Постанова

від 12.12.2006 по справі 14/349-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/349-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2006 р.                                                           Справа № 14/349-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Карманової Н.В., копія постійної довіреності № 1107/ю від 03.10.2006 р. 

відповідача -  Глазунова Д.В., копія постійної довіреності № 13/17 від 01.11.2005р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3940 С/1-14) на рішення господарського суду Сумської області від 05.10.06 р. по справі № 14/349-06

за позовом АКБ "Правекс-Банк", м. Київ

до відкритого  акціонерного  товариства "Сумигаз", м. Суми

про стягнення 19699,44 грн.,

встановила:

Акціонерний  комерційний  банк "Правекс-Банк"  звернувся  до  господарського суду Сумської області  з позовом  до відкритого  акціонерного  товариства "Сумигаз"   про стягнення з останнього 19699,44 грн. матеріальної шкоди, завданої     перешкоджанням йому  в  період з  21.04.2006 р. по  16.05.2006 р.    у  здійсненні     права   володіння  та  користування  орендованим  по укладеному  між  сторонами договору  оренди №  61/2003 від  05.04.2005 р. приміщенням, що розташоване  за адресою: м. Суми, пров. Огарьова , 21  

Рішенням господарського суду  Сумської області  від  05.10.2006 р. у  справі  №  14/349-06  ( суддя Миропольський  С.О.) в  позові  відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням  господарського суду  першої інстанції не  погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, в  якій, посилаючись  на  порушення  місцевим господарським  судом   при  його  прийнятті  норм  матеріального  та  процесуального права, просить  рішення  скасувати  та  прийняти нове  рішення, яким позов  задовольнити.

Позивач  в  судовому  засіданні  апеляційну  скаргу  підтримує.

Відповідач  у  відзиві та  в  судовому  засіданні  проти апеляційної скарги  заперечує,  просить  залишити її без задоволення, а  оскаржуване  рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги,  вислухавши пояснення  представників  сторін та  перевіривши правильність застосування  місцевим господарським судом  норм  матеріального  та  процесуального права, колегія  суддів дійшла  висновку, що апеляційна  скарга  задоволенню не  підлягає, виходячи  з наступного.

Як  вбачається  з матеріалів  справи 26.06.2003 р. між відповідачем та позивачем було укладено  договір  оренди №  61/2003 частини  нежитлового  приміщення для  організації роботи територіально відокремленої від установи банку приходної каси по  прийманню платежів від фізичних осіб, відповідно  з умовами  якого  відповідач  передав позивачеві  на  умовах оренди  5,0 кв.м. площі, розташованої в  холі  адміністративного  будинку за  адресою: м.Суми, вул. Лебединська, 13 для  розміщення  територіально відокремленої  від установи банку приходної каси по  прийманню платежів від фізичних  осіб.

05.04.2005 р.  між сторонами  було укладено додаткову угоду до  зазначеного  договору , згідно  з якою   сторони змінили   адресу орендованого  приміщення, зазначивши такою адресою м Суми пров. Огарьова 21, а  також його цільове  призначення -  для  розміщення  відділення  банку.

Позивач  в  якості  підстави  позову  посилається  на те, що відповідач   загородив  прохід до орендованого  приміщення, а  саме  двері  та  касове  віконце  цеглою. бетономішалкою, будівельними  матеріалами,  встановив  біля  дверей  охорону, яка  не  пропускає клієнтів  до відділення  банку та  вимагає звільнити   приміщення, у  зв"язку  з проведенням   ремонту, чим порушив    пункти 3.2.4., 3.2.5.  договору  оренди, якими  передбачено  обов"язок  відповідача  не  втручатися  в  господарську  діяльність орендаря та   у випадку  проведення  поточного  або капітального  ремонту приміщення письмово  попередити  орендаря за  30 календарних днів до початку  проведення  ремонту. Позивач  вважає, що в результаті    зазначених порушень  договору відповідач  завдав  йому   матеріальної шкоди в  розмірі  19699,44 грн., яка згідно  з розрахунком, доданим до позовної заяви   складається  з 5914,51 грн. витрат, які  ним  понесено через порушення відповідачем   умов  договору  та 1024,71 грн.  неодержаних у  зв"язку  з таким  порушенням доходів.   В  якості    правової підстави  для  стягнення   суми  позову   позивач  посилається  на  статтю 1166 Цивільного  кодексу  України.

Згідно  зі  статтею  611 Цивільного  кодексу  України у  разі  порушення зобов"язання настають правові  наслідки, встановлені  договором  або законом, зокрема відшкодування  збитків.

Згідно зі  статтею 22 Цивільного  кодексу  України, особа, якій завдано  збитків у  результаті  порушення  її цивільного  права , має право  на  їх відшкодування.

Збитками є:

1)витрати, яких особа  зазнала  у  зв"язку із знищенням або пошкодженням  речі, а  також витрати, які  особа зробила або  мусить зробити для  відновлення  порушеного  права (реальні  збитки).

2) доходи, які  особа  могла б реально  одержати за  звичайних  обставин, якби її право   не  було порушене (упущена вигода).

Колегія  суддів   зазначає, що   витрати  та  неодержаний  прибуток, які  просить  стягнути  позивач  є відповідно  до статті 22 Цивільного  кодексу  України   збитками. Підставою для  відшкодування  збитків згідно  зі  статтею 611 Цивільного  кодексу  України є  порушення договірних  зобов"язань,  тоді  як правовідносини  з відшкодування   шкоди регулюються  главою 82 підрозділу  2 Цивільного  кодексу  України  -Недоговірні  зобов"язання.

Згідно зі  статтею   1166 Цивільного  кодексу  України майнова  шкода , завдана  неправомірними  рішеннями, діями  чи  бездіяльністю особистим  немайновим  правам  фізичної особи або юридичної особи, а  також шкода, завдана  майну  фізичної  або юридичної особи, відшкодовується  в  повному  обсязі особою, яка  її завдала.

Особа, яка  завдала  шкоди, звільняється  від її відшкодування, якщо  вона  не доведе, що  шкоди  завдано  не з  її вини.

Виходячи  з наведених норм Цивільного  кодексу України, підставою для  відшкодування майнової  шкоди  є не порушення   договірних  зобов"язань, а   скоєння  цивільного правопорушення,  яке  складається  зі  шкоди,протиправної поведінки, вини та  причинного зв"язку  між протиправною поведінкою та шкодою.   

Тому,    положення Цивільного  Кодексу України   про  майнову  шкоду не  розповсюджуються  на  випадки відшкодування  збитків в  разі  невиконання договірних  зобов"язань.

Оскільки позивач пред"явив  позов   не  про  відшкодування  збитків, а  про  відшкодування майнової шкоди та  підставу  позову  не  змінював, позовні  вимоги  про  стягнення  майнової шкоди за  порушення  умов  договору  на  підставі  статті  1116 Цивільного  кодексу  України  є необгрунтованими, такими, що  не  відповідають чинному  законодавству, тому  місцевий  господарський  суд  дійшов  правильного  висновку про  відмову  в  їх  задоволенні, у  зв"язку  з чим  підстави  для  зміни  чи  скасування  оскаржуваного  рішення  відсутні.        

Виходячи  з викладеного, керуючись статтями  99, 101, 103-105 Господарського  процесуального  кодексу  України, колегія  суддів, -

постановила:

     Апеляційну  скаргу залишити без задоволення.

     Рішення  господарського суду  Сумської області  від  05.10.2006 р. у  справі  №  14/349-06 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                        (підпис)                

                                 Судді                                        (підпис)                

                                                                                   (підпис)