Ухвала

від 28.03.2017 по справі 826/4147/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Київ К/800/52125/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року

у справі №826/4147/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Антік Трейд (надалі - ТОВ Антік Трейд )

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ Антік Трейд звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.12.2014 року №0005382205, від 15.12.2014 року №0005392205, від 15.12.2014 року №0005402205, від 15.12.2014 року №0005412205, від 15.12.2014 року №0003091710.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.12.2014 року №0005392205, від 15.12.2014 року №0005402205, від 15.12.2014 року №0005412205, від 15.12.2014 року №0003091710 в повному обсязі та від 15.12.2014 року №0005382205 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1898901,28 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постановлених у справі судових рішень у частині задоволення позовних вимог та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.07.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.07.2014 року, наслідки якої оформлено актом від 19.11.2014 року №547/26-57-22-05/32111848.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ Антік Трейд пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарів, робіт та послуг у Приватного підприємства Пегас Буд , Приватного підприємства ПівнічБуд та Приватного підприємства Полі Маркет з огляду на непідтвердження реального характеру здійснення господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на податкову інформацію, що надійшла від органів державної фіскальної служби за місцем реєстрації цих суб'єктів господарювання, де, у зв'язку з неперебуванням ПП Пегас Буд , ПП ПівнічБуд та ПП Полі Маркет за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, вказано про вчинення ними з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків, обумовлених ними.

Також, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 109, ст. 110, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст. 171, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок неоподаткування доходів у сумі 42309,10 грн., виплачених Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5

Крім того, виявлено недотримання товариством п. 2.8 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, у зв'язку з перевищенням ліміту залишку готівки в касі підприємства на 137046,79 грн., а також п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з підстави реалізації плитки мармурової, цементу, піску річкового на загальну суму 360711,48 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки та з огляду на вказані порушення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 15.12.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0005392205, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1233071,25 грн., у тому числі 986457,00 грн. за основним платежем та 246614,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0005402205, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1703805,00 грн., у тому числі 1363044,00 грн. за основним платежем та 340761,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0005412205, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 621273,00 грн.; №0003091710, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10148,32 грн., у тому числі 6397,57 грн. за основним платежем та 3750,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0005382205, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1898901,28 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів виконаних робіт, специфікацій, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, виписок банку, документів, що свідчать про господарський характер понесених товариством витрат.

Судами, поміж іншого, перевірено наявність у контрагентів позивача чинних на час виникнення спірних правовідносин ліцензій на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому, судові інстанції правильно відхилили посилання контролюючого органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність позивачем реального характеру оспорюваних господарських операцій.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості доводів контролюючого органу про необхідність утримання ТОВ Антік Трейд податку з доходів, виплачених на користь фізичних осіб-підприємців, судові інстанції правильно врахували приписи п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, відповідно до якого під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Як з'ясовано судами, контрагенти позивача, вказані в акті перевірки від 19.11.2014 року №547/26-57-22-05/32111848, були зареєстровані як фізичні особи-підприємці, що, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на зазначене, ТОВ Антік Трейд не є податковим агентом стосовно таких осіб, а тому збільшення йому суми грошового зобов'язання за розглядуваним епізодом є помилковим.

Надаючи оцінку правомірності застосування контролюючим органом до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1898901,28 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2014 року №0005382205, суди першої та апеляційної інстанцій цілком об'єктивно врахували наявні в матеріалах справи копії прибуткових касових ордерів, видаткових касових ордерів та квитанцій про здавання торгової виручки, які підтверджують, що отримані в касу підприємства кошти за період з 21.03.2013 року по 26.06.2014 року здавались до банку в цей же день або наступного робочого дня.

Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не представлено, а тому відсутні підстави для застосування до ТОВ Антік Трейд штрафних (фінансових) санкцій, передбачених абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Щодо викладених в акті перевірки від 19.11.2014 року №547/26-57-22-05/32111848 висновків про здійснення позивачем у період з 12.02.2013 року по 28.07.2014 року реалізації продукції на суму 360711,48 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, то за правилами п. 1 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

В той же час, п. 1 ст. 9 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Антік Трейд є власником кар'єру в родовищі Лугове Коростишівського району Житомирської області та виробляє продукцію з власної сировини й з каменю інших родовищ, для чого має відповідні потужності.

В період з 12.02.2013 року по 28.07.2014 року позивачем реалізувались виключно вироби з каменю (плитка мармурова, бордюри) та інша продукція (пісок, цемент), які є продукцією власного виробництва та розрахунки за які здійснювались на підставі відповідних прибуткових касових ордерів, що, в свою чергу, виключає необхідність проведення таких операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судових інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору в розмірі 5846,40 грн. підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 5846,40 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок шість гривень 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075) .

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун