Постанова

від 09.04.2008 по справі 49/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09.04.2008р.м.Київ№ 49/179

11:45

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи  Амлер  Галини

 Мілєвни

До                Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Про              визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя  Митрохіна А.В.

  Секретар судового засідання Карбовська О.В.

Представники:

Від позивача         Амлер Г.М. –СПД

Від відповідача     Фесюнов О.В. –за дов. № 3608/9/10-113 від 21.11.2007 Єлісевич Є.О. –за дов. № 431/9/10-113 від 29.01.2008

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень–рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 10/17-04 від 11.01.2005, № 9/17-04 від 11.01.2005.

У відповідності до вимог статті 51 Кодексу адміністративного  судочинства України позивач у судових засіданнях 07.11.2005 та 06.12.2005 надав доповнення до позовної заяви, відповідно до яких просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2005 № 10/17-4 та від 13.06.2005 № 10/2/17-04 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

У судових засіданнях 06.12.2005 та 13.12.2005 позивачем було подано суду доповнення до позовної заяви, відповідно до яких останній просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 11.01.2005 № 10/17-4 та від 13.06.2005 № 10/2/17-04 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.  

  Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідач невірно застосував норми чинного податкового законодавства, податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог законодавства на підставі акту, висновки якого не відповідають фактичним обставинам.  

 Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представники у судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки Позивачем порушені вимоги п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, пп. 7.1 п. 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідачем –Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.01.2004 р. № 10/17-04, від 13.06.2005 р. № 10/2/17-04, яким позивачу –СПД Амлер Г.М. згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та відповідно до п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, пп. 7.1 п. 7 (з врахуванням пп. 22.3 ст. 22) Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” визначено суму податкового зобов'язання за платежем: прибутковий податок з доходу у розмірі 188338 грн., в т.ч. основний платіж –188337,32 грн. та штрафні (фінансові) санкції –11243,8 грн.

Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень є Акт від 27.12.2004 р. № 521/17-4 про результати документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування приватним підприємцем Амлер Г.М. за період з 13.11.2002 р. по 30.09.2004 р.

За висновками актів перевірки, серед іншого, встановлено порушення Позивачем ст. 13, пп. „а” п. 1 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.1992 р., що стало підставою для донарахування підприємцю прибуткового податку в розмірі 188377,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Амлер Г.М. з 13.11.2002 р. по 30.09.2003 р. працювала за спрощеною системою оподаткування. Обсяг виручки від реалізації товарів за 9 місяців 2003 року склав 933781,35 грн. Позивач згідно заяви від 11.09.2003 р. (вх. № 8411/А) з 01.10.2003 р. перейшла на загальну систему оподаткування.

Валовий дохід за IV квартал 2003 року та за І-ІІІ квартали 2004 року визначено перевіркою на підставі виписок банку про рух коштів приватного підприємця. Амлер Г.М. в річній декларації про доходи за 2003 рік в розділі 1.3 „Доходи, одержані мною від підприємницької діяльності” завищено валовий дохід на суму 24588,63 грн., а за І-ІІІ квартали 2004 року в декларації про доходи за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2004 р. сума одержаного валового доходу занижена на суму 791,43 грн.

Позивач в декларації про доходи до складу валових витрат включив витрати, які документально не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими  документами (угоди, накладні, акти виконаних робіт) за придбаний за готівкові кошти товар в IV кварталі 2003 року в сумі 436378,63 грн., в І-ІІІ кварталах 2004 р. в сумі 466915,87 грн.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р. № 13-92 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, подають до державного податкового органу в установленому чинним законодавством порядку декларацію (форма № 1), де зазначають загальні суми одержаного валового доходу .понесених витрат та сплачених податків за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період). До декларації про доходи, одержані за звітний період (рік, квартал), включаються тільки валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого саме в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі та підтверджені документально, тобто факт одержання доходу є підставою для включення до валових витрат звітного періоду тільки тієї їх частини, яка цьому доходу відповідає та підтверджена документально.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено і не спростовано Позивачем той факт, що під час проведення перевірки Позивачем, на підтвердження витрат, не було надано Відповідачу оригінали квитанцій, накладних на отриманий товар, на які міститься посилання в квитанціях як підстава для оплати. Отже, Позивачем не надано належних доказів того, що Позивачем дійсно понесено витрати, які безпосередньо пов'язані з одержанням доходу у відповідному звітному періоду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” визначено, що якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Таким чином, суд доходить до обґрунтованого висновку про те, що документальною перевіркою правомірно враховані витрати позивача за нормами в розмірі 25% до валового доходу.

Таким чином, Позивачу правомірно визначено зобов'язання зі сплати прибуткового податку в сумі 188 337,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи Відповідача, Позивач суду не надав.

За таких обставин суд вважає висновки Відповідача обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, Господарський суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                    А.В. Митрохіна

                                                                Дата складення та підписання постанови у повному обсязі –05.05.2008.