Ухвала

від 10.09.2015 по справі 823/530/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/530/15 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Оіл» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Оіл» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.10.2014 року №0003252301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В засідання з'явився представник апелянта, який наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Рітейл Оіл», як суб'єкт господарювання, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 20.05.2010 року; код ЄДРПОУ 37106114; взято на податковий облік 21.05.2010 року за №26743; є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 06.07.2010 року №100291589, індивідуальний податковий номер 371061123010.

З 09.09.2014 року по 15.09.2014 року посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Оіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Антарес» (код ЄДРПОУ 31037491) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки позивача, ДПІ у м. Черкасах складено акт від 22.09.2014 року №353/23-01-22-04/37106114 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення: п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 677842,00 грн.

На підставі акта перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах винесено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 року №0003252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1016763,00 грн., в тому числі за основним платежем 677842,00 грн., за штрафними санкціями 338921,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.02.2015 року №3735/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 09.10.2014 року №0003252301 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 ПК України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П. 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

01.07.2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Антарес» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-38 (далі - Договір), згідно з яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар, згідно умов Договору.

Згідно п. 1.2 Договору номенклатура, кількість, ціна Товару та строк поставки визначаються Сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка Товару здійснюється на основі заяви Покупця та підписаної Сторонами Додаткової угоди до Договору.

Відповідні заяви на поставку Товару позивач до суду не надав.

Згідно з п. 4.2 Договору Товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW-резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010).

Відповідно до Додаткової угоди №140731000000082 від 01.07.2014 року до договору №ДГ-0107-38 від 01.07.2014 року Постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (Резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти до 31.07.2014 року наступні види товарів: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 в кількості 6,565 т на загальну суму 141101,55 грн.; бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду ІІ класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 114,407 т на загальну суму 2444763,18 грн.; бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду ІІ класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 3,810 т на загальну суму 82086,45 грн.; паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару зг. з УКТЗЕД 2710194710 в кількості 36,709 т на загальну суму 721258,43 грн.

Згідно з Додатковою угодою загальна вартість Товару складає 4067051,53 грн., в тому числі ПДВ 677841,92 грн.

Відповідно до п. 4.5 Договору Сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.

На підтвердження виконання Договору у липні 2014 року позивачем до суду надані:

- податкова накладна від 31.07.2014 року №84 на поставку безину та дизельного палива на загальну суму 4067051,53 грн., в тому числі ПДВ 677841,92 грн.;

- акт приймання-передачі нафтопродуктів від 31.07.2014 року №140731000000082 в кількості 161,491 т на загальну суму 4067051,53 грн., в тому числі ПДВ 677841,92 грн.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, з акту №140731000000082 не вбачається зрозумілим, коли конкретно було здійснено поставку Товару. У вказаному акті визначено лише: «протягом періоду липень 2014 року», дата складання акту - 31.07.2014 року.

В даному акті відсутні відомості про місце його складання, у зв'язку з чим не вбачається зрозумілим, де конкретно відбувалась передача Товару (адреса).

Листом ТОВ «Антарес» №82/07-А від 01.07.2014 року, до відома позивача доводиться, що нафтопродукти, придбані ТОВ «Рітейл Оіл» згідно договору №ДГ-0107-38 від 01.07.2014 року знаходяться на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь-який час на протязі дії вищевказаного договору; ПАТ «Дніпронафтопродукт» про перехід права власності повідомлений.

Проте, вказаний лист не містить інформації про місцезнаходження такої нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт».

На підтвердження транспортування нафтопродуктів за Договором позивач надав до суду:

- договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.06.2013 №20/06/13-05, укладений між позивачем та ТОВ «Гарант ресурс»; договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №342 від 11.08.2010, укладений між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс»;

- товарно-транспортні накладні, реєстр товарно-транспортних накладних за липень 2014 року.

Згідно товарно-транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, транспортування нафтопродуктів від складу зберігача до АЗС позивача повністю здійснено у період з 01.07.2014 року по 10.07.2014 року, тобто до їх передачі від ТОВ «Антарес» до ТОВ «Рітейл Оіл», та відповідно до переходу права власності на Товар.

Пунктом 6.1 Договору поставки позивач та ТОВ «Антарес» обумовили, що приймання нафтопродуктів за кількістю та якістю здійснюється згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Обов'язковими умовами прийняття нафти і нафтопродуктів за кількістю та якістю є перевірка цілісності пломб, об'єму, густини, якісних характеристик, у разі якщо транспортування здійснюється залізничним чи автомобільним транспортом, а також спеціальними пристроями - у разі якщо транспортування здійснюється водним чи нафтопровідним транспортом.

Всупереч наведеному позивач не надав будь-яких доказів перевірки кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, які згідно вищенаведеного листа ТОВ «Антарес» повинні зберігатись у ПАТ «Дніпронафтопродукт». Більш того, позивач взагалі не мав відомостей про місцезнаходження цих нафтопродуктів, оскільки ні вказаний лист, ні акт приймання-передачі, ні договори зберігання №1409/10-1 від 14.09.2010 року, укладений між позивачем та ПАТ «Дніпронафтопродукт», не містять відомостей про адреси резервуарів нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт», де повинні зберігатись придбані у ТОВ «Антарес» нафтопродукти.

Натомість наявність у товарно-транспортних накладних відомостей про місця зберігання нафтопродуктів, їх кількісні та якісні характеристики не є свідченням прийняття нафтопродуктів від ТОВ «Антарес» згідно Інструкції №281/171/578/155, оскільки ці товарно-транспортні накладні надані позивачем у якості доказу подальшого транспортування нафтопродуктів для роздрібного продажу, після передачі на зберігання до нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не зацікавлений у здійснення будь-якого контролю кількості та якості придбаних у ТОВ «Антарес» нафтопродуктів, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів за відсутності фактів здійснення господарських операцій.

Пунктами 1.1, 1.2 договору зберігання №1409/10-1 від 14.09.2010 року, укладеного між позивачем (Поклажодавець) та ПАТ «Дніпронафтопродукт» (Зберігач), передбачено, що Зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх у схоронності за його першою вимогою. ПАТ «Дніпронафтопродукт» має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі сторонами цього договору, тільки за вимогою позивача.

Вказаним договором не передбачено право ПАТ «Дніпронафтопродукт» передавати свої обов'язки за договором третім особам.

Всупереч наведеним умовам договору товарно-транспортні накладні за липень 2014 року, які надані позивачем на підтвердження транспортування придбаних у ТОВ «Антарес» нафтопродуктів, не містять підписів уповноважених осіб та печаток ПАТ «Дніпронафтопродукт» про їх відпуск із резервуарів ТОВ «Еквіта». Натомість, ці накладні містять відтиски печатки ТОВ «Еквіта», з якими позивач не укладав договорів зберігання нафтопродуктів. Наявність договірних відносин між ПАТ «Дніпронафтопродукт» та вказаним суб'єктом господарювання не надає ПАТ «Дніпронафтопродукт» автоматичного права передавати свої зобов'язання за договором зберігання №1409/10-1 від 14.09.2010 року.

З метою з'ясування подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності нафтопродуктів, судом встановлено, що позивач на підставі договорів оренди, укладених з ТОВ «Черкаси-нафта 2008», ДП «Оптіма 770-Ч», ТОВ «Севен Севенті Петроліум», ТОВ «Інвест Черкаси», ВАТ «Кременчукнафтопродуктсервіс», має у користуванні 14 автозаправних станцій в м. Черкасах, Черкаській області та м. Кременчук.

На переконання суду здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами на автозаправних станціях зумовлює необхідність здійснення контролю надходження та руху, кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, як того вимагають положення Інструкції №281/171/578/155.

Крім того, позивачем не надано суду довіреностей матеріально відповідальних осіб, які здійснювали приймання пального від ПАТ «Дніпронафтопродукт» для транспортування на АЗС позивача; наказів позивача про призначення матеріально відповідальних осіб за приймання пального на АЗС для подальшої роздрібної реалізації; наказів про прийняття вказаних осіб на роботу, а також договорів про повну матеріальну відповідальність, які з ними укладались; документів, які містять відомості про виміри об'єму залишку палива у резервуарах для зберігання на АЗС до його заливу та після такого заливу з транспортних засобів ТОВ «Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс» та ТОВ «Гарант ресурс»; документів відбору проб, визначення густини та температури пального, яке залито в резервуари АЗС позивача із транспортних засобів ТОВ «Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс» та ТОВ «Гарант ресурс»; журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів із транспортних засобів ТОВ «Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс» та ТОВ «Гарант ресурс»; книг кількісного руху нафтопродуктів на АЗС позивача.

Надання позивачем для прикладу, не в повній мірі окремих облікових документів по автозаправних станціях №37, 47 та 57 не є підтвердженням виконання вимог Інструкції №281/171/578/155 на усіх автозаправних станціях щодо приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів.

Пунктом 201.7 ст 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Натомість, податкова накладна №84 виписана однією датою 31.07.2014 року, яка співпадає з датою підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів.

Тобто, наведена податкова накладна складена з порушенням встановленого ст.. 201 ПК України порядку, а тому суми ПДВ за цією накладною безпідставно включені до складу податкового кредиту за липень 2014 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач не надав у повному обсязі доказів реалізації нафтопродуктів безпосередньо на автозаправних станціях. Як наслідок, часткове надання позивачем документів, на підтвердження продажу нафтопродуктів, за відсутності фактів їх надходження на автозаправні станції, не є належними доказами фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно Акту звірки №АСВ-00000000004 від 08.12.2014 року взаємних розрахунків за станом на 31.07.2014 року між ТОВ «Антарес» і ТОВ «Рітейл Оіл», заборгованість останнього за договором поставки №ДГ-0107-38 від 01.07.2014 року складає 4067051,53 грн.

Станом на момент винесення рішення суду першої інстанції позивачем не проводилась оплата Товару за Договором.

Вказані факти ставлять під сумнів реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Рітейл Оіл» та ТОВ «Антарес», оскільки суб'єкт господарювання в першу чергу має бути зацікавлений у ориманні прибутку.

Також з матеріалів справи встановлено, що у періоді взаємовідносин з позивачем - липень 2014 року, ТОВ «Антарес» звітність з податку на додану вартість не подано, не задекларовано податкових зобов'язань, які підлягають сплаті.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Оіл» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Оіл» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 15.09.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.