Постанова

від 12.10.2015 по справі 2а-5481/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року № 2а-5481/12/1370

о 15 год., 50 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Дочірнього підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон», представник - не прибув, до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, представник - не прибув про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення

Позивач - Дочірнє підприємство «Львітекс» Датської компанії «Грін Коттон» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.02.2012 року.

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що висновки акту податкового органу, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником послуг через неможливість проведення зустрічної перевірки з підстав відсутності постачальника за юридичною адресою не впливає на право замовника послуг на віднесення до складу податкового кредиту, сплаченого податку на додану вартість при придбанні послуг та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з ПДВ. Позивач також зазначає, що сума податкового кредиту жовтня 2009 року сформувала від'ємне значення, яке відповідачем завищеним не визнавалось. Вказані обставини є підставами для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак на поданих суду додаткових поясненнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задоволити повністю, справу розглядати без участі його представника.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою позивача правомірно встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2009 року. Відповідачем правомірно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

18.01.2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за листопад 2015 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 72/23-409/31659013.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

А) п.п. 14.1.18, п. 14.1 ст.14, п. 200.4, 200.8, 200.9 ст. 200 ПК України.

Б) п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

01.02.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким на підставі акта перевірки № 72/23-409/31659013 від 18.01.2012 року, встановлено порушення п.п. 14.1.18, п. 14.1 ст.14, п. 200.1, 200.4, 200.8, 200.9 ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: за листопад 2011 року в сумі 16402,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8201,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.8 ст. 200 цього ж Кодексу, до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Згідно п. 200.9 ст. 200 цього ж Кодексу, форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015 року у касаційному провадженні № К/800/2245/14 касаційну скаргу ДП «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон» задоволено частково; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 2а-5481/12/1370 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою ВАС України встановлено: «За змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

З аналізу наведених норм слідує, що право платника на отримання бюджетного відшкодування виникає у разі оплати податку отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам товарів/послуг і не залежить від фактичної неможливості проведення контролюючим органом зустрічної перевірки постачальника товарів/послуг та від перебування постачальника за юридичною чи фактичною адресами.

Слід зазначити й те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене залишилось поза увагою судів попередніх судових інстанцій.

Суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки висновкам відповідача, які слугували підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування в розмірі 4 746, 20 грн., а вдалися до перевірки обставин реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, незважаючи на те, що в акті перевірки такі обставини не ставилися під сумнів відповідачем.

Щодо висновків відповідача та судів попередніх інстанцій про те, що сума 12 327, 00 грн. за жовтень 2009 року не могла бути включена в Додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року як частина залишку від'ємного значення, оскільки в акті перевірки від 16.12.2009 року № 3265/23-409/31659013 встановлено, що у жовтні 2009 року така сума відсутня, то вони також є передчасними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта перевірки від 16.12.2009 року № 3265/23-409/31659013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення. Проте судами у цій справі не взято до уваги те, що воно оскаржено позивачем до суду, в результаті чого податкове зобов'язання є неузгодженим.

За результатами судового розгляду у справі №8494/09/1370 вказане податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 року №0000752341 скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди попередніх інстанцій, роблячи висновки про допущення позивачем порушень при формуванні податкового кредиту у жовтні 2009 року, не вжили заходів щодо офіційного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення спору, та залишили поза увагою те, що відповідно до обставин, встановлених названим вище судовим рішенням, позивач у жовтні 2009 року правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, тобто за змістом вказаного судового рішення висновки, викладені в акті перевірки від 16.12.2009 року № 3265/23-409/31659013, не підтвердилися. Суди першої та апеляційної інстанцій, не перевірили чи набрало вказане судове рішення законної сили, і чи можуть бути обставини, встановлені вказаним судовим рішенням, преюдиційними для цілей вирішення вказаного спору».

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом встановлено, що судове рішення по справі № 8494/09/1370 яким визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 25.12.2009 року, набрало законної сили.

З цих підстав судом не враховуються заперечення відповідача оскільки, згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак відповідачам не підтверджено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 01.02.2012 року, якими позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.02.2012 року, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькомуу районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 01.02.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон» (ЄДРПОУ 31659013, пл. Міцкевича, 4, м. Львів) 246,03 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 19.10.2015 року.

Суддя Гавдик З.В.