Постанова

від 29.07.2015 по справі 911/4873/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 911/4873/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів Корсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Яготинської міської ради Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі№ 911/4873/14 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" доЯготинської міської ради Київської області провизнання незаконним рішення та його скасування

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідачаКудрявський О.М.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Яготинської міської ради Київської області, в якій просило суд визнати незаконним та скасувати рішення Яготинської міської ради від 28.08.2014 № 2783-50-VI "Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради за №14 від 03.07.2002, укладеного між Яготинською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус".

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2015 (суддя Лутак Т.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус" оскаржило його до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (головуючий Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Яготинська міська рада Київської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Відзивів та заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надходило.

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" Герула М.В. про відкладення розгляду справи, яке надійшло на адресу суду 28.07.2015, колегією суддів залишено без задоволення, оскільки статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд розглядає справу в межах строків, встановлених статтями 69, 111 8 цього Кодексу, і розгляд справи може бути відкладено, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Проте, заявником не доведено наявність підстав для відкладення розгляду справи, а його доводи та заперечення викладені у наявних в матеріалах справи документах. До того ж, розгляд справи вже відкладався (ухвала Вищого господарського суду України від 22.07.2015).

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус" (далі по тексту - ТОВ "Крокус"), як орендарем, та Яготинською міською радою Київської області, як орендодавцем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець згідно рішення № 21-01-XXIV від 23.04.2002 передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку площею 242,89 га, яка знаходиться в адміністративних межах Яготинської міської ради Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Додатковою угодою від 23.07.2003 до цього договору сторонами переглянуто умови щодо орендної плати, інші умови вказаного договору залишилися незмінними та обов'язковими для сторін.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж., зареєстровано в реєстрі правочинів за № 3665 та зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради Яготинського району Київської області за № 14 від 03.07.2002 (а.с.16).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що договір укладається по 17.06.2012. По закінченні терміну договору позивач має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, 14.03.2012 позивач звертався до відповідача з листом вих. № 11 від 13.03.2012 (а.с. 23), в якому просив продовжити дію договору оренди земельної ділянки на 49 років.

10.05.2012 Яготинською міською радою Київської області прийнято рішення № 989-22-VI "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 № 14 та внесення змін до нього", яким Яготинська міська рада вирішила: продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 № 14 на 1 рік, встановити річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки та зобов'язати ТОВ "Крокус" провести реєстрацію земельної ділянки, визначеної в договорі оренди від 03.07.2002 за № 14, в порядку, встановленому законодавством, зареєструвати зміни до договору оренди землі відповідно до чинного законодавства. Термін дії рішення - 6 місяців (а.с.24). Доказів визнання незаконним та скасування цього рішення до матеріалів справи не надано.

25.04.2013 Яготинська міська рада Київської області звернулась до ТОВ "Крокус" з листом № 03-25/286 про повернення земельної ділянки у зв'язку з невиконанням останнім рішення Яготинської міської ради № 989-22-VI від 10.05.2012 та закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 (а.с.25).

У відповідь на зазначений лист позивач повідомив раду Яготинську міську раду Київської області про те, що він замовив виготовлення технічної документації з метою проведення реєстрації земельної ділянки, визначеної договором оренди від 03.07.2002 за № 14, в порядку встановленому законодавством. Однак, у зв'язку з тим, що технічна документація не була виготовлена позивач просив останнього продовжити дію договору оренди земельної ділянки на 49 років (лист вих. № 05-1/13 від 08.05.2013, а.с.26).

28.08.2014 Яготинською міською радою Київської області прийнято рішення № 2783-50-VI "Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, укладеного між Яготинською міською радою та ТОВ "Крокус", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради за №14 від 03.07.2002, в зв'язку з закінченням його строку дії", яким вирішено договір оренди землі від 17.06.2002, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради за №14 від 03.07.2002, який укладений між Яготинською міською радою та ТОВ "Крокус", вважати припиненим з моменту закінчення строку, на який його було укладено.

Заявлений у даній справі позов про визнання незаконним та скасування рішення Яготинської міської ради № 2783-50-VI від 28.08.2014 мотивований тим, що відповідач без достатніх правових підстав не визнає його переважне право на поновлення договору, що мало наслідком порушення прав позивача. Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив частину другу статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

В своєму відзиві на позов (а.с.30) відповідач послався на те, що в порушення вимог діючого законодавства позивач не виконав рішення Яготинської міської ради Київської області № 989-22-VI від 10.05.2012, не вчинив дій, спрямованих на укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди від 17.06.2002 на 1 рік. Проекту додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення від позивача відповідач не отримував. Також відповідач послався на те, що позивач не здійснив заходів спрямованих на проведення державної реєстрації земельних ділянок та прав на них. У зв'язку з цим відповідач вважає, що права позивача не порушені, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення договірні правовідносини між сторонами припинилися у зв'язку із закінченням дії договору оренди земельної ділянки.

Колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (далі по тексту - Закону) передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Згідно з частиною першою статтею 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Пунктом 2.2 договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 передбачено, що договір укладається терміном по 17.06.2012.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке право орендарю надано статтею 33 Закону, якою визначено порядок та умови поновлення договору оренди землі.

В пункті 2.17. своєї постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час закінчення дії договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що по закінченні терміну договору позивач має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

Судом першої інстанції на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що позивач у встановлений договором та Законом України "Про оренду землі" строк звернувся до відповідача з листом вих. № 11 від 13.03.2012 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 на 49 років. Вказаний лист відповідач отримав 14.03.2012, про що свідчить відбиток його штампу, який міститься у правому нижньому куті листа, та не заперечується самим відповідачем.

Розглянувши клопотання позивача про продовження строку дії договору, відповідачем було прийнято рішення №989-22-VI від 10.05.2012 про продовження терміну дії договору на 1 рік та зобов'язано позивача зареєструвати зміни до договору оренди землі відповідно до чинного законодавства.

В подальшому, відповідач звернувся до позивача з листом №03-25/286 від 25.04.2013 про повернення земельної ділянки.

Позивач у відповідь на зазначений лист відповідача знову звернувся до останнього з проханням (лист вих. №05-1/13 від 08.05.2013) про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 на 49 років.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено порядок поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Як встановлено судом та вбачається з наданих позивачем листів вих. №11 від 13.03.2012 та вих. № 05-1/13 від 08.05.2013, останній звертався до відповідача з проханням продовжити договір оренди земельної ділянки від 17.06.2002 на 49 років, в той час як договір був укладений сторонами на 10 років, що унеможливлює в даному випадку застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору, у зв'язку з волевиявленням позивача щодо зміни істотних умов цього договору, зокрема, строку дії договору оренди.

Судом першої інстанції враховано відсутність у матеріалах справи доказів належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором оренди земельної ділянки від 17.06.2002, доказів направлення на адресу відповідача проекту додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення. До матеріалів справи не залучено сам текст додаткової угоди, у зв'язку з чи неможливо встановити її зміст. Більш того, у відзиві на позовну заяву відповідач послався на те, що проект додаткової угоди від позивача він взагалі не отримував (а.с.30).

Суд першої інстанції на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не реалізував своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі), ним порушений порядок поновлення договору оренди землі, встановлений статтею 33 Закону України "Про оренду землі". По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, сторони не достягли згоди щодо істотних умов договору.

Зважаючи на те, що договір оренди земельної ділянки від 17.06.2002 припинився у зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено, то і відповідно припинилося право позивача на користування земельною ділянкою, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне рішення органу місцевого самоврядування не спрямоване на встановлення, зміну чи припинення відносин між сторонами та не порушує права і охоронювані законом інтереси ТОВ "Крокус" - позивача у справі, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання незаконним та скасування цього рішення.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 6 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись статтями 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 911/4873/14 скасувати.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі № 911/4873/14 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя жовтня, буд. 124, ідентифікаційний код 31351731) на користь Яготинської міської ради Київської області (07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Незалежності, 67, ідентифікаційний код 05408823) 852, 60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова