Постанова

від 29.08.2011 по справі 40/112

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2011 № 40/112

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

ОСОБА_1

при секретарі: Криворотьку В.В.

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 29.08.2011року,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс» на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року

у справі № 40/112 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом комунального підприємства «Київпастранс»

до садівничого товариства «Аерофлот»

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Господарський суд міста Києва 24.05.2011 року прийняв рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду міста Києва, КП «Київпастранс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого господарського суду від 24.05.2011 року по справі № 40/112 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки рішення суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства України.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надала свої письмові пояснення в яких заперечила проти доводів апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року, згідно ст.ст. 65, 86, 98, 99 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом, ухвалою від 16.06.2011 року порушено апеляційне провадження по справі та призначено справу до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судових засіданнях надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги.

Третя особа та представник третьої особи у судових засіданнях надали пояснення суду та заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.08.2011 року надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні 29.08.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та як було встановлено судом першої інстанції, починаючи з 1993 року в користуванні ОСОБА_3, члена садівничого товариства «Аерофлот», знаходилась земельна ділянка № 47 по вул. 2-га лінія.

24.12.1998 року Київська міська рада своїм рішенням № 101/202 «Про надання державному комунальному підприємству «Київелектротранс» земельних ділянок для будівництва, експлуатації і обслуговування 2-го пускового комплексу трамвайної лінії швидкісного руху та обслуговуючих споруд з житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина» до проспекту Воз'єднання у Дніпровському та Дарницькому районах» (п. 4, т. 1 а.с. 26) із користування відповідача було вилучено та передано в користування ДКП «Київелектротранс», правонаступником якого згідно рішення КМР від 30.11.2000 року № 101/1078 «Про реорганізацію Київського міського територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту та комунального підприємства «Київелектротранс», є позивач, земельну ділянку площею 2,2 га в яку як стверджує позивач увійшла земельна ділянка СТ «Аерофлот» № 47 по вул. 2-га лінія.

04.03.1999 року ОСОБА_3 звернулась із заявою адресованою голові садового товариства «Аерофлот» про виключення її із членів вказаного садівничого товариства та переведення садової ділянки на сина - ОСОБА_4 та доньку - ОСОБА_2 (т.1 а.с. 98).

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії (т. 1 а.с. 93) ОСОБА_3 померла 18.11.1999 року.

09.01.2000 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до садового товариства «Аерофлот» із заявами про прийняття їх у члени вказаного товариства у зв'язку зі смертю їх матері ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 102, 94).

Загальні збори членів СТ «Аерофлот» 13.08.2000 року прийняли рішення, яким було вирішено прийняти в члени садівничого товариства ОСОБА_4 з правом володіння частиною земельної ділянки № 47, присвоївши земельній ділянці, площею 342 кв.м. № 47 та ОСОБА_2 з правом володіння частини земельної ділянки № 47 площею 342 кв.м. присвоївши їй № 47-А. Вказані обставини встановленні постановою Окружного адміністративного суду міста Києва та підтверджуються рішенням загальних зборів членів СТ «Аерофлот» від 13.08.2000 року (т. 1 а.с. 28, 95,123-133).

В березні 2011 року КП «Київпастранс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання рішення загальних зборів членів садівничого товариства «Аерофлот» від 13.08.2000 року № 1 про прийняття ОСОБА_2 в члени садівничого товариства «Аерофлот» з правом користування земельною ділянкою № 47-А незаконним та просило його скасувати.

Господарський суд міста Києва встановивши відсутність порушень прав та законних інтересів позивача при прийнятті рішення загальних зборів членів садового товариства «Аерофлот» від 13.08.2000 року № 1, 24.05.2011 року прийняв рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

29.12.1990 року СТ «Аерофлот» зареєстровано як юридичну особу (т. 1 а.с. 144).

Відповідно до п. 2 Статуту СТ «Аерофлот» (далі - Статут) товариство діє на засадах самостійності, самоуправління та самофінансування, якому надаються права юридичної особи.

Пунктом 8 Статуту визначено, що членом товариства має право бути кожний громадянин України, що мешкає та прописаний у м. Києві, досяг 18 років, має бажання та може приймати участь у досягненні мети та завдань товариства. У разі смерті члена товариства, першочергове право на членство у товаристві на ділянку померлого має право один із спадкоємців померлого, який є вписаний у садовій книжці (а.с. 16).

Приймання громадян до членів товариства, згідно п. 9 Статуту виконуються за письмовою заявою вступаючого на ім'я голови правління товариства із зазначенням осіб родини, яких бажано вписати до садової книжки, і на протязі одного місяця з дня подання заяви правлінням приймається рішення.

Відповідно до п. 20 Статуту вищим органом управління садівничого товариства є загальні збори членів товариства або збори уповноважених.

13.08.2000 року згідно статуту СТ «Аерофлот» було проведено Загальні збори членів товариства «Аерофлот», якими зокрема було прийнято рішення про прийняття ОСОБА_2 в члени СТ «Аерофлот» з правом користування земельною садівничою ділянкою № 47 А.

Заперечуючи проти оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржник в апеляційній скарзі посилається на п. 8 Статуту садівничого товариства відповідно до якого в разі смерті члена товариства, першочергове право на членство у товаристві і на ділянку померлого має право виключно один із спадкоємців померлого, який вписаний у садову книжку.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 звернулась до голови СТ «Аерофлот» із заявою про виключення її із членів садового товариства та переведення її земельної ділянки № 47 на сина ОСОБА_4 та дочку ОСОБА_2 за час свого життя (т. 1 а.с. 98).

Відповідно до п. 3 ст. 14 Закону України «Про кооперацію в СРСР» який діяв на час прийняття спірного рішення зборів СТ «Аерофлот», питання про прийняття у члени кооперативу, виключення з нього, а також питання, пов'язані з виходом з кооперативу вирішують саме загальні збори кооперативу.

СТ «Аерофлот» в порядку визначеному Статутом товариства та вказаним Законом прийняло спадкоємців ОСОБА_3 у члени товариства.

Викладене свідчить, що СТ «Аерофлот» при прийнятті оскаржуваного рішення загальних зборів товариства від 13.08.2000 року діяло в межах визначених положеннями Статуту товариства та чинним Законодавством.

Відповідно до п. 1 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» визначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Згідно п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Представником позивача під час розгляду справи судом першої інстанції як і судом апеляційної інстанції не було надано в розумінні ст. 33, 34 ГПК України доказів на підтвердження факту порушення прав позивача при прийнятті СТ «Аерофлот» рішень Загальних зборів товариства, оформлених протоколом № 1 від 13.08.2000 року.

Таким чином, при ухваленні оскаржуваного рішення від 13.08.2000 року про прийняття в члени садівничого товариства ОСОБА_2 з правом користування земельною садівничою ділянкою № 47 А, загальні збори членів садівничого товариства «Аерофлот» діяли у межах своїх повноважень, з дотриманням положень Статуту товариства та норм законодавства, що діяло на момент прийняття рішення, і підстави для визнання його незаконним відсутні.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення не порушує прав та законних інтересів позивача, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Крім того, ОСОБА_2 12.05.2011 року через канцелярію суду надала письмову заяву в якій просила застосувати строк позовної давності щодо визнання недійсним рішення загальних зборів СТ «Аерофлот» від 13.08.2000 року (т. 2 а.с. 2 - 3). Вказана заява, також була підтримана представником відповідача про, що зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З відтиску штампу Господарського суду міста Києва вбачається, що позивач звернувся до господарського суд з позовом 28.03.2011 року, тобто з пропуском визначеного законом трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вже зазначалось ОСОБА_2 на виконання вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України, до винесення оскаржуваного рішення заявила вимогу про застосування до позовної заяви наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що до спірних правовідносин суд першої інстанції також обґрунтовано застосував наслідки пропуску строку позовної давності.

З вказаним висновком, також погоджується Верховний суд України у своїй постанові від 16.05.2006 року за позовом ТОВ «Лемтранс» до Донецької залізниці, 3-тя особа - ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення 879 766 грн. 20 коп. та в постанові від 18.03.2008 року за позовом заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі ФДМ України до компанії «Northland Power Darnitsia Inc», ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» про стягнення 4 877 130 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Крім того, колегія суддів зазначає, що клопотання позивача про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності обставин, які об'єктивно не залежать від волевиявлення сторони (позивача) та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій в строк визначений ст. 257 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та його скасування рішення загальних зборів членів садівничого товариства «Аерофлот» від 13.08.2000 року № 1 про прийняття ОСОБА_2 в члени садівничого товариства «Аерофлот» з правом користування земельною ділянкою № 47-А.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що було змінено незаконно межі земельної ділянки № 47 яка належала ОСОБА_3, яка була членом СТ «Аерофлот», колегія суддів зазначає таке.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом (т. 1 а.с. 99) вбачається, що спадкоємцями майна гр. ОСОБА_3 померлої 18.11.1999 року є її син ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в рівних долях.

Як було встановлено в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-5869/09/2670 (т. 2 а.с. 103) та як підтверджується рішенням загальних зборів членів СТ «Аерофлот», спадкоємці померлої гр. ОСОБА_3 в рівних долях по Ѕ успадкували земельну ділянку № 47. З наведеного вбачається, що межі вказаної земельної ділянки, що належала ОСОБА_3, яка була членом СТ «Аерофлот», не було змінено, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, в доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що на спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності, оскільки спірні правовідносини підпадають під ч. 4 ст. 268 ЦК України, відповідно до якої строк позовної давності не застосовується на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. У зв'язку з чим, скаржник вважає, що рішенням садівничого товариства «Аерофлот» від 13.08.2000 року порушено речове право позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з вказаними доводами скаржника, оскільки СТ «Аерофлот» не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, що не дає підстав дійти висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, скаржником не обґрунтовані належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського міста Києва від 24.05.2011 року у справі № 40/112 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс» на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року у справі № 40/112 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року по справі № 40/112 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи № 40/112 повернути до господарського міста Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Ткаченко Б.О.

ОСОБА_1