Рішення

від 24.07.2015 по справі 915/936/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2015 року Справа № 915/936/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод металевих конструкцій", вул. Баранова, 87, м. Житомир, 10001 (код ЄДРПОУ 331739156)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Групп", вул. Архітектора Старова, 8-А, м. Миколаїв, 54046 (код ЄДРПОУ 31739156)

юридична адреса: вул. Кагатна, 1-Ж, м. Миколаїв, 54007

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 33000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Укрстальконструкція", вул. Архітектора Городецького, 11-В, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 01412868)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія", вул. Заводська, 23/45, м. Миколаїв, 54000 (код ЄДРПОУ 36142801)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, АДРЕСА_2 (код НОМЕР_1)

про відшкодування шкоди (збитків) в розмірі 361 831, 86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Майструк О.В., довіреність від 08.06.2015 року;

від відповідача: Філевський Р.М., довіреність № 2 від 16.09.2014 року;

від третьої особи ПрАТ "Укрстальконструкція": представник не з'явився;

від третьої особи ТзОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія":представник не з'явився;

від третьої особи ОСОБА_2: Бабич О.М., адвокат, договір № 22-Ф від 19.06.2015 року.

від третьої особи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5: Бабич О.М., адвокат, договір №23-Ф від 23.06.2015 року

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод металевих конструкцій" з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Групп" про відшкодування шкоди (збитків) в розмірі 361 831, 86 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.06.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи в судовому засіданні призначено на 24.06.2015 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Укрстальконструкція" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.06.2015 року відмовлено в задоволені клопотання позивача ТзОВ "Житомирський завод металевих конструкцій" про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.06.2015 року розгляд справи було відкладено на 13.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 24.07.2015 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5.

В судовому засіданні 24.07.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 24.07.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві (том І, арк. 4-7) та поясненнях (том ІІ, арк. 1-4, 100-101) та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

04.03.2015 року між ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій» (далі - позивач, замовник) та ТзОВ «Авто-групп» (далі - відповідач, експедитор) укладено Договір № 04032015 транспортного експедирування (далі - Договір), відповідно до умов якого Відповідач взяв на себе обов'язки здійснити перевезення вантажу (готової металопродукції) Позивача, автомобільним транспортом, територією України, з метою доставки на об'єкт: м. Миколаїв, вул. Заводська 23/46.

Виконуючи свої обов'язки по договору Відповідач 15.05.2015 року домовився з перевізником водієм ОСОБА_2 (далі - Перевізник) про вантажоперевезення металопродукції Позивача з м. Житомира до м. Миколаїв. Наступного дня, а саме 16.05.2015 року перевізник ОСОБА_2 прибув на територію позивача: автомобіль Рено державний номер НОМЕР_2; напівпричіп державний номер НОМЕР_3, для завантаження продукції.

16.05.2015 року позивач виконав всі умови договору, а саме здійснив завантаження готової металопродукції у кількості 20,169 тон (двадцять тон сто шістдесят дев'ять кілограм) в повному обсязі на загальну суму 361 831, 86 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною, відвантажувальною накладною, журналом проходження автотранспорту, журналом вивезення та ввезення матеріальних цінностей.

Вантажоотримувачами продукції згідно ТТН являються ПрАТ «Укрстальконструкція» (м. Київ, вул. Архітектора Городецького 11-В), відповідальна особа вантажоотримувача провідний інженер ОСОБА_12; ТзОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» (м. Миколаїв, вул. Заводська 23/46), відповідальна особа вантажоотримувача зав. Складом ОСОБА_13

20.05.2015 року на підставі листа ПрАТ «Укрстальконструкція» вих. № 08/214 від 20.05.2015 року позивачу стало відомо, що автомобіль з вантажем в пункт призначення не прибув, і відповідно вантаж вантажоотримувачами отриманий не був.

В результаті порушення відповідачем зобов'язань згідно Договору позивач поніс збитки (вартість втраченої металопродукції у кількості 20,169 т.) в сумі 361 831, 86 грн., що стверджується довідкою № 06/289 від 20.05.2015 року ТзОВ «ЖЗМК».

Із посиланням на вищевикладене та приписи ст.ст. 224, 225 ГК України, ст.ст. 611, 929, 932, 934 ЦК України та умови Договору (п. 4.1.4, п. 4.1.5, п. 4.1.6, п. 10.1) представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ТзОВ "Авто-Групп" в судовому засіданні 24.07.2015 року проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (том ІІ, арк. справи 108-112) та просив суд відмовити в позові в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову вказано наступне.

Відповідач не причетний до організації спірного перевезення, оскільки для того, щоб експедитор мав зобов'язання перед замовником, він має погодити заявку, зокрема, шляхом її підписання та проставлення печатки. Відсутність вищезазначених реквізитів вказує на недосягнення згоди з усіх істотних обставин, а відтак про неукладеність договору в контексті конкретного перевезення.

У наданій позивачем заявці не зазначено точного місця розвантаження - є лише згадка про м. Миколаїв без вказівки, куди саме необхідно доставити вантаж. Прізвище та ініціали водія зазначені - ОСОБА_2, в той час як супровідні документи (ТТН, відвантажувальна накладна) складені на водія ОСОБА_2 По факту це є різними особами.

В наданих позивачем документах (товарно-транспортна накладна № 43 від 16.05.2015 року, відвантажувальна накладна № 1035 від 16.05.2015 року) в графі, де має міститися підпис особи, яка отримала вантаж, немає жодного підпису, що свідчить про відсутність відповідної господарської операції.

Позивачем не надано жодного документу на підтвердження повноважень, як він стверджує, водія ОСОБА_2 на отримання вантажу від імені відповідача.

В спірному випадку має місце неналежне виконання з боку позивача своїх обов'язків і намір перекласти відповідальність за це на відповідача. Досить непереконливими є твердження позивача про порушення ТзОВ «Авто-Групп» своїх зобов'язань по Договору, в умовах коли позивач:

- передає металеві конструкції невідомій особі, прізвище якої навіть не збігається з прізвищем водія, яке зазначено в, нібито, узгодженій заявці;

- передав товар по заявці, яка не підтверджена відповідачем;

- не перевірив повноважень особи, якій передав металеві конструкції;

- не отримав документи, що засвідчує факт передання товару (відсутність підпису жодної особи про отримання нею металевих конструкцій).

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що позивач не довів належними та допустимими доказами виконання ним умов Договору, факту передачі вантажу ТзОВ «Авто-Групп» та неналежного виконання останнім своїх обов'язків за Договором, наслідком чого є відсутність підстав для задоволення позову ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій».

ТзОВ «Авто-Групп» зазначає, що електронні адреси, з яких нібито велося листування, не належать товариству і ніколи не належали, а особи, від імені яких нібито велося листування, не є та не були співробітниками ТзОВ «Авто-Групп».

Позивач не стверджує, що металопродукція знищена або пошкоджена, взагалі не надає жодних доказів її існування та витрат, понесених у зв'язку з її виготовленням, а отже взагалі відсутні докази заподіяння збитків в розумінні ст. 22 ЦК України.

По-друге, незрозуміло, як визначена сума «збитків» в розмірі 361 831,86 грн. Довідка, надана позивачем, не розкриває і не обґрунтовує вищезазначену суму і чим вона є - собівартістю готової продукції або договірною ціною, за якою відбувається реалізація такої продукції. Отже, позивачем має бути обґрунтована сума, яку він наразі намагається стягнути з відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПрАТ "Укрстальконструкція" явку повноважного представника в судові засідання 24.06.2015 року, 13.07.2015 року, 24.07.2015 року не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (том І, арк. справи 88-89).

22.06.2015 року до господарського суду Миколаївської області від третьої особи ПрАТ "Укрстальконструкція" надійшли письмові пояснення по справі (том І, арк. 90-91), в яких третя особа зазначила наступне.

ПрАТ «Укрстальконструкція» підтверджує, що позивачем 16.05.2015 року було відвантажено продукцію - металоконструкції, необхідні для будівництва об'єкта, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/45, у кількості 20, 169 тон на загальну суму 361 831, 86 гривень.

ПрАТ «Укрстальконструкція», як вантажоодержувач продукції, був повідомлений позивачем про особу водія та ідентифікаційні дані автотранспортного засобу, що перевозив вантаж, для організації пропуску останнього на територію будівельного майданчика об'єкту та розвантаження продукції, та ймовірну дату прибуття автотранспортного засобу - 17.05.2015 року. Однак, оскільки станом на 20.05.2015 року зазначений автотранспортний засіб в місце призначення не прибув, ПрАТ «Укрстальконструкція» листом № 08-214 від 20.05.2015 року звернулось до позивача з проханням проінформувати про затримку доставки продукції. Згодом з'ясувалося, що вантаж втрачений.

ПрАТ «Укрстальконструкція» з посиланням на приписи ст. 632, 932, 934 ЦК, ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 подано суду письмові пояснення по суті спору (том І, арк. 97), в яких зазначено наступне.

ОСОБА_2 працює по трудовому договору з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 водієм вантажного автомобіля Рено Магнум.

16.05.2015 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 прибув на територію позивача ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій» на вказаному автомобілі для здійснення навантаження продукції. Позивачем видано ОСОБА_2 товарно-транспортну накладну та відвантажувальну накладну, на яких були відсутні підписи ОСОБА_2

17.05.2015 року у м. Миколаєві у Корабельному районі відвантажено вантаж.

Розгляд справи третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 просив суд проводити за його відсутності.

Клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи ОСОБА_2 судом задоволено.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТзОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія" явку повноважного представника в судове засідання 24.07.2015 року не забезпечила, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Третьою особою ТзОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія" подано суду письмові пояснення по справі (том ІІ, арк. 67), в яких зазначено, що шкода, щодо відшкодування якої позивач звернувся до суду, була нанесена йому в результаті невиконання відповідачем зобов'язань з перевезення металоконструкцій на адресу ТзОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія».

Після виявлення зникнення металоконструкції позивач виготовив аналогічні металоконструкції і виконав свої зобов'язання з поставки перед ТзОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія».

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичною особою--підприємцем ОСОБА_5 подано суду письмові пояснення (том ІІ, арк. 107), в яких зазначено наступне.

15.05.2015 року третій особі ФОП ОСОБА_5 особою, яка представилась власником ТзОВ «Авто-Групп», у телефонному режимі було запропоновано здійснення перевезення вантажу за маршрутом Житомир - Миколаїв. Питанням оформлення заявки та договору в електронному режимі займалась дружина ФОП ОСОБА_5 Третя особа ФОП ОСОБА_5 погодив з водієм ОСОБА_2 замовлення та направив водія до м. Житомира.

18.05.2015 року третя особа ФОП ОСОБА_5 дізнався про втрату вантажу. В подальшому жодних претензій з боку замовника перевезення до нього не надходило та оригіналів договорів з печаткою не надано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

04.03.2015 року між ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій» (далі - позивач, замовник) та ТзОВ «Авто-групп» (далі - відповідач, експедитор) укладено Договір № 04032015 транспортного експедирування (далі - Договір) (арк. 47-50).

Відповідно до п. 11.1 Договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31.12.2015 року.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 ГК України про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічне положення закріплено у ч. 1 ст. 314 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ст. 935 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Умовами Договору сторони, передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом у міжміському сполучені.

Відповідно до п. 1.2 Договору експедитор в інтересах замовника виконує такі транспортно-експедиційні операції, пов'язані з перевезенням:

- розроблює та узгоджує із замовником маршрут перевезення;

- здійснює пошук перевізника;

- проводить інші операції, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до п. 1.3 Договору експедитор за плату організовує перевезення вантажу, визначеного в Заявці Замовника , яка надається Експедиторові у письмовій формі шляхом факсимільного зв'язку не пізніше ніж за 12 годин, яка погоджується Експедитором, шляхом заповнення граф «Перевізник або Експедитор», «Автотранспорт», «Водій», її підписання, проставлення печатки та направлення по факсу, пошті або електронній пошті.

Відповідно до п. 1.4 Договору факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується транспортним документом - ТТН.

Відповідно до п. 2.1 Договору експедитор подає автомашину(ни) в пункт навантаження, зазначений в заявці замовника.

Відповідно до п. 2.2 Договору пункт навантаження та відправлення, пункт призначення вантажу вказується у заявці Замовника.

Відповідно до п. 2.4 Договору підставою для одержання вантажу до перевезення є подорожній лист, завірений печаткою експедитора, пред'явлений водієм або іншим представником експедитора, та документ, що посвідчує його особу.

Відповідно до п. 4.1.4 Договору експедитор зобов'язаний своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення.

Відповідно до п. 4.1.5 Договору експедитор зобов'язаний передати в пункті призначення ввірений вантаж уповноваженій особі одержувача, зазначеного в супровідних документах.

Відповідно до п. 4.1.6 Договору якщо експедитор не в змозі повністю або частково виконати належним чином умови Договору з незалежних від нього причин, то зобов'язаний негайно повідомити про це Замовнику.

Відповідно до п. 5.5 Договору експедитор вправі залучати третіх осіб для виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Судом встановлено наступне.

Позивач ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій» (замовник) звернувся до відповідача ТзОВ «Авто-групп» (експедитор) із Заявкою № 16 від 16.05.2015 року (Додаток № 1 до Договору № 04032015 транспортного експедирування), в якій просив ТзОВ «Авто-Групп» здійснити перевезення вантажу (готової металопродукції) позивача вагою до 21 тони, автомобільним транспортом, територією України, з маршрутом перевезення: адреса завантаження м. Житомир, вул. Баранова, 87 - адреса вивантаження м. Миколаїв (том ІІ, арк. 73).

Заявка № 16 від 16.05.2015 року відповідачем ТзОВ «Авто-групп» (експедитор) не погоджена, не підписана та не скріплена печаткою товариства (п. 1.3 Договору). Доказів зворотнього суду не подано.

Крім того, ані умовами Договору, ані умовами Заявки не передбачено чіткої адреси пункту вивантаження (м. Миколаїв, вул. Заводська 23/46) (п. 2.2 Договору).

Вищевказані обставини свідчать про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов в контексті конкретного перевезення.

16.05.2015 року позивачем ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій» було здійснено завантаження металоконструкції в транспортний засіб автомобіль Рено державний номер НОМЕР_2; напівпричіп державний номер НОМЕР_3 з метою перевезення, про що оформлено:

- товарно-транспортну накладну № 43 від 16.05.2015 року (том І, арк. 55);

- відвантажувальну накладну № 1035 від 16.05.2015року (том І, арк. 56).

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до п. 11.3-п. 11.6 вищевказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу

автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної

накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, обов'язком водія після отримання вантажу є підписання всіх екземплярів товарно-транспортних накладних. В свою чергу, вантажовідправник має пересвідчитись в тому, що особа, яка приймає товар має на це повноваження та діє в межах законодавства, зокрема, підписала документи на підтвердження прийняття вантажу.

Дослідивши подану суду товарно-транспортну накладну № 43 від 16.05.2015 року, судом встановлено, що в графі «Автомобільний перевізник» відсутні будь-які вказівки щодо найменування перевізника (експедитора), а в графі «Отримав водій/експедитор» - відсутні будь-як підписи особи, яка отримала вантаж (том І, арк. 55).

Крім того, суду не подано жодного доказу на підтвердження повноважень у водія ОСОБА_2 (як вказано в товарно-транспортній накладній) на отримання та перевезення вантажу від імені ТзОВ «Авто-Групп». У відвантажувальній накладній № 1035 від 16.05.2015 року графи «Через кого», «Довіреність», «Підстава» не заповнені (том І, арк. 56), що унеможливлює встановлення факту направлення водія від імені ТзОВ «Авто-Групп». Крім того, відповідно до п. 2.4 Договору експедирування, укладеного між сторонами у справі, підставою для одержання вантажу до перевезення є подорожній лист, завірений печаткою експедитора, пред'явлений водієм. Вказаних доказів суду також не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що між сторонами ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій» та ТзОВ «Авто-Групп» виникли господарські правовідносини з приводу перевезення 16.05.2015 року вантажу, оскільки: заявка, на підставі якої експедитором надаються послуги, останнім не погоджена, а товарно-транспортна накладна, яка є основним документом на перевезення вантажів, не містить жодної інформації, яка б підтверджувала, що перевезення організовувалось та виконувалось саме відповідачем або його уповноваженою особою.

Щодо посилань позивача ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій» на «скрін-копії» листування, які, як він вказує, підтверджують згоду відповідача ТзОВ «Авто-Групп» на організацію перевезення, то слід зазначити, що в Договорі експедирування не міститься жодних умов щодо електронних адрес сторін, які б вони визнавали офіційними. Будь-яких інших доказів, які підтверджують узгодження сторонами електронних адрес, якими вони користуються та визнають у правовідносинах між собою, суду не подано. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 33, 34, 43 ГПК України, суд дійшов висновку, що подані «скрін-копії» листування не можуть свідчити про організацію відповідачем ТзОВ «Авто-Групп» перевезення та бути підставою для відповідальності.

Щодо посилань представника позивача ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій» на протоколи допитів свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (том І, арк. 106-111), проведених в рамках кримінального провадження № 12015150050001426), які, як вказує позивач, підтверджують факт домовленості ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій» та ТзОВ «Авто-Груп» з приводу перевезення, то слід зазначити, що: по-перше, особа є винною з моменту винесення судом вироку відносно неї; по-друге, як вбачається з Податкового розрахунку форми 1-ДФ на ТзОВ «Авто-Груп» в 2015 році працювало за цивільно-правовими договорами 0 осіб, а за трудовими договорами (контрактами) 5 осіб, а саме: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, що підтверджується поданими суду довідками про присвоєння ідентифікаційних номерів (том І, 200-203; том ІІ, арк.. 113-117); по-третє, факт вчинення господарської операції між юридичними особами підтверджується належним чином складеними та оформленими документами (в спірному випадку заявкою, подорожнім листом, товарно-транспортною накладною тощо).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з приписами ч. 1-3 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Системний аналіз ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Експедитор зобов'язаний забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Даний обов'язок виникає з моменту одержання експедитором вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. Порушення експедитором зазначеного обов'язку призводить до відповідальності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження вантажу за наявності його вини. Суд дійшов висновку про недоведеність суду належними та допустимими доказами у справі факту вчинення між сторонами ТзОВ «Житомирський завод металевих конструкцій» та ТзОВ «Авто-Груп» господарської операції з приводу перевезення вантажу 16.05.2015 року, що має наслідком відсутність правових підстав для покладення відповідальності за втрату вантажу на відповідача ТзОВ «Авто-Груп» та стягнення вартості вантажу.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не доведені належними та допустимими доказами у справі. В позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Судовий збір в розмірі 7 236, 65 грн. (сім тисяч двісті тридцять шість грн. 65 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 29.07.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш