Постанова

від 03.08.2015 по справі 922/1172/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа № 922/1172/15

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Катренко І.С.

за участю:

від позивача - Сільченко Т.І. (за довіреністю від 09.07.2014р.);

від відповідача - Філіпєня Л.І. ( за довіреністю від 11.08.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Фрегат-К" (вх. №3310 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15 у справі № 922/1172/15

за позовом Приватного підприємства "Слобожанські ресурси", м. Харків

до ТОВ "Фрегат-К", м. Харків

про стягнення 219 719,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Слобожанські ресурси», м.Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат», м. Харків, про стягнення заборгованості в сумі 219719,12грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за договором поставки №50 від 01.10.2014 щодо оплати отриманих нафтопродуктів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2015р. (суддя Калантай М.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» (пр.Маршала Жукова, буд.18-А, кв.7, м.Харків, 61100, код ЄДРПОУ 32761769) на користь Приватного підприємства «Слобожанські ресурси» (пр.Московський, 269, м.Харків, 61066, код ЄДРПОУ 36372798) 189369,95грн. основного боргу, 2899,63грн. пені, 6186,75грн. витрат від інфляції, 1060,25грн. 3% річних та 4394,38грн. витрат зі сплати судового збору. В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 10202,54грн. провадження у справі припинено у зв'язку зі сплатою зазначеної суми боргу.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне з'ясування обставин справи просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015р. у справі № 922/1172/15 та винести ухвалу про припинення провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015р. у справі № 922/1172/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 06.07.2015р. Зобов'язано заявника апеляційної скарги надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. розгляд справи відкладено на 03.08.2015р. Повторно зобов'язано заявника апеляційної скарги надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наводить заперечення на доводи апелянта та просить відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні 03.08.2015р. представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні 03.08.2015р. представник позивача заперечував проти доводів скаржника та пояснив, що вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі в межах ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01 жовтня 2014 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 50 (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти і оплатити нафтопродукти у порядку і на умовах, визначених Договором.

Кількість, номенклатура, ціна нафтопродуктів погоджуються сторонами у видаткових накладних. Факт прийняття нафтопродуктів за цінами, кількістю, номенклатурою, зазначеними у видатковій накладній та/або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду сторін з умовами поставки і оплати нафтопродуктів, а також із ціною, кількістю, номенклатурою нафтопродуктів (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.5. Договору приймання-передача продукції відповідачу оформлюється підписанням сторонами видаткової накладної. Приймання продукції уповноваженою особою відповідача здійснюється на підставі довіреності на отримання продукції, підписаної та скріпленої печаткою відповідача. У випадку якщо у видатковій накладній відсутня відмітка покупця про відмову від прийняття Продукції та/або підписання видаткової накладної. Постачальник вважається таким, що поставив продукцію у строк та порядку, передбачені цим Договором.

Оплата продукції за цим Договором здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки продукції . Ціна кожної партії продукції, що поставляється за цим Договором, обумовлюються сторонами окремо і відображаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних (пункт 4.2 Договору).

Позивач протягом жовтня - грудня 2014р. поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 1357176,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання, товарно-транспортних накладних (а.с. 14-30).

Як встановлено господарським судом першої інстанції, під час апеляційного провадження, не заперечується представниками сторін відповідач в порушення умов договору за отримані нафтопродукти розрахувався частково в сумі 1157603,65грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 199572,49грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд вважав, що вони законні, обґрунтовані, їх розмір підтверджений належними доказами. Судова колегія вважає правомірними такі висновки суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першої статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №9 від 17.04.2015. відповідач після порушення провадження у справі сплатив частину заборгованості в сумі 10202,54грн.

Пунктом 1-1 статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у разі відсутності предмету спору.

У п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна ... тощо). Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього і припинив існування в процесі розгляд справи.

Враховуючи те, що на момент звернення до суду з позовом у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в розмірі 199572,49грн., однак під час розгляду справи в суді першої інстанції і до прийняття рішення у справі відповідачем сплачено частину заборгованості в сумі 10202,54грн., судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача 10202,54 грн.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи на момент прийняття рішення доказів погашення відповідачем заборгованості у сумі 189369,95 грн. основного боргу за поставлені за договором від 01.10.2014р. нафтопродукти судова колегія дійша висновку, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги в частині стягнення з відповідача 189369,95 грн. основного боргу.

Сторонами у договорі встановлено відповідальність за порушення умов договору, а саме: п. 5.1 договору передбачено, що у разі порушення Покупцем строків оплати поставленої Продукції, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1060,25 грн., 2899,63 грн. пені та 6186,75 грн. інфляційних. Перевіркою наявних у матеріалах справи розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України та 230 ГК України), положень договору та фактичних обставин справи.

Судова колегія вважає безпідставним твердження заявника апеляційної скарги про те, що позовну заяву подано без дотримання вимог статті 7 ГПК України щодо місячного строку розгляду претензії від дня її надходження, зважаючи на наступне.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Водночас відповідачем не враховано, що наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Також судова колегія звертає увагу на те, що сторонами у договорі не передбачено обов'язковості досудового врегулювання спору. Посилання заявника апеляційної скарги на розділ 6 Договору необґрунтовано, оскільки відповідно до зазначеного розділу сторони вирішують спірні питання шляхом переговорів або в судовому порядку.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про стягнення з заявника апеляційної скарги 158,09 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, враховуючи таке.

Розмір ставок та порядок сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір".

Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається з апеляційної скарги відповідач оскаржує прийняте у справі рішення про стягнення 219713,12 грн. Отже, за подання апеляційної скарги судовий збір необхідно сплатити у розмірі 2197,13 грн. Однак, як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення заявником сплачено лише 2039,10 грн. Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду зобов'язано заявника апеляційної скарги надати докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Всупереч вимогам суду апелянтом не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Враховуючи викладене, із заявника апеляційної скарги підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 158,09 грн.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Фрегат-К" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15 у справі № 922/1172/15 залишити без змін.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» (пр.Маршала Жукова, буд.18-А, кв.7, м.Харків, 61100, код ЄДРПОУ 32761769) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харкіської області, код отримувача за ЄДРПОУ 37999654, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача МФО 851011, рахунок отримувача 31216206782003, код класифікації доходів 22030001 "Судовий збір") 158,09 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.08.15

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.