Рішення

від 11.08.2009 по справі 5/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/51

11.08.09

За позовомДоТретя особа

Про Колективної фірми «Вестт»Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»стягнення 347 615, 04 грн.

Суддя  Іванова Л.Б.                                                                      

Представники:

Від позивача            предст. Ганчев І.В. за довіреністю № 92 від 05.06.2009 р.

Від відповідача       не з”явився

Від третьої особи    не з”явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Колективної фірми «Вестт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»про стягнення 347 615, 04 грн., з яких 271 964, 00 грн. –сума основного боргу, 48 953, 52 грн. –індекс інфляції, 4060, 53 грн. –3 % річних, 22 637, 00 грн. –пеня.

         Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2008 року порушено провадження у справі № 5/51 та призначено розгляд справи на 15.07.2008 року.

         В судове засідання представник третьої особи не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 5/51 від 17.06.2008 року про порушення провадження у справі не виконав.

         Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5/51 від 15.07.2008 року розгляд справи № 5/51 було відкладено на 05.08.2008 року.

          04.08.2008 року через канцелярію суду представником позивача було подано клопотання про об'єднання в одне провадження справи № 5/51 та справи 32/339 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»до Колективної фірми «Вестт»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»про визнання договору недійсним, яке в  судовому засіданні було підтримане.

         В судовому засіданні 04.08.2008 р. в задоволенні клопотання позивача про об'єднання в одне провадження справ № 5/51 та 32/339 судом було відмовлено, оскільки клопотання позивача суперечить вимогам ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, об'єднувати в одне провадження справи можливо лише тоді, коли в зазначених справах беруть участь ті ж самі сторони та за умови, що зазначені справи знаходяться в провадження одного судді.

       Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2008 р. задоволено клопотання відповідача та на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі № 5/51 зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 32/339 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»до Колективної фірми «Вестт»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»про визнання договору недійсним.  

       01 червня 2009 р. представник позивача порушив перед Господарським судом м. Києва клопотання про поновлення провадження у справі № 5/51, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2008 р. у справі № 32/339 повністю відмовлено в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Консент»до Колективної фірми «Вестт»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»про визнання договору недійсним.

       Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 р. на підставі ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України поновлено провадження у справі № 5/51. Розгляд справи призначено на 28.07.2009 р.

      Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2009 р. в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи розгляд справи № 5/51 було відкладено 11.08.2009 р.

       В судове засідання 11.08.2009 р. представники відповідача та третьої особи повторно не з'явились, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 р. та від 28.07.2009р. не виконали.

      На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

      Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

      30 серпня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»та Колективною фірмою «Вестт»було укладено договір субпідряду № В-1.

       Відповідно до п. 1.1. договору Колективна фірма «Вестт» зобов'язалась виконати комплекс бетонних робіт торгівельного комплексу та митного терміналу «Нове місто» за адресою: Одеська область, смт. Авангард, вул. Базова, 17, згідно проектної документації в строки та на умовах, визначених даним договором. Обсяг та склад робіт визначаються кошторисною документацією. (п. 1.2).

        Початок, види, етапи та закінчення робі визначаються графіком виконання бетонних робіт, який є невід»ємною частиною договору. (п.2.1).

        Пунктом 3.1. договору встановлено, що загальна вартість робіт по договору визначається кошторисною документацією та становить 841 687, 20 грн., в тому числі ПДВ  20 % - 140 281, 20 грн. (в тому числі повернуті суми: 109840, 00 грн. з урахуванням ПДВ).  

        Пунктом 3.3. договору сторони визначили, що сума авансового платежу на придбання будівельних матеріалів складає 280 000, 00 грн. Виконання будівельних робіт починається з моменту надходження грошових коштів на рахунок субпідрядника, тобто Колективної фірми «Вестт».

       Згідно ч. 3 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

       Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та третьою особою укладались додаткові угоди, в яких обумовлювались види, об'єм, склад будівельних робіт.  

       Пунктом 3 додаткової угоди № 0/1 від 31.08.2007 р. до договору субпідряду № В-1 від 30.07.2007 р. сторони встановили  вартість робіт, що складає 2672, 40 коп., в тому числі ПДВ 20 % - 445, 40 грн., а п. 3 додаткової угоди № 1 від 03.09.2007 р. до договору субпідряду № В-1 від 30.07.2007 р. вартість робіт сторони обумовили 5001, 60 коп., в тому числі ПДВ 20 % - 833, 60 грн.

        На виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»перерахувало на рахунок позивача  280 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками 30.08.2007 р. та від 10.09.2007 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи. Зокрема в рядку «призначення платежу»зазначено: передплата за будівельно-монтажні роботи згідно договору №  В-1 від 30.08.2007 р.

       Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу

          Акти прийому виконаних підрядних робіт підтверджують, що позивач виконав роботи на суму 551 964, 00 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»прийняло будівельні роботи.

         Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»оплатило вартість виконаних робіт в сумі 280 000 грн., а вартість робіт в сумі 271 964, 00 грн. залишились неоплаченими.

        Листом № 133/09 від 18.09.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»повідомило Колективну фірму «Вестт»про призупинення будівельних робіт з 18.09.2007 р. включно на території торгівельного комплексного та митного терміналу «Нове місто»

        Матеріали справи свідчать про те, що 31 жовтня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»(Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент» (Новий боржник) та Колективною фірмою «Вестт»(кредитор) укладено договір № 1 про перевід боргу.

        Відповідно до п. 1 договору Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг (грошові зобов'язання) в розмірі 271 964,00 грн., що виник за Договором субпідряду № В-1 від 30.08.2007, укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно до п. 5 Договору № 1 про переведення боргу Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником, підписуючи зі своєї сторони цій Договір, дає свою згоду на переведення боргу в порядку та на умовах визначених цим Договором.

        Згідно із п. 8 вказаного Договору договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання Сторонами.

         Крім того суд звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду міста Києва № 32/339 від 21.11.2008 р.  повністю відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Консент»до Колективної фірми «Вестт»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДІМІР»в задоволенні позову про визнання договору № 1 про переведення боргу недійсним.

       Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

       Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

       Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

      Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

       Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

        Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

      Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

       Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

       Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання за договором № 1 щодо переведення на себе боргу в сумі 271 964, 00 грн., а договір № 1 від 31.10.2007р. є дійсний, що встановлено рішенням  Господарського суду міста Києва № 32/339 від 21.11.2008 р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані, а отже підлягають задоволенню.

       Щодо стягнення штрафних санкцій суд зазначає наступне:

       Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

         Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 Цивільного кодексу України).

        Відповідно до п. 9.2. за порушення строків виконання робіт, генпідрядник сплачує субпідряднику  пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період, за який сплачується пеня, від простроченої суми платежу за кожен день прострочки.

Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, тому вимоги в частині стягнення пені в сумі 22 637, 00 грн. обґрунтовані, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 48 953, 52 грн. –встановлений індекс інфляції та 4060, 53 грн. –3 % річних.

         Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

       З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 953, 52 грн. –встановленого індексу інфляції та 4060, 53 грн. –3 % річних є законними та обґрунтованими так як має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

       Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання за договором № 1 про переведення боргу та не виконав їх, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги Колективної фірми «Вестт»обґрунтовані, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

       Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене. Керуючись ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

       1.   Позов задовольнити повністю.

       2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А; код ЄДРПОУ 32493973) на користь Колективної фірми «Вестт»(65051, м. Одеса, 4-й Локомотивний пров., 38а,; код ЄДРПОУ 20975376) 271 964 (двісті сімдесят одна тисяча дев'ятсот  шістдесят  чотири) грн. 00 коп. –сума основного боргу, 48 953 (сорок вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 52 коп. –індекс інфляції, 4060 (чотири тисячі шістдесят) грн. 53 коп. –3 % річних, 22 637(двадцять дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 00 коп. –пеня, 3476 (три тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 18 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

             Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                  Л.Б. Іванова