Постанова

від 24.06.2011 по справі 16/5007/27/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2011 р. Справа № 16/5007/27/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Огороднік К.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мультипол" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.03.11 р. у справі № 16/5007/27/11

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс"

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мультипол"

про стягнення в сумі 14 683 грн. 82 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипол», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -товариство з обмеженою відповідальністю «Граніттранссервіс»про стягнення 14683,82 грн., з яких 12600,00 грн. штрафу за понаднормативний простій автотранспортного засобу та 2083,82 грн. неустойки за відмову завантажити транспортний засіб після підписання заявки.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.03.2011 року (суддя Гансецький В.П. ) позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтуване неналежним виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 14683,82 грн., з яких 12600,00 грн. штраф за понаднормативний простій автотранспортного засобу та 2083,82 грн. неустойка за відмову завантажити транспортний засіб після підписання заявки. Суд вказав, що перевезення за маршрутом Олевськ (Україна) - Ridderkerk (Голандія) не відбулося по причині перевантаження автомобіля, що призвело до його простою у кількості 12 діб та відмови ТзОВ «Мультипол»від перевезення вантажу по вказаному маршруту відповідно до підписаної заявки.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

У обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач ввів суд в оману, надавши в якості доказу сфальсифіковану заявку. Вважає недоведеними факт перевантаження автомобіля, як причину повернення його в Україну та факт неправильного оформлення митних документів. Вважає також недоведеною його відмову від завантаження транспортного засобу та звертає увагу апеляційного суду на розгляд справи судом першої інстанції без повідомлення про це відповідача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав викладених у відзиві.

Позивач в судовому засіданні просив апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач та третя особа явку своїх представників на розгляд апеляційної скарги не забезпечили, про поважність причин неявки суд не повідомили, хоча про місце, день та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.03.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст.934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Апеляційним судом встановлено, що 22 грудня 2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Мультипол»укладено договір на транспортне експедирування, на виконання умов якого та заявки № 1 від 22.12.10р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом позивач (експедитор) зобов'язався організувати відповідачу (замовнику) перевезення вантажу (ламелі дубової) вагою до 6 т. автотранспортним засобом, державний номер НОМЕР_1 (далі в постанові автомобіль) за маршрутом Олевськ (Україна) - Ridderkerk (Голандія). (а.с.12-14,15).

Згідно пп.2.1 та пп.2.3 даного договору замовник виступає від свого імені, а експедитор діє за дорученням замовника за винагороду, від свого імені та за рахунок замовника, при цьому конкретні умови перевезення кількості та роду вантажу, маршруту, вантажовідправники та вантажоотримувачі, графік подання транспорту, вартості перевезення обумовлюються разовими заявками (додатком №1), що є невід'ємною частиною даного договору та передається по факсу або електронній пошті.

В силу положення ст. 207 ЦК України, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що договір та заявка на перевезення вантажу були укладені між сторонами у відповідності до чинного законодавства України та є належним доказом на підтвердження замовлення перевезення вантажу відповідачем.

03.01.11р. автомобіль прибув на завантаження в м.Олевськ, 04.01.11р. був замитнений та виїхав в рейс до місця призначення, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 016295, а 05.01.11р. при перетині українсько-польського кордону автомобіль був затриманий разом з вантажем митними органами ОСОБА_3 у зв'язку з перевищенням загальної маси завантаженого автомобіля (а.с. 16).

Відповідно до міжнародної товарно - транспортної накладної CMR № 016295, вага ламелі дубової складає 5400 кг., а згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу його повна маса та маса без навантаження становлять 11990 кг. та 5990 кг., відповідно.

Судом першої інстанції на підставі виписки Митного відділу у м. Дорогуськ (ОСОБА_3) № 1477/2011 від 05.01.11р вірно встановлено факт перевищення допустимої загальної маси автомобіля на 310 кг. після його завантаження відповідачем, що послужило підставою для відмови в пропуску автомобіля для проїзду територію вказаної країни та призвело до його простою протягом 7 діб. (а.с. 18,19).

У період з 06.01.2011 року по 17.01.2011 року автомобіль перебував на стоянці у оплачуваному терміналі на пункті перетину кордону «Ягодин», перебував у відповідача до моменту його розвантаження останнім 17.01.2011 року.

В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст.179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що: сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Перевезення вантажу позивачем виконувалось згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR). Спірні правовідносини врегульовані положенням Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі в постанові Конвенція), Законом України «Про транспортно -експедиційну діяльність»та договором.

Пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції визначено, що для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.

Згідно з п. 1 ст. 7 Конвенції, відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6.

Вантажна накладна, зокрема містить такі дані, як вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу (п.п.h п. 1 ст. 6 Конвенції).

За умовами договору, саме на замовника покладено обов'язок по забезпеченню завантаження (розвантаження) транспортного засобу, митному оформленню в строк не більше 48 годин на кожному місці завантаження (розвантаження), якщо інше не обумовлено в заявці, а також по забезпеченню належного оформлення товарно - транспортних, митних та інших документів необхідних для безперешкодного проходження митного, карантинного, екологічного контролю та здачі вантажу отримувачу (п.3.2, п.3.3. договору).

Відповідно до пп.4.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує штраф за понаднормативний простій більше норм зазначених у пп.3.2, (якщо інше не обумовлено в заявці) транспортного засобу під завантаженням (розвантаженням) з розрахунку 1050,00 грн. за кожний день простою. Крім того, за понаднормативний простій на митних переходах, пов'язаний з неправильним оформленням митних документів, замовник також сплачує штраф з розрахунку 1050,00 грн. за кожний день простою, нормативний строк простою на митних переходах 24 години.

Судом першої інстанції з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, на підставі яких позивачем було проведено обґрунтований розрахунок штрафу за понаднормативний простій автомобіля з 06.01.2011 року по 17.01.2011 року вірно визначено суму штрафу, що складає 12600,00 грн.(а.с.6,67).

Стаття 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до пп.4.1 договору, при відмові завантажити транспортний засіб поданий під завантаження після підписання заявки, замовник сплачує експедитору неустойку у розмірі 25% від вартості перевезення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем, ТзОВ «Мультипол»відмовилось від перевезення вантажу по маршруту Олевськ (Україна) - Ridderkerk (Голандія) відповідно до підписаної заявки.

У зв'язку з цим, позивачем відповідно до пп.4.1 договору було нараховано відповідачу неустойку за відмову завантажити транспортний засіб після підписання заявки у розмірі 2083,82 грн., обґрунтованість розрахунку якої правомірно визнав суд першої інстанції.

Аналізуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевезення за маршрутом Олевськ (Україна) - Ridderkerk (Голандія) не відбулося по причині перевантаження відповідачем автомобіля, що призвело до його простою у кількості 12 діб та відмови ТзОВ «Мультипол»від перевезення вантажу по маршруту Олевськ (Україна) - Ridderkerk (Голандія) відповідно до підписаної заявки й внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 14683,82 грн., з яких 12600,00 грн. штраф за понаднормативний простій автотранспортного засобу та 2083,82 грн. неустойка за відмову завантажити транспортний засіб після підписання заявки.

Із довідок поштового відділення (а.с. 76, 81,84) встановлено, що причиною повернення без вручення ухвал суду першої інстанції відповідачу є закінчення терміну їх зберігання, а тому апеляційний суд вважає такі довідки належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.03.2011 року у справі № 16/5007/27/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Мультипол" -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.