Постанова

від 21.02.2007 по справі 01/159

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

01/159

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 лютого 2007 р.                                                                                   № 01/159  

   Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

                                                       Перепічая В.С.  (головуючого),

                                                     Вовка І.В.,

                                                  Гончарука П. А.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю ”Центр  БІТМ” на постанову Київського міжобласного  апеляційного   господарського суду  від 27.06.2006 року у справі №01/159 за позовом Відділу управлінням комунальною власністю міста Ватутінської міської ради до   Товариства з обмеженою відповідальністю ”Центр  БІТМ” про розірвання  договору оренди та стягнення заборгованості,

                                      У С Т А Н О В И В:

У грудні  2005 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до відповідача  про розірвання   договору оренди  від 01.10.2003 року №103 і стягнення  заборгованості з орендної плати в сумі 95,46 грн. та   пені  в сумі 73,97  грн. у зв'язку  з невиконанням  зобов'язання  за договором  з внесення  орендної плати.

Під час розгляду  справи в суді  першої інстанції позивач  доповнив  заявлені вимоги та просив  стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати  за період з 01.12.2004 року по 28.02.2006 року в сумі  243,18 грн., 3% річних  у сумі 7,30 грн. і пеню в сумі 103,40 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської  області від 17.04.2006 року позов задоволено частково  та  стягнуто  з відповідача  на користь  позивача заборгованість  в сумі  243,18 грн., 3% річних у сумі 07,30 грн. і пеню  в сумі  103,40 грн., а в решті  позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 27.06.2006 року  зазначене  рішення  суду  першої інстанції  скасовано частково та позов  задоволено в повному  обсязі.

Доповідач-Вовк І.В.

У касаційній скарзі відповідач  вважає, що судові рішення  є не законними,  і тому  підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду  першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача  до суду не надходив.

Заслухавши пояснення  представника позивача, дослідивши  доводи касаційної скарги  перевіривши матеріали справи і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2003  року  між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено  договір оренди комунального майна №103, згідно умов якого орендодавець  здав, а орендар прийняв в оренду приміщення "Вагова" овочевої бази по вул. Островського,1/2   в м. Ватутіне та зобов'язався  вносити  орендну плату.

П.3.2 договору  встановлено, що орендна плата  перераховується  орендарем орендодавцю на розрахунковий рахунок до 20-го числа наступного місяця з урахуванням індексу інфляції поточного місяця,  визначена  за перший місяць після укладення  договору оренди і становить 37,98 грн. в т.ч. ПДВ 6, 33  грн.

Відповідно до п. 3.3  договору  розмір орендної плати може бути  переглянуто  на вимогу однієї з сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих  цін і  тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

На виконання  рішення Ватутінської  міської ради  №21/41 від 14.10.2004 року "Про надання  пільг по сплаті орендної  плати за об'єкт  "Овочева база" між сторонами  було підписано доповнення  до договору оренди №103 від 01.10.2003 року, зареєстрованого у відділі управлінням комунальною власністю міста Ватутіного за №118 від 15.10.2004 року, відповідно до якого з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року орендна  плата за оренду майна, вказаного в п.1.1 розділу  1 цього договору, становить 10% від нарахованої  щомісячно згідно п.3.2 розділу 3 договору.

За  п.3.4 договору орендна плата, яка   перерахована  несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується   орендодавцеві відповідно до  чинного законодавства  з урахуванням пені в розмірі  подвійної  облікової ставки НБУ від  суми заборгованості за кожний  день  прострочення (включаючи день оплати).

Згідно претензії від 20.04.2005 року №69/01-28 позивач запропонував відповідачу розірвати  зазначений  договір у зв'язку з невиконанням  зобов'язань за ним.

Ст.ст.525, 526 ЦК України  визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що  позивач позовом належним чином  виконав  договірні зобов'язання   щодо передачі  відповідачу   зазначеного приміщення  в оренду, а відповідач взяті на себе зобов'язання з внесення орендної плати виконав неналежним чином і  має  перед позивачем заборгованість з орендної плати  в сумі           243, 18 грн., що підтверджується наявними в справі матеріалами.

Отже, суд  першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився  і апеляційний господарський суд,  про невиконання відповідачем  належним чином  своїх зобов'язань  за  спірним договором  з внесення  орендної плати й    обґрунтовано  задовольнив позовні вимоги про стягнення  заборгованості з орендної плати з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та пені.

Проте, висновок місцевого  господарського суду  про відсутність правових підстав для  розірвання  спірного договору у зв'язку з невиконанням відповідачем  зобов'язань за договором не відповідає матеріалам справи та  суперечить  вимогам  ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду  державного та комунального майна",  за якою на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Таким чином, суд  апеляційної інстанції дійшов  правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди з підстав  невиконання орендарем  своїх зобов'язань  й    обґрунтовано  задовольнив позовні вимоги в цій частині, скасувавши частково  рішення суду першої інстанції щодо зазначених вимог.

Доводи касаційної скарги  не спростовують  висновків суду.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського  суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її  слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111                                                  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                        П О С Т А Н О В И В:

    Касаційну скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю ”Центр  БІТМ”  залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного  апеляційного   господарського суду  від 27.06.2006 року - без змін.

Головуючий                                                                      В. Перепічай

Судді                                                                                    І. Вовк

                                                                                                          П.Гончарук