Постанова

від 04.08.2015 по справі 910/23174/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 910/23174/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Могил С.К. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015

зі справи № 910/23174/14

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м.Київ (далі - Організація)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА VITA", м.Київ (далі - Товариство)

про стягнення 15 897,46 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Хлєбніков С.Г.;

відповідача - Лавріненко В.М., Юрченко О.А.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Організація звернулася з позовом до суду, згідно з яким просила стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 14 641,36 грн., 3 % річних у розмірі 339,03 грн. та пені у сумі 917,07 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014 у справі № 910/23174/14 (суддя Марченко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства 13 941,36 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 337,89 грн. 3 % річних та пені 867,09 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 (колегія суддів у складі: суддя Гарник Л.Л. - головуючий, судді Пантелієнко В.О. і Сотніков С.В.) рішення місцевого господарського суду від 08.12.2014 зі справи № 910/23174/14 скасовано. В позові відмовлено. Також судом апеляційної інстанції було винесено ухвалу від 19.06.2015 про виправлення описки у згаданій постанові суду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 12.05.2015, а рішення місцевого господарського суду від 08.12.2014 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено апеляційним судом, позивач є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до Свідоцтва про реєстрацію як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, яке видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, від 24.01.2011 № 19/2011.

27.04.2011 Організацією та Товариством був укладений договір № КБР-32/04/11, згідно з умовами п.2.1 якого відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі - Твори), а позивач надає відповідачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті), яку відповідач зобов'язується виплачувати позивачу відповідно до даного договору та закону.

Згідно з п.п. 2.3, 2.4 договору Товариство зобов'язалося перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж. Платіж за дні, з яких складається залишок місяця, в якому укладено договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору. Також відповідач зобов'язався не пізніше 20-ого числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати позивачу звіт про публічно виконані твори за формою, наведеною у додатку №4 до договору, якщо інше не встановлено в додатках до цього договору.

Відповідно до п.2.6 договору у разі затримки платежів відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що Товариство зобов'язане протягом п'яти днів письмово повідомити Організацію про припинення публічного виконання фонограм в закладах відповідача, зазначених у відповідних додатках до даного договору. У разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин відповідач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної у п. 4.1 дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Додатком № 1 до договору визначено перелік закладів, в яких відповідач здійснює публічне виконання Творів, а саме: ресторан "Старе Запоріжжя", який розташований за адресою: м.Київ, вул.Саксаганського, 27.

Згідно з п. 1.2 додатку №2 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 700,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується Товариством на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов договору.

Апеляційним судом також встановлено, що рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 14.05.2012 № 3-7/3450 було анульовано видане позивачу свідоцтво України від 02.04.2009 № 5/УО про визнання уповноваженою організацією колективного управління зі збору і розподілу винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом публічного виконання фонограм та публічної демонстрації відеограм, опублікованих з комерційною метою. Цим же рішенням зобов'язано позивача протягом тридцяти днів повідомити осіб, з якими було укладено договори про виплату винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, про розірвання цих договорів. На виконання зазначеного рішення позивач розмістив відповідні оголошення у газетах "Голос України" від 20.06.2012 та "Урядовий кур'єр" від 19.06.2012.

Товариство неодноразово зверталося з листами до Організації, які були отримані останньою та в яких повідомлялося про розірвання договору з 01.09.2013.

Апеляційним судом також з'ясовано, що, починаючи з березня 2013 року, Товариство припинило виконання умов договору, у зв'язку з чим Організація звернулася з відповідним позовом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що заявлені у справі вимоги є безпідставними.

З такими висновками суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд в основу прийнятої ним постанови поклав такі обставини, згідно з якими сторони, не передбачивши у договорі можливість його розірвання в односторонньому порядку, дійшли взаємної згоди щодо припинення зобов'язання, оскільки позивач, як про це зазначалося, опублікував оголошення стосовно анулювання виданого йому свідоцтва про облік організації колективного управління, що фактично є пропозицією розірвати договір, а відповідач направив йому декілька листів про розірвання цього ж договору.

У подальшому встановлений факт публікації оголошення щодо анулювання належного позивачу свідоцтва, якому апеляційний суд дав відповідну правову оцінку, був усунутий тим же судом ухвалою від 19.06.2015 про виправлення описки, із змісту якої вбачається, що наведені обставини, тобто і анульоване свідоцтво, і публікація оголошення про це, не мали ніякого відношення до позивача та стосувались іншої особи.

Таким чином, з винесенням ухвали від 19.06.2015 про виправлення описки апеляційний суд по суті розруйнував правову позицію, яку ним було зайнято при вирішені спору, що є суттєвим порушенням вимог процесуального законодавства і дає підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Оскільки порушення вимог процесуального закону, яких припустився саме апеляційний суд, унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, остання має бути направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У ході нового розгляду справи суду належить врахувати наведене, перевірити правильність рішення, прийнятого судом першої інстанції, з'ясувавши дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях у справі, та, дослідивши подані за справою докази, встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити частково.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 зі справи № 910/23174/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя В.Селіваненко Суддя С.Могил Суддя В.Харченко