Ухвала

від 23.07.2015 по справі 826/15034/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2015 р. м. Київ К/800/11498/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015

у справі № 826/15034/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Пеппермінт») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2014 №0004062203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2014 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Старксервіс» за період з 01.01.2012 по 28.02.2014, за результатами якої складено акт від 25.04.2014 №1770/26-56-22-03-09/37334287.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 642131,00 грн., оскільки позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Старксервіс».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2014 №0004062203, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 802664,00 грн., в тому числі за основним платежем - 642131,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 160533,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Пеппермінт» не було доведено реальності вчинення господарських операцій з ТОВ «Старксервіс», тому позивач не мав права формувати податковий кредит на підставці накладних виписаних на його адресу зазначеним контрагентом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи між позивачем та ТОВ «Старксервіс» укладено ряд договорів про надання робіт/послуг.

На підтвердження виконання умов договорів, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ «Старксервіс» виписані позивачу наступні первинні документи: податкові накладні, які оформленні відповідно до вимог законодавства; актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судом правомірно не прийнято до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

.Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником, які складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог чинного законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Що ж стосується посилання відповідача на дані вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі №761/22932/13-к, відповідно до якого громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. ч. 1, 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, та в якому зазначено, що останній виступав в якості пособника, сприяв вчиненню фіктивного підприємництва - створення ТОВ«Старксервіс» з метою прикриття незаконної діяльності, то такі посилання є необґрунтованими, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що директором ТОВ«Старксервіс» був ОСОБА_3, який жодним чином не причетний до обставин встановлених вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013, оскільки даний вирок винесено відносно особи, яка не має жодного відношення до ТОВ «Старксервіс» та не є її посадовою особою.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223 , 226, 230 , 232 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2014.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров