Постанова

від 20.10.2015 по справі 910/23174/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа№ 910/23174/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

за участі представників:

ТОВ "ЛА VITA" - Юрченко О.А., довір. б/н від 14.04.2015р.

ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" - Хлєбніков С.Г., довір. б/н від 30.04.2015р.

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА

VITA"

на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014

у справі № 910/23174/14 (суддя Марченко О.В.)

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА VITA"

про стягнення 15897,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - ПО "УЛАСП") звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА VITA" (далі - ТОВ "ЛА VITA"; Користувач) основного боргу з урахуванням втрат від інфляції в сумі 14641,36 грн., що утворився внаслідок невиконання відповідачем умов договору від 27.04.2011р. №КБР-32/04/11 (далі - Договір), 339,03 грн. 3% річних, 917,07 грн. пені, всього 15897,46 грн.

Рішенням господарського міста Києва від 08.12.2014р. у справі №910/23174/14 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ЛА VITA" на користь ПО "УЛАСП" 13941,36 грн. основного боргу з урахуванням втрат від інфляції; 337,89 грн. 3% річних; 867,09 грн. 1740,67 грн. судового збору; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись, ТОВ "ЛА VITA" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського міста Києва від 08.12.2014р. у справі №910/23174/14 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженого рішення, зазначалось про порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, що вказувалось, що скаржника не було повідомлено про розгляд справи, що станом на час розгляду по суті, договір від 27.04.2011р. №КБР-32/04/11 на підставі невиконання якого ґрунтуються заявлені вимоги, припинив свою дію. Наведені інші доводи і міркування в підтвердження викладених обставин.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (в складі колегії суддів: Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.) від 12.05.2015р. апеляційну скаргу ТОВ "ЛА VITA" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 у справі №910/23174/14 скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015р. задоволено частково касаційну скаргу ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав", постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р. у справі №910/23174/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015р. (в складі колегії суддів: Верховець А.А. - головуючий, Остапенко О.М., Пономаренко Є.Ю.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 08.09.2015р.

Розпорядженням заступника голови суду від 08.09.2015р., враховуючи перебування судді Остапенка О.М. на навчанні, Пономаренка Є.Ю. у відпустці, для розгляду скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Шипка В.В., Доманської М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладався на 29.09.2015р. Ухвалою від 29.09.2015р. розгляд скарги відкладено на 20.10.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 20.10.2015р. у зв'язку з виходом судді Остапенка О.М. з відпустки для розгляду апеляційної скарги у справі №910/23174/14 сформовано колегію суддів з числа постійної у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Остапенка О.М., Шипка В.В.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015р. у справі №910/23174/14 вказано на те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, припустився суттєвого порушення процесуального законодавства, яке унеможливливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

07.09.2015р. через відділ документального забезпечення київського апеляційного господарського суду від ПО "УЛАСП" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено доводи на користь необґрунтованості скарги, 19.10.2015р. надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору, в яких наголошено на тому, що договір від 27.04.2011р. №КБР-32/04/11, на який посилався скаржник розірваний не був. Наведені інші доводи і міркування в підтвердження викладених обставин.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржене рішення частковому скасуванню з прийняттям у відповідній частині нового про часткове задоволення позову, зважаючи на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2011р. ПО "УЛАСП" та ТОВ "ЛА VITA" був укладений договір №КБР-32/04/11, згідно з умовами п. 2.1 якого відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі - Твори), а позивач надає відповідачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті), яку відповідач зобов'язується виплачувати позивачу відповідно до даного договору та закону.

Згідно з п.п. 2.3, 2.4 Договору ТОВ "ЛА VITA" зобов'язалося перерахувати на поточний рахунок ПО "УЛАСП" винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж. Платіж за дні, з яких складається залишок місяця, в якому укладено договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору. Також відповідач зобов'язався не пізніше 20-ого числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати позивачу звіт про публічно виконані твори за формою, наведеною у додатку №4 до договору, якщо інше не встановлено в додатках до цього договору.

Відповідно п. 2.6 Договору у разі затримки платежів відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 3.4 Договору встановлено, що ТОВ "ЛА VITA" зобов'язане протягом п'яти днів письмово повідомити ПО "УЛАСП" про припинення публічного виконання фонограм в закладах відповідача, зазначених у відповідних додатках до даного договору. У разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин відповідач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

За змістом п. 4.1, 4.2 Договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної у п. 4.1 дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Додатком № 1 до Договору визначено перелік закладів, в яких відповідач здійснює публічне виконання Творів, а саме: ресторан "Старе Запоріжжя", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 27. Згідно з п. 1.2 додатку №2 до Договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 700 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується ТОВ "ЛА VITA" на розрахунковий рахунок ПО "УЛАСП" відповідно до умов договору. Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання ТОВ "ЛА VITA" умов Договору станом на день подання позову (23.10.2014р.), утворилась заборгованість у розмірі 14641,36 грн. основного боргу з урахуванням втрат від інфляції, 339,03 грн. 3% річних та 917,07 грн. пені (за період 2013-2014 років).

ПО "УЛАСП" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до Свідоцтва про реєстрацію як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, яке видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, від 24.01.2011р. №19/2011. Рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 14.05.2012р. №3-7/3450 було анульовано вказане вище свідоцтво. Цим же рішенням зобов'язано позивача протягом тридцяти днів повідомити осіб, з якими було укладено договори про виплату винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, про розірвання цих договорів. На виконання зазначеного рішення позивач розмістив відповідні оголошення у газетах "Голос України" від 20.06.2012р. та "Урядовий кур'єр" від 19.06.2012р.

ТОВ "ЛА VITA" неодноразово зверталося з листами до ПО "УЛАСП", які були отримані останньою, в яких, з підстав, зазначених вище, порушувалось питання про розірвання договору, зокрема, з 01.09.2013р. При цьому, починаючи з березня 2013 року, ТОВ "ЛА VITA" припинило виконання своїх договірних зобов'язань, у зв'язку з чим ПО "УЛАСП" звернулася з відповідним позовом.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р., прийняту у даній справі, суд касаційної інстанції відзначав, що як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд в основу прийнятої ним постанови поклав такі обставини, згідно з якими сторони, не передбачивши у договорі можливість його розірвання в односторонньому порядку, дійшли взаємної згоди щодо припинення зобов'язання, оскільки позивач, як про це зазначалося, опублікував оголошення стосовно анулювання виданого йому свідоцтва про облік організації колективного управління, що фактично є пропозицією розірвати договір, а відповідач направив йому декілька листів про розірвання цього ж договору.

У подальшому встановлений факт публікації оголошення щодо анулювання належного позивачу свідоцтва, якому апеляційний суд дав відповідну правову оцінку, був усунутий тим же судом ухвалою від 19.06.2015р. про виправлення описки, із змісту якої вбачається, що наведені обставини, тобто і анульоване свідоцтво, і публікація оголошення про це, не мали ніякого відношення до позивача та стосувались іншої особи. Таким чином, з винесенням ухвали про виправлення описки суд по суті зруйнував правову позицію, яку ним зайнято при вирішені спору, що і стало підставою скасування судового рішення.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючі наявні докази, розглядаючи доводи апеляційної скарги та усуваючи вказані вище недоліки, колегія суддів відзначає, що п. 4.2 Договору було передбачено, як у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення дії Договору, дія Договору вважається продовженою ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Згідно вказаного п. 4.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання. Направлення повідомлення про розірвання Договору в порядку п. 4.1 цього ж Договору протягом місяця до «31» грудня кожного наступного року, має своїм наслідком те, що дія Договору не продовжується ще на один календарний рік. Згідно з умовами Договору, його розірвання допускалось з «01» по «31» грудня кожного з років строку його дії (2012-2014 роки), разом з тим, матеріали справи містять докази направлення листів щодо його розірвання 05.08.2013р., 21.07.2014р. В засіданні суду апеляційної інстанції 20.10.2015р. представниками сторін визнано, що з приводу виконання Договору точилась переписка, за змістом вказаних вище листів конкретне повідомлення ТОВ "ЛА VITA" про розірвання Договору фактично було направлено у 2013 році.

Тобто Договір припинив дію 31.12.2013р., при цьому, як вказано вище, починаючи з березня 2013 року, ТОВ "ЛА VITA" припинило виконання умов Договору, у зв'язку з чим ПО "УЛАСП" і звернулася з позовом про стягнення суми боргу за відповідний період.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем здійснено платежі лише за 22 місяці по 700 грн. за місяць (15400 грн.), а саме за період з травня 2011 року по березень 2013 року включно, проте неоплачений період згідно з Договором є: з квітня 2013 року по жовтень 2014 року, тобто 19 місяців.

Виходячи з викладеного вище, та зокрема, п. 4.1-4.2 Договору, колегія суддів суду апеляційної інстанції з такими висновками повною мірою погодитись не може, оскільки, як вже вказано вище, Договір припинив свою дію 31.12.2013р. і відповідно неоплачений період згідно з Договором є: з квітня 2013 року по грудень 2013 року включно, тобто 9 місяців, а не 19, як зазначав суд першої інстанції. Основана заборгованість відповідача перед позивачем становить 6300 грн. (700 грн. х 9 місяців), а не 13300 грн. (700 грн. х 19 місяців), як зазначав суд першої інстанції, і не 14000 грн., як зазначено ПО "УЛАСП".

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Частиною п'ятою статті 32 Закону передбачено, що право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

З'ясувавши, що позивач є організацією колективного управління; ним і ТОВ "ЛА VITA" укладено Договір, за яким користувачу передано невиключні права на використання будь-яких (усіх) творів, що не суперечить чинному законодавству; сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, відповідно до пункту 1.2 додатку №2 до Договору сторонами погоджено суму щомісячної винагороди, яка повинна перераховуватися на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

За здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, зафіксованих у фонограмах і відеограмах виконань, публічну демонстрацію тощо відповідач зобов'язався виплачувати винагороду (роялті) ПО "УЛАСП" відповідно до умов Договору, що передбачено п. 2.1 вказаного Договору.

Оскільки зобов'язання ТОВ "ЛА VITA" за Договором не виконано, то вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням втрат від інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню, а саме у сумі 6300 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних на загальну суму 339,03 грн., за період 2013-2014 років. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, з урахуванням зменшення періоду, за який відповідні цивільно-правові санкції підлягають застосуванню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 3% річних у сумі 78,75 грн.

Частиною першою статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 2.6 Договору зазначено, що у разі затримки платежів користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Облікова ставка НБУ з 23.03.2012р. складала 7,5%, 10.06.2013р. - 7%, 13.08.2013р. - 6,5%

Позивачем заявлено до стягнення пеню на загальну суму 917,07 грн., за період 2013-2014 років, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, з урахуванням зменшення розрахункового періоду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 36,75 грн.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції лише частково, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в процесі всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, за наслідками розгляду апеляційної скарги та перевіряння законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, повторно розглянувши справу, не вбачає доводи апеляційної скарги обґрунтованими і такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду (перегляду) справи, разом з тим, будучи не зв'язаним доводами апеляційної скарги, оскаржене рішення суду такими, що повною мірою вимогам законності та обґрунтованості не відповідає у зв'язку з чим таким, що підлягає скасуванню з прийняттям у відповідній частині нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА VITA" задовольнити частково.

2. Рішення господарського міста Києва від 08.12.2014р. у справі №910/23174/14 скасувати, прийняти нове, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА VITA" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 27; ідентифікаційний код 35976420) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, вул. Бажова, 15/20; ідентифікаційний код 37396233): 6300 (шість тисяч триста) грн. основного боргу з урахуванням інфляційний втрат, 78 (сімдесят вісім) грн. 75 коп. 3% річних, 36 (тридцять шість) грн. 75 коп. пені.

Стягнути з приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА VITA" 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу (-ів) доручити господарському суду міста Києва.

3. Матеріали справи повернути до господарського міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили

Повний текст постанови складено 23.10.2015р.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко