Рішення

від 22.09.2009 по справі 22/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.09                                                                                           Справа№ 22/187

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будучність”, м.Львів

до відповідача Фермерського господарства „Великополюхівське”, с.Великий Полюхів Львівської області

про стягнення   56146,18 грн.

                                                                                                                          Суддя  М.Желік

Представники:                                                                                                                                                                                                                                                            від позивача:       Дудяк Р.А. (довіреність б/н від 25.08.09р.)

від відповідача:   не з'явився

         Суть спору:

      Розглядається справа за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Будучність”, м.Львів до Фермерського господарства „Великополюхівське”, с.Великий Полюхів Львівської області про стягнення   56146,18  грн.

        Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття  заяви до розгляду  та  ухвалою  від 25.07.2009 р. призначив  справу до розгляду  на 08.09.2009р. В порядку ст.77 ГПК України  розгляд справи відкладено на 22.09.2009р.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, наполягав на задоволенні позовних вимог.

         Відповідач в судове засідання  не з'явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.22 ГПК України не скористався, про причини неявки суду не вказав, незважаючи на  те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

          Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності  представника відповідача та відзиву на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

          Представнику  позивача роз'яснено  його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

          05 вересня 2008 р.  між  Товариством з обмеженою відповідальністю „Будучність”(надалі позивач) та Фермерським господарством „Великополюхівське” (надалі відповідач) укладено усний  договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів.

  На виконання даного договору позивач  передав, а відповідач прийняв   товар на загальну суму 53428,78 грн., що  підтверджується видатковими накладними № РН-05/09-6 від 05.09.2008р., № РН-11/09-2 від 11.09.2008р., № РН 17/10-1 від 17.10.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи відносини позивача з відповідачем ґрунтувались на усній домовленості.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Ст.ст.202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися в усній або в письмовій формі. Сторони мають обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків.

Відповідно до положення ст.ст.638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній  формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що між сторонами укладено усну угоду купівлі-продажу  від 05.09.2008р.

          Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі–продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Враховуючи, що позивач товар відповідачу передав і останній його прийняв, то відповідно позивач зобов'язання за договором купівлі-продажу виконав належним чином, проте відповідач свої обов'язки за договором оплати   не виконав.

            Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Враховуючи, що строк оплати не був встановлений, то за приписом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

        31.10.2008р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію №103 з проханням оплатити заборгованість  в розмірі 53428,78 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

        У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу  інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення  з відповідача 2115,78  грн. інфляційних збитків та 601,62 грн. –3% річних є обгрунтованими  та  підлягають до задоволення.

          Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним  чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Щодо заяви позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг за надання правової допомоги у розмірі 2000,00 грн., суд вважає, що вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

          Відповідно до п.10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові  за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

         У відповідності до абз.3 п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування  у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”, за яким у визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і  складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

         Позивачем на підтвердження витрат про надання правової допомоги надано суду копію договору б/н  на надання правової допомоги  від 18.02.2009р. укладеного ТзОВ „Будучність” (клієнт) та Адвокатською компанією „Павленко, Стаценко і Осінчук” (компанія) відповідно до якої компанія взяла на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта  в суді першої та апеляційної інстанції по даній справі на умовах, передбачених цим договором; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1146 від 22.02.06р. на ім'я Дудяк Р.А.; платіжне доручення №47 від 22.07.2009р. про оплату адвокатських послуг в розмірі 2000,00 грн.  Таким чином, оскільки ціна позову становить 56146,18 грн., суд вважає, що витрати відповідача на оплату послуг за надання правової допомоги є співрозмірними ціні позову та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

         Враховуючи наведене, відсутність заперечень зі сторони відповідача, суд, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення. В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

        Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

2.          Стягнути з Фермерського господарства „Великополюхівське” (80724 Львівська обл. Золочівський район, с.Великий Полюхів, ідентифікаційний код 32837628, індивідуальний податковий № 3283766213190, свідоцтво платника ПДВ № 18424363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будучність” (79012 м.Львів, вул.Сахарова 42/303, р/р 26009011589 в ДЛФ ВАТ „Кредобанк”, МФО 385372, ідентифікаційний код 23266350, свідоцтво платника ПДВ № 17972873, індивідуальний податковий № 232663513055) 53428,78 грн. основного боргу, 2115,78 грн. інфляційних збитків, 601,62 грн. –3% річних, 2000,00 грн. послуги адвоката, 561,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя