Постанова

від 19.10.2015 по справі 917/1822/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 917/1822/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Потапенко В.І. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Зімніцького С.І., директора, Руденка В.Г., довіреність від 05.10.2015 р. № 17

відповідача - Кобрися О.М., довіреність № 3-243110/18052 від 23.09.15 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4336 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2015 р. у справі № 917/1822/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотур", м. Полтава

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ

про визнання припиненими правовідносин

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотур" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та кредит" про визнання припиненими правовідносин, що виникли на підставі договору про невідновлювальну кредитну лінію від 28.12.2006 р. № К-118-2006, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк"Фінанси та кредит", яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотур", зі всіма змінами та доповненнями.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30 липня 2015 року у справі № 917/1822/14 (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено.

Визнано припиненими правовідносини з повернення усіх отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що виникли на підставі Договору про невідновлювальну кредитну лінію №К-118-2006 від 28.12.2006р. з усіма змінами та доповненнями, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотур".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотур" 1218 грн. витрат по сплаті судового збору та 10 360 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи та за проведення повторної експертизи.

Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що з дати укладення Додаткової угоди від 01.10.2007 р. до Договору про невідновлювальну кредитну лінію від 28.12.2006 р. № К-118-2006 зобов'язання позивача по сплаті кредиту та відсотків у доларах США припинились, а виконанню підлягає зобов'язання по сплаті грошових коштів у гривні у розмірах та в строки, визначені Графіком зниження ліміту по мультівалютній кредитній лінії в редакції вказаної Додаткової угоди.

Відповідач вважає, що вказаний висновок не відповідає обставинам справи, оскільки сторони в Додатковій угоді 01.10.2007 року ніде не обумовлювали, що раніше отриманий позичальником кредит в сумі 312000 доларів США за Договором, до якого вносяться зміни, переводиться в гривневий еквівалент в розмірі 1 575 600 гри. та суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину , що відповідно до положень п.2.5 Кредитного договору №К-118-2006 від 28.12.2006 року (зі змінами та доповненнями) Позичальник зобов'язувався повернути всі отримані кредитні кощти в валютах заборгованості по кожному траншу. Цим же пунктом Договору визначено, що погашення заборгованості по кожному траншу здійснюється в тій же валюті, в якій були надані кредитні кошти. Згідно з довідкою відповідача від 20.08.2014 року №4.5-05/1712 позичальник здійснював платежі в доларах США і після підписання Додаткової угоди до кредитного договору від 01.10.2007 року, чим підтвердив обов'язок повернути заборгованість у доларах США у розмірі 312 000,00 грн.

Окрім цього відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції, в порушення вимог статті 34 ГПК України прийняв неналежний та недопустимий доказ-висновок повторної судової економічної експертизи від 26.06.2015 р. № 5755, який не відповідає вимогам пункту 2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, оскільки експерти вийшли за межі своїх повноважень та надали правовий висновок, що заборгованість по Договору про невідновлювальну кредитну лінію від 28.12.2006 р. № К-118-2006 в редакції Додаткової угоди до нього від 01.10.2007 р. підлягала сплаті у гривні.При цьому відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції всупереч положень ч. 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України відмовив в задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі повторної судової економічної експертизи, яке було ним заявлено з метою заперечення встановлених необґрунтованим висновком повторної судової економічної експертизи від 26.06.2015 р. № 5755 переплат в сумі 526 179,42 грн. та щодо відсутності заборгованості позивача за Договором про невідновлювальну кредитну лінію від 28.12.2006 р. № К-118-2006.

Також відповідач зазначає на те, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог і зміну предмету позову від 09.07.2015 р. № 7 після початку розгляду справи по суті 23.09.2014 р.

Відповідач вказує також на те, що обраний позивачем спосіб захисту -визнання правовідносин припиненими не передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України та договором і позивач не навів норму закону, яка б передбачувала вказаний спосіб захисту.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Зазначає зокрема на те, що господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що з укладенням Договору та додатку №1 до Договору у новій редакції від 01.10.2007 року сторони змінили предмет договору, згідно з яким у Позичальника (позивача) виникло нове зобов'язання з повернення тілу кредиту, визначеного у національній валюті України відповідно до строків та сум, передбачених Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії, оскільки з системного аналізу умов Договору про мультивалютну кредитну лінію та Додатку №1 до нього, чітко та зрозуміло вбачається, що після укладення додаткової угоди від 01.10.2007 року, при визначенні розміру кредиту, сум, строків, валюти погашення кредиту, тіла, кредиту, що підлягає погашенню, сторони керуються Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії в редакції від 01.10.2007 року ( на що також вказує підпункт «б» п.3.1. Договору, п.п. 1,2,3 самого Додатку №1).

При цьому позивач зазначає, що відповідно до п.2.5. Договору Позичальник зобов'язується повернути усі отримані кредитні кошти Банку у валютах заборгованості по кожному траншу згідно з Графіком, зниження ліміту (Додаток №1 по Договору) з кінцевим терміном погашення до 01.10.2014 року шляхом перерахування грошових коштів на поточні позичкові рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу здійснюється у тій же валюті, в якій були надані грошові кошти.Згідно з п.1. Додатку №1 у новій редакції від 01 жовтня 2007 року погашення кредиту без врахування відсотків здійснюється Позичальником в сумі, у валюті та у строки згідно з Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії, який містить наступні показники: «дата погашення кредиту», «№ платежів», сума кредиту до погашення, грн., «залишок заборгованості по тілу кредиту грн.». Згідно з вказаним Графіком Позичальник зобов'язаний у визначені у ньому терміни вчинити 72 платежі (першій платіж - до 01.11.2008 року, останній до 01.10.2014 року) із визначенням суми погашення саме у гривні, на загальну суму 2 500 000,00 грн. та визначенням залишку заборгованості по тілу кредиту також у гривні і цим Графіком здійснення платежів та визначення залишку заборгованості у доларах США не передбачається.

Також вказує на те, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2014 року у справі № 917/1971/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотур» Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та кредит" було відмовлено у позові про тлумачення правочину, а саме Графіку зниження ліміту мультивалютної кредитної лінії, що міститься в Додатку №1 до Договору № К-118-2006 про невідновлювану кредитну лінію від 26.12.2014 року, та встановлено, що з дати укладення сторонами Додаткової угоди від 01.10.2007 року, при визначенні строків, сум, валюти погашення кредиту, сторони зобов'язані керуватися цим Графіком. Постановами Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року та Вищого господарського суду України від 15.04.2015 року вказане рішення залишено без змін.

Зазначає, що господарський суд першої інстанції правомірно, відповідно до вимог ст атті 34 Господарського процесуального кодексу України визнав Висновок повторної комісійної судової економічної експертизи № 5755 від 26.06.2015 року належним та доступним доказом у справі, оскільки він є обґрунтованим та таким, що узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що господарський суд першої інстанції на підставі платіжних документів та висновків судової економічної експертизи дійшов правильного висновку про належне виконання боржником-позивачем зобов'язань із погашення кредитних коштів та сплати пов'язаних з кредитом платежів відповідно до умов, передбачених Договором про невідновлювальну кредитну лінію від 28.12.2006 р. № К-118-2006 (із змінами та доповненнями), яке прийняте кредитором, юридичним наслідком чого відповідно до статей 598, 599 Цивільного Кодексу України є припинення цих зобов'язальних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 28 грудня 2006 року, між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі керуючого Обласною Полтавською філією Копертехіна І.І. (надалі -Банк) та ТОВ "Екотур" (надалі - Позичальник) укладено договір №К-118-2006 про не відновлювану кредиту лінію (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого (Предмет договору) Банк відкриває Позичальнику невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 237 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіку погашення кредитної лінії (Додаток №1 до Договору) з кінцевим строком погашення до 28 грудня 2009 року та сплатити відповідно до п.3.1. Договору за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 14,5 % річних.

У Додатку №1 до Договору - "Графік погашення кредитної лінії" в редакції від 28.12.2006 р., сторони визначили дати погашення кредиту, номера платежів, суми кредиту до погашення у доларах США (найменування валюти кредиту).

Додатковою угодою від 27 лютого 2007 року до Договору сторони збільшили розмір кредитної лінії, виклавши п.1. Договору у новій редакції, відповідно до якої "Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на загальну суму 312 000, 00 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з Графіком погашення кредитної лінії (Додаток №1 до Договору) з кінцевим строком погашення до 28 грудня 2009 року та сплатити за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 14,5 % річних.

Вказаною додатковою угодою сторони також виклали п.1.1. Додатку №1 до Договору у новій редакції з урахуванням збільшення суми кредиту до 312 000,00 доларів США та визначивши його як "Графік зниження ліміту по відновлюваної кредитної лінії", відповідно до якого Позичальник повинен вчинити в рахунок погашення кредиту 28 платежів у дол. США (першій платіж - до 28.09.2007 року, останній платіж до 28.12.2009 року).

27 вересня 2007 року сторони уклали додаткову угоду до Договору, знов виклавши п.1.1. Додатку №1 у новій редакції, відповідно до якої Позичальник повинен вчинити в рахунок погашення кредиту в сумі 312 000,00 дол. США 25 платежів по 12 480,00 дол. США кожний (першій платіж - до 28.12.2007 року, останній платіж до 28.12.2009 року).

Згідно з Довідкою банку №4.5.-05/1709 від 20.08.2014 р. ( том 1, а.с 20 ) у період з 28.12.2006 року по 25.06.2007 року ТОВ "Екотур" видані кредитні кошті в сумі 312 000,00 дол. США, що в еквіваленті за курсом долара США 5,05 грн. за 1 дол. складає 1 575 600,00 грн.

01 жовтня 2007 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору (том 1 а. с. 24-27), виклавши Договір та п.1 Додатку №1 до Договору у нових редакціях та змінили назву Договору на "Договір про мультивалютну кредитну лінію №К-118-2006". Вказана додаткова угода набула чинності з дати її підписання.

Відповідно до вказаної Угоди, за новою назвою, предметом та змістом Договір став "Договором про мультивалютну кредитну лінію" з визначенням відповідних умов (можливістю отримувати після підписання цієї угоди транші як у національній валюті України, так і у доларах США (п.2.1.3 Договору), визначенням базової валюти по Договору - Національної валюти України- гривні (п.2.1.4 Договору), ліміту кредитування у базовій валюті в сумі 2 500 000,00 грн., та ін..)

Згідно з п.1.1. Договору у новій редакції, сторони визначили предмет Договору наступним чином: надання кредитних коштів буде здійснюватися окремими частинами ("траншами") на умовах, визначених цим Договором в межах відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 2 500 000,00 грн., із врахуванням його зменшення згідно з Графіком зниження ліміту (Додаток №1 до цього Договору), зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків, згідно з підпунктом "а" п.3.1. цього Договору, а за користування кредитними коштами, з моменту, вказаному в підпункті "б", "в" п.3.1. цього Договору, сплатити відсотки в підвищеному розмірі.

Відповідно до п. 3.1. "а" Договору у новій редакції банк нараховує Позичальнику відсотки за наступними ставками: по кредиту в Національній валюті України - гривні - 16% (шістнадцять) відсотків річних; по кредиту у доларах США 14,5% річних.

Відповідно до п.2.5. Договору Позичальник зобов'язується повернути усі отримані кредитні кошти Банку у валютах заборгованості по кожному траншу згідно з Графіком зниження ліміту (Додаток №1 до Договору) з кінцевим терміном погашення до 01.10.2014 року шляхом перерахування грошових коштів на поточні позичкові рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу здійснюється у тій же валюті, в якій були надані грошові кошти.

Згідно з п.1 Додатку №1 у новій редакції від 01 жовтня 2007 року погашення кредиту без врахування відсотків здійснюється Позичальником в сумі, в наданій валюті та у строки згідно з Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії, якій містить наступні показники: "дата погашення кредиту", "№ платежів", сума кредиту до погашення, грн. ", "залишок заборгованості по тілу кредиту грн. "

Вказаним Графіком здійснення платежів та визначення залишку заборгованості у доларах США не передбачається .

Крім цього, у п.п.2 та 3 Додатку №1 до Договору в редакції від 01.10.2007 року зазначено, що платежі згідно з Графіком зниження ліміту мультивалютної кредитної лінії підлягають сплаті Позичальником у повному розмірі у валюті існуючої заборгованості з дотриманням ліміту кредитування, встановленого у національній валюті. Платіж згідно з Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії вважається погашеним позичальником у встановлений строк, якщо сума платежу у повному розмірі надійшла на позичковий рахунок Банку не пізніше дати, зазначеної у Графіку зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії .

Згідно з вказаним Графіком Позичальник зобов'язаний у визначені у ньому терміни вчинити 72 платежі (першій платіж - до 01.11.2008 року, останній до 01.10.2014 року) із визначенням суми погашення у гривні , на загальну суму 2 500 000,00 грн. та визначенням залишку заборгованості по тілу кредиту у гривні .

Після підписання Додаткової угоди від 01.10.2007 року Банк додатково надав ТОВ "Екотур" кредитні кошти в сумі 924 000,00 грн. (довідка банку №4.5-05/1724 від 22.08.2014 року) (том 1 а.с 11).

Отже, всього за Договором (з усіма змінами та доповненнями) ТОВ "Екотур" відповідачем було надано кредитних коштів на суму 2 499 600,00 грн.

27.05.2008 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору, якою виклали у новій редакції п.3.1. Договору, відповідно до якої по кредиту у національній валюті Позичальник сплачує 20% річних за користування коштами, а по кредиту у доларах США - 16% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за період з 01.10.2007 року по 22.07.2014 року ним в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту було сплачено 2 501848,00 грн, тобто станом на 23.07.2014 року вказані зобов'язання були припиненими.

Посилаючись на зазначені платежі як на дострокове виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним Договором, він звернувся до відповідача із листом № 2/07 від 23.07.2014 року про підтвердження припинення зобов'язань за Договором та зняття заборони з предмету іпотеки, що виникла на підставі Договору іпотеки від 26.12.2006 року №1-118/3-2006 зареєстрованого в реєстрі за № 2628, згідно з яким іпотекодавець - ТОВ "Екотур" передав Банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (том1 а.с. 23).

У відповідь на вказаний лист, листом №7-14/1711 від 20.08.2014 року (том 1 а.с. 12) Банк повідомив, що станом на 23.07.2015 року заборгованість ТОВ "Екотур" за кредитним Договором складає 124 233,91 дол. США - основного боргу та 5 195,31 дол.США - заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим відмовив у зняті заборони з предмету іпотеки, що є забезпеченням за вказаним кредитним Договором.

Отже, між сторонами виник господарський спір з визнання припиненими правовідносин за кредитним Договором.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2. статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 653 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі зміни договору, зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо . У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. З урахуванням вимог статті 654 Цивільного Кодексу України такі зміни до кредитного договору мають бути внесені у письмовій формі.

Відповідно до частини 4 статті 653 Цивільного Кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на наведені вище обставини та норми, господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що з 01.10.2007 року відповідно до статей 629 і 653 Цивільного кодексу України обов'язковим для виконання сторонами стали умови Договору та Додатку №1, викладені у новій редакції (з врахуванням змін, викладених у додатковій угоді від 27.05.2008 року).

З системного аналізу умов Договору про мультивалютну кредитну лінію та Додатку №1 до нього, чітко та зрозуміло вбачається, що після укладення Додаткової угоди від 01.10.2007 року, при визначенні розміру кредиту , сум , строків, валюти погашення кредиту , тіла кредиту, що підлягає погашенню, сторони керуються Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії в редакції від 01.10.2007 року (на що також вказує підпункт "б" п.3.1. Договору, п.п.1,2,3 самого Додатку №1).

Вказаний Графік містить наступні показники: «дата погашення кредиту», «№ платежів», сума кредиту до погашення, грн. , «залишок заборгованості по тілу кредиту грн.».Згідно з вказаним Графіком Позичальник зобов'язаний у визначені у ньому терміни вчинити 72 платежі (першій платіж - до 01.11.2008 року, останній до 01.10.2014 року) із визначенням суми погашення саме у гривні , на загальну суму 2 500 000,00 грн. та визначенням залишку заборгованості по тілу кредиту також у гривні

Цим Графіком здійснення платежів та визначення залишку заборгованості у доларах США не передбачається .

Зважаючи на наведені обставини та норми, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з дати укладення Договору в новій редакції від 01.10.2007 р. зобов'язання ТОВ "Екотур" по сплаті суми кредиту та відсотків у доларах США є припиненим, а виконанню підлягає зобов'язання по сплаті грошових коштів у гривні в розмірі та строках, визначених Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії в редакції від 01.10.2007 року.

Наведене також підтверджується рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2014 року у справі № 917/1971/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотур", яким Публічному акціонерноу товариству "Банк "Фінанси та Кредит" було відмовлено у позові про тлумачення правочину, а саме Графіку зниження ліміту мультивалютної кредитної лінії, що міститься в Додатку №1 до Договору №К-118-2006 про невідновлювану кредиту лінію від 26.12.2014 року, та встановлено, що з дати прийняття сторонами Додаткової угоди від 01.10.2007 року, при визначенні строків, сум, валюти погашення кредиту , сторони зобов'язані керуватися цим Графіком . Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2015 року вказане рішення залишено без змін, а тому набрало законної сили.

Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому колегія суддів зазначає, що в пункті 2.5 Договору в новій редакції , на який посилається відповідач в обгрунтування своїх заперечень передбачено обов'язок Позичальника повернути усі отримані кредитні кошти Банку у валютах заборгованості по кожному траншу згідно з Графіком зниження ліміту та здійснити погашення заборгованості по кожному траншу у тій же валюті, в якій були надані грошові кошти.

Тобто пункт 2.5 Договору в новій редакції поряд з іншими наведеними вище його пунктами у питанні погашення заборгованості містить відсилку до умов Графіку зниження ліміту , який як зазначалось вище передбачає валюту кредиту, залишку заборгованості та її погашення -гривню , а тому вказаний пункт не передбачає обов'язок позивача з повернення заборгованості та сплати відсотків у доларах США.

Як правильно встановив господарський суд першої інстанції, укладаючи Додаткову угоду до Договору від 01.10.2007 року сторони мали необхідний обсяг дієздатності та відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України чітко висловили своє волевиявлення щодо предмету договору, його змісту та умов, порядку видачі та погашення кредиту, виконання інших обов'язків сторонами та підстав, з якими пов'язане таке виконання, при цьому відповідач свідомо погоджувався з його умовами та відповідно, усвідомлював настання певних правових ризиків, пов'язаних з його виконанням.

При цьому місцевий господарський суд правильно прийняв до уваги ту обставину, що з дати укладення додаткової угоди від 01.10.2007 року до Договору, Банк видачу позичальнику кредитних коштів в іноземній валюті не здійснював, що підтверджується довідкою банку №4.5.-05/1724 від 22.08.2014р. (том 1, а.с. 11).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача в апеляційній скарзі, що сторони в Додатковій угоді 01.10.2007 року ніде не обумовлювали, що раніше отриманий позичальником кредит в сумі 312000 доларів США за Договором, до якого вносяться зміни, переводиться в гривневий еквівалент в розмірі 1 575 600 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно положень ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встновлено вимоги належності та допустимості доказів.

Згідно з ч. 1 вказаної статті господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а відповідно до її ч. 2 обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Господарським судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи належних і допустимих доказів в їх сукупності правильно встановлено, що заборгованість позивача за Договором була ним сплачена повністю.

Відповідно до ч. 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з метою встановлення факту існування заборгованості відповідача за кредитним Договором, судом двічі у справі призначалася судово-економічна експертиза, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса та повторна, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С.Бокаріуса.

Для проведення експертизи перед експертами було поставлене наступне питання: "Чи існує заборгованість ТОВ "Екотур" до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління АТ "Банк "Фінанси та Кредит" станом на 24 липня 2014 року по тілу кредиту та відсотках згідно з договором №К-118-2006 від 28.12.2006р. з урахуванням всіх змін та доповнень і додатків до нього?".

На дослідження експерта були надані матеріали справи №917/1822/14 в 5- ти томах, в тому числі копії Договору №К-118-2006 від 28.12.2006р. (з усіма змінами та доповненнями), довідки та розрахунки банку, копії платіжних доручень та меморіальних ордерів про погашення заборгованості за кредитним Договором, виписки банку за рахунками ТОВ "Екотур" та інші документи.

Як зазначено у Висновках повторної комісійної судово - економічної експертизи №5755 від 26.06.2015 року (том 5, а.с. 45-57), ( арк.9-10 Висновку) відповідно до наданих документів сума погашеної заборгованості за кредитним договором за період з 28.12.2006 року до 01.10.2007 року становить 30 342,48 дол. США у т.ч.:

- заборгованість за кредитом - 0,00 грн.;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом -30 342,48 дол. США;

Оскільки 01.10.2007 року шляхом укладення додаткової угоди встановлено новий ліміт кредитування за Кредитним договором в розмірі 2 500 000,00 грн. та відповідно до додатку №1 до Кредитного Договору (в редакції від 01.10.2007 р.) передбачено погашення заборгованості за кредитом та наявність залишку заборгованості виключно у гривнях, а також зважаючи на те, що після 01.10.2007 року траншів у іноземній валюті не надавалось, при проведенні розрахунків використовувались дані щодо погашення заборгованості у гривні та еквівалент у гривнях сум погашення у доларах США, зазначених у виписках та довідках АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Загальна сума погашеної заборгованості за Кредитним договором згідно з наданими документами за період з 01.10.2007 року по 25.07.2014 року становить 4950701,00 грн., у т.ч.:

- заборгованість за кредитом - 924 000,00 грн.;

- заборгованість за кредитом (еквівалент у гривнях суми погашення в доларах США 1577848,66 грн.;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 360 549,00 грн.;

- заборгованість за відсотками користування кредитом (еквівалент у гривнях суми погашення в доларах США) - 2 088 303,34 грн.

За Висновками, в обсязі наданих на дослідження матеріалів, враховуючи, що додатком №1 до Договору про невідновлювану кредитну лінію №К-118-2006 від 28.12.2006р. (редакції від 01.10.2007 року) сума погашення кредиту та розмір залишку заборгованості за кредитом визначені виключно у гривні, виходячи з сум фактично здійснених позичальником платежів (у тому числі еквівалент у гривні суми погашення у доларах США), заборгованість ТОВ "Екотур" перед банком АТ "Банк "Фінанси та кредит" за кредитом та відсотками за користування кредитними коштами згідно з Договором про невідновлювану кредитну лінію №К-118-2006 від 28.12.2006р. станом на 24.07.2014 року відсутня.

Відповідно до проведених розрахунків, станом на 24.07.2014 року за Договором про невідновлювану кредитну лінію №№К-118-2006 від 28.12.2006р. (з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до нього) наявна переплата в сумі 526 179,42 грн. (сума переплати за кредитом - 2248,66 грн. та сума переплати за відсотками - 523930,76 грн.).

Надаючи оцінку зазначеному висновку повторної комісійної судової економічної експертизи №5755 від 26.06.2015 року, господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав його належним та допустимим доказом відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, пославшись на наступне:

- судова експертиза була призначена та проведена у відповідності з нормами чинного законодавства (зокрема статті 42 Господарського процесуального кодексу України);

- відсутні обставин, які виключали участь експерта у справі;

- відповідь на порушене судом питання є повною та відповідає іншим фактичним даним;

- дослідницька частина та підсумковий висновок судової експертизи є узгодженими між собою та не містять протиріч.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі що вказаний експертний висновок є неналежним та недопустимим доказом, через те, що не відповідає вимогам пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, яким встановлено заборону експерту вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права, оскільки при проведенні судової економічної експертизи експерту не ставились правові питання, та з метою вирішення економічного питання щодо документального підтвердження заборгованості позивача станом на 24 липня 2014 року по тілу кредиту та відсотках згідно з Договром № К-118-2006 від 28.12.2006 р. судовий експерт не з'ясовував правові питання, а лише керувався умовами Договору та відповідних нормативно-правових актів.

До того ж, висновок господарського суду першої інстанції з суто правового питання, що з дати укладення Договору в новій редакції від 01.10.2007 р. зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотур" по сплаті суми кредиту та відсотків у доларах США є припиненим, а виконанню підлягає зобов'язання по сплаті грошових коштів у гривні в розмірі та строках, визначених Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії в редакції від 01.10.2007 року ґрунтується не на висновку експерта, а на здійсненій судом самостійно відповідно до статті 43 ГПК України правовій оцінці обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи системний аналіз умов Договору та Додаткових угод до нього, а також преюдиційне рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2014 року у справ № 917/1971/14

Також безпідставними є посилання відповідача, що господарський суд першої інстанції всупереч положень частини 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України відмовив в задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі повторної судової економічної експертизи, яке було ним заявлено з метою заперечення встановлених необґрунтованим висновком повторної судової економічної експертизи від 26.06.2015 р. № 5755 переплат в сумі 526 179,42 грн. та щодо відсутності заборгованості позивача за Договором про невідновлювальну кредитну лінію від 28.12.2006 р. № К-118-2006.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України при необхідності господарський суд може призначити повторну експертизу.

В пункті 15.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» роз'яснено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності , або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Як було наведено вище, висновок повторної комісійної судової економічної експертизи № 5755 від 26.06.2015 року відповідає вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим, з нього не вбачається та відповідач не навів обставин, які б вказували на наявність у ньому будь-яких суперечностей матеріалам справи або викликали б сумнів у його правильності, а тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив наведене клопотання відповідача.

Статтею 509 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 Цивільного Кодексу України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного Кодексу України , зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 Цивільного Кодексу України , зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, зокрема платіжних документів, виписок з рахунків, довідок відповідача, а також висновків судової експертизи вбачається факт виконання позивачем належним чином своїх зобов'язань з повернення усіх отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що виникли на підставі Договору про невідновлювальну кредитну лінію №К-118-2006 від 28.12.2006р. з усіма змінами та доповненнями,

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до статей 598, 599 Цивільного Кодексу України є припинення зобов'язання.Таким чином, з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання припиненими правовідносин не передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України та договором.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (п. 1 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України .

За змістом ч. 1 ст. 598 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено імперативну норму, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 ЦК;) слід дійти висновку про те, що у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого ст. 599 Цивільного кодексу України, на припинення зобов'язання завнаслідок належного виконання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 21.05.2012 р. у справі № 6-69цс11, від 21.05.2012 р. у справі № 6-88цс11).

Згідно зі статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог і зміну предмету позову від 09.07.2015 р. № 7 після початку розгляду справи по суті 23.09.2014 р.

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, відхиляючи аналогічні доводи відповідача, уточнені позовні вимоги охоплюються предметом позовних вимог, сформульованим у позовній заяві №7 від 01.09.2014 р., оскільки вимоги про визнання припиненими правовідношень за кредитним договором включають до себе вимоги про визнання припиненими правовідносин з повернення усіх отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що виникли на його підставі, отже відповідно до заяви про уточнення позовних вимог не виникає новий предмет позову, а лише конкретизується первісно заявлений.

З урахуванням наведеного місцевий господарський суд обґрунтовано прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, як таку, що не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не змінює предмет позову, а лише конкретизує, в якій саме частині просить суд визнати правовідношення припиненими.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2015 р. у справі № 917/1822/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.10.15 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Істоміна О.А.