Рішення

від 30.09.2009 по справі 16/158-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/158-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

30.09.2009                                                                Справа №  16/158-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, м. Київ

до Приватного підприємства "Євроклас", м. Херсон  

про стягнення 178632,46 євро

за участю представників сторін:

від  позивача - пров. спец. Лисенко Г. О. дов. № 03/4/1/437 від 18.06.09 р.

від відповідача: ю/к Гайдей Ж.А. дов. № 01/06-09 від 01.06.09 р.

Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний банк (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства                " Євроклас" (відповідач)  заборгованість за кредитним договором № 21-07/Ю від 25.08.07 р. у сумі стягнення 178632,46 євро.

Приватне підприємство " Євроклас" звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк про спонукання відповідача надати йому реструктуризацію заборгованості по кредитному договору № 21-07/Ю від 25.09.07: відстрочку погашення кредиту та процентів на умовах, погоджених з банком.

Вище зазначений зустрічний позов ухвалою від 15 вересня 2009 року був прийнятий до розгляду сумісно з первісним позовом.

Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк в ході розгляду справи збільшило позовні вимоги  та просить стягнути з відповідача за основним позовом  заборгованість за кредитним договором в сумі 184157,85 євро та 7140 грн.30 коп.

184157,85 євро, з яких:

- 137853,36  євро- строкова заборгованість за кредитом;

- 22975,54 євро - прострочена заборгованість за кредитом;

- 2126,52 євро - відсотки, що підлягають сплаті;

- 16859,80 євро - прострочена заборгованість за відсотками;

- 2517,09 євро - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту;

- 1825,54 євро - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків.

 7140грн.03 коп., з яких:

- 4016 грн.03 коп. -  інфляційні збитки за кредитом;

- 3124 грн.27 коп. - інфляційні збитки за відсотками.

          Відповідач за первісним позовом не визнає позовні вимоги з причин викладених у зустрічній вимозі. А також відповідач пояснив, що на його думку, додаткова угода № 3 до кредитного договору не дійсна, оскільки  з боку Позивальника вона підписана з протоколом розбіжностей, який не підписаний позивачем та не переданий на розгляд суду.

          Відповідач за зустрічним позовом - відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк не визнає його, пояснюючи,  що зустрічна позовна вимога подана з порушенням норм ст.54 ГПК України, оскільки  в позовній заяві відсутні посилання на норми законодавства,  не зазначені докази, що підтверджують обставини, що викладені в  позові. А також, на думку відповідача за зустрічним позовом, позивачем вибрано не належний спосіб захисту.

          Позивач за первісним позовом до позову додав заяву про забезпечення позову, але в судових засіданнях не наполягав на її розгляду, в зв'язку з цим вона не розглядалася.

          Приватне підприємство "Євроклас" також подало заяву про забезпечення позову шляхом  заборони банку здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, договірного списання з банківських рахунків ПП "Євроклас" відкритих у Херсонській філії банку позивача за первісним позовом, звернення стягнення на майно та будь-яких інших дій стосовно  товариства, що випливають із неукладеного кредитного договору № 21-07/ю від 25.08.07, що є предметом спору у цій справі.

           Відповідно до приписів ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї сторони має право вживати заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

          Судом встановлено, що заявник не надав доказів утруднення в подальшому виконання рішення суду. Крім того, заяви були розглянуті у судовому засідання 25.09.09, тобто, в день коли було закінчено розгляд справи та оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення, у зв'язку з цим вживати запобіжні заходи на час розгляду справи недоцільно.

          Протягом розгляду справи 25.09.09 відповідачі неодноразово заявляв клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з виникненням у нього необхідності  вивчити відзиви, які надав  банк за зустрічними заявами та копії довіреностей, що надав банк в підтвердження повноваження на підпис кредитного договору для дачі юридичної оцінки наданим документам. Суд зазначені клопотання відхилив, та пояснив, що дослідження довіреностей не входить в межі розгляду справи, відзиви банку заслухані при розгляді справи, а заявлені клопотання відповідачів є затягуванням розгляду справи у розумні терміни. Заявлені клопотання суд розцінює як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

             Справу розглянуто з перервою, яка оголошувалась в судовому засіданні 25.09.2009 року до 30.09.2009 року для виготовлення повного тексту рішення за клопотанням відповідача за  первинним позовом.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:          

          25 вересня 2007 року між  приватним підприємством " Євроклас"та відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк був укладений кредитний договір №21-07/Ю  за яким, позивач надав відповідачу кредит у сумі 177240 євро, терміном повернення кредиту до 7 січня 2013 року включно та сплатою 12,5 % річних  за користування грошовими коштами.

          Відповідно до п.1.1 кредитного договору відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк зобов'язувалось надати  приватному підприємству "Євроклас" кредит  у розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за графіком погашення погодженого у додатку № 1 до договору.

          Між зазначеними сторонами 08.01.08, 02.06.08 та07.11.08  були укладені додаткові угоди № 1 та № 2, №3 у яких змінено, зокрема, процентна ставка за користування  кредитом до 17 % річних

          Договір та  додаткові угоди № 1, 2 до нього  підписані сторонами без зауважень, підписи посадових осіб закріплені печаткою.

Додаткова угода № 3 до кредитного договору від 07.11.08 підписана з протоколом розбіжностей.

          Відповідно до ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити умови договору повинна направити другій стороні  відповідну пропозицію. Інша сторона, яка отримала пропозицію про зміну договору у двадцятиденний термін після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді  у встановлений строк з урахуванням часу поштового перебігу, заінтересована сторона має право  передати спір на розгляд суду.

Судом встановлено, що банк не повідомив відповідача про результати розгляду протоколу розбіжностей. Сторони не надали доказів передачі протоколу розбіжностей на розгляд суду. Таким чином додаткова угода № 3 діє у викладеній в угоді редакції

          На вимогу  відповідача за первісним позовом, судом розглянуті копії довіреностей, виданих банком  директору Херсонської філії  банку Чебукіній Т.Г. та заступнику директора з корпоративного бізнесу банку Волощук Б.П., які підписували кредитний договір та додаткові угоди до нього. Суд встановив, що зазначені документи підписані повноважними особами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

          Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          Судом встановлено, що згідно умов кредитного договору відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк станом на 03.07.2009 рік було перераховано на рахунок приватного підприємства " Євроклас"  кредит на загальну суму 177240 євро, про що 08.01.2008 року укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, та що підтверджено матеріалами справи.

          Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що  відповідач повинен здійснювати повернення кредиту частинами згідно до додатку №1 до цього договору починаючи з 7 місяця, з моменту надання кредиту щомісячно, але не пізніше передостаннього робочого дня, рівними частинами у розмірі 3282,22 євро, останнє погашення складає суму 3282,34 євро.

          Судом встановлено, що в порушення вищезазначених норм законодавства та умов  кредитного договору з лютого 2009 року  відповідач систематично належним чином не виконує зобов'язання по поверненню кредиту.

          В результаті цього станом на 28.08.2009 рік прострочена заборгованість  відповідача по сплаті кредиту становить - 22975,54 євро - прострочена заборгованість за кредитом;

          Згідно умов кредитного договору  банк нараховує проценти за користування кредитними коштами у відповідності до п. 2.7. кредитного договору виходячи із фактичної суми заборгованості та додаткової угоди, тобто 17 % річних.

          Відповідач згідно до п.2.8. договору зобов'язаний сплачувати проценти, нараховані за місяць щомісяця, не пізніше 3 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

          Положеннями ст.536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки.

          Відповідно до норм ст. 1048 Цивільного кодексу України  позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

          Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України відповідач не сплачує нараховані відсотки починаючи з лютого 2009 року.

          Станом на 28.08.2009 рік прострочена заборгованість відповідача по сплаті процентів за користування кредитом становить суму 2126,52 євро

          Судом встановлено, що сторони передбачили наслідки у разі несвоєчасного повернення Позичальником траншів  у строк, обумовлений договором або неналежного виконання інших умов цього договору, що відображені у п.3.2.4-3.2.11 договору.

          Згідно умов зазначених договорів сторонами передбачено право банку направити відповідну інформацію до єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників" Національного банку України; звернути стягнення на предмет застави, вимагати дострокового погашення кредиту, процентів за його використання, можливих штрафних санкцій у разі зняття обтяжень із забезпечення.

          Позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо дострокового повернення за кредитом у сумі 137853,36 євро та 16859, 80 євро простроченої заборгованості за відсотками.

          В підтвердження  виникнення  договірних грошових зобов'язань у Позичальника щодо повернення суми, термін сплати якої за договором не настав, банк надав докази неодноразових звернень до відповідачів з вимогою сплатити заборгованість, яка утворилась в результаті систематичного порушення умов кредитного договору, що підтверджено листом-вимогою №12-2021 від 09 грудня 2008р.,  листом-претензією №02-202 від 05 лютого 2009 року.

          Також позивач за первісним позовом обґрунтовує свої вимоги приписами ст.1050 ЦК України.                

          Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення

          Із зазначеної норми витікає, що банк у випадку прострочення повернення позики має поставити до відома Позичальника про дострокове повернення  позики.

          Оглядом вищезазначених листів, наданих банком у справу, суд дійшов до висновку, що останній не вимагав  достроково сплатити залишок кредиту та проценти за користування ним, термін сплати щодо яких не наставав.

          Аналізом вищенаведених пунктів  кредитного договору, суд дійшов до висновку, що сторони погодили право банку на дострокову вимогу щодо повернення всієї суми, наданого кредиту із відсотками тільки у разі зняття обтяжень на заставлене майно.

          Позивач за первісним позовом не надав доказів зняття такого обтяження.

          На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що на день звернення до суду та розгляду справи у позивача за первісним позовом не настало право на дострокове стягнення позики та процентів до неї.

          Таким чином, позовні вимоги щодо дострокового стягнення  цієї частини кредиту та відсотків за користування позивачем заявлено передчасно.

          Відповідно до п. 4.3. кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання.

          Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.

          Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Позивач за основним позовом з урахуванням збільшення позовних вимог станом на 28.08.09 р. нарахував суму штрафних санкцій, які становить:

          -   2517.09 євро - заборгованість  по  пені за  несвоєчасну погашення   кредиту;

          -  1825.54 євро - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту.

          Із огляду на встановлені факти, суд дійшов до висновку, що позивач за первісним позовом має право вимагати від Позичальника, що порушив договірні зобов'язання сплату пені, але ж у гривнях. Оскільки позивач наполягає на стягненні зазначеної пені у валюті, то суд відхиляє позовні вимоги, оскільки згідно п.2 ст.533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не визначений договором або законом.

          Оглядом  договору, суд дійшов до висновку, що сплата пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків не передбачена у іноземній валюті, відповідно, позивач безпідставно вимагає стягнути з відповідачів пеню у іноземній валюті. Разом з тим, суд зазначає, що позивач за первісним позовом не позбавлений права звернутися до суду з позовом щодо стягнення пені у національній валюті, визначеної відповідно до п.4.3 договору та ст.533 ЦК України.

          Згідно до п. 4.6. кредитного договору у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язується на вимогу Кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за цим договором на суму боргу за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

          Станом на 28.08.2009 рік сума інфляційних втрат складає 4016 грн.03 коп., за відсотками 3124 грн.27 коп.  

          Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем за первинним позовом позовні вимоги щодо сплати інфляційних втрат доведені та підлягають задоволенню.

          Приватне підприємство " Євроклас"  звернулося у межах   справи із зустрічним позовом до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний банк, в якому просить спонукання відповідача надати йому реструктуризацію заборгованості по кредитному договору № 21-07/Ю від 25.09.07, тобто відстрочку погашення кредиту та процентів на умовах, погоджених з банком..

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на ті обставини, що сторони досягли згоди про проведення реструктуризації заборгованості за кредитом, а саме наданням відстрочки погашення кредиту та процентів за його користування, про що свідчать лист № 01-213 від 09.02.09. Позивач за зустрічним позовом пояснює, що ними виконані умови визначені банком, а саме надані витребувані банком документи, однак банк до цього часу ухиляється від виконання  досягнутої домовленості про реструктуризацію боргу, про що свідчать листи - відповіді банку. Позивач за зустрічним позовом вважає, що відсутня його вина, як підстава для цивільно-правової відповідальності, оскільки прострочення декількох поточних платежів по кредиту мало місце з вини банку, він якого позивач за зустрічним позовом очікує рішення щодо реструктуризації заборгованості.

          Із огляду на надані докази суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних  вимог за зустрічним позовом виходячи із наступного.

          Відповідно до ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав.                               Вимога про спонукання виконати умови, що не передбачені договором не відповідає способу захисту цивільних прав, однак є доказом встановлення факту та елементом оцінки фактичних обставин справи. Відсутність  дотримання узгодженої сторонами умови, що є істотною щодо дотримання форми договору оцінюється судом у сукупності з іншими доказами  у справі. Однак, судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не надав доказів, що сторони уклали правочин, за яким  банк прийняв на себе зобов"язання щодо проведеної реструктуризації.

          Що стосується обставин, викладених у зустрічній позовній вимозі, що є запереченням по суті за первісним позовом, то відповідно до вимог ст.33 ГПК України  кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному судом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

          Із огляду на надані докази, а саме, листування між банком та приватним підприємством є свідчення співпраці щодо вивчення банком можливості погодитися на реструктуризацію заборгованості, але вони не є свідченням щодо банк прийняв на себе таке договірне зобов"язання, яке підлягає обов'язковому виконанню.

          Суд зобов'язує відповідача за основним позовом відшкодувати на користь позивача за основним позовом витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволеним позовним вимогам та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1. Позовні вимоги щодо приватного підприємства " Євроклас"  задовольнити частково на суму 25102,06 євро та 7140 грн.30 коп.

          Стягнути  з приватного підприємства "Євроклас" (м. Херсон, вул. Ладичука, 150, код ЄДРПОУ 3479681, інші реквізити суду не відомі)    на   користь   відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (м. Київ, вул. Зоологічна, 5 на р/р 37392880002, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) простроченої  заборгованості за кредитним договором в сумі 22975.54 євро, відсотків за користування кредитом - 2126.52 євро, 4016 грн.03 коп. інфляційних збитків за кредитом, 3124 грн.27 коп. інфляційних збитків за відсотками,  в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 251,02 євро та 71 грн.40 коп.  та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          2. В решті позовних вимог відмовити.

          3. В задоволенні зустрічної позовної вимоги приватного підприємства "Євроклас" до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк щодо зобов"язання банка провести  реструктуризацію відмовити.

          4. Заяву про забезпечення позову приватного підприємства "Євроклас" відхилити.

          5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      Л.М. Немченко