Постанова

від 22.12.2015 по справі 910/23174/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 910/23174/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015

зі справи № 910/23174/14

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - Організація), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА VITA" (далі - Товариство), м. Київ,

про стягнення 15 897,46 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Організації - Хлєбніков С.Г. предст. (дов. від 30.04.2015)

Товариства - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 14 000,00 грн. основного боргу, 641,36 грн. інфляційних втрат, 339,03 грн. - 3% річних, 917,07 грн. пені, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати винагороди (роялті) за договором від 27.04.2011 № КБР-32/04/11 (далі - Договір) за періоди з березня 2013 року по жовтень 2014 року включно (20 місяців).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014 у справі № 910/23174/14 (суддя Марченко О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 13 941,36 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 337,89 грн. - 3% річних, 867,09 грн. пені, 1740,67 грн. судового збору. У решті в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 (судді Верховець А.А. -головуючий, Остапенко О.М., Шипко В.В.), за результатами нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 6 300,00 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 78,75 грн. - 3% річних, 36,75 грн. -пені. З позивача на користь відповідача стягнуто 913,50 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акта з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Організація відповідно до свідоцтва про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011 уповноважена управляти на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- 27.04.2011 Організацією як організацією колективного управління майновими правам суб'єктів авторського права та суміжних прав і Товариством як користувачем укладено Договір, відповідно до умов якого користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом - Твори), а Організація надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) Організації відповідно до даного договору та Закону (пункт 2.1 Договору);

- відповідно до розділу першого Договору (преамбула) Організація має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права на підставі свідоцтва про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011 та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання суміжних прав способом публічного виконання від імені та в інтересах ОП "Українська ліга музичних прав" на підставі договору доручення від 20.01.2011 № ЛУ-01/20/11;

- згідно з пунктом 2.3 Договору користувач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж;

- пунктом 4.1 Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань -до їх повного виконання;

- у додатку № 1 до Договору сторони погодили заклад, у якому Товариство здійснює публічне виконання творів;

- пунктом 1.2 Додатку № 2 сторони визначили загальну суму щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору у розмірі 700,00 грн.;

- відповідачем здійснено оплату за Договором у сумі 15 400,00 грн. (за 22 місяці);

- судами встановлено, що з квітня 2013 року відповідач припинив виконання зобов'язань з оплати винагороди (роялті) за Договором;

- згідно з пунктом 4.2 Договору сторонами погоджено: якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої відправлено листа;

- згідно з реквізитами Договору адресою позивача є: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що листами від 05.08.2013 та від 21.07.2014 відповідач повідомляв позивача про розірвання Договору з 01.09.2013.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати Договір таким, що припинив свою дію 31.12.2013 та наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства заборгованості за Договором за період з березня 2013 року по жовтень 2014 року включно .

Згідно з положеннями статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статей 7, 15, 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Відповідно до Закону:

- суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління (стаття 45);

- особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі (частина четверта статті 47);

- повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів (частини третя, четверта статті 48);

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди (частини п'ята, шоста статті 48).

Водночас за змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону існує можливість управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали їй повноважень згідно з частиною третьою цієї статті.

Як зазначено в пункті 49 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (з внесеними змінами і доповненнями):

- згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону;

- водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти;

- отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо);

- такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Частиною другою статті 49 Закону передбачено також, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Відповідно до статей 638, 1109 ЦК України, статті 180 ГК України, статей 32, 33 Закону визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, встановивши, що листами від 05.08.2013 та від 21.07.2014 (до закінчення терміну дії Договору), відповідач повідомляв позивача про розірвання Договору з 01.09.2013 (тобто повідомив про свій намір не продовжувати договірні відносини), та з урахуванням положень пункту 4.2 Договору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Договір припинив свою дію 31.12.2013, у зв'язку з чим правомірно стягнув з Товариства заборгованість за період з квітня 2013 року по грудень 2013 року включно, 3% річних, інфляційні втрати та нараховану на суму основного боргу пеню.

Доводи Організації не спростовують висновків, викладених постанові суду апеляційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим нею фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 зі справи № 910/23174/14 залишити без змін, а касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя Б. Львов

Суддя Г. Прокопанич