товарів.

Крім того, посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача, якими було встановлено нікчемність усіх укладених правочинів вказаних товариств внаслідок відсутності в них основних фондів та трудових ресурсів, не можуть бути самі по собі підставою для відмови в позові, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

Зокрема, чинне податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2012 року №0000052301, №0000072301 та наявність підстав для їх скасувань.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі №814/641/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.