Постанова

від 21.07.2015 по справі 823/530/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року справа № 823/530/15

м. Черкаси

15 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

при секретарі - Дудці Г.О.,

за участю представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" Костенка В.В. - за довіреністю,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Радченко О.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл", в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 09.10.2014 №0003252301.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 22.09.2014 №353/23-01-22-04/37106114, яким встановлено заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 677842,00 грн., внаслідок безпідставного відображення у податковому обліку господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" за договором поставки нафтопродуктів.

Представник позивача зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами та даними господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл", з огляду на те, що факт поставки нафтопродуктів контрагентом позивача в повній мірі підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку: податковою накладною, актом приймання-передачі нафтопродуктів.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Антарес" підтверджують документи щодо якості нафтопродуктів, їх перевезення, зберігання та реалізації, зокрема, сертифікати відповідності, договори перевезення вантажів з ТОВ "Гарант Ресурс" та ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", товарно-транспортні накладні, реєстр товарно-транспортних накладних, договір зберігання нафтопродуктів, акти приймання-передачі товару на зберігання, тощо.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що висновки акту перевірки від 22.09.2014 №353/23-01-22-04/37106114 ґрунтуються на акті ДПІ Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 21.08.2014 №175/04-61-22-2/31037491 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Антарес" (код за ЄДРПОУ 31037491) з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 по 31.07.2014", в якому встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна.

Крім того, представник відповідача зазначив, що товарно-транспортні накладні не підтверджують, що перевозились саме нафтопродукти, що належали ТОВ "Антарес". Також відсутні документальні докази транспортування нафтопродуктів від ТОВ "Антарес" до місця поставки.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" як суб'єкт господарювання зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 20.05.2010; код ЄДРПОУ 37106114; взято на податковий облік 21.05.2010 за №26743; є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 06.07.2010 №100291589, індивідуальний податковий номер 371061123010.

З 09.09.2014 по 15.09.2014 посадовою особою державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки позивача, ДПІ у м. Черкасах складено акт від 22.09.2014 №353/23-01-22-04/37106114 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 677842,00 грн.

На підставі акта перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах винесено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 №0003252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1016763,00 грн., в тому числі за основним платежем 677842,00 грн., за штрафними санкціями 338921,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.02.2015 №3735/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 09.10.2014 №0003252301 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що 01.07.2014 між позивачем (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-38 (далі - Договір), згідно з яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов Договору.

Згідно п. 1.2 Договору номенклатура, кількість, ціна Товару та строк поставки визначаються Сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка Товару здійснюється на основі заяви Покупця та підписаної Сторонами Додаткової угоди до Договору.

Відповідні заяви на поставку Товару позивач до суду не надав.

Згідно з п. 4.2 Договору Товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW-резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010).

Відповідно до Додаткової угоди №140731000000082 від 01.07.2014 до договору №ДГ-0107-38 від 01.07.2014 Постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (Резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти до 31.07.2014 наступні види товарів:

- бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 в кількості 6,565 т на загальну суму 141101,55 грн.;

- бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду ІІ класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 114,407 т на загальну суму 2444763,18 грн.;

- бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду ІІ класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 3,810 т на загальну суму 82086,45 грн.;

- паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару зг. з УКТЗЕД 2710194710 в кількості 36,709 т на загальну суму 721258,43 грн.

Згідно з Додатковою угодою загальна вартість Товару складає 4067051,53 грн., в тому числі ПДВ 677841,92 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного, відповідно до умов Інкотермс 2010 (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) термін EXW англ. Ex Works, або Франко завод (…назва місця) означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (заводі, фабриці, складі і т.п.). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

Суд вважає, що предметом доказування для цілей підтвердження податкового кредиту на умовах поставки франко-склад є доведення передачі нафтопродуктів на умовах франко-склад (на нафтобазі).

Проте, з метою повного з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення спору, у тому числі щодо руху нафтопродуктів та в контексті перевірки фактичного здійснення спірних операцій, судом досліджено також матеріали щодо відносин позивача з нафтобазою, відносини щодо перевезення нафтопродуктів, перевірки їх якості та кількості під час приймання, зберігання, відпуску та встановлено наступне.

Відповідно до п. 4.5 Договору Сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.

На підтвердження виконання Договору у липні 2014 року позивачем до суду надані:

- податкова накладна №84 від 31.07.2014 на поставку безину та дизельного палива на загальну суму 4067051,53 грн., в тому числі ПДВ 677841,92 грн.;

- акт приймання-передачі нафтопродуктів від 31.07.2014 №140731000000082 в кількості 161,491 т на загальну суму 4067051,53 грн., в тому числі ПДВ 677841,92 грн.

Під час судового розгляду справи представник позивача пояснював, що переміщення товару від ТОВ "Антарес" до ТОВ "Рітейл Оіл" не відбулось, передача прав на товар відбувалась на складах зберігача. Після передачі Товару, останній транспортувався на АЗС товариства з обмеженою відповідальністю " Рітейл Оіл " силами покупця.

Передача нафтопродуктів від продавця покупцеві підтверджується актом №40731000000082 від 31.07.2014 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів. Вказаний акт є зведеним документом та включає весь обсяг нафтопродуктів, які були протягом відповідного періоду поставки (місяця) відвантажені з нафтобаз - ПАТ "Дніпронафтопродукт" та перевезені позивачем на АЗС.

Суд скептично оцінює зведений акт приймання-передачі нафтопродуктів №40731000000082 за липень 2014 року про передачу бензину та дизельного палива від ТОВ "Антарес" до ТОВ "Рітейл Оіл" на загальну суму 4067051,53 грн., з огляду на те, що з останнього не вбачається зрозумілим, коли конкретно було здійснено поставку Товару. У вказаному акті визначено лише: "протягом періоду липень 2014 року", дата складання акту - 31.07.2014.

В даному акті відсутні відомості про місце його складання, у зв'язку з чим не вбачається зрозумілим, де конкретно відбувалась передача Товару (адреса).

Листом ТОВ "Антарес" №82/07-А від 01.07.2014, до відома позивача доводиться, що нафтопродукти, придбані ТОВ "Рітейл Оіл" згідно договору №ДГ-0107-38 від 01.07.2014 знаходяться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт", у якого можуть бути отримані в будь-який час на протязі дії вищевказаного договору; ПАТ "Дніпронафтопродукт" про перехід права власності повідомлений. Суд звернув увагу, що вказаний лист також не містить інформації про місцезнаходження такої нафтобази ПАТ "Дніпронафтопродукт".

На підтвердження транспортування нафтопродуктів за Договором позивач надав до суду:

- договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.06.2013 №20/06/13-05, укладений між позивачем та ТОВ «Гарант ресурс»; договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №342 від 11.08.2010, укладений між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс»;

- товарно-транспортні накладні, реєстр товарно-транспортних накладних за липень 2014 року.

Згідно товарно-транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, транспортування нафтопродуктів від складу зберігача до АЗС позивача повністю здійснено у період з 01.07.2014 по 10.07.2014, тобто до їх передачі від ТОВ "Антарес" до ТОВ "Рітейл Оіл", та відповідно до переходу права власності на Товар.

Також, на переконання суду суб'єкт господарювання, який придбаває бензин чи дизельне пальне для його подальшої реалізації роздрібним споживач зацікавлений у здійсненні перевірки кількості придбаного товару, його якісних характеристик, оскільки фактичне надходження товару меншої кількості та неналежної якості ніж обумовлено умовами договору тягне за собою одержання збитків та відсутність прибутку.

Пунктом 6.1 Договору поставки позивач та ТОВ "Антарес" обумовили, що приймання нафтопродуктів за кількістю та якістю здійснюється згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Згідно пункту 4.1.1 Інструкції №281/171/578/155 для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об'єму нафти і нафтопродуктів підприємства зобов'язані користуватися засобами вимірювальної техніки, що мають чинні відбитки повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.

Пунктом 4.1.3 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що повірці згідно із Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" підлягають вертикальні і горизонтальні резервуари, вимірювачі температури, рівня та густини, металеві рулетки з вантажем, метроштоки, рівнеміри, ПРК і ОРК, об'ємні лічильники, ваги, залізничні та автомобільні цистерни та інші засоби вимірювальної техніки, що використовуються під час визначення об'єму та маси нафти та нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 4.2.1 Інструкції №281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму.

Згідно пункту 4.3.1 Інструкції №281/171/578/155 об'єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об'ємних та масових лічильників.

Як передбачено пунктом 5.1.1 Інструкції №281/171/578/155 приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Підрозділами 5.2-5.5 Інструкції №281/171/578/155 передбачено порядок приймання нафти і нафтопродуктів, яка транспортується різними видами транспорту.

Обов'язковими умовами прийняття нафти і нафтопродуктів за кількістю та якістю є перевірка цілісності пломб, об'єму, густини, якісних характеристик, у разі якщо транспортування здійснюється залізничним чи автомобільним транспортом, а також спеціальними пристроями - у разі якщо транспортування здійснюється водним чи нафтопровідним транспортом.

Всупереч наведеному позивач не надав будь-яких доказів перевірки кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, які згідно вищенаведеного листа ТОВ "Антарес" повинні зберігатись у ПАТ "Дніпронафтопродукт". Більш того, позивач взагалі не мав відомостей про місцезнаходження цих нафтопродуктів, оскільки ні вказаний лист, ні акт приймання-передачі, ні договори зберігання №1409/10-1 від 14.09.2010, укладений між позивачем та ПАТ "Дніпронафтопродукт", не містять відомостей про адреси резервуарів нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт", де повинні зберігатись придбані у ТОВ "Антарес" нафтопродукти.

Натомість наявність у товарно-транспортних накладних відомостей про місця зберігання нафтопродуктів, їх кількісні та якісні характеристики не є свідченням прийняття нафтопродуктів від ТОВ "Антарес" згідно Інструкції №281/171/578/155, оскільки ці товарно-транспортні накладні надані позивачем у якості доказу подальшого транспортування нафтопродуктів для роздрібного продажу, після передачі на зберігання до нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Отже, позивач не зацікавлений у здійснення будь-якого контролю кількості та якості придбаних у ТОВ "Антарес" нафтопродуктів, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів за відсутності фактів здійснення господарських операцій.

Суд вважає товарно-транспортні накладні, надані позивачем у якості доказів транспортування нафтопродуктів з нафтобаз ТОВ "Еквіта", є неналежними доказами фактичного здійснення господарських операцій.

Так, пунктами 1.1, 1.2 договору зберігання №1409/10-1 від 14.09.2010, укладеного між позивачем (Поклажодавець) та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (Зберігач), передбачено, що Зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх у схоронності за його першою вимогою. ПАТ "Дніпронафтопродукт" має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі сторонами цього договору, тільки за вимогою позивача.

Вказаним договором не передбачено право ПАТ "Дніпронафтопродукт" передавати свої обов'язки за договором третім особам.

Всупереч наведеним умовам договору товарно-транспортні накладні за липень 2014 року, які надані позивачем на підтвердження транспортування придбаних у ТОВ "Антарес" нафтопродуктів, не містять підписів уповноважених осіб та печаток ПАТ "Дніпронафтопродукт" про їх відпуск із резервуарів ТОВ "Еквіта". Натомість ці накладні містять відтиски печатки ТОВ Еквіта", з якими позивач не укладав договорів зберігання нафтопродуктів. Наявність договірних відносин між ПАТ "Дніпронафтопродукт" та вказаним суб'єктом господарювання не надає публічному акціонерному товариству "Дніпронафтопродукт" автоматичного права передавати свої зобов'язання за договором зберігання №1409/10-1 від 14.09.2010.

З метою з'ясування подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності нафтопродуктів, судом встановлено, що позивач на підставі договорів оренди, укладених з ТОВ "Черкаси-нафта 2008", ДП "Оптіма 770-Ч" ТОВ "Севен Севенті Петроліум", ТОВ "Інвест Черкаси", ВАТ "Кременчукнафтопродуктсервіс", має у користуванні 14 автозаправних станцій в м. Черкасах, Черкаській області та м. Кременчук.

На переконання суду здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами на автозаправних станціях зумовлює необхідність здійснення контролю надходження та руху, кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, як того вимагають положення Інструкції №281/171/578/155.

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом врегульовано пунктом 5.4 розділу 5 Інструкції.

Згідно вказаного пункту з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі -ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Згідно з положеннями пункту 7.5 Інструкції №281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Порядок контролювання якості під час приймання, зберігання і відпуску нафти та/або нафтопродуктів врегульовано розділом 6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року №271/121 (далі - Інструкція №271/121).

Так, перед поданням транспортних засобів під зливання товарний оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний проконтролювати справність і чистоту технологічного обладнання, якість підготовки (зачищення) резервуарів, призначених для приймання нафти або нафтопродуктів. Приймання нафтопродукту на однойменний залишок у резервуарі, що не відповідає вимогам нормативних документів, заборонено. Приймання дизельного палива різних марок і видів (за масовою часткою сірки) проводиться в окремі резервуари. У разі приймання дизельного палива на залишок дизельного палива іншої марки та/або виду (за масовою часткою сірки) проводяться лабораторні випробування проби суміші дизельних палив. За результатами випробувань приймається рішення стосовно необхідності проведення перерахування залишку або прийнятого дизельного палива в іншу марку або вид дизельного палива, про що складається акт, у якому вказується причина перерахування.

Указана господарська операція повинна бути відображена в бухгалтерському і складському обліку суб'єкта господарювання у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

З прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний: порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах; перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари; перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

У разі виявлення будь-яких порушень під час огляду транспортних засобів і тари, що надійшли, та перевірки супровідних документів і якості доставлених нафти та/або нафтопродуктів товарний оператор або інша відповідальна особа зобов'язаний повідомити про це негайно керівника підприємства або вповноважену ним особу. За відсутності паспорта якості допускається приймання нафти та/або нафтопродукту лише до окремих зачищених резервуарів або на залишок однойменного нафтопродукту після встановлення відповідності його якості вимогам нормативних документів на підставі результатів лабораторних випробувань.

Перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та п.4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою №3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

Для участі в прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю мають призначатись особи, компетентні за родом діяльності, освітою, досвідом роботи з питань контролювання їх якості. У представника вантажовідправника має бути доручення, оформлене у відповідності до чинного законодавства України (підп. 6.1.15-6.1.16 п.6.1 розділу 6 Інструкції №271/121).

До акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою №14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, згідно з підп.6.1.22 п.6.1 розділу 6 Інструкції №271/121 мають бути додані: паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні); транспортний документ (накладна, коносамент); пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби; інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

Згідно з вимогами пункту 6.1 розділу 6 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Суд звертає увагу, що розділ 14 Інструкції №281/171/578/155 регулює облік руху нафти і нафтопродуктів на усіх без виключення підприємствах.

Згідно пункту 14.3 Інструкції №281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Відповідно до пункту 14.4 Інструкції №281/171/578/155 матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Однак на вимогу суду позивач не надав довіреностей матеріально відповідальних осіб, які здійснювали приймання пального від ПАТ "Дніпронафтопродукт" для транспортування на АЗС позивача; наказів позивача про призначення матеріально відповідальних осіб за приймання пального на АЗС для подальшої роздрібної реалізації; наказів про прийняття вказаних осіб на роботу, а також договорів про повну матеріальну відповідальність, які з ними укладались; документів, які містять відомості про виміри об'єму залишку палива у резервуарах для зберігання на АЗС до його заливу та після такого заливу з транспортних засобів ТОВ "Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс" та ТОВ "Гарант ресурс"; документів відбору проб, визначення густини та температури пального, яке залито в резервуари АЗС позивача із транспортних засобів ТОВ "Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс" та ТОВ "Гарант ресурс"; журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів із транспортних засобів ТОВ "Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс" та ТОВ "Гарант ресурс"; книг кількісного руху нафтопродуктів на АЗС позивача.

Надання позивачем для прикладу, не в повній мірі окремих облікових документів по автозаправних станціях №37, 47 та 57 не є підтвердженням виконання вимог наведених нормативно-правових актів на усіх автозаправних станціях щодо приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів.

Відсутність вказаних документів є додатковим свідченням, що операції з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ "Антарес" за липень 2014 року фактично не відбулись.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеної норми вбачається, що до складу податкового кредиту не можуть відноситись суми ПДВ, які підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Натомість, в порушення пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна №84 виписана однією датою 31.07.2014, яка співпадає з датою підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів. Тобто, наведена податкова накладна складена з порушенням встановленого статтею 201 Податкового кодексу порядку, а тому суми ПДВ за цією накладною безпідставно включені до складу податкового кредиту за липень 2014 року.

Суд критично оцінює вищеперелічені дії платника податків, оскільки має місце задокументоване транспортування нафтопродуктів для продажу на АЗС до моменту підписання актів приймання-передачі та одержання права власності на них, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів.

Позивач на вимогу суду не надав у повному обсязі доказів реалізації нафтопродуктів безпосередньо на автозаправних станціях. Як наслідок, часткове надання позивачем документів, на підтвердження продажу нафтопродуктів, за відсутності фактів їх надходження на автозаправні станції, не є належними доказами фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо проведення розрахунку за Товар по Договору, суд встановив.

Відповідно до п. 5.1 Договору Покупець здійснює оплату за Товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому-передачі Товару або інших документів.

Оплата здійснюється на підставі встановленого Постачальником рахунку, або на інших умовах, передбачених діючим законодавством України (п. 5.2 Договору).

Згідно Додаткової угоди від 01.11.2014 до Договору поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-38 від 01.07.2014 пункт 5.1 Договору викладений в новій редакції: «Покупець здійснює оплату за Товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника до 31.07.2015».

Згідно Акту звірки №АСВ-00000000004 від 08.12.2014 взаємних розрахунків за станом на 31.07.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес" і товариством з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл", заборгованість останнього за договором поставки №ДГ-0107-38 від 01.07.2014 складає 4067051,53 грн.

Станом на момент винесення судового рішення у справі (21.07.2015) позивачем не проводилась оплата Товару за Договором.

Враховуючи значну вартість Товару за Договором, суд вважає, що відсутність хоча б часткової проплати за ним ставить під сумнів реальність здійснення вказаних господарських операцій між ТОВ "Рітейл Оіл" та ТОВ "Антарес".

За вказаних обставин, позивачем не доведено, а судом не встановлено, передачу нафтопродуктів на умовах франко-склад (на нафтобазі) від товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" за Договором поставки.

Щодо податкової правосуб'єктності товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес", судом встановлено.

Відповідно до акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 21.08.2014 №175/04-61-22-2/31037491 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Антарес" (код за ЄДРПОУ 31037491) з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 по 31.07.2014", товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес" зареєстроване 22.06.2010; взято на податковий облік 11.07.2010 за №3718; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.05.2014 №200173794, індивідуальний податковий номер 310374904616; основний вид діяльності - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71).

З вказаного акту вбачається, що в результаті проведення моніторингу даних Єдиного реєстру податкових накладних по операціях за липень 2014 року 15.08.2014 з 22 години 26 хвилин по 22 годину 29 хвилин встановлено реєстрацію 147 податкових накладних підприємством ТОВ "Антарес" на 91 контрагента на загальну суму ПДВ 114183,0 тис. грн.

Також в акті ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська встановлено: відсутність ТОВ "Антарес" за податковою адресою (м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, буд. 4, оф. 507); відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна.

22.04.2014 на підприємстві було змінено склад засновників ТОВ «Антарес»: власниками товариства стала група офшорних компаній-нерезидентів: Ліберті Інвестментс Груп ЛЛС (США), Глоустон Продактс ЛТД (Беліз), Бірмінгтон Інвестінг ІНК (Віргінські острови), Хілстром Ентерпрайзес Лімітед (Беліз), Лексус Ентерпрайзес ЛТД (Віргінські острови).

У періоді взаємовідносин з позивачем - липень 2014 року, ТОВ «Антарес» звітність з податку на додану вартість не подано, не задекларовано податкових зобов'язань, які підлягають сплаті.

В акті ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 21.08.2014 №175/04-61-22-2/31037491 зроблено висновок, що за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 відсутній факт реального вчинення господарських операцій між ТОВ "Антарес" та контрагентами-покупцями.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Антарес" не поставляло позивачу бензин та дизельне паливо і лише надало останньому бухгалтерські документи, податкову накладну, з метою формування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Стосовно тверджень позивача про те, що ДПІ у м. Черкасах в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні неправомірно визначено штрафні санкції у розмірі 50 % замість 25 %, з посиланням на судове рішення, яким скасовано попереднє податкове повідомлення-рішення.

Згідно розрахунку штрафних санкцій за заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, штрафні санкції позивачу визначені у розмірі 50 % з урахуванням випадків нарахування податкових зобов'язань контролюючим органм протягом попередніх 1095 днів за податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2014 №0002982301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015, в адміністративній справі №823/3927/14 адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0002982301 від 18.09.2014.

Пункт 123.1. ст. 123 Податкового кодексу Україн визначає, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у м. Черкасах виносилися податкові повідомлення-рішення:

- від 24.10.2011 №000003992301 про збільшення грошового зобов'язнання з податку на додану вартість на загальну суму 69072,00 грн;

- від 24.10.2011 №000003992301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 52102,00 грн.;

- від 25.03.2013 №0001982301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 520114,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржувались, кошти за ними сплачено.

09.10.2014 при повторному (протягом 1095 днів) визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання, податковий орган правомірно визначив штрафні санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Встановленими у судовому засіданні обставинами підтверджується, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 09.10.2014 №00003252301 є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл", ідентифікаційний код 37106114, до Державного бюджету України 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 27.07.2015.