Постанова

від 14.09.2011 по справі 5004/1293/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 року Справа № 5004/1293/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Савченко Г.І. , Щепанська Г.А.

при секретарі Снічук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність в справі)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність в справі)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 27.07.11 р. у справі № 5004/1293/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС" ЛТД

до Комунального підприємства "Зелене господарство міста Луцька"

про стягнення в сумі 68 390 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКС»ЛТД (надалі-Позивач) звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3) до Комунального підприємства „Зелене господарство міста ЛуцькаВ» (надалі-Відповідач ) про стягнення в сумі 68390 грн. 40 коп.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27 липня 2011 року по даній справі (а.с. 30-31) позов задоволено, з підстав, вказаних у цьому рішенні.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 27 липня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення. (а.с. 36-39).

На підтвердження своїх доводів апелянт стверджує, що на виконання робіт передбачених ОСОБА_3, необхідно одержання дозволу, який Позивачу не надавався, що підтверджується листом від 16 серпня 2011 року «Про надання інформації щодо отримання дозволу»(а.с. 66).

Апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

В судовому засіданні апелянт підтримав доводи викладенні в апеляційній скарзі.

Позивач заперечує проти доводів апелянта і просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 27 липня 2011 року у справі № 5004/1293/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКС»ЛТД подало до Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (а.с.61-62). Позивач вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки роботи виконані у відповідності до договору та договірної ціни, зведеного кошторису та локального кошторису № 2-1-1.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 1 грудня 2009 року між Відповідачем, як замовником та Позивачем, як виконавцем було укладено договір № 141 на монтаж обладнання котельні на тверде паливо теплиці (а.с.7-8).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу дії статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 1.1 ОСОБА_3 визначено, що: Позивач бере на себе зобов'язання своєчасно та добросовісно виконувати роботи по монтажу обладнання котельні на тверде паливо теплиці Відповідача передбачені пунктом 1.2 ОСОБА_3, а Відповідач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату виконаної роботи Позивачем.

Згідно пункту 2.2.2 ОСОБА_3: Відповідач зобов'язаний прийняти виконану Позивачем роботу за актом виконаних робіт.

В силу дії пункту 2.4.3 ОСОБА_3: Позивач зобов'язувався здати виконану роботу Відповідачу за актом виконаних робіт.

Пунктом 3.1 ОСОБА_3 передбачено, що за виконану роботу Відповідач сплачує Позивачу винагороду в розмірі 68 390,40 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов вищеописаного ОСОБА_3 Позивач виконав монтаж обладнання котельні на тверде паливо на загальну суму 68 390,40 грн., а Відповідач прийняв дані роботи, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року (а.с.10-13); довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року (а.с. 9).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ж до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши умови договору, апеляційним господарським судом виявлено, що ОСОБА_3 № 141 не визначено конкретного строку виконання зобов'язання з оплати вартості робіт.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, Позивачем 19 квітня 2010 року було надіслано Відповідачу ОСОБА_4 № 26 від 19 квітня 2010 року (а.с. 15), що підтверджується фіскальним чеком від 19 квітня 2010 року (а.с. 16).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що у Відповідача виник обов'язок щодо здійснення оплати за виконані Позивачем по ОСОБА_3 роботи в семиденний строк з дня пред'явлення Відповідачу вимоги, а саме з 19 квітня 2010 року.

В той же час, Відповідачем жодних доказів щодо сплати заборгованості, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано. Дані, на думку колегії суддів свідчать про підставність позовних вимог позивача та підтверджує наявність спірної заборгованості.

Що стосується тверджень Відповідача, що дозвіл на виконання робіт не надавався, то апеляційний господарський звертає увагу, що виконання робіт без дозволу не є підставою для визнання нікчемності цих договірних сторін, а є (у разі підставності цих доводів) підставою для накладання відповідними державними органами по відношенню до винної особи санкцій, передбачених Законодавством України.

Водночас, апелянт не довів неможливості подання відповідних листів (поданих з клопотанням 14 вересня 2011 року) з інформацією про відсутність у Позивача дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки суду першої інстанції (враховуючи, що роботи здійснені в грудні 2009 року)... Відповідно, подані апелянтом листи, не є додатковими доказами в розумінні частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд не приймає дані докази...

Також суд не бере до уваги доводи Відповідача щодо невиконання Відповідачем ОСОБА_3, адже факт виконання ним договору підтверджується прийманням ним робіт згідно акту (а.с. 10-13).

Щодо доводів Відповідача про те, що котел придбаний апелянтом в іншої особи, то дані обставини не підтверджено Відповідачем належними і допустимими доказами (будь-яких документів, які б свідчили про оплату вартості даного котла іншій особі, а не Позивачу Відповідачем не подано; будь-яких доказів отримання від інших осіб даного котла Відповідачемне надано). Водночас ці ж, доводи Відповідача спростовуються його діями, а саме тим, що підписав акт приймання виконаних робіт за грудень 2009 року (а.с. 10-13), чим підтвердив факт виконання робіт по договору та факт отримання від позивача матеріалів визначених у даному акті (та необхідних для виконання робіт з монтажу обладнання котельні не тверде паливо теплиці).

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, доводи Відповідача висвітлені в апеляційній скарзі є надуманими та безпідставними і спростовуються усім вищеописаним у даній постанові.

Враховуючи усе вищеописане Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язання з оплати вартості виконаних на його замовлення монтажних робіт, вимога Позивача про стягнення з відповідача 68 390,40 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Враховуючи усе вищеописане в даній постанові колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 27 липня 2011 року у справі № 5004/1293/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Зелене господарство міста Луцька" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 27 липня 2011 року у справі № 5004/1293/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Зелене господарство міста Луцька" - без задоволення.

Справу №5004/1293/11 повернути господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Щепанська Г.А.