Рішення

від 16.07.2009 по справі 2/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09                                                                                           Справа№ 2/117

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Пігарева М.В., представника відповідача Бучко О.З., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дністер-М” м. Львів до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 109123 грн. 28 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дністер-М” м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 109123 грн. 28 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 26.06.2009р. призначив розгляд справи на 16.07.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого позивач перерахував на депозитний рахунок відповідача 300000 грн. 00 коп. Термін дії договору становив з 17.03.2006 по 23.03.2009р., дата повернення коштів депозитного вкладу позивачу –23.03.2009р. В грудні 2008р. позивач звернувся з листом до відповідача про часткове повернення суми банківського вкладу. Відповідач на виконання умов договору та прохання, викладеного у листі, повернув частково суму вкладу в розмірі 200000 грн. 00 коп. В день закінчення дії договору та повернення суми вкладу відповідач депозитний вклад в сумі 100000 грн. 00 коп. не повернув. 26.03.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення вкладу в сумі 100000 грн. 00 коп. та сплати відсотків за користування грошовими коштами в сумі 4320 грн. 55 коп., яка залишена без задоволення. У зв'язку з неповерненням суми депозитного вкладу у вказаний в договорі строк, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача депозитного вкладу в сумі 100000 грн. 00 коп., відсотків за користування коштами в сумі 8432 грн. 87 коп. та 3% річних в сумі 690 грн. 41 коп.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково. Пояснив, що відповідачем на дату розгляду справи не повернуто позивачу суму вкладу в розмірі 100000 грн. 00 коп., а також відсотки за користування коштами в сумі 4424 грн. 51 коп. Заперечує проти стягнення 4008 грн. 36 коп. відсотків за користування коштами, оскільки такі нараховані позивачем після закінчення строку дії договору, що суперечить п. 1.3. цього договору. П. 1.3. договору передбачено, що після дати повернення депозиту нарахування процентів по депозиту припиняється. Також зазначив, що до стягнення підлягає 3% річних в сумі 205 грн. 48 коп.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяви про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

17 березня 2006 року між вкладником (позивачем) та банком (відповідачем) було укладено договір банківського вкладу №10096/13 “Бізнес” у національній валюті.

Додатковими угодами №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору банківського вкладу №10096/13 від 17.03.2006р. було внесено зміни.

Згідно п. 1.1. предметом цього договору є взаємовідносини сторін з приводу розміщення в депозит банку коштів вкладника в гривнях на умовах строковості, платності і повернення.

Банк приймає на депозитний рахунок кошти в сумі 300000 грн. 00 коп. (п. 1.2. договору).

Як встановлено судом, позивач здійснив перерахування відповідачу суму коштів в сумі 300000 грн. 00 коп. як депозитний вклад.

Відповідно до п. 1.3. договору банківського вкладу №10096/13 від 17.03.2006р. (в редакції, викладеній додатковою угодою №6), банк приймає на депозитний рахунок вкладника кошти в гривнях з визначеною датою повернення 23 березня 2009р. На дату повернення депозиту банк перераховує суму депозиту і відсотки на рахунок, вказаний в п. 1.7.

Згідно п. 2.1.5. договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №3), допускається часткове повернення суми депозиту на вимогу вкладника до настання дати повернення депозиту, за умови, що сума вкладу, яка залишатиметься на депозитному рахунку не може бути меншою 100000 грн. 00 коп.

Листом за вих. №220 від 01.12.2008р. позивач звернувся до відповідача про часткове повернення банківського вкладу в сумі 200000 грн. 00 коп. Відповідач на виконання умов договору та прохання, викладеного у вищевказаному листі, повернув частково вклад в сумі 200000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №2025 від 03.12.2008р.

Відповідно до п. 2.1.1. договору банківського вкладу №10096/13 від 17.03.2006р., вкладник має право отримати повну суму коштів з депозитного (вкладного) рахунку, після настання дати повернення депозиту або у випадку його дострокового повернення.

Після настання дати повернення суми депозиту, позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №35 від 26.03.2009р., в якому, у зв'язку з настанням строку повернення суми вкладу, просив повернути депозитний вклад у сумі 100000 грн. 00 коп. та відсотки за користування коштами в сумі 4320 грн. 55 коп. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Згідно п. 1.4. договору банківського вкладу №10096/13 від 17.03.2006р. договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №9), на суму коштів, що знаходяться на депозитному рахунку вкладника, банк проводить нарахування і виплату простих процентів із розрахунку 19 процентів річних.

Позивачем нараховано проценти за користування коштами за період з 31.12.2008р. по 26.03.2009р. в розмірі 4476 грн. 71 коп. та за період з 01.04.2009р. по 15.06.2009р. в розмірі 3956 грн. 16 коп.

Згідно акту звірки розрахунків, відповідачем підтверджено залишок на депозитному рахунку позивача суми депозиту в розмірі 100000 грн. 00 коп. та несплачених відсотків  в розмірі 4268 грн. 35 коп.

Таким чином, з матеріалів справи, пояснень представників сторін вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення банківського вкладу у строк, встановлений договором, не виконав, сума неповернутого банківського вкладу на дату судового розгляду становить 100000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Як вбачається судом з тексту договору банківського вкладу №10096/13 від 17.03.2006р., вказаний договір укладений на умовах повернення, який поєднує в собі умови видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) та умови про повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що договір банківського вкладу №10096/13 від 17.03.2006р. укладений на умовах, за яких відповідач за первісним позовом зобов'язаний був видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, але в будь-якому разі повернути усю суму вкладу 23.03.2009р. –термін, який встановлений в договорі як дата повернення депозитного вкладу.

Позивачем нараховано проценти за користування коштами за період з 31.12.2008р. по 26.03.2009р. та за період з 01.04.2009р. по 15.06.2009р. в розмірі 8432 грн. 87 коп. Представник відповідача не погоджується з такою сумою нарахування процентів, оскільки проценти в розмірі 4008 грн. 36 коп. нараховані позивачем після закінчення строку дії договору, що суперечить п. 1.3. цього договору. П. 1.3. договору передбачено, що після дати повернення депозиту нарахування процентів по депозиту припиняється, а тому нарахування припиняється 23.03.2009р. і розмір повинен становити 4268 грн. 35 коп.

Згідно ч. 5 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Абз. 2 ч. 6 ст. 1061 ЦК України передбачено, що у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Врховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги, що договір банківського вкладу є оплатним (п. 1.1. договору, ст. 1058 ЦК України), станом на дату повернення вкладу –23.03.2009р. та по 15.06.2009р. відповідач не повернув суму вкладу в розмірі 100000 грн. 00 коп., продовжує цими коштами користуватися, нарахування позивачем процентів в розмірі 8432 грн. 87 коп. є правомірним.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 1061 ЦК України встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення неповернутої суми банківського вкладу та процентів, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Позивачем також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 23.03.2009р. по 15.06.2009р. нараховано 3% річних в сумі 690 грн. 41 коп. Оскільки у договорі банківського вкладу встановлено проценти за користування коштами у розмірі 19% річних, позивач за вищевказаний період провів нарахування процентів, виходячи з розміру, встановленого в договорі, тобто 19%, додаткове нарахування суми 3% річних є безпідставним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 100000 грн. 00 коп. депозитного вкладу, 8432 грн. 87 коп. процентів на суму вкладу. В задоволенні решти позовних вимог

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір за виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки спір за зустрічним позовом виник з вини позивача за зустрічним позовом, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 651, 652, 631, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з з Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6А (ідентифікаційний код 19159542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дністер-М”, м. Львів, вул. Антонича, 24-А, кв. 103 (ідентифікаційний код 22334747) 100000 грн. 00 коп. депозитного вкладу, 8432 грн. 87 коп. процентів на суму вкладу, 1084 грн. 24 коп. державного мита, 310 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

4.          Видати довідку про повернення надлишково сплаченого державного мита в сумі 4364 грн. 93 коп.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя