Ухвала

від 26.11.2015 по справі 2а-5481/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 876/10960/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника відповідача Лупій Х.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року Дочірнє підприємство «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон» (далі - Позивач, ДП «Львівтекс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Відповідач, ДПІ у Галицькому р-ні), у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062341 від 01.02.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником послуг через неможливість проведення зустрічної перевірки з підстав відсутності постачальника за юридичною адресою не впливає на право замовника послуг на віднесення до складу податкового кредиту, сплаченого податку на додану вартість при придбанні послуг та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з ПДВ. Позивач також зазначає, що сума податкового кредиту жовтня 2009 року сформувала від'ємне значення, яке відповідачем завищеним не визнавалось.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Галицькому р-ні. Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню. Посилається на підтвердження перевіркою позивача завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.01.2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за листопад 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 72/23-409/31659013.

01.02.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062341, яким на підставі акта перевірки № 72/23-409/31659013 від 18.01.2012 року встановлено порушення п.п. 14.1.18, п. 14.1 ст.14, п. 200.1, 200.4, 200.8, 200.9 ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: за листопад 2011 року в сумі 16402,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8201,00 грн.

Із вказаних 16402,00 грн зменшеної суми бюджетного відшкодування:

- 12327 грн зменшено з посиланням на акт перевірки та податкове повідомлення-рішення від грудня 2009 року;

- 4075 грн зменшено внаслідок неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Імпел ЛТД», яке було постачальником Позивача.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Згідно з вказаним вище актом перевірки в даній справі сума 12327,00 грн за жовтень 2009 року не могла бути включена в Додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року як частина залишку від'ємного значення, оскільки в акті перевірки від 16.12.2009 року № 3265/23-409/31659013 встановлено, що у жовтні 2009 року така сума відсутня.

Проте податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 року, прийняте на підставі акта перевірки від 16.12.2009 року № 3265/23-409/31659013, оскаржено позивачем до суду та скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції. Таким чином, позивач у жовтні 2009 року правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, тобто за змістом вказаного судового рішення висновки, викладені в акті перевірки від 16.12.2009 року № 3265/23-409/31659013, не підтвердилися.

Отже, в частині 12327,00 грн оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000062341 від 01.02.2012 року таке є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування на 4075 грн слід зазначити наступне.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

З аналізу наведених норм слідує, що право платника на отримання бюджетного відшкодування виникає у разі оплати податку отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам товарів/послуг і не залежить від фактичної неможливості проведення контролюючим органом зустрічної перевірки постачальника товарів/послуг та від перебування постачальника за юридичною чи фактичною адресами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Крім того, з апелянта слід стягнути 270,63 грн судового збору, сплату якого за подання апеляційної скарги було відтерміновано.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року у справі № 2а-5481/12/1370 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області в користь Державного бюджету України 270 (двісті сімдесят) гривень 63 копійки судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 27.11.2015 року