Рішення

від 03.09.2009 по справі 11/877

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/877

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" вересня 2009 р. Справа № 11/877

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Маріщенко Л.О.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Макарова С.В. дов. від 05.03.09 р.

від відповідача  Павлюк Д.В. дов. від 14.11.08 р.  

розглянув справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (м. Харків)  

до Відкритого акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (смт.Першотравенськ)

про стягнення 548250,00 грн.

За заявою сторін справу розглянуто у більш тривалий строк ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК.

Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача  548250грн. збитків завданих в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань.

Заявою від 20.02.09 позивач збільшив позовні вимоги, окрім первісно заявлених вимог просить суд визнати поставлений відповідачем товар за договором поставки №30 від 03.01.2008р. неякісним та таким, що не відповідає умовам договору поставки (а.с. 47-48 т.4).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та заявив клопотання про призначення експертизи на відповідність ГОСТУ  товару, поставленого ВАТ "Першотравенський завод електротехнічного фарфору".  

Відповідач, у відзиві на позовну заяву від 21.10.08 №01-13 (а.с. 28-32), в письмових поясненнях (а.с. 7 т.3), позовні вимоги заперечує повністю про що, також зазначив представник відповідача в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.08 між Закритим акціонерним товариством "Харківський плитковий завод" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (відповідач) було укладено договір №30 на поставку відсіву гранітного полевошпатового походження  ГОСТ 7030-75 (а.с. 7-9 т.1).

Згідно п.2.1. договору, поставка товару здійснюється залізно дорожнім транспортом на умовах Інкотермс 2000.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, залізничним транспортом, на виконання умов договору, здійснював поставку на адресу позивача відсіву гранітного полевошпатового походження у погодженій сторонами договору кількості. Зокрема, товар був поставлений за залізно дорожніми накладними: №33237222 від 14.03.2008р; №33237233 від 17.03.2008р.;№32559966 від 20.03.2008р.;№33237257 від 21.03.2008р.; №33237254 від 21.03.2008р. (а.с.86-128 т.1).

Проте, як зазначає позивач, увесь поставлений товар за вказаними вище накладним не відповідав обумовленій сторонами в договорі якості, що було встановлено підчас прийняття продукції по якості у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 26 квітня 1966р. №7-П.

Зокрема, продукція, яка надійшла за накладною №33237222 від 14.03.2008р., була прийнята за "Актом приймання продукції по якості" №1 від 21.03.2008р. відповідно до п.20 "Інструкції П-7", за участю представника громадськості, якому було доручено здійснення приймання продукції на підставі протоколу профспілкового комітету від 13.04.2007р., "Посвідчення №140 від 19 березня 2008р.", а 26.03.2008р., по прибуттю представника відповідача (директора гірничих робіт Денесюка А.Ф.) для участі у прийманні продукції комісійно, представниками було здійснено відбір проб, про що було складено "Акт спільного приймання по якості від 26.03.2008р." та "Акт відбору проб від 26.03.2008р." Приймання продукції, яка надійшла за накладними №33237233 від 17.03.2008р., №32559966 від 20.03.2008р., №33237257 від 21.03.2008р., №33237254 від 21.03.2008р. здійснювалось також спільною комісією за участю представника відповідача (директора гірних робіт Денесюк А.Ф.) закріплено "Актом приймання продукції по якості" №2 від 26.03.2008р., №3 від 26.03.2008р., №4 від 26.03.2008р., №6 від 26.03.2008р., та "Актом відбору зразків від 26.03.08" (а.с.78-129 т.1).

Спочатку при візуальному огляді, а потім при приймально-передавальних випробуваннях відсіву гранітного полевошпатового походження (акт №1 а.с. 15 т.1) було встановлено   наявність в ньому чешуйки слюди в кількості 7 шт. (при нормі 2 шт.) на 100 зерен матеріалу, що перевищує гранично допустимі норми так і якість спеку після обпікання, що не відповідає вимогам ГОСТу 7030-75. Дане підтверджується також висновком незалежної експертизи ДП "ШПАТ" про невідповідність відсіву гранітного полевошпатового походження  ГОСТу (держстандарту) 7030-75, яка проводилася за місцезнаходженням відповідача на підставі контрольних проб сировини які було відібрано відповідно до вищезазначених "Актів приймання продукції по якості" (а.с.81-82 т.1).

Позивач вказує, що відповідачем не було своєчасно попереджено про те, що поставлений товар є непридатним для використання.

02.04.08 позивач направив відповідачу претензію  (а.с. 19-20 т.1) в якій зазначив, що в результаті невідповідності поставленої продукції, згідно накладної №33237222 від 14.03.08 на суму 50715,83грн., обумовленій сторонами в договорі якості, було виготовлено браковану продукцію, чим завдано збитків підприємству на загальну суму 548250грн., яка має бути відшкодована відповідачем (постачальником).

В заперечення доводів позивача відповідач посилається на порушення покупцем правил приймання продукції по якості, на недоведеність суми збитків, на відсутність проблем у господарських відносинах між сторонами впродовж тривалого часу, відшкодування збитків за рахунок відповідача суперечить нормам Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та умовам договору, при цьому, відповідач вважає, що позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними збитками.

Оцінивши всебічно доводи сторін, розглянувши об'єктивно та в сукупності всі обставини справи, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з такого.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено. що 03.01.08 між сторонами було укладено договір №30 на поставку відсіву гранітного полевошпатового походження ГОСТ 7030-75 (держстандарт)(а.с. 7-9 т.1).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на  виконання договору відповідач поставив позивачу за залізно дорожніми накладними: №33237222 від 14.03.2008р; №33237233 від 17.03.2008р.;№32559966 від 20.03.2008р.;№33237257 від 21.03.2008р.; №33237254 від 21.03.2008р. продукцію - відсів гранітний полевошпатового походження (а.с.86-128 т.1), який, як було встановлено позивачем, не відповідав якісним вимогам, які були визначені в договорі, а саме Держстандарту СРСР "Матеріали полевошпатові і кварц-полевошпатові для тонкої кераміки" Технічні умови", які сторони вказали як "ГОСТ 7030-75" (п. 1.2. договору).

Проте, незважаючи на визначену позивачем невідповідність продукції встановленим сторонами вимогам, позивач сам своїми діями сприяв тому, що відсів гранітний полевошпатового походження був використаний при виробництві керамічної плитки, в результаті чого було перевищено визначені граничні нормативи браку, а також понизилась сортність керамічної продукції, що потягло за собою зменшення її ціни.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальна сума збитків понесених позивачем внаслідок використання у виробництві поставленого відповідачем відсіву гранітного полевошпатового походження склала 548250грн. (а.с.54-56).

Однак, господарський суд вважає, що проведений позивачем розрахунок не може вважатись належним доказом, який встановлює  розмір завданих збитків. Так, використані при обрахунку величини "допустима норма браку" не підтверджена нормативними документами, а "середня ціна реалізації" не підтверджується первинними документами.

Загалом. з матеріалів справи не вбачається реальність одержання доходу.

Крім того, згідно ч.1 ст. 678 Ц України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни;  безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару, а згідно ч.2 цієї ж статті, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

При цьому, ч. 5 ст. 268 ГК України також встановлює, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Однак, позивач не скористався встановленими  Законом правами щодо повернення неякісного товару, натомість, використав його у виробництві, при цьому передбачаючи можливі наслідки таких дій, а саме виготовлення бракованої, з низькою якістю продукції, що зокрема вбачається з витягу протоколу оперативної наради від 28.03.08 (а.с. 78 т.1).

Частини 1 та 2 статті 22 ЦК України визначають, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування та відносять до збитків: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються, зокрема, не одержані управленою стороною доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Із змісту позивних вимог вбачається, що предметом спору являється стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, що  зокрема випливає із розрахунку збитків, тобто позивач вважає, що у разі поставки відповідачем відсіву гранітного полевошпатового походження належної якості, то його прибуток склав би 548250грн.

Проте, господарський суд вважає, що в даному випадку позивачем не доведена наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання щодо поставки товару обумовленої якості та спричиненим цим наслідками недоотримання прибутку. З обставин справи вбачається, що встановивши  невідповідність матеріалу необхідним вимогам, позивач самостійно прийняв рішення про його використання у виробництві керамічної плитки.

При цьому, позивачем не було надано доказів вжиття заходів щодо недопущення втрати вигоди через виготовлення бракованої продукції через можливу поставку нестандартних керамічних складових. Такими заходами, на думку суду, могли бути заготовлені запаси якісної аналогічної сировини, або оперативні заходи пошуку нового постачальника. Встановивши недоброякісність поставленої сировини договірним вимогам, позивач починаючи з 20.03.08 по 17.04.08 здійснював виготовлення власної продукції з  поставленого відповідачем товару.

Відповідно до ч.3 ст. 226 ГК України, сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків позивачу.

Ухвалою господарського суду від 18.05.2009р. провадження у справі було зупинено та призначено проведення експертизи.

01.06.2009р. на адресу суду надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно якого було повідомлено, що для відповіді на поставлені в ухвалі суду питання необхідні спеціальні знання в технологічній галузі, в Київському НДІ судових експертиз відсутні фахівці, які можуть вирішити ці питання, а також спеціалісти інституту не проводять експертизи на відповідність ГОСТу.

Суд відхиляє заявлене представником позивача клопотання про призначення експертизи товару на відповідність ГОСТу враховуючи вищезазначене, а також те, що до матеріалів справи позивач надав письмові докази ( акти відбору проб, акти приймання продукції по якості, протокол приймання - здачі випробувань відсіву гранітного поле шпатового походження ВАТ  "Першотравенський завод електротехнічного фарфору"),з яких вбачається, що позивач знав про поставку йому відповідачем відсіву гранітного , який не відповідає нормам, зазначеним в договорі про поставку,  тобто ГОСТу 7030-75.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач свідомо не вжив заходів для попередження виникнення збитків та зменшення їх розміру.

Щодо вимог позивача визнати поставлений відповідачем товар за договором поставки №30  неякісним та не відповідним умовам укладеного сторонами договору, то господарський суд  відмовляє у задоволенні позову в цій частині з підстав невідповідності обраному способу захисту прав та законних інтересів встановленим ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України способам.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.16, 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 224-226 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з ЗАТ "Харківський плитковий завод" (61106, м. Харьків,просп. Московський,297) на користь Державного бюджету  України - 85,00 грн. недоплаченого  державного мита з немайнових вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.

Суддя Маріщенко Л.О.

             Дата підписання 09.09.09р.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу