Постанова

від 25.09.2019 по справі 823/530/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №823/530/15

адміністративне провадження №К/9901/6518/18

Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 (суддя - Орленко В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 (головуючий суддя В.В. Кузьменко, судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №823/530/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 №0003252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1016763,00грн, в тому числі: 677842,00грн за основним платежем та 338921,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з огляду на те, що господарські операції з поставки позивачу його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Антарес нафтопродуктів здійснювались на підставі належних первинних документів, зокрема, договору поставки, податкової накладної, акта приймання-передачі нафтопродуктів, сертифікатів відповідності товару, договорів перевезення вантажів, товарно-транспортними накладними, реєстрами товарно-транспортних накладних, договорами зберігання нафтопродуктів, актами приймання-передачі товару на зберігання, тощо, які дають можливість встановити реальність проведення господарських операцій, чим спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем податкової дисципліни. Товариство наголошує, що висновки акту перевірки господарської діяльності позивача не відповідають нормам чинного законодавства, базуються виключно на припущеннях за відсутності належного документального підтвердження безтоварності проведених операцій, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у зв`язку з тим, що фактичне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентом не підтверджено належними первинними документами обов`язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Суди дійшли висновку, що у розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарської операції з реалізації нафтопродуктів за відсутності факту її реального здійснення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015, прийняти нове рішення про задоволення позову.

5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Антарес за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 677842,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22.09.2014 №353/23-01-22-04/37106114 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 №0003252301, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1016763,00грн, в тому числі за основним платежем 677842,00грн, за штрафними санкціями 338921,00грн.

Фактичною підставою для проведення вказаних донарахувань став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій з реалізації позивачу його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Антарес нафтопродуктів, з огляду на те, що такі взаємовідносини не мали товарного характеру та не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на податкову інформацію отриману відносно контрагента позивача, за результатом аналізу якої контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес фактичної можливості здійснювати такого роду господарську діяльність; за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 факт реального вчинення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Антарес та контрагентами-покупцями - відсутній. Також, вказуючи на безтоварність проведених операцій між позивачем та його контрагентом відповідач зауважив, що у розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарської операції з реалізації нафтопродуктів за відсутності факту її реального здійснення. На переконання податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка, між позивачем (Покупець) та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Антарес (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-38 від 01.07.2014, згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов Договору. Згідно пункту 1.2 Договору номенклатура, кількість, ціна Товару та строк поставки визначаються Сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є невід`ємною частиною Договору. Згідно з пунктом 4.2 Договору Товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: ЕХW- резервуари нафтобаз Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать останньому на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (1НК0ТЕРМС- 2010).

Відповідно до Додаткової угоди №140731000000082 від 01.07.2014 до Договору №ДГ-0107-38 від 01.07.2014 Постачальник зобов`язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать останньому на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти до 31.07.2014 наступні види товарів: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду II класу С код товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 в кількості 6,565 т; бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 114,407 т; бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 3,810 т; паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II код товару зг. з УКТЗЕД 2710194710 в кількості 36,709 т. Згідно з Додатковою угодою загальна вартість Товару складає 4067051,53грн, в тому числі ПДВ 677841,92грн.

Судами також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл , у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій за вищевказаним договором, було надано копії первинних документів, зокрема, договір поставки нафтопродуктів, додаткова угода до договору, податкова накладна, акт приймання-передачі нафтопродуктів від продавця покупцеві (вказаний акт є зведеним документом та включає весь обсяг нафтопродуктів, які були протягом відповідного періоду поставки (місяця) відвантажені з нафтобаз - Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт`та перевезені на АЗС позивача.

Як встановлено судами, переміщення товару від Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес до позивача не відбулось, передача прав на товар відбувалась на складах зберігача (Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт ). Після передачі Товару, останній транспортувався на АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл силами останнього, на підтвердження чого позивачем надано: договори перевезення вантажів автомобільним транспортом укладені між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант ресурс та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс ; товарно-транспортні накладні, згідно яких транспортування нафтопродуктів від складу зберігача до АЗС позивача повністю здійснено у період з ОТ.07.2014 по 10.07.2014, тобто до їх передачі від Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес до позивача, реєстр товарно-транспортних накладних за липень 2014 року.

Судами попередніх інстанцій з метою повного з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення спору, у тому числі щодо руху нафтопродуктів та в контексті перевірки фактичного здійснення спірних операцій, досліджувалися матеріали щодо відносин Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл з нафтобазою, відносини щодо перевезення нафтопродуктів, перевірки їх якості та кількості під час приймання, зберігання, відпуску.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентом з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій, в повній мірі підтверджується рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв`язок поведених операцій з його господарською діяльністю з метою отримання прибутку. На переконання позивача, при дослідженні взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл з його постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю Антарес в липні 2014 року судами не було проаналізовано та взято до уваги те, що документи, які містяться у матеріалах справи, а саме: договір поставки, додаткова угода до нього, акт приймання передачі товару, видаткові накладні, платіжні доручення, документи, що підтверджують бухгалтерський облік надходжень нафтопродуктів та розрахунки за них, документи що доводять факт вивезення нафтопродуктів з місць їх поставки-нафтобаз, докази про доставку нафтопродуктів до АЗС позивача, факт оплати, в сукупності підтверджують відповідні зміни активів Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл та Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес , доводять реальність здійснених господарських операцій та їх відображення в податковому обліку. Позивач вважає, що у розглядуваному випадку у відповідача не було законних підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

8. У свою чергу Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області у заперечні на касаційну скаргу зазначає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентом з огляду на безтоварний характер проведених операцій є обґрунтованим. Зокрема, контролюючий орган наголошує, що позивачем на підтвердження фактичного виконання договірних відносин не надано належних доказів прийняття, зберігання та відпуску нафтопродуктів; до перевірки не було надано актів виконаних робіт (наданих послуг), протоколів узгодження цін на зберігання, та документів, що засвідчують факти проведення розрахунків за послуги зберігання товару; не надано доказів перевірки якості та кількості придбаного товару та не доведено змін майнового стану у зв`язку з укладеними правочинами; не надано належних доказів транспортування та страхування придбаних нафтопродуктів; відсутність належних доказів якості придбаного товару; відсутність належного документального підтвердження ведення обліку нафтопродуктів та зміни майнового стану позивача. Відповідач вважає, що судами при постановленні рішень правомірно не взято до уваги формально складені первинні документи, а акцентовано увагу на обставинах, що вказують на удаваність спірних господарських операцій. Податковий орган просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.36 пункт 14.1 статті 14.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

9.2. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

9.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

9.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

9.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

10. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 1.

10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

10.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

10.3. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

10.4. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

12. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

13. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

14. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо,

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

16. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

17. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше ю

фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

18. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин; неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

19. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

20. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, додаткових поясненнях, апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, судами вже надавалася оцінка встановленим обставинам справи. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до посилань на норми, які визначають права позивача та наділяють його повноваженнями щодо ведення податкового обліку, а також на обставини, які на думку позивача, свідчать про правомірність формування ним податкового кредиту.

23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо відсутності належного документального підтвердження фактичного проведення господарських операцій з поставки позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Антарес нафтопродуктів, що є свідченням безтоварності проведених взаємовідносин, надали належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням положень статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оцінки доказів, та дійшли обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати податковий кредит за такими операціями.

24. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення- рішення зважаючи на те, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність відповідних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

25. Суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками взаємовідносин позивача з його контрагентом, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності. Зокрема, судами прийнято рішення з огляду на неналежне оформлення первинних документів; ненадання документів, зокрема, заяви на підставі якої здійснювалася поставка нафтопродуктів; ненадання доказів перевірки кількісних та якісних характеристик придбаної продукції (бензин, дизельне паливо), що є обов`язковою умовою при здійснення такого роду операцій; відсутність інформації про місцезнаходження придбаних позивачем нафтопродуктів, а саме надані позивачем первинні документи, не містять даних про адреси резервуарів нафтобаз Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт де, як вказує позивач, зберігались придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес нафтопродукти; ненадання доказів приймання придбаних нафтопродуктів за кількістю та якістю, їх зберігання та відпуску, як і доказів оплати послуг зберігання зазначених нафтопродуктів; не надано належних доказів транспортування та страхування придбаних нафтопродуктів; відсутність належного документального підтвердження ведення обліку нафтопродуктів; відсутність документів на підтвердження факту придбання товару з метою та в цілях господарської діяльності; недоведеність економічної доцільності проведених операцій.

Також, судами встановлено, що позивачем не надано довіреностей матеріально відповідальних осіб, які здійснювали приймання пального від Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт для транспортування на АЗС позивача; наказів позивача про призначення матеріально відповідальних осіб за приймання пального на АЗС для подальшої роздрібної реалізації; наказів про прийняття вказаних осіб на роботу, а також договорів про повну матеріальну відповідальність, які з ними укладались; документів, які містять відомості про виміри об`єму залишку палива у резервуарах для зберігання на АЗС до його заливу та після такого заливу з транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс та Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант ресурс , які транспортували придбані позивачем нафтопродукти; документів відбору проб, визначення густини та температури пального, яке завантажено в резервуари АЗС позивача із транспортних засобів автоперевізників; журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів із транспортних засобів автоперевізників; книг кількісного руху нафтопродуктів на АЗС позивача, що суперечить порядку приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом врегульованого Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008 (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Судами обґрунтовано зазначено, що надання позивачем окремих облікових документів по автозаправних станціях №37, №47 та №57 не є належним доказом виконання вимог Інструкції №281/171/578/155 на всіх автозаправних станціях щодо приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів.

26. Суди також умотивовано зауважили, що наявність у наданих позивачем товарно-транспортних накладних відомостей про місця зберігання нафтопродуктів, їх кількісні та якісні характеристики не є свідченням прийняття нафтопродуктів від контрагента згідно Інструкції №281/171/578/155, оскільки ці товарно-транспортні накладні надані позивачем у якості доказу подальшого транспортування нафтопродуктів для роздрібного продажу, після передачі на зберігання до нафтобаз Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт . Крім того, з вказаних документів неможливо встановити, що такі стосуються товарів придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес , і що саме цей товар транспортувався за вказаними товаро-транспортними накладними.

Так, пунктами 1.1, 1.2 Договору зберігання №1409/10-1 від 14.09.2010, укладеного між позивачем (Поклажодавець) та Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт (Зберігай), передбачено, що Зберігай зобов`язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх у схоронності за його першою вимогою. Публічне акціонерне товариство Дніпронафтопродукт має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі сторонами цього договору, тільки за вимогою позивача. Вказаним договором не передбачено право Зберігача передавати свої обов`язки за договором третім особам.

Всупереч наведеним умовам договору товарно-транспортні накладні за липень 2014 року, які надані позивачем на підтвердження транспортування придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес нафтопродуктів, не містять підписів уповноважених осіб та печаток Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт про їх відпуск із резервуарів. Натомість, ці накладні містять відтиски печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Еквіта , з якими позивач не укладав договорів зберігання нафтопродуктів. Наявність договірних відносин між Публічним акціонерним товариством Дніпронафтопродукт та вказаним суб`єктом господарювання не надає Публічному акціонерному товариству Дніпронафтопродукт автоматичного права передавати свої зобов`язання за договором зберігання №1409/10-1 від 14.09.2010.

27. Часткове надання позивачем документів, на підтвердження продажу нафтопродуктів на АЗС, за відсутності фактів їх надходження на автозаправні станції, не є належними доказами фактичного здійснення господарських операцій з придбання таких нафтопродуктів позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес .

28. Таким чином, факт придбання, транспортування, зберігання та подальше використання в господарській діяльності позивача нафтопродуктів від Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

29. Посилання позивача на докази проведення оплати за отриману продукцію, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №150 від 21.07.2015 на суму 4067051,53грн, не є безмовною умовою для визнання проведених між сторонами операцій товарними, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

30. Крім того, судами встановлено, що податкова накладна №84 на суму 4067051,53грн виписана 31.07.2014 співпадає з датою підписання акту приймання- передачі нафтопродуктів, що свідчить про складення такої податкової накладної з порушенням встановленого статтею 201 Податкового кодексу порядку. У даному випадку має місце задокументоване транспортування нафтопродуктів для продажу на АЗС позивача до моменту підписання актів приймання-передачі та одержання права власності на них, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів.

31. Судами обґрунтовано взято до уваги обставини щодо неможливості виконання контрагентом спірних операцій з огляду на відсутність у підприємства матеріальних і трудових ресурсів, основних засобів, власних або орендованих приміщень, що необхідно для ведення такого роду господарської діяльності.

32. Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

33. Формальна наявність договорів, актів, податкових накладних та товарно- транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

34. Суд касаційної інстанції погоджується з доводами позивача, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

35. Верховний Суд погоджується з висновками судів, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне придбання позивачем у контрагента нафтопродуктів та свідчать про безтоварність проведених операцій. Суди дійшли умотивованого висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Антарес фактично не поставляло позивачу бензин та дизельне паливо і лише надало останньому бухгалтерські документи з метою незаконного формування податкового кредиту для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

36. Судами в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені товариством доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з його контрагентом, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

38. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

40. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Оіл залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 у справі №823/530/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

.........................

.........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду