Ухвала

від 26.04.2012 по справі 4/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

справа № 4/242 26.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Івала

До Міністерства оборони України

Третя особа Державне казначейство України

Про стягнення боргу за надані послуги 17967182,78 грн.

Головуючий суддя Борисенко І.І.

Судді Ващенко Т.М.

Літвінова М.Є.

Представники:

Від позивача Ларіна О.М.

від відповідача Гордієнко В.І.

від третьої особи не з`явився

В судовому засіданні присутній представник Військової прокуратури Центрального регіону України - Шекшеєва В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернуся до суду з позовом про стягнення з відповідача Міністерства оборони України 18967182,78 грн. заборгованості за послуги з організації харчування військо службовців в військових частинах та військових закладах за заявками представників Замовника у період з 01.01.2011р. по 08.02.2011р.

В процесі розгляду справи, представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Вимоги позивача мотивовані тим, що за період з 01.01.2011р. по 08.02.2011р. включно, з відома Заявника, Виконавець за письмовими заявками представників Замовника надав Замовнику послуги з організації харчування військослужбовців у зазначених у п.1.1 Договору №271/12/08/9 від 05.12.2008р.(який був заключний раніше) в військових частинах та військових закладах.

За твердженням Позивача, послуги надавались якісно, своєчасно та приймались представниками Замовника без зауважень, що підтверджується актами виконаних робіт, за підписом командира відповідної військової частини та другої посадової особи військових об`єктів. В актах чітко зазначалось кількість наданих послуг та їх вартість (належним чином засвідчені копії зведених актів містяться в матеріалах справи). Однак, відповідачем всупереч домовленості не було здійснено оплату за надані позивачем послуги з харчування військовослужбовців в військових частин та військових закладах, які дислоковані у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та в м.Києві, надання яких, на думку позивача, підтверджується актами приймання наданих послуг (за формами додатків № 3, 4, 5 до договору ) та рахунками фактурами на заявлену до стягнення суму.

Представник Відповідача проти заявлених вимог заперечував. Відповідач у письмовому відзиві на позов наголошував на тому, що незважаючи що термін дії договору закінчився, позивач продовжував надавати послуги з харчування особового складу Збройних сил України у 2011р. понад суми визначеної у договорі від 05.12.2008р. №271/12/08/9.

Представник Державного казначейства України в судовому засіданні 19.07.2011 надав суду пояснення по суті спору. Зокрема, у поданих суду письмових поясненнях Державне казначейство України зазначало про те, що в обліку Державного казначейства України відповідно до умов договору, укладеного Міністерством оборони України з ТОВ Івала від 05.12.2008 №271/2/08/9 зареєстровано зобов`язання та здійснено оплату в наступних бюджетних періодах:

Бюджетний періодЗареєстровано зобов`язаньОплачено згідно п/д розпорядника20082 859 525,302566988,882009145 240 588,47145 240 588,472010139 369 390,43139 320 164,77Разом287 469 504,20287 127 742,12Також, у своїх поясненнях Державне казначейство України зазначало про те, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України Міністерство оборони України є головними розпорядниками бюджетних коштів і уповноважене на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків з бюджету. Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. №1080 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили. Згідно з п 8 даного положення Міністр приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони. Згідно з ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів (Міністерство оборони України) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів; розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити. Таким чином, розподіл коштів за напрямками видатків Міністерство оборони України як головний розпорядник коштів, здійснює самостійно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. господарським судом з власної ініціативи було призначено судову економічну експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Витрати по проведенню судової експертизи покладалися на Товариство з обмеженою відповідальністю Івала.

14.12.2011р. справа повернулась з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, експертиза проведена не була, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Івала відмовилося від оплати витрат, пов`язаних з проведенням призначеної судової експертизи.

В процесі подальшого розгляду справи Військова прокуратура Центрального регіону України та Міністерство оборони України подали до суду додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначають, що акти приймання, на які посилається Позивач не можуть розглядатися у якості доказу, оскільки підписані командирами військових частин після закінчення договору і тому є такими, що вчинені з порушенням вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину (Ст. 203 ЦК України).

Крім того, представники зазначають, що на обліку Державної казначейської служби України відсутні неоплачені бюджетні зобов`язання Міністерства оборони України за надані у 2011р. послуги з харчування особового складу Збройних Сил України на суму 18967182,78грн.

Також представниками Військової прокуратури Центрального регіону України та Міністерства оборони України суду доведено, що Господарським судом Дніпропетровської області розглянуті справи та прийняті рішення за позовом Заступника військового прокурора центрального регіону України в інтересах Адміністративного господарчого управління генерального штабу Збройних сил України до Товариства з обмеженою відповідальністю Івала про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01.01.2011р. по 08.02.2011р. з електропостачання та за позовом Заступника військового прокурора центрального регіону України в інтересах Адміністративного господарчого управління генерального штабу Збройних сил України до Товариства з обмеженою відповідальністю Івала про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01.01.2011р. по 08.02.2011р. за водопостачання та винесені рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Івала в судовому засіданні усно заперечив проти зазначеного, доказів на спростування суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи те, що в даній справі питаннями, які мають значення для правильного вирішення спору є питання щодо того, чи підтверджується документально документами первинного бухгалтерського обліку позивача та відповідача фактичне надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з харчування особового складу військових частин Збройних Сил України, які дислоковані у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та в м.Києві у період з 01.01.2011р. по 08.02.20121р. на заявлену до стягнення суму 18967182,78 грн. та відображення відповідних бухгалтерських операцій у документах бухгалтерського обліку позивача та відповідача (та підпорядкованих йому військових частин Збройних Сил України, які дислоковані у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та в м.Києві), судова колегія дійшла висновку, що для вирішення спору в справі № 4/242 необхідні спеціальні знання, а тому є необхідність повторного проведення в даній справі за ініціативою суду судової економічної експертизи, проведення якої необхідно доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680 м. Київ, вул. Смоленська,6) на підставі статті 7 Закону України "Про судову експертизу".

Зобов`язано Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України провести судову експертизу без попередньої оплати з наступним віднесенням на винну сторону.

Але при виготовленні Ухвали господарського суду міста Києва про призначення судової експертизи судом взято до уваги Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012, № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", а саме:

«23. …У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого.

Витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов`язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов`язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК України.»

За таких обставин судова колегія вважає, що розгляд справи належить відкласти для вирішення питання по оплаті витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Керуючись ст. ст. 77, 86 ГПК України,-

У Х В А Л И В:

1. Розгляд справи відкласти на 29.05.2012 о 09:40.

2. Зобов`язати Позивача та Відповідача:

надати пояснення щодо оплати витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Головуючий суддяІ.І.Борисенко

Суддя Т.М.Ващенко

Суддя М.Є.Літвінова