Постанова

від 15.12.2015 по справі 917/1822/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 917/1822/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення та постановугосподарського суду Полтавської області від 30.07.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі№ 917/1822/14 господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екотур" доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" провизнання припиненими правовідносин, за участю представників: від позивачане з'явився від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотур" (далі - ТОВ "Екотур") звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") про визнання припиненими правовідносин.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.07.2015 у справі № 917/1822/14 (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено. Визнано припиненими правовідносини з повернення усіх отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що виникли на підставі договору про невідновлювальну кредитну лінію № К-118-2006 від 28.12.2006, з усіма змінами та доповненнями, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", та ТОВ "Екотур".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Потапенко В.І., Істоміна О.А.) рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2015 у справі № 917/1822/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Полтавської області від 30.07.2015 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі № 917/1822/14, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нову постанову, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ "Екотур".

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.12.2015 о 10 год. 45 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) та ТОВ "Екотур" (Позичальник) укладено договір № К-118-2006 про невідновлювану кредиту лінію (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого (Предмет договору) Банк відкриває Позичальнику невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 237 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з Графіком погашення кредитної лінії (Додаток № 1 до Договору) з кінцевим строком погашення до 28.12.2009 та сплатити відповідно до п. 3.1 Договору за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 14,5 % річних.

У Додатку № 1 до Договору - "Графік погашення кредитної лінії" в редакції від 28.12.2006 сторони визначили дати погашення кредиту, номери платежів, суми кредиту до погашення у доларах США (найменування валюти кредиту).

Додатковою угодою від 27.02.2007 до Договору сторони збільшили розмір кредитної лінії, виклавши п. 1.1 Договору у новій редакції, відповідно до якої Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на загальну суму 312 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з Графіком погашення кредитної лінії (Додаток № 1 до Договору) з кінцевим строком погашення до 28.12.2009 та сплатити за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 14,5% річних.

Вказаною додатковою угодою сторони також виклали п. 1 Додатку № 1 до Договору у новій редакції з урахуванням збільшення суми кредиту до 312 000,00 доларів США, визначивши його як "Графік зниження ліміту з відновлюваної кредитної лінії", відповідно до якого Позичальник повинен вчинити в рахунок погашення кредиту 28 платежів у дол. США (перший платіж - до 28.09.2007, останній платіж - до 28.12.2009).

27.09.2007 сторони уклали додаткову угоду до Договору, знову виклавши п. 1. Додатку № 1 у новій редакції, відповідно до якої Позичальник повинен вчинити в рахунок погашення кредиту в сумі 312 000,00 дол. США 25 платежів по 12 480,00 дол. США кожний (першій платіж - до 28.12.2007, останній - до 28.12.2009).

Згідно з довідкою Банку № 4.5.-05/1709 від 20.08.2014 у період з 28.12.2006 по 25.06.2007 ТОВ "Екотур" видані кредитні кошті в сумі 312 000,00 дол. США, що в еквіваленті за курсом долара США 5,05 грн. за 1 дол. США складає 1 575 600,00 грн.

01.10.2007 сторони уклали додаткову угоду до Договору, якою виклали Договір та п. 1 Додатку № 1 до Договору у нових редакціях та змінили назву Договору на "Договір про мультивалютну кредитну лінію № К-118-2006". Вказана додаткова угода набрала чинності з дати її підписання.

Відповідно до вказаної Угоди, за новою назвою, предметом та змістом Договір став "Договором про мультивалютну кредитну лінію" з визначенням відповідних умов (можливістю отримувати після підписання цієї угоди транші як у національній валюті України, так і у доларах США (п. 2.1.3 Договору), визначенням базової валюти за Договором - Національної валюти України - гривні (п. 2.1.4 Договору), ліміту кредитування у базовій валюті в сумі 2 500 000,00 грн. та ін.).

Згідно з п. 1.1 Договору у новій редакції сторони визначили предмет Договору наступним чином: надання кредитних коштів буде здійснюватися окремими частинами ("траншами") на умовах, визначених цим Договором у межах відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 2 500 000,00 грн., із врахуванням його зменшення згідно з Графіком зниження ліміту (Додаток № 1 до цього Договору), зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків, згідно з підпунктом "а" п. 3.1 цього Договору, а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті "б", "в" п. 3.1 цього Договору, сплатити відсотки в підвищеному розмірі.

Відповідно до пп. "а" п. 3.1 Договору у новій редакції Банк нараховує Позичальнику відсотки за наступними ставками: по кредиту в Національній валюті України - гривні - 16% відсотків річних; по кредиту у доларах США - 14,5% річних.

Згідно з п. 2.5 Договору Позичальник зобов'язується повернути усі отримані кредитні кошти Банку у валютах заборгованості по кожному траншу згідно з Графіком зниження ліміту (Додаток № 1 до Договору) з кінцевим терміном погашення до 01.10.2014 шляхом перерахування грошових коштів на поточні позичкові рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу здійснюється у тій же валюті, в якій були надані грошові кошти.

Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії здійснення платежів та визначення залишку заборгованості у доларах США не передбачається.

У п.п. 2 та 3 Додатку № 1 до Договору в редакції від 01.10.2007 зазначено, що платежі згідно з Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії підлягають сплаті Позичальником у повному розмірі у валюті існуючої заборгованості з дотриманням ліміту кредитування, встановленого у національній валюті. Платіж згідно з Графіком зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії вважається погашеним Позичальником у встановлений строк, якщо сума платежу у повному розмірі надійшла на позичковий рахунок Банку не пізніше дати, зазначеної у Графіку зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії.

Згідно з вказаним Графіком Позичальник зобов'язаний у визначені у ньому терміни вчинити 72 платежі (першій платіж - до 01.11.2008, останній - до 01.10.2014) із визначенням суми погашення у гривні, на загальну суму 2 500 000,00 грн. та визначенням залишку заборгованості по тілу кредиту у гривні.

При розгляді справи № 917/1822/14 судами попередніх інстанцій враховано рішення господарського суду Полтавської області від 24.11.2014 у справі № 917/1971/14 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Екотур", яким відмовлено у позові про тлумачення правочину, а саме Графіку зниження ліміту по мультивалютній кредитній лінії, що міститься в Додатку № 1 до договору № К-118-2006 від 28.12.2006. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2015 вказане рішення залишено без змін.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що після підписання додаткової угоди від 01.10.2007 Банк додатково надав ТОВ "Екотур" кредитні кошти в сумі 924 000,00 грн. (довідка банку № 4.5-05/1724 від 22.08.2014).

27.05.2008 сторони уклали Додаткову угоду до Договору, якою виклали у новій редакції п. 3.1 Договору, відповідно до якої по кредиту у національній валюті Позичальник сплачує 20% річних за користування коштами, а по кредиту у доларах США - 16% річних.

Позивач звернувся до відповідача із листом № 2/07 від 23.07.2014 про підтвердження припинення зобов'язань за Договором та зняття заборони з предмета іпотеки, що виникла на підставі договору іпотеки від 26.12.2006 № 3-118/3-2006, зареєстрованого в реєстрі за № 2628.

У відповідь на вказаний лист, Банк листом № 7-14/1711 від 20.08.2014 повідомив, що станом на 23.07.2014 заборгованість ТОВ "Екотур" за договором № К-118-2006 від 28.12.2006 складає 124 233,91 дол. США - основного боргу та 5 195,31 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим відмовив у зняті заборони з предмета іпотеки, що є забезпеченням за вказаним кредитним договором.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни договору, зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вимог ст. 654 ЦК України зміни до кредитного договору мають бути внесені у письмовій формі.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що з 01.10.2007 відповідно до ст.ст. 629 і 653 ЦК України обов'язковим для виконання сторонами стали умови Договору та Додатку № 1, викладені у новій редакції (з врахуванням змін, викладених у додатковій угоді від 27.05.2008).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, укладаючи Додаткову угоду від 01.10.2007 до Договору сторони мали необхідний обсяг дієздатності та відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України чітко висловили своє волевиявлення щодо предмету договору, його змісту та умов, порядку видачі та погашення кредиту, виконання інших обов'язків сторонами та підстав, з якими пов'язане таке виконання, при цьому відповідач свідомо погоджувався з його умовами та, відповідно, усвідомлював настання певних правових ризиків, пов'язаних з його виконанням.

З метою встановлення факту існування заборгованості відповідача за Договором, судом першої інстанції у даній справі двічі призначалися судові економічні експертизи, а саме: первинна, проведення якої було доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, та повторна, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса.

Для проведення експертизи перед експертами було поставлене наступне питання: "Чи існує заборгованість ТОВ "Екотур" до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління АТ "Банк "Фінанси та Кредит" станом на 24 липня 2014 року по тілу кредиту та відсотках згідно з договором № К-118-2006 від 28.12.2006 з урахуванням всіх змін та доповнень і додатків до нього?".

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до Висновку повторної комісійної судової економічної експертизи № 5755, складеного 26.06.2015, в обсязі наданих на дослідження матеріалів, враховуючи, що додатком № 1 до договору про невідновлювану кредитну лінію № К-118-2006 від 28.12.2006 (в редакції від 01.10.2007) сума погашення кредиту та розмір залишку заборгованості за кредитом визначені виключно у гривні, виходячи з сум фактично здійснених позичальником платежів (у тому числі еквівалент у гривні суми погашення у доларах США), заборгованість ТОВ "Екотур" перед АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитом та відсотками за користування кредитними коштами згідно з договором про невідновлювану кредитну лінію № К-118-2006 від 28.12.2006 станом на 24.07.2014 відсутня. Відповідно до проведених розрахунків, станом на 24.07.2014 за договором про невідновлювану кредитну лінію № К-118-2006 від 28.12.2006 (з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до нього) наявна переплата в сумі 526 179,42 грн. (сума переплати за кредитом - 2 248,66 грн. та сума переплати за відсотками - 523 930,76 грн.).

Надаючи оцінку зазначеному висновку повторної комісійної судової економічної експертизи № 5755 від 26.06.2015, господарський суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав вказаний висновок належним та допустимим доказом відповідно до ст. 34 ГПК України.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ст. 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі наявних у матеріалах справи належних і допустимих доказів, зокрема, платіжних документів, виписок з рахунків, довідок, а також висновків судової експертизи, судами попередніх інстанцій встановлено факт виконання позивачем належним чином своїх зобов'язань з повернення усіх отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що виникли на підставі договору № К-118-2006 від 28.12.2006 з усіма змінами та доповненнями.

Відповідно до положень ст.ст. 598, 599 ЦК України юридичним наслідком належного виконання зобов'язання є припинення зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій вказали, що з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

У ст. 15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Екотур".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій в порядку ст.ст. 4 7 , 33, 34, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 та рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2015 у справі № 917/1822/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук