Рішення

від 24.09.2009 по справі 8/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/304

24.09.09

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіс - Т"     

до              Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія"

          "Київбудком"

про                           стягнення 168 420,35 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача         адвокат – Остапко М.І. (дов. б/н від 02.02.09)

Від відповідача     представник –Кузьменко М.В. (дов. № 394 від 06.07.09)

Рішення приймається 24.09.2009р., у зв'язку з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України.

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про стягнення з відповідача 129 000,00 грн., що становить заборгованість за договором підряду на виконання робіт № 2/04 від 02.04.2008р. та 18 608,35 грн. збитків від інфляції, 20 812,00 грн. пені, а також судові витрат та 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.   

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 06.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/304, розгляд справи призначений на 13.08.2009р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 13.08.2009р. розгляд справи був відкладений на 10.09.2009р., у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів та необхідністю витребувати нові докази.

У судове засідання, призначене на 10.09.2009р. з‘явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначалося, що акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) № 28/08 від 28.08.2008р. та довідка про вартість виконаних робіт (форми КБ-3)від 28.08.2008р. підписані не уповноваженою особою, а тому даний правочин не має ніякої юридичної сили та не тягне за собою ніяких правових наслідків.

Крім того, як зазначив відповідач, роботи по виготовленню та монтажу ліхтарів по договору виконані позивачем з суттєвими технологічними та виробничими недоліками, про що свідчить службова записка відповідача.

З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.    

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

02.04.2008р. між ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» - «замовник»та ТОВ «Медіс-Т»- «підрядник»був укладений договір підряду на виконання робіт № 2/04 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «підрядник»прийняв на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по виготовленню, доставки та монтажу зенітних ліхтарів із матеріалу: полікарбонат (10 мм, 3-камерний, К = 2,4 W, колір прозорий) і алюмінієвих профілів самонесущих, пофарбованих, розміром 6130 мм х 3300 мм, загальної кількості 23 штуки з них: глухих (11 шт.), з авт. вікнами провітрювання, розміром 2200 мм х 1050 мм (12 шт.) разом з погодною станцією «Вітер/дощ», а «замовник»зобов'язався прийняти роботи і сплатити «підряднику»вартість виконаних робіт.

Вартість договору склала 430 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ). Вартість договору включає всі витрати «підрядника» для виконання робіт, у тому числі: усі необхідні матеріали та інструмент, витрати, пов'язані з відрядженням працівників, накладні витрати, витрати на доставку матеріалу на об'єкт та ін. (п.5.1 договору).    

Згідно з п.4.4 договору моментом закінчення робіт з монтажу являється дата підписання сторонами «акту приймання виконаних робіт».

Як свідчать матеріали справи, сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін довідка про вартість виконаних підрядних робіт від 28.08.2008р. на суму 430 000,00 грн. та акт № 28/08 від 28.08.2008р. приймання виконаних підрядних робіт на суму 430 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно зі ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України  передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, зі змісту вищевказаної статті випливає, що за відсутності визнання акту виконаних робіт недійсним, акт виконаних робіт є дійсними.

В матеріалах справи відсутні докази визнання довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 28.08.2008р. на суму 430 000,00 грн. та акту № 28/08 від 28.08.2008р. приймання виконаних підрядних робіт на суму 430 000,00 грн. недійсними, а отже виконані позивачем роботи згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 28.08.2008р. на суму 430 000,00 грн. та акту № 28/08 від 28.08.2008р. приймання виконаних підрядних робіт на суму 430 000,00 грн. вважаються прийняти відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для розрахунків.

Факт належного виконання позивачем робіт на суму 430 000,00 грн. підтверджується здійсненням відповідачем часткової оплати робіт позивач на суму 301 000,00 грн. (копії банківських виписок в матеріалах справи).

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) № 28/08 від 28.08.2008р. та довідка про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) від 28.08.2008р. підписані не уповноваженою особою, а тому даний правочин не має ніякої юридичної сили та не тягне за собою ніяких правових наслідків.

Суд, не погоджується з такими твердженнями відповідача по-перше, оскільки вищевказані акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) № 28/08 від 28.08.2008р. та довідка про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) від 28.08.2008р. містять печатку відповідача.

Наказом МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, і штампів»(п.3.4.1) передбачено, що відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів,  а також законністю користуванням ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, які у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.

Відповідач не надав суду документів, які б підтверджували покладення відповідальності за зберігання та користування печаткою відповідача на одного з безпосередньо підлеглих керівнику підприємства працівників, що дає підстави стверджувати про те, що печаткою користувався керівник відповідача.

По-друге, відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Часткова оплата здійснена відповідачем, яка відповідачем не заперечується, свідчить про прийняття відповідачем робіт згідно спірного договору.

Посилання відповідача на те, що роботи по виготовленню та монтажу ліхтарів по договору виконані позивачем з суттєвими технологічними та виробничими недоліками, про що свідчить службова записка відповідача також не приймаються судом до уваги, оскільки згідно з ч.3 ст. 853 України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника, проте в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення позивача про виявлені відповідачем недоліки та докази виклику представника позивача для складання акту про виявлені недоліки та встановлення строку для їх усунення.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата вартості робіт здійснюється в чотири етапи: перший етап –попередня оплата матеріалів 50 % - 215 000,00 грн.; другий етап –на початок робіт 20% - 86 000,00 грн.; третій етап –після виконання робіт 20% - 86 000,00 грн.; четвертий етап –кінцевий розрахунок 10% - 43 000,00 грн. до 30.06.2008р. Кінцевий термін оплати згідно договору зміні не підлягає.  

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити борг в сумі 129 000,00 грн., але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти на рахунок позивача не перерахував.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 129 000,00  грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача  129 000,00 грн. основного боргу за договором підряду на виконання робіт № 2/04 від 02.04.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача  18 608,35 грн. збитків від інфляції, 20 812,00 грн. пені, а також судові витрат ти 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору підряду на виконання робіт № 2/04 від 02.04.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 18 608,35 грн., зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню частково в сумі 17 673,00 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції слід відмовити.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за прострочення платежу за кожний день прострочки сплачується «замовником»«підряднику»пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(п.5.3 договору).

З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 20 812,00 грн. за період з серпня 2008р. по квітень 2009р., при цьому позивач не врахував положень ч. 6 ст. 232 ГК України.   

Таким чином, відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).        

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 10 320,00 грн., відповідач не довів протилежне. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн., то суд дійшов висновку, що в цій частині у задоволенні позову слід відмовити повністю, наступних підстав:

01.12.2008р. між ТОВ «Медіс-Т»- «замовник»та адвокатом Остапко М.І. –«виконавець» був укладений договір про надання юридичних послуг, згідно якого «виконавець»зобов'язався надати консультаційні та юридичні послуги з питань податкового захисту, правового забезпечення діяльності підприємства «замовника»та його законних інтересів органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, а також в загальних та господарських судах України.

Розділом 5 вищевказаного договору, який передбачає «ціну договору»вказано, що за послуги за п.1.1 цього договору «замовник»сплачує «виконавцю»винагороду, згідно актів виконаних робіт.

В матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт, які підтверджуються надання  Остапко М.І. ТОВ «Медіс-Т»послуг адвоката по веденню справи в суді по стягненню з ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»на користь ТОВ «Медіс-Т»заборгованості за договором підряду на виконання робіт № 2/04 від 02.04.2008р. на суму 5 000,00 грн.

Крім того, позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 13.08.2009р., не надано суду  доказів сплати позивачем на користь Остапко М.І. 5 000,00 грн. за надані юридичні послуги.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (п.10 Роз'яснення ВАС України від 04.03.98 р. N 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.     

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 14.07.04р. № 01-8/1270).

Позивачем на вимогу ухвали суду від 13.08.2008р. не надано суду також свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю  Остапко М.І.   

З огляду на викладене, витрати понесені позивачем по сплаті послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн. покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 129 000,00 грн. основного боргу, 17 673,00 грн. збитків від інфляції, 10 320,00 грн. пені,  відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову слід відмовити.   

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», ст. ст. 9, 241, 258, 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625, 853, 882, ЦК України, ст. ст. 175, 193, 232  ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком" (юридична адреса: 01010, м.Київ, вул. Андрія Іванова, 10; фактична адреса: 03039, м.Київ, пр.-т. Червонозоряний, 119; код ЄДРПОУ 24934463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіс - Т" (18000, м.Черкаси, вул. Г.Сталінграду, буд. 22а, офіс 34; код ЄДРПОУ 33018575) 129 000 (сто двадцять дев'ять тисяч) грн. основного боргу, 17 673 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн. збитків від інфляції, 10 320 (десять тисяч триста двадцять) грн. пені, 1 569 (одну тисячу п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 93 коп. державного мита, 291 (двісті дев'яносто одну) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяВ.С. Катрич