Ухвала

від 05.08.2015 по справі 805/660/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року справа №805/660/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., секретар судового засідання Корадо А.А., за участю представника позивача Смаль О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у адміністративній справі № 805/660/15-а за позовом Приватного підприємства «Агенція безпеки «Щит-Донбас» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення № 0000611501 від 16.10.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним податкове повідомлення-рішення № 0000611501 від 16.10.2014 року відповідача про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПП «Агенція безпеки «Щит-Донбас» на суму 59980 грн., у тому числі 47984 грн.- основний платіж і 11996 грн.- штрафна санкція.

В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням та необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кийтехторг», зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 16 жовтня 2014 року № 0000611501, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59980 грн., в тому числі за основним платежем 47984 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11996 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами, наданими позивачем, підтверджено право останнього на формування податкового кредиту.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що згідно податкової звітності у ТОВ «Кийтехторг» встановлено відсутність останнього за місцезнаходженням. Операції останнього не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Зазначає, що договір від 01.02.2014 року № 01-0214 укладено з порушенням норм Цивільного Кодексу, акти здачі-прийняття робіт та рахунки заповнені з порушенням порядку встановленим п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV. Позивачем відповідачу не надано первинних документів для підтвердження проведеного збору та аналізу інформації про ринок послуг, вивчення сегментації ринку та розрахунку фактично понесених витрат, у зв'язку із виконанням вищевказаних послуг.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивача зареєстровано як юридичну особу, включено до ЄДРПОУ за номером 34436126, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, знаходиться на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 200027652, має ліцензію з надання послуг з охорони власності та громадян, видану 20 квітня 2012 року серії АВ № 617099 (т. 1 а.с. 9, 13, 14-15, 18).

З 19 по 25 вересня 2014 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 лютого по 30 квітня 2014 року за операціями з платником податків ТОВ «Кийтехторг», їх реальності та повноти відображення в обліку.

Згідно висновків акту від 02.10.2014 року № 1013/05-16-15-01/34436126 перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 -VI ( із змінами і доповненнями) в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ по документам із назвою «податкова накладна» від ТОВ «Кийтехторг» за правочином, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 47984 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2014-15167 грн., березень 2014-16317 грн., квітнеь 2014-16500 грн.

За результатами перевірки позивача не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період лютий-квітень 2014 сформований від контрагента ТОВ «Кийтехторг».

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 16 жовтня 2014 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України № 0000611501, яким збільшена сума грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 59980 грн., в тому числі за основним платежем 47984 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11996 грн., за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. 200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу норм п.200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Виходячи з вимог вказаних норм, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 1 лютого 2014 року між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кийтехторг» як виконавцем укладено договір про надання послуг № 01-0214, відповідно до якого виконавець надає замовнику послуги інформаційного та консультативного характеру, пов'язані із діяльністю замовника ( а.с. 51-52). Між сторонами договору підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та позивачем отримані рахунки та податкові накладні від 14 лютого 2014 року № 144 на загальну суму 45500 грн., в тому числі податок на додану вартість 7583 грн. 33 коп., від 28 лютого 2014 року № 292 на загальну суму 45500 грн., в тому числі податок на додану вартість 7583 грн. 33 коп., від 15 березня 2014 року № 150 на загальну суму 48950 грн., в тому числі податок на додану вартість 8158 грн. 33 коп., від 31 березня 2014 року № 328 на загальну суму 48950 грн., в тому числі податок на додану вартість 8158 грн. 33 коп., від 15 квітня 2014 року № 153 на загальну суму 49500 грн., в тому числі податок на додану вартість 8250 грн. 33 коп., від 30 квітня 2014 року № 314 на загальну суму 49500 грн., в тому числі податок на додану вартість 8250 грн. 33 коп. (т. 1 а.с. 54-71). Розрахунки за договором здійснювалися в безготівковій формі, платіжним дорученням від 15 травня 2014 року № 382 на суму 23000 грн. (т.1. а.с. 169). Також, за договором про відступлення права вимоги від 1 червня 2014 року кредитором позивача визначено ТОВ «Марол» (т. 1 а.с. 51), якому були перераховані кошти платіжними дорученнями від 3 липня 2014 року № 396 в сумі 63000 грн., від 4 липня 2014 року № 10 в сумі 12000 грн., від 7 липня 2014 року № 397 в сумі 15000 грн., від 15 липня 2014 року № 399 в сумі 13000 грн., від 6 серпня 2014 року № 11 в сумі 13000 грн., від 6 серпня 2014 року № 410 в сумі 5000 грн., від 6 серпня 2014 року № 411 в сумі 63000 грн., в загальній сумі перераховано 184000 грн., станом на 25 вересня 2014 року кредиторська заборгованість за договором складала 80900 грн. (т. 1 а.с. 162-168).

За змістом частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що факт здійснених господарських операцій підтверджується відповідними договорами, податковими накладними, рахунками, актами здачі-прийнтяття робіт.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту останнього за перевіряємий період.

Згідно п.п. 201.9 ст. 201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду..

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, Податковий кодекс України не містить.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Кийтехторг» став, зокрема, акт від 23 липня 2014 року № 1986/26-55-22-07/38864746 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтехторг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків з 1 вересня 2013 року по 30 квітня 2014 року ( т. 1 а.с. 105-117). З даного акту вбачається, що ТОВ «Кийтехторг» взято на податковий облік з 15 серпня 2013 року, 11 вересня 2013 року отримало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість № 200140766, підприємством подані декларації з податку на додану вартість, зокрема й за лютий, березень, квітень 2014 року, якою були задекларовані податкові зобов'язання, в тому числі й по взаємовідносинам з позивачем, що встановлено згідно з додатком 5 до декларацій. За висновком даного акту ТОВ «Кийтехторг» не підтверджені податкові зобов'язання та податковий кредит.

З огляду на вищевикладене вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрован платником ПДВ та зареєстрован в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

За приписами п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

З витягів з АІС «Податковий блок», наданого суду відповідачем, вбачається, що контрагент позивача формував податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем, однак його показники податкової звітності відкориговані самостійно податковими органами на підставі актів.

Матеріали справи містять попередні договори та договори про охорону, які були укладені після лютого 2014 року, накладні, платіжні доручення, а також документи, що посвідчують оплату через касу підприємства, послуг, наданих позивачем за цими договорами, що в свою чергу посвідчують використання у власній господарській діяльності отриманих послуг (т. 1 а.с. 197-209, 241-250, т. 2 а.с. 1-30). Позивачем також наданий суду лист ТОВ «Кийтехторг» від 20 травня 2015 року, в якому зазначається, що на виконання умов договору від 1 лютого 2014 року позивачу надавалася інформація в усному порядку за допомогою телефону, при особистих зустрічах, за допомогою Інтернету ( т. 1 а.с. 187). Також, позивачем надані суду платіжні доручення, засвідчені банком, від 21 березня 2014 року № 194, від 23 квітня 2014 року № 235, від 28 травня 2014 року № 270, та банківські виписки, які підтверджують сплату ТОВ «Кийтехторг» податку на додану вартість до бюджету за лютий, березень, квітень 2014 року ( т. 1 а.с. 189-196).

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять дати, місця їх складання, інформації про зміст та обсяг господарської операції, одиниці її виміру.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказана дата та наявна інформація про зміст, обсяг господарської операції, одиниці її виміру.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що в умовах договору не зазначено про надання результатів послуг обов'язково у письмовому вигляді, а укладання договору у місті Дніпропетровську.

Посилання апелянта на відсутність заявок на надання послуг, розрахунків вартості послуг, переліків укладених договорів після отримання послуг, додатків до договору про зміну ціни на послуги, характер виконаних послуг та документи, що підтверджують виконання послуг, інформацію яким чином визначався фактичний обсяг виконаних послуг, переліку відповідальних осіб для забезпечення процесу надання та отримання послуг, систематизованої інформації про ринок охоронних послуг, відсутність місця складання актів, документів, що підтверджують збір та аналіз інформації про ринок послуг, документів для вивчення сегментації ринку та розрахунку фактично понесених витрат, у зв'язку з виконанням послуг, інформації щодо вищевказаних операцій в бухгалтерському обліку підприємства, ніяким чином не впливають на формування платником податку податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України, та не свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним і підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у адміністративній справі № 805/660/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 06.08.2015 року.

Головуючий суддя С.В.Жаботинська

Судді: І.А.Васильєва

Р.Ф.Ханова