Ухвала

від 20.07.2015 по справі 2а-5481/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2015 р. м. Київ К/800/2245/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року

у справі № 2а-5481/12/1370

за позовом Дочірнього підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Дочірнє підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон» (далі - ДП «Львівтекс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року відповідачем складено акт від 18.01.2012 року № 72/23-409/31659013, яким встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.18 п 14.1 ст.14, п.п. 200.4, 200.8, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000062341, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16 402, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8 201, 00 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що позивачем безпідставно до податкового кредиту вересня 2011 року включено 4 746, 20 грн., визначених на підставі податкової накладної, виписаної ПП «Імпел ЛТД», оскільки останній не знаходиться за фактичною та юридичною адресами і зустрічну перевірку його провести неможливо. Крім того, відповідач, в обгрунтування порушення норм податкового законодавства зазначив, що сума 12 327, 00 грн. за жовтень 2009 року не могла бути включена в Додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року як частина залишку від'ємного значення, оскільки в акті перевірки від 16.12.2009 року № 3265/23-409/31659013 встановлено, що у жовтні 2009 року така сума відсутня.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій погодилися із висновками податкового органу та зазначили про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

За змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

З аналізу наведених норм слідує, що право платника на отримання бюджетного відшкодування виникає у разі оплати податку отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам товарів/послуг і не залежить від фактичної неможливості проведення контролюючим органом зустрічної перевірки постачальника товарів/послуг та від перебування постачальника за юридичною чи фактичною адресами.

Слід зазначити й те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене залишилось поза увагою судів попередніх судових інстанцій.

Суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки висновкам відповідача, які слугували підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування в розмірі 4 746, 20 грн., а вдалися до перевірки обставин реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, незважаючи на те, що в акті перевірки такі обставини не ставилися під сумнів відповідачем.

Щодо висновків відповідача та судів попередніх інстанцій про те, що сума 12 327, 00 грн. за жовтень 2009 року не могла бути включена в Додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року як частина залишку від'ємного значення, оскільки в акті перевірки від 16.12.2009 року № 3265/23-409/31659013 встановлено, що у жовтні 2009 року така сума відсутня, то вони також є передчасними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта перевірки від 16.12.2009 року № 3265/23-409/31659013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення. Проте судами у цій справі не взято до уваги те, що воно оскаржено позивачем до суду, в результаті чого податкове зобов'язання є неузгодженим.

За результатами судового розгляду у справі №8494/09/1370 вказане податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 року №0000752341 скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди попередніх інстанцій, роблячи висновки про допущення позивачем порушень при формуванні податкового кредиту у жовтні 2009 року, не вжили заходів щодо офіційного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення спору, та залишили поза увагою те, що відповідно до обставин, встановлених названим вище судовим рішенням, позивач у жовтні 2009 року правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, тобто за змістом вказаного судового рішення висновки, викладені в акті перевірки від 16.12.2009 року № 3265/23-409/31659013, не підтвердилися. Суди першої та апеляційної інстанцій, не перевірили чи набрало вказане судове рішення законної сили, і чи можуть бути обставини, встановлені вказаним судовим рішенням, преюдиційними для цілей вирішення вказаного спору.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року справі № 2а-5481/12/1370 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г. Пилипчук