Рішення

від 01.07.2010 по справі 19/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.10 Справа№ 19/52

За позовом: ТзОВ В«Західна інвестиційна групаВ» , м. Львів;

До Відповідача: ВАТ В«Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкційВ» , м. Миколаїв, Львівської обл.;

Про: стягнення 139541,85грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь Представники:

Позивача: ОСОБА_1-предст. (дов. від 19.04.2010р.);

Відповідача: ОСОБА_2- предст. (дов. №19 від 04.03.2010р.);

Представникам Сторін роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ В«Західна інвестиційна групаВ» , м.Львів до ВАТ В«Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкційВ» , м.Миколаїв, Львівської обл. про стягнення 133122,85грн. заборгованості за виконання робіт, згідно з Договором підряду №ГП2/2006 від 31.10.2006р., пені яка нарахована позивачем у розмірі, передбаченому п.9.2. Договору, що становить 6419,00грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 16.03.2010р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 08.04.2010р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з причин викладених у відповідних ухвалах суду, які знаходяться у матеріалах справи.

В судові засіданні 04.02.2010р. представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав письмове заперечення на позов (вх. № канц. 10185 від 17.05.2010р.) та докази, які, на думку відповідача, спростовують доводи позивача, просить у позові відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях

В запереченні, а також усних поясненнях відповідач з позовними вимогами не згідний повністю, наполягає, що роботи виконувались іншою підрядною організацією -ПП В«БудгаганткомфртВ» , з якою у відповідача є укладений договір підряду та підписані акти звірки за червень-липень 2009р.

Суд, оглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено:

31.10.2006р. між ТОВ „Західна інвестиційна група" та ВАТ "Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкційВ» був укладений Договір підряду № ГП2/2006 (далі по тексту рішення -договір), за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався власними силами і засобами виконати роботи щодо будівництва 60-ти квартирного будинку №3, влаштування зовнішніх інженерних мереж, комунікацій та благоустрою по вул. В.Івасюка у м.Винники, а відповідач зобов'язався прийняти роботу та оплатити її(В«Предмет підрядуВ» ).

Згідно з пунктом 2.5 Договору, відповідач щомісячно повинен здійснювати проміжні платежі за виконанні, згідно з Договором роботи, на підставі проміжних актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом семи робочих днів після підписання акту.

Проміжні акти виконаних робіт готує позивач і передає для підписання уповноваженому представнику відповідача у строк не пізніше першого числа місяця наступного за звітним. Уповноважений представник відповідача протягом трьох робочих днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.

Якщо протягом п'яти робочих днів з дня подання на підпис не подано зауважень в письмовій формі до акту виконаних робіт, то акт вважається підписаним.

Відповідно до п.2.7. Договору, остаточний розрахунок за виконанні роботи здійснюється протягом десяти днів з моменту підписання останнього акту виконаних робіт.

Предметом спору є невиконання зобов'язання щодо оплати підрядних робіт, виконання яких підтверджується Актами приймання виконаних робіт за червень 2009 року на суму 334986,00грн. та за липень 2009 року на суму 99823,60грн.,

Як вбачається з матеріалів справи, обов'язки, покладені на позивача відповідно до умов п.1.1. Договору, він виконав належним чином.

Так, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 11674689,20грн., що підтверджується Актами виконаних робіт, окрім того позивач продав відповідачу матеріалів на суму 355,00грн. згідно накладної №1 від 27.05.2009р. та продав піддонів на загальну суму 27857,96грн., відповідач оплатив роботи на загальну суму 7978701,72грн., крім того позивач та відповідач уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3523198,35грн., також відповідач поставив для будівництва об'єкту матеріалів на суму 502703,25грн.

В порушення умов п.2.5. Договору відповідач не підписав Актів приймання виконаних робіт за червень 2009 року на суму 334986,00грн. та за липень 2009 року на суму 99823,60 грн. та не подав, в строк передбачений договором, жодних зауважень до Актів приймання виконаних робіт.

Представник відповідача підтвердила, що відповідач пропустив строк подачі зауважень на Акти виконаних робіт, зауваження були подані 03.09.2009р.

Зважаючи на те, що відповідно до п. 2.5. Договору, якщо протягом п'яти робочих днів з дня подання на підпис не подано зауважень в письмовій формі до акту виконаних робіт, отже акт вважається підписаним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, 04.08.2009р. (згідно поштового штампу) направив відповідачу рекомендованою поштою з описом про вкладення: Акти виконаних робіт за червень 2009 року - на 85-ти арк., Акти виконаних робіт за липень 2009 року - на 40-ка арк.. супровідний лист - на 1-ому арк., для підписання відповідачем зазначених документів (докази - в матеріалах справи).

Відповідачем ОСОБА_3 приймання виконаних робіт за червень 2009р. на суму 334986,00грн. та за липень 2009р. на суму 99823,60грн. (типова форма №КБ-2в) - підписано не було, акту недоліків із визначенням строків їх усунення - не складено, ні позивачем, ні відповідачем суду таких доказів не надано, отже, відповідно до п.2.5. Договору, вищезазначені Акти приймання виконаних підрядних робіт за червень, липень 2009 року (типова форма №КБ-2в) - вважається підписаним, а роботи прийнятими.

Крім того, для виконання робіт за Договором, у червні-липні позивач залучив підрядні організації, закупив матеріали та послуги, що підтверджується:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2010р. по справі 2/39 встановлено, що у січні 2008р. -липні 2009р. ВАТ В«ЛьвівфундаментВ» поставив на об'єкт будівництва у м.Винники, вул.В.Івасюка та передав у власність Позивачу товар на загальну суму 59682,6грн., що підтверджується накладними та виданими на отримання матеріальних цінностей довіреностями. Крім того рішенням встановлено, що у протягом листопада 2008р. -червня 2009р. ВАТ В«ЛьвівфундаментВ» було надано Позивачу послуги технікою на загальну суму 81444,96грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

З зазначеного вище рішення суду та матеріалів справи вбачається, що у червні-липні ВАТ В«ЛьвівфундаментВ» поставив на об'єкт будівництва у м.Винники, вул.В.Івасюка та передав у власність Позивачу товар на загальну суму 4812,9грн. та протягом червня 2009 року ВАТ В«ЛьвівфундаментВ» було надано Позивачу послуги технікою на загальну суму 1420,56грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2009р. по справі 8/79 встановлено, що 04.05.2009р. між Приватним підприємством В«РубінВ» та Позивачем укладено Договір на виконання робіт №01/05, згідно якого ПП В«РубінВ» приймає на себе зобов'язання щодо виконання ґрунтових робіт, пов'язаних з використанням колісного екскаватора. На виконання договору ПП В«РубінВ» надав Позивачу передбачені договором послуги на загальну суму 56590,00грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

З зазначеного вище рішення суду та матеріалів справи вбачається, що у червні-липні ПП В«РубінВ» було надано Позивачу послуги на загальну суму 52450,00грн.

ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт між ПП В«РубінВ» та Позивачем №Р-00000040 від 03.05.2009р., №Р-00000046 від 15.05.2009р., №Р-00000039 від 03.05.2009р., №Р-00000038 від 03.05.2009р., №Р-00000036 від 01.05.2009р., №Р-00000042 від 05.05.2009р., №Р-00000043 від 10.05.2009р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2009р. по справі 19/154, встановлено, ПП фірма В«ІнтербудВ» зобов'язується за завданням Позивача на свій ризик, із своїх матеріалів та власними засобами виконати роботи щодо влаштування фасаду будинку за адресою: м.Винники, вул.Івасюка,3, а Позивач зобов'язується прийняти від ПП фірма В«ІнтербудВ» закінчені роботи і оплатити їх. ПП В«ІнтербудВ» виконав, а Позивач прийняв роботи на загальну суму 647498,88грн. Окрім того рішенням суду встановлено, що у червні 2009 року ПП В«ІнтербудВ» виконало робіт на суму 22500,00грн.

Відповідач у червні 2009р. поставив на об'єкт будівництва у м.Винники, вул.В.Івасюка та передав у власність Позивачу товар на загальну суму 11921,65грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-000000000561 від 17.05.2009р., №РН-000000000560 від 10.05.2009р., №РН-000000000619 від 26.05.2009р., №РН-000000000559 від 04.05.2009р., №РН-000000000557 від 02.05.2009р., №РН-000000000442 від 01.05.2009р., №РН-000000000562 від 24.05.2009р., №РН-000000000558 від 04.05.2009р., №РН-000000000443 від 01.05.2009р.

ТзОВ В«ДеревійВ» у червні 2009р. надано позивачу послуги автовишки на загальну суму 900,00грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт між ТзОВ В«ДеревійВ» та позивачем №ОУ-0000054 від 12.06.2009р.

Управління ДСО при МВС України відповідно до Договору №234 від 10.01.2007р. у червні та липні 2009р. надало позивачу послуги з фізичної охорони об'єкта (м.Винники, вул.Івасюка,3) на з суму 8874,00грн., підтвердженням чого є Акт прийому-здачі виконаних робіт між позивачем та ДСО при МВС України №ЛЧ-0000300 за червень 2009р. та 9129,00грн. підтвердженням чого є Акт прийому-здачі виконаних робіт між позивачем та ДСО при МВС України №ЛЧ-0000300 за липень 2009р.

Станом на час розгляду даної справи борг відповідача перед позивачем за Актами приймання виконаних підрядних робіт за червень, липень 2009 року(типова форма № КБ-2в) складає 133122,85грн.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Спірне зобов'язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам ч.1 ст.174 ГК України.

Відповідно до вимог ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст.530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї ст. визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж ст., що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку у формі пені в розмірі 6419,00грн., яка нарахована від сум основного боргу -133122,85грн., за період з 10.08.2009р. по 29.10.2009р., згідно з пунктом 9.2. договору (Розрахунок пені приведений у тексті позовної заяви).

Пунктом 9.2. Договору підряду передбачено, що у випадку недотримання відповідачем п.2.5., 2.7. Договору, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення. (Розрахунок пені приведений у тексті позовної заяви).

Статтею 546 ЦК України передбачено види (способи) забезпечення виконання зобов'язання, а статтею 549 ЦК України - поняття неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу (частина 3 статті 549 ЦК України).

Однак, загальне правило щодо підстав виникнення забезпечення виконання основного зобов'язання має винятки, встановлені спеціальними законами. Так, згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, неустойка може випливати не тільки із закону, а й з інших актів цивільного законодавства.

Так, частиною 6 статті 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаеньВ» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-Ш передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 цього Закону, визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи із аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства України випливає, що за прострочення грошових зобов'язань, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, боржники сплачують кредиторам пеню у розмірі, що встановлюється за договором та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, загальний борг відповідача складає: 133122,85грн.- сума основного боргу; 2115,43грн.- пеня.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача які прибули в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, згідно із ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України,

суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ВАТ В«Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкційВ» (81600, Львівська обл.,м.Миколаїв, вул.Вапняно-Карєрна, 6,код ЄДР 01331041, р/р №26005877390601 в ЛФ АБ В«БрокбізнесбанкВ» , МФО 325774) на користь ТзОВ В«Західна інвестиційна групаВ» (м.Львів, вул. Ів.Франка, 61, к.513, код ЄДР 34167507, р/р № 2600301022892 у ДЛФ ВАТ В«КредобанкВ» у м.Львові, МФО 385372) 133122,85грн.- основного боргу, 1331,22грн.- державного мита та 236,00грн.- витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.