Постанова

від 09.11.2011 по справі 9/59/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

09 листопада 2011 року Справа № 9/59/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Дужич С.П. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Снічук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 2 на рішення господарського суду Вінницької області від 20.07.11 р. у справі № 9/59/2011/5003

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір"

до Відповідача 1: Вінницької міської ради

Відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про визнання рішення Вінницької міської ради № 1625 від 02.12.2005 р., додаток до нього та договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.12.2005р. недійсними.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність в справі)

від відповідача 1: ОСОБА_3 (дов. № 11 від 04.01.11р.)

від відповідача 2: ОСОБА_4 (дов. від 02.02.11 р.),

ОСОБА_5 (дов. б/н від 26.07.10 р.)

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Простір" (надалі -Позивач) звернулось в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (т. 1, а.с. 3-7) до Вінницької міської ради (надалі -Відповідач 1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -Відповідач 2), про визнання рішення Відповідача 1 № 625 від 2 грудня 2005 року, додаток до нього та договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28 грудня 2005 року недійсними.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20 липня 2011 року (т. 3, а с. 136-140), з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач 2, звернувся з апеляційною скаргою (т. 4, а.с. 3-5) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 20 липня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Рівненський апеляційний господарський суд за заявою Позивача (т. 4, а.с. 28) своєю ухвалою від 5 жовтня 2011 року (т.4, а.с. 35-36) продовжив строк розгляду справи до 11 листопада 2011 року.

В судовому засіданні представник Відповідача 2 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (т. 4, а.с. 13-16) та представник Позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів Відповідача 2, з підстав, вказаних у даному відзиві та просять залишити оспорюване рішення господарського суду Вінницької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу (т. 4, а.с. 29-31) та представник Відповідача 1 в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у даному відзиві.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Відповідача 1 № 1161 від 13 квітня 2005 року Позивачу передано в оренду для комерційних потреб терміном на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,0045 га., розташовану на пл. Героїв Сталінграду, 1, в. м. Вінниця, а саме земельну ділянку площею 0,0024 га та земельну ділянку площею 0,0021 га.

На підставі вказаного рішення, 2 вересня 2005 року між Відповідачем 1 та Позивачем укладено договір оренди земельної ділянки, яка передана відповідно до акту прийому-передачі 20 жовтня 2005 року.

2 грудня 2005 року Відповідачем 1 прийнято рішення № 1625 (т. 1, а.с. 15), яким вирішено затвердити землеустрою щодо відведення земельної ділянки та здійснити продаж Відповідачем 2 земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 153 квадратних метри, розташованої на пл. Героїв Сталінграду, 1, м. Вінниці.

На виконання вищевказаного рішення, 28 грудня 2005 року між Відповідачем 2 та Відповідачем 1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (т. 1, а.с. 13-14).

В подальшому на замовлення Відповідача 2 Державне підприємство Закритого акціонерного товариства БТК "Світязь" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує факт того, що Відповідач 1 на момент продажу земельної ділянки Відповідачу 2 не врахував той факт, що право на оренду частини даної земельної ділянки вже передано Позивачу.

За вищенаведених обставин, при реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку Відповідачу 2 було відмовлено в його реєстрації у зв'язку з частковим перекриванням із земельною ділянкою Позивача...

Водночас, колегією суду встановлено, що до створення Орендного підприємства ресторану станції Вінниця існувало Державне підприємство Ресторан станції Вінниця, що було засновано на державної власності (копія витягу зі статуту в т. 3, а.с. 40-41)...

Згідно рішення виконкому Замостянської районної ради м. Вінниці № 446 від 13 грудня 1993 року зареєстровано статут Орендного підприємства ресторану станції Вінниця (витяг з статуту в т. 3, а.с. 42). Згідно пункту 1.4 цього Статуту: підприємство є правонаступником майнових та інших прав і обов'язків ресторану станції Вінниця.

В силу ж дії пункту 1.1 даного Статуту: орендне підприємство ресторан станції Вінниця створено на добровільних засадах за рішенням загальних зборів організації орендарів ресторану станції Вінниця та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області.

21 жовтня 1994 року, згідно рішення № 270 виконкому міської ради народних депутатів м. Вінниці зареєстровано статут Закритого акціонерного товариства - фірма "Простір" (т. 3, а.с. 43-44).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.1 зазначеного Статуту: Закрите акціонерне товариство фірма "Простір" є повним правонаступником орендного підприємства ресторану станції Вінниця.

Пунктом 1.2 статуту Позивача (т. 3, а.с. 45-46) в редакції із змінами і доповненнями зареєстрованими виконкомом Замостянської районної ради м. Вінниці 17 листопада 1998 року визначено, що: Позивач є правонаступником закритого акціонерного товариства - фірми "Простір" .

Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що з Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу ресторану ст. Вінниця вбачається, що згідно з договором купівлі-продажу від 24 червня 1994 року № 61, продавець - регіональне відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області передав покупцю (організації орендарів орендному підприємству ресторану Вінниця) ряд об'єктів нерухомості, серед яких буфети 4-5.

Колегія суду наголошує на тому, що в червні місяці 1994 року Подільським підприємством геодезії, картографії та кадастру на підставі рішення Відповідача 1 № 518 від 29 липня 1993 року про проведення інвентаризації земельних ділянок підприємств, було виготовлено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування орендного підприємства ресторану "Вінниця" стосовно шести земельних ділянок. До вказаного технічного звіту, входить схема розташування земельної ділянки, акти встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, акти про встановлення на місцевості зовнішньої межі земельної ділянки, абриси земельних ділянок, плани встановлення меж тощо.

28 липня 1994 року виконком Відповідача 1 прийнято рішення № 687, згідно якого надано колективному підприємству ресторан станції Вінниця в постійне користування земельні ділянки загальною площею 3266,00 кв.м. по фактичному користуванню, в тому рахунку ділянку № 3 за юридичною адресою: вул. Кірова, 21, площею 94,00 кв.м. - буфети № 4, № 5. Протягом 2003-2004 років Позивач неодноразово звертався до міського голови з клопотанням про оформлення права довгострокової оренди строком на 49 років з правом їх подальшого викупу на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать заявнику (в тому рахунку буфети № № 4, 5).

В свою чергу, колегія суду наголошує на тому, що 21 вересня 2010 року Вищий господарський суд України своєю постановою підтвердив чинність договору оренди земельної ділянки від 2 вересня 2005 року...

Апеляційний господарський суд, наголошує на тому, що згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України: факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Позивач на законних підставах орендує об'єкт оренди за договором оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2005 року.

Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України: право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку Відповідач 2 в установленому законом порядку не зареєстрував, а тому, колегія суду приходить до висновку, що Відповідач 2 не набув права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 153 кв.м., розташовану на пл. Героїв Сталінграду, 1, м. Вінниці.

Згідно частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу дії статті 210 Земельного кодексу України: угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України: у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України: держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не" пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу дії частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищеописане, колегія суду вважає, що рішення Вінницької міської ради від 2 грудня 2005 року № 1625 та додаток до нього прийнято з порушенням вимог земельного законодавства України, що є підставою для визнання оспорюваного рішення і додатку недійсними.

Крім цього, колегія суду констатує той факт, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2005 року укладений без правової підстави, що суперечить нормам чинного законодавства України, а тому, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, про правильність рішення суду першої інстанції в цій частині.

З огляду на все вищеописане у даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує правильність прийнятого господарським судом Вінницької області рішення...

Що ж до заперечень апелянта, то апеляційний господарський суд вважає його заперечення безпідставними та такими, що спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові... Зокрема, колегія суду зауважує, що при винесенні оспорюваного рішення та про підписанні спірного договору порушено право Позивача, як орендаря спірної земельної ділянки та власника будівлі, що знаходиться на даній ділянці... що в силу дії чинного законодавства України та Конституції України є неприпустимим...

Що ж до доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо строку розгляду справи, то колегія Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає в цих порушеннях підстави для скасування судового рішення з огляду на таке...

Згідно частини 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України: спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідно частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України: у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк спору, але не більше як на 15 днів.

Колегія апеляційного господарського суду зауважує, що позовна заява Позивача надійшла до господарського суду Вінницької області 21 березня 2011 року (т. 1, а.с. 3-7), що стверджується відміткою канцелярії господарського суду Вінницької області. Водночас, господарський суд першої інстанції виніс рішення за наслідками розгляду даної позовної заяви 20 липня 2011 року (т. 3, а.с. 136-140), отже справу розглянуто в чотирьохмісячний строк (що є порушення статті 69 Господарського процесуального кодексу України)...

Крім того, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суду констатує той факт, що в матеріалах справи відсутні буд-які ухвали щодо продовження строку розгляду спору по даній справі (існує лише заява про продовження строку (т. 1, а.с. 84) та обумовлення цього продовження в протоколі судового засідання від 4 травня 2011 року (т. 1, а.с. 86), проте відсутня будь-яка ухвала, якою б суд продовжив даний строк...).

Враховуючи вищеописане, колегія суду приходить до висновку, що господарський суд Вінницької області порушив приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду спору. Проте, з огляду на те, що дане порушення норм процесуального права не призвело до прийняття неправильного рішення, в силу дії частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційного господарського суду відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи усе вищеописане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 2 -без задоволення.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Вінницької області від 20 липня 2011 року у справі № 9/59/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.

15886/11