Постанова

від 06.08.2015 по справі 826/4147/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 серпня 2015 року 08:45 справа №826/4147/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Антік Трейд" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антік Трейд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Антік Трейд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2014 року №№0005382205, 0005392205, 0005402205, 0005412205, 0003091710.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року відкрито провадження у справі №826/4147/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 14 травня 2015 року представник позивача до суду не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (правонаступником якої є відповідач, далі по тексту - ДПІ у Святошинському районі Міндоходів) від 15 грудня 2014 року №0005382205 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацом другим пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та статті 267 Податкового кодексу України до ТОВ "Антік Трейд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 915 362,37 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі Міндоходів від 15 грудня 2014 року №0005392205 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Антік Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 233 071,25 грн., у тому числі за основним платежем на 986 457,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 246 614,25 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі Міндоходів від 15 грудня 2014 року №0005402205 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Антік Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 703 805,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 363 044,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 340 761,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі Міндоходів від 15 грудня 2014 року №0005412205 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Антік Трейд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 621 273,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі Міндоходів від 15 грудня 2014 року №0003091710 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення статей 109, 110, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, статті 171, пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України ТОВ "Антік Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 10 148,32 грн., у тому числі за основним платежем на 6 397,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 750,75 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 19 листопада 2014 року №547/26-57-22-05/32111848"Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Антік Трейд" (код за ЄДРПОУ 32111848) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.07.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.07.2014" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено наступні порушення, допущені ТОВ "Антік Трейд":

1) пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік, та пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення, а саме: підприємство неправомірно відносило до складу витрат вартості придбання товарів/послуг по відносинам із ПП "Пегас Буд" та ПП "Північ-Буд", а також безпідставно формувало податковий кредит з податку на додану вартість по відносинам із ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет", оскільки за даними актів регіональних контролюючих органів про неможливість проведення зустрічної звірик вказаних контрагентів не підтверджено реальність господарських операцій по відносинам із покупцями та продавцями;

2) статей 109, 110, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, статті 171, пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб, а саме: підприємством не оподатковані доходи у сумі 42 309,10 грн., виплачені фізичним особам: ФОП ОСОБА_1 на суму 22 000,00 грн., ФОП ОСОБА_2 на суму 1 182,50 грн., ФОП ОСОБА_3 на суму 13 500,00 грн., ФОП ОСОБА_4 на суму 381,60 грн., ФОП ОСОБА_5 на суму 5 245,00 грн.;

3) пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, що виявилось перевищенні ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 137 046,79 грн.;

4) пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: ТОВ "Антік Трейд" реалізовувало плитку мармурову, цемент, пісок річковий, що не є продукцією власного виробництва, без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 360 711,48 грн.

5) статті 267 Податкового кодексу України у вигляді здійснення торговельної діяльності у пункту продажу товарів за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 89 А, офіс 244, без отримання в установленому порядку відповідного торгового патенту.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, висновки акта перевірки про відсутність реального здійснення господарської діяльності не підтверджується жодними доказами; висновки про перевищення ліміту готівки в касі є безпідставними та не підтверджуються документально; при виплаті коштів фізичним особам-підприємцям податок на доходи фізичних осіб не підлягає утриманню, оскільки останні самостійно сплачують податок до бюджету; за перевірений період ТОВ "Антік Трейд" здійснювало реалізацію продукції власного виробництва, що звільняє від обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

При вирішенні питання правомірності формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суду належить з'ясувати рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Антік Трейд" та його контрагентами - ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

При цьому суд звертає увагу, що про посилань на конкретні первинні документи на господарські операції в акті перевірки не зазначено.

Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період між ТОВ "Антік Трейд" та ПП "Пегас Буд" укладено наступні господарські договори: договір про надання послуг від 01 квітня 2013 року №01/04/1, договори підряду від 22 квітня 2013 року №22/04, від 23 квітня 2013 року №23/04, від 11 червня 2013 року №11/6 та від 10 серпня 2013 року №10/8, договір купівлі-продажу від 01 квітня 2013 року №01/04/2.

Відповідно до актів виконаних робіт, специфікацій та видаткових накладних ПП "Пегас Буд" надавало послуги з монтажу виробів природного каменю, обробки виробів з каменю, пакування, навантаження і розвантаження вантажу, перевезення вантажу, роботи з капітального ремонту пандусу адміністративної будівлі Міністерства інфраструктури України та по укріпленню основи та заміни асфальтованого покриття по проспекту Перемоги, 14, та поставило позивачу вироби з каменю, а саме плити гранітні, мармурові та з іншого каменю, бруківку, бордюри інші будівельні матеріали.

ПП "Пегас Буд" виписало позивачу податкові накладні, у тому числі на суми, вказані в акті перевірки, а саме: на загальну суму 5 093 679,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 018 735,90 грн.

За період, що перевірявся, ТОВ "Антік Трейд" укладало також господарські договори з ПП "Північ-Буд", а саме: договори купівлі-продажу від 01 жовтня 2013 року №01/10, від 10 червня 2014 року №10/06, договір про надання послуг від 14 жовтня 2013 року №14/10 та договір поставки від 17 січня 2014 року №17/1.

Як свідчать акти виконаних робіт, специфікації, видаткові накладні та податкові накладні, ПП "Північ-Буд" надавало послуги з монтажу виробів з природного каменю, з обробки виробів з каменю, пакування, навантаження і розвантаження вантажу та поставляло вироби з натурального каменю (плити, бордюри та інше), і виписало позивачу податкові накладні, у тому числі на суми, що вказані в акті перевірки, а саме: на загальну суму 3 033 160,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 606 632,00 грн.

Крім того, протягом перевіреного періоду між ТОВ "Антік Трейд" та ПП "Полі Маркет" укладено договір купівлі-продажу від 23 червня 2014 року №23/06 та договір про надання послуг від 24 червня 2014 року №24/06, згідно з якими останнє надало послуги з монтажу виробів з природного каменю, з обробки виробів з каменю, пакування, навантаження і розвантаження вантажу та поставило вироби з натурального каменю (бруківка).

Згідно з актами виконаних робіт, видатковими накладними та податковими накладними ПП "Полі Маркет" надало послуг та поставило товару, у тому числі на суми, що вказані в акті перевірки, а саме: на загальну суму 1 794 736,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 358 947,30 грн.

Відповідно до платіжних доручень та виписок банку, які містяться в матеріалах справи, позивач перераховував на рахунки постачальників грошові кошти.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки не встановлено відсутності у позивача на момент перевірки первинних документів по спірним господарським операціям, у свою чергу суд установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти прийому-передачі), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та взагалі відсутні посилання на будь-які первинні документи.

При цьому суд зауважує, що ймовірні порушення постачальниками або їхніми контрагентами вимог податкового чи іншого законодавства не позбавляють правового значення первинних документі, складених такими постачальниками.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Антік Трейд" здійснює діяльність у сфері різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю. Позивач має необхідні потужності для здійснення основного виду діяльності, зокрема верстат по кахлю, кутові шліфувальні машини, нівелір оптичний, верстат для різання плитки, машини кутошліфувальні; орендує складське приміщення за адресою: м. Коростишів, вул. Жовтнева, 24.

Матеріали справи підтверджують, що придбані у ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет" товари та послуги придбавались позивачем для цілей власної господарської діяльності, зокрема: придбані вироби з каменю поставлені на адресу третіх осіб, у тому числі нерезидентів (наприклад, ТОВ "Наталі 921 ЛТД", ТОВ "Русинія", Представництво "Євро-Азіатська Будівельна компанія "Євраскон", ООО "Скала грез", Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування", ЗАО "Бизнес Центр", ООО "БрянскЛогнетикСервис-Керамика"), роботи з капітального ремонту пандусу адміністративної будівлі Міністерства інфраструктури України та по укріпленню основи та заміни асфальтованого покриття по проспекту Перемоги, 14 замовлялись з метою виконання зобов'язань перед Міністерством інфраструктури України.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних робіт та товарів у господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: договорів поставки, договорів підряду, зовнішньоекономічних контрактів, специфікацій, актів виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних, вантажних митних декларацій, довіреностей на отримання матеріальних цінностей та платіжні доручення.

Наведе вказує, що ТОВ "Антік Трейд" здійснювало витрати на придбання у ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет" товарів та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань або не мали можливості залучити до виконання третіх осіб.

Крім того, суд звертає увагу, що ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет" на час здійснення спірних господарських операцій мали діючі ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет", у зв'язку з придбанням у них товарів та послуг.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за порушення законодавства продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Посилання відповідача на акти контролюючих органів про неможливість проведення зустрічної звірки по ланцюгу постачання не приймаються до уваги, оскільки це не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів і послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет" товарів та послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ПП "Пегас Буд", ПП "Північ-Буд" та ПП "Полі Маркет", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість і зменшення від'ємного значення - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі Міндоходів від 15 грудня 2014 року №№0005392205, 0005402205, 0005412205 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

В частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2014 року №0003091710 суд звертає увагу на наступне.

Як встановлено в акті перевірки, позивачем не оподатковані доходи у сумі 42 309,10 грн., виплачені фізичним особам: ФОП ОСОБА_1 на суму 22 000,00 грн., ФОП ОСОБА_2 на суму 1 182,50 грн., ФОП ОСОБА_3 на суму 13 500,00 грн., ФОП ОСОБА_4 на суму 381,60 грн., ФОП ОСОБА_5 на суму 5 245,00 грн..

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Разом з тим, відповідно до пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Пункт 177.8 статті 177 Податкового кодексу України встановлює, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, під час нарахування та виплаті доходу фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб'єкт господарювання, який нараховує чи виплачує такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Як підтверджують матеріали справи та встановлено в акті перевірки, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності; доказів того, що вказані суб'єкти підприємницької діяльності не надавали позивачу копію документу, що підтверджує їх державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єктів підприємницької діяльності, відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що при виплаті доходу ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 позивач звільняється від утримання податку на доходи фізичних осіб та не є податковим агентом, а тому визначення ТОВ "Антік Трейд" суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є помилковим.

В частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2014 року №0005382205 суд звертає увагу на наступне.

Як визначає пункт 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі по тексту - Положення), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з пунктом 5.9 Положення готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ТОВ "Антік Трейд" від 12 лютого 2013року про встановлення ліміту в касі встановлено ліміт залишку готівки в касі з 12 лютого 2013 року в розмірі 29 000,00 грн. з урахуванням прогнозних розрахунків.

Наявні в матеріалах справи копії прибуткових касових ордерів, видаткових касових ордерів та квитанцій про здавання торгової виручки підтверджують, що отримані у касу підприємства кошти за період з 21 березня 2013 року по 26 червня 2014 року здавались до банку в цей же день або наступного робочого дня, а саме:

- 21 березня 2013 року до каси надійшло 28 097,84 грн., які здано до банку 22 березня 2013 року;

- 22 квітня 2013 року до каси надійшло 7 180,47 грн., які здано до банку 23 квітня 2013 року;

- 22 квітня 2013 року до каси надійшло 294,30 грн., які здано до банку 23 квітня 2013 року;

- 22 квітня 2013 року до каси надійшло 4 705,7- грн., які здано до банку 23 квітня 2013 року;

- 27 листопада 2013 року до каси надійшли 9 817,41 грн. та 5 842,21 грн., які в цей же день здано до банку;

- 11 грудня 2013 року до каси надійшло 9 257,34 грн., які здано до банку в цей же день;

- 26 грудня 2013 року до каси надійшло 9 434,80 грн. та 5 842,00 грн., які здано в цей же день;

- 27 січня 2014 року до каси надійшло 5 000,00 грн., 7 901,10 грн. та 2 448,78 грн., які здано до банку цього ж дня;

- 27 лютого 2014 року до каси надійшло 3 593,43 грн., 6 857,49 грн. та 7 901,11 грн., які здано до банку цього ж дня;

- 10 квітня 2014 року до каси надійшло 585,96 грн. та 5 700,00 грн., які здано до банку цього ж дня;

- 14 травня 2014 року до каси надійшло 326,08 грн., 2 177,37 грн. та 4 820,39 грн., які здано до банку цього ж дня;

- 27 травня 2014 року до каси надійшло 2 851,20 грн. та 3 201,07 грн., які здано до банку цього ж дня;

- 26 червня 2014 року до каси надійшло 4 842,63 грн., які здано до банку цього ж дня.

Доказів на підтвердження висновків акта перевірки про перевищення у вказані вище дні ліміту готівки у касі відповідачем до суду не надано, а тому суд вважає, що застосування штрафних санкцій за перевищення готівки у касі на підставі норм Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у двократному розмірі сум начебто виявленої понадлімітної готівки, а саме 274 093,58 грн. є безпідставним.

Досліджуючи правомірність застосування штрафних санкцій за здійснення операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, суд виходить з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, за період з 12 лютого 2013 року по 28 липня 2014 року ТОВ "Антік Трейд" здійснювало реалізацію продукції без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 360 711,48 грн.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Пункт 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає, що у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у наступних розмірах: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Разом з тим, пункт 1 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Позивач стверджує, що здійснював торгівлю продукцією власного виробництва та проводив розрахунки у касі підприємства, що, відповідно до норм статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", звільняє його від обов'язку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Суд встановив, за період з 12 лютого 2013 року по 28 липня 2014 року ТОВ "Антік Трейд" реалізовувало вироби з каменю (плитку мармурову, бордюри) та іншу продукцію (пісок, цемент), розрахунок за які проведено на підставі відповідних прибуткових касових ордерів, на які є посилання в акті перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи.

Наявні в матеріалах справи докази та інформація за посиланням http://www.antiktrade.com.ua/ вказують, що реалізована позивачем продукція є продукцією власного виробництва, зокрема позивач володіє власним кар'єром в родовищі "Лугове" Коростишівського району Житомирської області і виробляє продукцію з власної сировини та з каменю інших родовищ, для чого має відповідні потужності.

Будь-яких доказів, які б підтверджували, що за спірний період позивач реалізовував продукцію, яка не є продукцією власного виробництва, відповідачем до суду не надано.

З таких підстав, на думку суду, відповідачем не підтверджено висновків акта перевірки про здійснення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та застосування штрафних санкцій на суму 1 624 807,70 грн., відповідно, позовні про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2014 року №0005382205 у цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, суд не погоджується із позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2014 року №0005382205 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 16 461,09 грн. за здійснення підприємницької діяльності без отримання відповідного торгового патенту.

Так, відповідно до підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри. Торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.

У свою чергу вказані правила використання торгового патенту поширюються на платників збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, якими, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

В акті перевірки встановлено, що у період з 12 лютого 2013 року по 28 липня 2014 року ТОВ "Антік Трейд" здійснювало торговельну діяльність у пункті продажу товарів, за адресою: м. Київ, пр.-т. Перемоги, буд.89 А, офіс 224 без отримання в установленому порядку відповідного торгового патенту.

Суд звертає увагу, що здійснення торговельної діяльності у пункті продажу товарів за адресою: м. Київ, пр.-т. Перемоги, буд.89 А, офіс 224 без отримання в установленому порядку відповідного торгового патенту позивач не заперечує та не наводить спростувань щодо вказаного епізоду порушення.

Враховуючи викладене, повідомлення-рішення від 15 грудня 2014 року №0005382205 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій на суму 1 898 901,28 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі частково доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Антік Трейд" підлягає частковому задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з позивача належить стягнути суму судового збору, що підлягає сплаті, пропорційно до задоволеної частини вимог та з урахуванням сплаченої частини суми судового збору.

Так, суд встановив, що у процентному відношенні позивачу відмовлено у задоволенні майнових вимог у розмірі 0,3% (16 461,09 грн. з 5 483 659,94 грн.) тобто на користь позивача суму сплаченого судового збору за виключенням суми судового збору з частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, а саме: 14,35 грн. (4 872,00 грн.* 0,3%).

З урахуванням того, що при подачі адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., на його користь належить присудити 472,85 грн. (487,20 грн. - 14,35 грн.) судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік Трейд" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 15 грудня 2014 року №0005392205, №0005402205 та №0005412205.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 15 грудня 2014 року №0003091710.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 15 грудня 2014 року №0005382205 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 898 901,28 грн.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

6. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік Трейд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 472,85 грн. (чотириста сімдесят дві гривні вісімдесят п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко