Рішення

від 30.07.2015 по справі 917/1822/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2015 р. Справа №917/1822/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотур", вул. Комсомольська, 27, кв.4, Полтава, Полтавська область,36133

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" ( м. Київ, вул. Артема, 60)

про визнання припиненими правовідношення

Суддя Тимощенко О.М.

Представники :

від позивача: Зімніцький С.І. (керівник ТОВ "Екотур"), серія паспорта КН 655076 від 09.08.2001р., Шуригіна Н.В., дов. № 16 від 07.07.2015 року

від відповідача : Кобрись О.М., дов. від 26.01.2015 року

В судовому засіданні 30.07.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України та повідомив дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про визнання припиненими правовідношення, що виникли на підставі договору про невідновлювальну кредитну лінію №К-118-2006 від 28.12.2006р. зі всіма змінами та доповненнями.

19.09.2014 року до господарського суду Полтавської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 12-26 том №2). У своєму відзиві відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

22.09.2015 року від позивача до суду надійшло клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи по справі (арк. с. 27 том №2).

Суд ухвалою від 23.09.2015 року задовольнив клопотання позивача та призначив по справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса (арк. с. 30-32 том №2).

03.10.2014 року до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 857/858 у справі № 917/1822/14 (арк. с. 36 том №2).

Суд ухвалою від 03.10.2015 року поновив провадження у справі для витребування від сторін додаткових документів необхідних, для проведення експертизи (арк. с. 40 том №2).

Ухвалою від 23.10.2015 року суд задовольнив клопотання експерта В.В. Буколової про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 857/858 у справі № 917/1822/14 та зупинив провадження у справі до отримання висновку експерта судом (арк. с. 50-51 том №2).

25.12.2014р. до суду надійшов висновок експертизи №857/858 від 24.12.2014р. по даній справі (арк. с. 59-250 том №2, арк. с.1-250 том №3, арк. с. 1-208 том №4). Суд ухвалою від 13.01.2015 року поновив провадження у справі (арк. с. 209).

02.02.2015 року від відповідача до суду надійшло письмове клопотання, в якому відповідач просив суд викликати в судове засідання експерта Буколову Вікторію Вікторівну (арк. с. 213 том №4).

Суд ухвалою від 03.02.2015 року задовольнив клопотання відповідача про виклик експерта в судове засідання (арк. с. 227-229 том №4).

03.02.2015 року від відповідача до суду надійшли письмові доводи та міркування стосовно судово-економічної експертизи (арк. с. 215-221 том №4).

Також від відповідача 03.02.2015 року до суду надійшло клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи (арк. с. 222-224 том №4).

18.02.2015 року від відповідача до суду додатково надійшли письмові доводи та міркування (арк. с. 244-246 том №4).

18.02.2015 року від позивача до суду надішли додаткові пояснення (акр. с. 247-249 том №4).

В судовому засіданні від 19.02.2015 року експерт надала пояснення та обґрунтування стосовного зробленого висновку експертизи №857/858 від 24.12.2014р. по даній справі. Також експерт надала суду для залучення до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості ТОВ "Екотур" згідно умов додаткової угоди від 01.10.2007 року станом на 22.07.2014 року (арк. с. 18-21 том №5).

В судовому засіданні від 19.02.2015 року від відповідача надійшло уточнене клопотання про призначення по справі додаткової судово-економічної експертизи (арк. с. 10-12 том №5).

Суд ухвалою від 19.02.2015 року призначив по даній справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса (арк. с. 18-21 том №5).

06.05.2015 року до суду надійшов лист з експертної установи, разом з яким до суду повернуто матеріали справи без проведення експертизи, оскільки відповідач, на якого було покладено обов'язок оплатити вартість експертизи, таку оплату не здійснив (арк. с. 27 том №5).

Суд ухвалою від 18. 05.2015 року поновив провадження у справі (арк. с. 28 том №5).

В судовому засіданні 21.05.2015 року представник позивача повідомив суд про те, що позивач готовий оплатити проведення повторної судово-економічної експертизи по справі. В зв'язку з чим суд ухвалою від 21.05.2015 року призначив по даній справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, а провадження у справі зупинив (арк. с. 35 том №5).

13.07.2015 р. до суду надійшов висновок повторної експертизи №5755 від 26.06.2015 року по даній справі. (арк. 45-57 том №5).

Суд ухвалою від 20.07.2015 року поновив провадження у справі (арк. с. 66 том №5).

17.07.2015 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати припиненими правовідносини з повернення усіх отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що виникли на підставі договору про не відновлювану кредитну лінію №К-118-2006 від 28.1.2006 року з усіма змінами та доповненнями, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником ТОВ "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотур" (арк. с. 58-59 том №5).

27.07.2015 року від відповідача до суду надійшли заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог, в яких відповідач проти задоволення заяви позивача заперечує посилаючись на те, що позивачем при подачі даної заяви порушено норми процесуального права, зокрема ст. 22 ГПК України, адже 23.09.2014 року судом розпочато слухання справи по суті (арк. с. 70 том №5).

29.07.2015 року від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення по справі повторної судової економічної експертизи (арк. с. 74-76 том №5).

30.07.2015 року від відповідача до суду надійшли заперечення на висновок повторної експертизи №5755 від 26.06.2015 року (арк. с. 77-79 том №5).

В судовому засіданні 30.07.2015 року представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням викладених у ній уточнених позовних вимог.

Представник відповідача проти прийняття даної заяви заперечував.

Вказані заперечення відповідача судом визнані судом необґрунтованими, а заява позивача про уточнення позовних приймається судом до розгляду з наступних підстав.

Уточнені позовні вимоги охоплюються предметом позовних вимог, сформульованим у позовній заяві №7 від 01.09.2014 р., оскільки вимоги про визнання припиненими правовідношень за кредитним договором включають до себе вимоги про визнання припиненими правовідносин з повернення усіх отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що виникли на його підставі, отже відповідно до заяви про уточнення позовних вимог не виникає новий предмет позову, а лише конкретизується первісно заявлений.

З урахуванням наведеного суд приймає до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, як таку, що не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, оскільки позивач не змінює предмет позову, а лише конкретизує в якій саме частині просить суд визнати правовідношення припиненими.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про призначення по справі повторної судової економічної експертизи.

Представники позивача проти задоволення даного клопотання заперечували.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання виходячи з наступного.

03.02.2015 року від відповідача до суду вже надходило клопотання про призначення по справі повторної судово-економічної експертизи (арк. с. 222-224 том №4). 19.02.2015 року від відповідача надійшло уточнене клопотання про призначення по справі додаткової судово-економічної експертизи (арк. с. 10-12 том №5).

Суд ухвалою від 19.02.2015 року вже призначав по даній справі повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса (арк. с. 18-21 том №5). Пунктом 5 даної ухвали суд зобов'язав відповідача оплатити вартість експертизи, докази чого надати в судове засідання після поновлення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач повторну судово-економічну експертизу не оплатив, а її оплату було здійснено позивачем.

В клопотанні про призначення по справі повторної судової економічної експертизи відповідач просить поставити перед експертом на дослідження питання, які вже пропонувалися відповідачем. В самому ж клопотанні відповідач висловлює незгоду з висновком повторної експертизи, що не є підставою для призначення повторної експертизи, оскільки висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р.).

Через канцелярію суду відповідач надав документи, що підтверджують реорганізацію філії "Полтавське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" з 16 березня 2015 року та створення на його базі відділення №161 м. АТ "Банк "Фінанси та кредит", а саме витяг з наказу № 1025-о від 25.12.2014 року та витяг з протоколу від 25.11.2014 р. (том 5, а.с. 72).

У судовому засіданні представник відповідача повідомив, що в зв'язку припиненням діяльності філії та відсутності у Полтавського відділення №161 представляти права юридичної особи, відповідачем у справі є юридична особа Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит".

Враховуючи надані відповідачем докази припинення діяльності філії "Полтавське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" та пояснення представника відповідача щодо відсутності у Полтавського відділення №161 ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" права представництва інтересів юридичної особи у судовому процесі, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що відповідачем у справі необхідно зазначати за найменуванням тільки юридичної особи, а саме - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит".

При цьому подальший розгляд справи здійснюється Господарським судом Полтавської області відповідно до правил ч.3.ст.17 ГПК України, оскільки позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності, передбачених ч.4. ст.15 ГПК України.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву №710 /958 від 15.09.2014 р. (том 2 а.с. 12-15), зокрема, відповідач зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем Додатку №1 до Договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2007 року, після підписання сторонами додаткової угоди від 01.10.2007 року, обов'язок позичальника здійснювати сплату суми кредиту та відсотків не припинився, в зв'язку з чим позивач має перед відповідачем заборгованість по сплаті тіла кредиту в сумі 124 233,91 дол. США.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив наступне :

28 грудня 2006 року, між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі керуючого Обласною Полтавською філією Копертехіна І.І. (надалі -Банк) та ТОВ "Екотур" (надалі - Позичальник) укладено договір №К-118-2006 Про не відновлювану кредиту лінію (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого (Предмет договору) Банк відкриває Позичальнику невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 237 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіку погашення кредитної лінії (Додаток №1 до Договору) з кінцевим строком погашення до 28 грудня 2009 року та сплатити відповідно до п.3.1. Договору за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 14,5 % річних.

У Додатку №1 до Договору - "Графік погашення кредитної лінії" в редакції від 28.12.2006р., сторони визначили дати погашення кредиту, номера платежів, суми кредиту до погашення у дол. США (найменування валюти кредиту).

Додатковою угодою від 27 лютого 2007 року до Договору сторони збільшили розмір кредитної лінії, виклавши п.1. Договору у новій редакції, відповідно до якої "Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на загальну суму 312 000, 00 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіку погашення кредитної лінії (Додаток №1 до Договору) з кінцевим строком погашення до 28 грудня 2009 року та сплатити за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 14,5 % річних.

Вказаною додатковою угодою сторони також виклали п.1.1. Додатку №1 до Договору у новій редакції з урахуванням збільшення суми кредиту до 312 000,00 дол. США та визначивши його як "Графік зниження ліміту по відновлюваної кредитної лінії", відповідно до якого Позичальник повинен вчинити в рахунок погашення кредиту 28 платежів у дол. США (першій платіж - до 28.09.2007 року, останній платіж до 28.12.2009 року).

27 вересня 2007 року сторони уклали додаткову угоду до Договору, знов виклавши п.1.1. Додатку №1 у новій редакції, відповідно до якої Позичальник повинен вчинити в рахунок погашення кредиту в сумі 312 000,00 дол. США 25 платежів по 12 480,00 дол. США кожний (першій платіж - до 28.12.2007 року, останній платіж до 28.12.2009 року).

Згідно Довідки банку №4.5.-05/1709 від 20.08.2014 р. ( том 1, а.с 20 ) у період з 28.12.2006 року по 25.06.2007 року ТОВ "Екотур" видані кредитні кошті в сумі 312 000,00 дол. США, що в еквіваленті за курсом долара США 5,05 грн. за 1 дол. складає 1 575 600,00 грн.

01 жовтня 2007 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору (том 1 а. с. 24-27), виклавши Договір та п.1 Додатку №1 до Договору у нових редакціях та змінили назву Договору на "Договір про мультивалютну кредитну лінію №К-118-2006". Вказана додаткова угода набула чинності з дати її підписання.

За новою назвою, предметом та змістом Договір став "Договором про мультивалютну кредитну лінію" з визначенням відповідних умов (можливістю отримувати після підписання цієї угоди транші як у національній валюті України так і у дол. США (п.2.1.3 Договору), визначенням базової валюти по Договору - Національної валюти України, гривні (п.2.1.4 Договору), ліміту кредитування у базовій валюті в сумі 2 500 000,00 грн., та ін..)

Згідно до п.1.1. Договору у новій редакції, сторони визначили предмет Договору наступним чином: надання кредитних коштів буде здійснюватися окремими частинами ("траншами") на умовах визначених цим Договором в межах відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 2 500 000,00 грн., із врахуванням його зменшення згідно Графіку зниження ліміту (Додаток №1 до цього Договору), зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків, згідно підпункту "а" п.3.1. цього Договору, а за користування кредитними коштами з моменту, вказаному в підпункті "б", "в" п.3.1. цього Договору, сплатити відсотки в підвищеному розмірі.

Відповідно до п. 3.1. "а" Договору у новій редакції банк нараховує Позичальнику відсотки за наступними ставками: по кредиту в Національній валюті України - гривні - 16% (шістнадцять) відсотків річних; по кредиту у доларах США 14,5% річних.

Відповідно до п.2.5. Договору Позичальник зобов'язується повернути усі отримані кредитні кошти Банку у валютах заборгованості по кожному траншу згідно Графіку зниження ліміту (Додаток №1 до Договору) з кінцевим терміном погашення до 01.10.2014 року шляхом перерахування грошових коштів на поточні позичкові рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу здійснюється у тій же валюті в якій були надані грошові кошти.

Згідно п.1 Додатку №1 у новій редакції від 01 жовтня 2007 року погашення кредиту без врахування відсотків здійснюється Позичальником в сумі в наданій валюті та в строки згідно Графіку зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії, якій містить наступні показники: "дата погашення кредиту", "№ платежів", сума кредиту до погашення, грн.", "залишок заборгованості по тілу кредиту грн.".

Вказаним Графіком здійснення платежів та визначення залишку заборгованості у доларах США не передбачається.

Крім цього, у п.п.2 та 3 Додатку №1 в редакції від 01.10.2007 року зазначено, що платежі згідно графіку зниження ліміту мультивалютної кредитної лінії підлягають сплаті Позичальником у повному розмірі у валюті існуючої заборгованості з дотриманням ліміту кредитування, встановленого у національній валюті. Платіж згідно графіку зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії вважається погашеним позичальником у встановлений строк, якщо сума платежу у повному розмірі надійшла на позичковий рахунок Банку не пізніше дати, зазначеної у Графіку зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії .

Згідно вказаного Графіку Позичальник зобов'язаний у визначені у ньому терміни вчинити 72 платежі (першій платіж - до 01.11.2008 року, останній до 01.10.2014 року) із визначенням суми погашення у гривні, на загальну суму 2 500 000,00 грн. та визначенням залишку заборгованості по тілу кредиту у гривні.

Після підписання Додаткової угоди від 01.10.2007 року Банк додатково надав ТОВ "Екотур" кредитні кошти в сумі 924 000,00 грн. (довідка банку №4.5-05/1724 від 22.08.2014 року) (том 1 а.с 11).

Отже, всього за Договором (з усіма змінами та доповненнями) ТОВ "Екотур" відповідачем було надано кредитних коштів на суму 2 499 600,00 грн..

27.05.2008 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору, якою виклали у новій редакції п.3.1. Договору, відповідно до якої по кредиту у національній валюті Позичальник сплачує 20% річних за користування коштами, а по кредиту у доларах США - 16% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за період з 01.10.2007 року по 22.07.2014 року ним в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту було сплачено 2 501 848,00 грн. Тобто станом на 23.07.2014 року вказані зобов'язання були припиненими.

Враховуючи дострокове виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним Договором, він звернувся до відповідача із листом № 2/07 від 23.07.2014 року про підтвердження припинення умов Договору та зняття заборони з предмету іпотеки , що виникла на підставі Договору іпотеки від 26.12.2006 року №1-118/3-2006 зареєстрованого в реєстрі за № 2628, згідно якого іпотекодавець - ТОВ "Екотур" передав Банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (том1 а.с. 23).

У відповідь на вказаний лист, листом №7-14/1711 від 20.08.2014 року (том 1 а.с. 12) Банк повідомив, що станом на 23.07.2015 року заборгованість ТОВ "Екотур" за кредитним Договором складає 124 233,91 дол. США - основного боргу та 5 195,31 дол.США - заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим відмовив у зняті заборони з предмету іпотеки, що є забезпеченням за вказаним кредитним Договором.

Отже, між сторонами виник господарський спір з визнання припиненими правовідносин за кредитним Договором.

При прийнятті рішення зі спору суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2. ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами ст.55 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни договору, зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. З урахуванням вимог статті 654 ЦК України такі зміни до кредитного договору мають бути внесені у письмовій формі.

Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

В зв'язку наведеним, з 01.10.2007 року відповідно до ст.629 ст.653 ЦК України обов'язковим для виконання сторонами є умови Договору та Додатку №1, викладені у новій редакції (з врахуванням змін, викладених у додатковій угоді від 27.05.2008 року).

З системного аналізу умов Договору про мультивалютну кредитну лінію та Додатку №1 до нього, чітко та зрозуміло вбачається, що після укладення додаткової угоди від 01.10.2007 року, при визначенні розміру кредиту, сум , строків, валюти погашення кредиту, тіла кредиту, що підлягає погашенню, сторони керуються Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії в редакції від 01.10.2007 року (на що також вказує підпункт "б" п.3.1. Договору, п.п.1,2,3 самого Додатку №1).

Слід також зазначити, що укладаючи Додаткову угоду до Договору від 01.10.2007 року сторони мали необхідний обсяг дієздатності та відповідно до ст. ст.6, 627 ЦК України чітко висловили своє волевиявлення щодо предмету договору, його змісту та умов, порядку видачі та погашення кредиту, виконання інших обов'язків сторонами та підстав, з якими пов'язане таке виконання, при цьому відповідач свідомо погоджувався з його умовами та відповідно, усвідомлював настання певних правових ризиків, пов'язаних з його виконанням.

Суд також приймає до уваги ту обставину, що з дати укладення додаткової угоди від 01.10.2007 року до Договору, Банк видачу позичальнику кредитних коштів в іноземній валюті не здійснював, що підтверджується довідкою банку №4.5.-05/1724 від 22.08.2014р. (том 1, а.с. 11).

Отже, з дати укладення Договору в новій редакції від 01.10.2007 р. зобов'язання ТОВ "Екотур" про сплаті суми кредиту та відсотків у доларах США є припиненим, а виконанню підлягає зобов'язання по сплаті грошових коштів у гривні в розмірі та строках, визначених Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії в редакції від 01.10.2007 року. З викладенням Договору та п.1 Додатку до Договору у новій редакції від 01.10.2007 року, за згодою сторін відбулася заміна первісного зобов'язання новим.

Наведене також було встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2014 року у справ № 917/1971/14 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Екотур", якім Банку було відмовлено у позові про тлумачення правочину, а саме Графіку зниження ліміту мультивалютної кредитної лінії, що міститься в Додатку №1 до Договору №К-118-2006 Про невідновлювану кредиту лінію від 26.12.2014 року, та встановлено, що з дати прийняття сторонами Додаткової угоди від 01.10.2007 року, при визначенні строків, сум, валюти погашення кредиту, сторони зобов'язані керуватися цим Графіком. Постановами Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року та Вищого господарського суду України від 15.04.2015 року вказане рішення залишено без змін.

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення господарського суду у справі № 917/1822/14 та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.

З метою встановлення факту існування заборгованості відповідача за кредитним Договором, судом двічі у справі призначалася судово-економічна експертиза - згідно ухвали суду від 23.09.2014 року, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса та повторна, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С.Бокаріуса.

Для проведення експертизи перед експертами було поставлене наступне питання: "Чи існує заборгованість ТОВ "Екотур" до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління АТ "Банк "Фінанси та Кредит" станом на 24 липня 2014 року по тілу кредиту та відсотках згідно договору №К-118-2006 від 28.12.2006р. з урахуванням всіх змін та доповнень та додатків до нього?".

На дослідження експерта були надані матеріали справи №917/1822/14 в 5- ти томах, в тому числі копії Договору №К-118-2006 від 28.12.2006р. (з усіма змінами та доповненнями), довідки та розрахунки банку, копії платіжних доручень та меморіальних ордерів про погашення заборгованості за кредитним Договором , виписки банку за рахунками ТОВ "Екотур" та інші документи.

Як зазначено у Висновках повторної комісійної судово - економічної експертизи №5755 від 26.06.2015 року (том 5, а.с. 45-57), ( арк.9-10 Висновку) відповідно до наданих документів сума погашеної заборгованості за кредитним договором за період з 28.12.2006 року до 01.10.2007 року становить 30 342,48 дол. США у т.ч.:

- заборгованість за кредитом - 0,00 грн.;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом -30 342,48 дол. США;

Оскільки 01.10.2007року шляхом укладення додаткової угоди встановлено новий ліміт кредитування за Кредитним договором в розмірі 2 500 000,00 грн. та відповідно до додатку №1 до Кредитного Договору (в редакції від 01.10.2007 р.) передбачено погашення заборгованості за кредитом та наявність залишку заборгованості виключно у гривнях, а також зважаючи на те, що після 01.10.2007 року траншів у іноземній валюті не надавалось, при проведенні розрахунків використовувались дані щодо погашення заборгованості у гривні та еквівалент у гривнях сум погашення у доларах США, зазначених у виписках та довідках АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Загальна сума погашеної заборгованості за Кредитним договором згідно з наданими документами за період з 01.10.2007 року по 25.07.2014 року становить 4950701,00 грн., у т.ч.:

- заборгованість за кредитом - 924 000,00 грн.;

- заборгованість за кредитом (еквівалент у гривнях суми погашення в доларах США 1577848,66 грн.;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 360 549,00 грн.;

- заборгованість за відсотками користування кредитом (еквівалент у гривнях суми погашення в доларах США) - 2 088 303,34 грн.

За Висновками, в обсязі наданих на дослідження матеріалів, враховуючи, що додатком №1 до договору про невідновлювану кредитну лінію №К-118-2006 від 28.12.2006р. (редакції від 01.10.2007 року) сума погашення кредиту та розмір залишку заборгованості за кредитом визначені виключно у гривні, виходячи з сум фактично здійснених позичальником платежів (у тому числі еквівалент у гривні суми погашення у доларах США), заборгованість ТОВ "Екотур" перед банком АТ "Банк "Фінанси та кредит" за кредитом та відсотками за користування кредитними коштами згідно договору про не відновлювану кредитну лінію №К-118-2006 від 28.12.2006р. станом на 24.07.2014 року відсутня.

Відповідно до проведених розрахунків, станом на 24.07.2014 року за договором про не відновлювану кредитну лінію №№К-118-2006 від 28.12.2006р. (з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до нього) наявна переплата в сумі 526 179,42 грн. (сума переплати за кредитом - 2248,66 грн. та сума переплати за відсотками - 523930,76 грн.).

Надаючи оцінку Висновку повторної комісійної судово - економічної експертизи №5755 від 26.06.2015 року, суд виходить з наступного:

- судова експертиза була призначена та проведена у відповідності з нормами чинного законодавства;

- відсутні обставин, які виключали участь експерта у справі;

- відповідь на порушене судом питання є повною та відповідає іншим фактичним даним;

- дослідницька частина та підсумковий висновок судової експертизи є узгодженими між собою та не містять протиріч .

Враховуючи наведене, суд визнав Висновок повторної комісійної судово - економічної експертизи №5755 від 26.06.2015 року обґрунтованим та таким, що узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, а отже відповідно до ст.34. ГПК України є належним та допустимим доказом у справі.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов'язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Суд на підставі з платіжних документів та висновків судової експертизи дійшов висновку про належне виконання боржником зобов'язань із погашення кредитних коштів та сплати пов'язаних з кредитом платежів відповідно до умов, передбачених кредитним договором ( із змінами да доповненнями), яке прийняте кредитором.

Юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до статей 598, 599 ЦК України є припинення зобов'язання.

Таким чином з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Згідно з пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

За положеннями частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України припинення поруки та права іпотеки у разі належного виконання основного зобов'язання, презюмується.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, іпотекодавця передбачених частиною першою статті 559, частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Дана правова позиція наведена також у Постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 року .

За приписами ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Заперечення відповідача проти позову є необґрунтованими та такими, що спростовуються наведеним вище та наявними у справі доказами, та фактично зводяться до невірного тлумачення відповідачем умов Договору.

Таким чином, на підставі наведеного та матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат.справи), відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Сплата судового збору за подання позову покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи.

Ухвала суду від 23.09.2014 року та від 21.05.2015 року обов'язок оплати вартості експертизи покладено на позивача.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Стосовно відшкодування позивачу вартості проведення експертизи, то дане питання буде вирішено судом шляхом прийняття додаткового рішення при наданні позивачем доказів такої оплати (оригіналів платіжних документів), оскільки в матеріалах справи такі документи відсутні.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,42,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати припиненими правовідносини з повернення усіх отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що виникли на підставі Договору про невідновлювальну кредитну лінію №К-118-2006 від 28.12.2006р. з усіма змінами та доповненнями, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотур".

3 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" ( м. Київ, вул. Артема,60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотур" (вул. Комсомольська, 27, кв.4, Полтава, Полтавська область,36133, ідентифікаційний код 32636133) 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2015 року.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією