Рішення

від 26.08.2009 по справі 20/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  20/327

26.08.09

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк"

До відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта"

До відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмірал Трейдінг Компані"

Про: визнання недійсним договору передачі активів № 03/02-11-06 від 02.11.2006 року                                                                                             

Cуддя Балац С.В.

Представники:  

Позивача: Степенко К.В. –представник (дов. №б/н від 13.10.2008)

Відповідача 1: Ільїн О.П. –представник (дов. № б/н від 02.02.2009)

Відповідача 2: Афян А.А., дов.від 23.02.2009 № б/н

Суть спору: визнання недійсним договору передачі активів №03/02-11-06 від 02.11.2006, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 1 за договором застави від 13.08.2003 передав в заставу позивачеві майно: автозаправочну станцію, що знаходиться за адресою автомобільна дорога  Київ - Одеса 40 км + 600 м праворуч за межами населеного пункту на території Великосолтанівської сільської Ради Васильківського району Київської області.

Позивач стверджує, що між відповідачами укладено договір  передачі активів від 02.11.2006 № 03/02-11-06 предметом якого є передача від відповідача 1 (заставодавця за договором від 13.08.2003) до відповідача 2, який приймає та включає до складу своїх активів обладнання та майно для АЗС, розташоване  на території АЗС за адресою: автомобільна дорога  Київ - Одеса 40 км + 600 м праворуч за межами населеного пункту на території Великосолтанівської сільської Ради Васильківського району Київської області та земельну ділянку площею 0,35 га, який знаходиться у відповідача 1 на підставі рішення Великосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області від 08.08.2003 № 282-10-ХХІV.

Позивач вважає, що майно, передане за договором передачі активів від 02.11.2006 № 03/02-11-06, є майном яке передане відповідачем 1 в заставу позивачеві за договором від 13.08.2003, а тому договір про передачу майна підлягає визнанню недійсним.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, та вказав що за договором застави від 13.08.2003 в заставу передано нерухоме майно –нежилі приміщення, що знаходиться  за адресою: автомобільна дорога  Київ - Одеса 40 км + 600 м праворуч за межами населеного пункту на території Великосолтанівської сільської Ради Васильківського району Київської області. Відповідач 1 зазначає, що в підтвердження його позиції свідчить та обставина, що державним нотаріусом Бобковим О.В. накладається заборона відчуження нежитлової будівлі Автозаправної станції. На думку відповідача 1 майно, передане останнім відповідачеві 2 не було предметом застави та не перебувало під забороною відчуження.

В додаткових поясненнях відповідач 1 повідомив, що єдине що могло бути передано  відповідачем 1  у заставу це цегляна будівля –Автозаправна станція, площею 19,6 кв.м., свідчить витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно датований 20.11.2006 і опис об'єкту не визначає інших предметів окрім цегляної будівлі.

Також відповідач 1 зазначив, що інформацію щодо характеристик об'єкту, що обтяжений заставою можна отримати з графи "опис об'єкту" у записі в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, адже до названої графи заноситься інформація про технічний опис майна та інші характеристики об'єкта. Відповідач 1 вважає, що у випадку передачі в заставу обладнання АЗС, або АЗС як майновий комплекс, про ще мало б бути зазначено у написі на договорі або в реєстрі при накладенні арешту, чого зроблено не було. Відповідач 1 стверджує, що позивач не оспорював  порядку вчинення нотаріальної дії щодо накладення арешту, а отже погоджувався з прийняттям в заставу виключно цегляної будівлі. Додаткового відповідач 1 зазначає, що  майно передане за договором передачі активів не є складовою Автозаправної станції, переданої в заставу, тому вони не є предметом договору застави АЗС у Васильківському районі Київської області від 13.08.2003.

Крім того, відповідач 1 стверджує, що акт оцінки майна складений експертом Корецькою Н.І. Приватного підприємства "Корсар" на суму 1638380,00 грн. не може бути підставою визнання того, що в заставу передано все оцінюване експертом майно, незважаючи на те, що предмет застави в договорі застави також оцінено в сумі 1638380,00 грн.

Ухвалою від 29.08.2008 порушено провадження у справі № 20/327 (суддя Палій В.В.)  та призначено її до розгляду на 23.09.2008.

У судовому засіданні 23.09.2008 оголошено перерву до 24.09.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2008 зупинено провадження у справі № 20/327 до вирішення питання у межах справи № 11/94 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Перший Інвестиційний Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атланта” про звернення стягнення на заставлене майно, яка знаходиться у провадженні Господарського суду міста Києва, про прийняття для спільного розгляду з первісним позовом або повернення без розгляду зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Атланта” до Відкритого акціонерного товариства “Перший Інвестиційний Банк” про визнання недійсними договору застави від 13.08.2003 реєстровий № 2-303 та договору застави від 11.08.2003 реєстровий № 4257.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2008 про зупинення провадження у справі скасовано, а справу передано на розгляд Господарському суду міста Києва.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.01.2009 № 01-1/4, у зв'язку із закінченням повноважень судді Палія В.В., справу передано на розгляду судді  Балацу С.В.

Ухвалою від 26.01.2009 прийнята до провадження судді Балац С.В. справа  № 20/327 та призначено її до розгляду на 26.02.2009.

Ухвалою від 26.02.2009 розгляд справи відкладався на 16.03.2009, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 16.03.2009 сторони звернулися до суду із клопотаннями про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 16.03.2009 клопотання сторін про продовження строку вирішення спору задоволено, строк вирішення спору продовжено.

В судовому засіданні 16.03.2009 оголошено перерву до 06.04.2009, про що сторони повідомлені під розписку.

Ухвалою від 06.04.2009 розгляд справи відкладався  на 27.04.2009 у зв'язку з неявкою відповідача 1.

В судовому засіданні оголошено перерву до 18.05.2009, про що сторони повідомлені під розписку.

Ухвалою від 18.05.2009, складеною згідно вимог господарського судочинства, витребувано від нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори Київської області, Фастівського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, необхідні для розгляду справи документи.

Проте, вказані документи надані не були, а листом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області від 06.06.2009 було повідомлено про сумніви щодо належної форми загаданої ухвали.

В судовому засіданні 10.06.2009 продовжує існувати необхідність витребування додаткових доказів в порядку ст. 38 ГПК України, а тому відповідні документи витребувані у Васильківської державної нотаріальної контори Київської області, Фастівського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, Васильківського районного бюро технічної інвентаризації.

Витребувані документи надані суду частково.

В судовому засіданні 29.07.2009 оголошено перерву до 26.08.2009, про що сторони повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 26.08.2009, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 1 та 2, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

На вимоги ухвали суду Васильківською районною державною нотаріальною конторою Київської області надано суду копію договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 02.08.2003, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-ВІС" та відповідачем 1, який посвідчено Бобковим О.В., державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області та зареєстровано в реєстрі за № 2-124.

Відповідно до п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.5., 1.6. договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 02.08.2003, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-ВІС" та відповідачем 1, ТОВ "Нафто-ВІС" продав відповідачеві 1  АЗС, що знаходиться за адресою Автомобільна дорога Київ-Одеса км. 40+600 праворуч за межами населеного пункту на території Великосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,35 га. Факт, що вказаний комплекс не знаходиться під забороною (арештом) підтверджується довідкою з Єдиного реєстру заборон від 02.08.2003 за № 698406-2161. Право власності на вказаний об'єкт переходить до відповідача 1 після підписання сторонами Акту приймання-передачі.

До вказаного договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 02.08.2003 додано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.08.2003 та Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.08.2003.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.08.2003 відповідач 1 є власником об'єкту: "нежитлова будівля, Автозаправочна станція" за адресою Київська обл., Васильківській р., с/рада Великосолтанівська, АЗС "Субош", автодорога Київ-Одеса 40 км+600 м. В якості підстави виникнення права власності у Витязі зазначено - "договір купівлі-продажу / 2-124 / 02.08.2003 / Васильківською держнотконторою".

Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.08.2003 відповідач 1 є власником об'єкту: "нежитлова будівля, Автозаправочна станція" за адресою Київська обл., Васильківській р., с/рада Великосолтанівська, АЗС "Субош", автодорога Київ-Одеса 40 км+600 м. В якості підстави виникнення права власності у Витязі зазначено - "договір купівлі-продажу / 2-124 / 02.08.2003 / Васильківською держнотконторою". В якості опису об'єкта визначено: Автозаправочна станція, матеріали стін –цегла, загальна площа –19,6 кв.м.

Згідно Акту приймання-передачі об'єкту нерухомого майна від 07.08.2003, складеного між ТОВ "Нафта-ВІС" та відповідачем 1, на виконання договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 02.08.2003, посвідченого державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області Бобковим О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-124,  ТОВ "Нафта-ВІС" передало, а відповідач 1 прийняв згідно перелік інвентарних одиниць об'єкту АЗС, що знаходиться за адресою: Автомобільна дорога Київ-Одеса км. 40+600 праворуч, а саме:

№Інвентарні об'єктиОдиницьВартість

1.Приміщення операторської площею 29,7 кв.м.128800.00 грн.

2.Навіс143200.00 грн.

3.Резервуар для ПММ (25 куб. м.)4129600.00 грн.

4.ТРК З&В (по 2 розд. рукава)446080.00 грн.

5.Пожежний резервуар24320.00 грн.

6.Рекламний щит121600.00 грн.

7.Опора135760.00 грн.

8.Ліхтар134320.00 грн.

9.Гучномовний зв'язок11960.00 грн.

10.Шланги, роздаточні крани85760.00 грн.

11.Огорожа з природного каменю 84 куб.м.143200.00 грн.

12.Асфальтобетонне покриття 4555 кв.м.1          1520400.00 грн.

Загальна сума:

1855000,00 грн.

12.08.2003 складено Звіт про вартість майна –діючого підприємства –автозаправочної станції, розташованої за адресою: автомобільна дорога Київ-Одеса км 40+600 справа. Згідно зазначеного звіту предметом оцінки бала автозаправочна станція до складу якої входить:

1.Приміщення операторської площею 29,7 кв.м.1

2.Навіс1

3.Резервуар для ПММ об'ємом 25 куб. м.4

4.ТРК З&В по 2 роздаточних рукава4

5.Пожежний резервуар2

6.Рекламний щит1

7.Опора13

8.Ліхтар13

9.Гучномовний зв'язок1

10.Шланги, роздаточні крани8

11.Огорожа з природного каменю 84 куб.м.1

12.Асфальтобетонне покриття 4555 кв.м.1

Відповідно до вищевказаного Звіту станом на 07.08.2003  загальна вартість зазначеного майна становить 1638380,00 грн.

Згідно матеріалів наданих Комунальним підприємством "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" площа операторської згідно Експлікації внутрішніх площ станом на 26.01.1998 складала 19,5 кв.м., а згідно Оціночного акту –29,7 кв.м. станом на 02.02.1999.

11.08.2003 між позивачем та відповідачем 1 укладено кредитний  договір № 89/0311-КЮ, за яким позивач зобов'язувався надати відповідачеві 1 кредит.

13.08.2003 між позивачем та відповідачем 1 укладено договір застави, посвідчений Бобковим О.В., державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області та зареєстровано в реєстрі за № 2-303 (далі –Договір застави).

Згідно п. 1 Договору застави цей договір забезпечує вимоги позивача, що випливають з кредитного договору № 89/0311-КЮ від 11.08.2003.

Відповідно до п. 2 Договору застави у відповідності до Закону України "Про заставу" для забезпечення зобов'язань по кредитному договору відповідач 1 надає в заставу об'єкт нерухомого майна, а саме Автозаправочну станцію, що знаходиться за адресою Автомобільна дорога Київ-Одеса 40 км +600 м праворуч за межами населеного пункту та території Великосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області з усіма майбутніми можливими прибудовами та поліпшеннями. Автозаправочна станція належить відповідачеві 1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, посвідченого Бобковим О.В., державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області 02.08.2003 за № 2-124, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.08.2003, зареєстрованого в Великосолтанівській сільській раді 07.08.2003 року за № 93, зареєстрованого Васильківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 216 в книзі 3-39 та акту приймання передачі об'єкту нерухомого майна від 04.08.2003.

В пункті 14 Договору застави передбачено накладення нотаріусом заборони відчуження майна.

Державним нотаріусом Бобковим О.В. накладено заборону відчуження зазначеної в договорі купівлі-продажу  нежитлової будівлі Автозаправочної станції, розташованої за адресою Автомобільна дорога Київ-Одеса 40 км + 600 м праворуч за межами населеного пункту та території Велисолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, власником якого є ТОВ "Атланта" (відповідач 1), до припинення договору застави.

02.11.2006 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір передачі активів № 03/02-11-06 (далі –Спірний договір).

Згідно п. 1.1., 1.2. Спірного договору відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає та включає до складу своїх активів: - обладнання та майно АЗС (далі - актив), розташоване на території АЗС за адресою: автодорога Київ-Одеса, 40 км + 600 м, на території Великосолтанівської сільської ради, Васильківського району, Київської області; - земельну ділянку площею 0,35 га, яка знаходиться у Відповідача 1 на підставі рішення Великосолтанівської сільської ради, Васильківського району, Київської області № 282-10-XXIV від 8 серпня 2003 року.  Актив передається за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.1. Спірного договору право власності на актив, що є предметом цього договору, виникає у відповідача 2 з дати підписання акту приймання-передачі.

07.11.2006 між відповідачем 1 та відповідачем 2 складено Акт № 3 приймання-передачі активів, за яким відповідач 1 передав відповідачеві 2 наступне майно:

1.ТРК З&В (по 2 розд. рукава)4

2.Резервуар для ПММ (25 куб. м.)4

3.Навіс для ТРК1

4.Пожежний резервуар2

5.Рекламний щит1

6.Опора13

7.Ліхтар13

8.Шланги, роздаточні крани8

9.Огорожа з природного каменю 84 куб.м.

10.Асфальтобетонне покриття 4555 кв.м.

Спір виник в наслідок того, що позивач вважає що спірний договір укладено з порушенням норм законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.  У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець (відповідач 1) може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Нормою ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно, для вирішення питання про те, чи мав право відповідач 1 передавати майно за Спірним договором у власність відповідачеві 2 необхідно встановити чи передавалося зазначене майно в заставу за Договором застави.

Як вбачається з п. 2 Договору застави, поряд з описом предмета застави вживається термін "Автозправочна станція" та визначено, що такий об'єкт було набуто у власність відповідачем 1 на підставі договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 02.08.2003, посвідченого державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області Бобковим О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-124.

З тесту самого договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 02.08.2003, посвідченого державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області Бобковим О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-124 та Акту приймання-передачі, складеного на виконання цього договору вбачається, що відповідач 1 отримав у власність певне майно за переліком визначеним у вказаному акті.

В наступному саме це майно було предметом оцінки вартості майна.

Оскільки, в описі майна, що передається в заставу за Договором застави, є посилання на договір від 02.08.2003, посвідченого державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області Бобковим О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-124, то відповідач 1 передав в заставу за Договором застави той об'єкт, який придбав на підставі договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, посвідченого Бобковим О.В., державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області 02.08.2003 за № 2-124.

Зазначене відповідає загальними засадами цивільного законодавства, а саме: добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов Спірного договору та Акту № 3 приймання-передачі активів до Спірного договору, відповідач 1 передав відповідачеві 2 у власність майно, яке входило до складу майна переданого відповідачем 1 позивачеві в заставу за Договором застави. При цьому відповідач 1 в супереч вимог норм ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу", ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України не звертався до позивача про надання згоди на таке відчуження.

Отже, зміст Спірного договору суперечить нормам ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу", ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України. Відповідно Спірний договір порушує загальні вимоги, додержання яких є необхідним для  чинності правочину, зокрема Спірний договір суперечить Цивільному кодексу України, та іншим актам цивільного законодавства, зокрема, Закону України "Про заставу".

Твердження відповідача 1 про те, що майно, передане останнім відповідачеві 2 не було предметом застави та не перебувало під забороною відчуження спростовується викладеним та тим, що накладення заборони на відчуження майна є договірним та не є обов'язковою в силу норм Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Також судом відхиляються твердження відповідача 1 про те, що єдине що могло бути передано  відповідачем 1  у заставу це цегляна будівля –Автозаправна станція, площею 19,6 кв.м., як зазначено в описі майна витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно датований 20.11.2006,  оскільки, по-перше, таке твердження не ґрунтується на вимогах законодавства, а, по-друге, опис нерухомого майна у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно не обмежує коло предметів, які могли бути передані відповідачем 1 в заставу.

Судом відхиляються твердження відповідача 1 про те, що інформацію щодо характеристик об'єкту, що обтяжений заставою, можна отримати з графи "опис об'єкту" у записі в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки, по-перше, склад та опис майна переданого в заставу визначається сторонами договору в тесті договору, а до Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна інформація вноситься нотаріусом, а не сторонами Договору застави; по-друге, призначений такий реєстр для визначення в наступному переважності права на звернення стягнення на предмет обтяження (ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"); по-третє, опис майна в зазначеному реєстрі не впливає на право застави, що виникло на підставі договору; по-четверте, зазначене обтяження є договірним, тобто добровільним і факт його наявності або відсутності не впливає на право застави позивача.

Суд відхиляє твердження відповідача 1 про те, що майно передане за договором передачі активів не є складовою Автозаправної станції, переданої в заставу, тому вони не є предметом Договору застави АЗС у Васильківському районі Київської області від 13.08.2003 виходячи з наступного.

Законодавчі акти не містять визначення автозаправної станції, лише Законом України "Про автомобільні дороги" передбачено, що автозаправна станція є об'єктом дорожнього сервісу (ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги").

Водночас таке визначення існує в Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 № 376 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції 20.03.2006 за № 291/12165) (далі - Інструкція).

Так, автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).

На території автозаправної станції дозволяється розміщувати будинки і приміщення: операторської, адміністрації, котельні, приймання їжі, служби охорони, санітарних вузлів, комор для спецодягу, інструменту, запасних деталей, приладів та обладнання. На території автозаправних комплексів дозволяється розміщувати будинки, приміщення сервісного обслуговування пасажирів, водіїв і їх транспортних засобів: підприємства роздрібної торгівлі з продажу супутніх товарів, кафе (без літніх майданчиків), санітарні вузли, пости технічного обслуговування і мийки автомобілів (пункти 1.2. та 3.1. Інструкції).

Виходячи з цих положень та природи автозаправної станції, вона не може існувати без землі та має значення і цінність у її місцезнаходженні.

Крім того, Закон України "Про автомобільні дороги" використовує конструкцію слів "будівництво автозаправних станцій" (ст.  37 Закону України "Про автомобільні дороги"), що є побічною ознакою нерухомого майна.

Таким чином, автозаправна станція є нерухомим майном. Але, при державній реєстрації прав власності на автозаправну станцію, слід ураховувати, що згідно ст. 188 Цивільного кодексу України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, враховуючи, що автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту), вона є складною річчю.

Такої ж позиції дотримується і Міністерство юстиції України, яка висловлена останнім у Методичних рекомендаціях стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 660/5.

Суд погоджується з твердженням відповідача 1 про те, що акт оцінки майна складений експертом Корецькою Н.І. Приватного підприємства "Корсар" на суму 1638380,00 грн. не може бути підставою визнання того, що в заставу передано все оцінюване експертом майно, проте, суд оцінюючи всі обставини справи та надані на їх підтвердження докази у їх сукупності дійшов висновку, про те, що саме отримане відповідачем 1 майно за договором купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, посвідченого Бобковим О.В., державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області 02.08.2003 за № 2-124 і було передано відповідачем 1 в заставу за Договором застави.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання недійсним Спірного договору є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази не мають значення для справи, тому на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України судом не приймаються.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 33, 34,  49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір передачі активів № 03/02-11-06 укладений 02.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адмірал Трейдінг Компані".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" ((03049, м. Київ, вул. Тополева, 4-8, код 31055725, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" (04073, м. Київ, просп.. Московський, буд. 6, код 26410155, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –42 (сорок дві) грн. 50 коп. –витрат по оплаті державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмірал Трейдінг Компані" (03049, м. Київ, вул. Тополева, 4-8 літера А, код 33540568, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" (04073, м. Київ, просп.. Московський, буд. 6, код 26410155, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –42 (сорок дві) грн. 50 коп. –витрат по оплаті державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

Суддя                                                                               Балац С.В.

Дата підписання 28.08.2009