Ухвала

від 14.07.2015 по справі 806/7669/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2015 р. м. Київ К/800/33354/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року

у справі №806/7669/13-а

за позовом Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (надалі - ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод»)

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (надалі - Житомирська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 11.11.2013р. №0002052202.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанцій виходив з того, що позивачем не надано належне документальне підтвердження факту здійснення господарських операцій з його контрагентами.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014р. та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій за період з 01.11.2012р. по 31.07.2013р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.10.2013р. №1639/22-05/00375504, в якому вказано на порушення позивачем вимог: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.11.2013р. №0002052202, згідно з яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 4914853,00грн. за основним платежем та 2457427,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до п.п.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як свідчать матеріали справи, 27.02.2013р. між позивачем (Покупець) і ТОВ «Ферко» (Постачальник) укладено договір поставки №27/1, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (олію соняшникову нерафіновану невиморожену українського походження врожаю 2012 року) на умовах, що передбачені цим договором. (а.с.76)

До вказаного договору сторонами складено 8 додатків із визначенням кількості, вартості і якості товару, строків і умов поставки (а.с.79-86 т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано видаткові накладні, акти прийому передачі, податкові накладні, витяг з журналу довіреностей, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до Додатку №3 від 22.03.2013р. до Договору поставки №27/1 від 27.02.2013р. кількість товару визначеного умовами цього договору складає 400,000мт на загальну вартість 4191200,00грн. (а.с.81 т.1)

В той же час, відповідно до акту прийому-передачі №3 до цього Додатку товару передано у кількості 334,020мт на зальну суму 3499861,56грн., що відповідає показникам у податкових та видаткових накладних (а.с.120-122 т.1).

Аналогічна невідповідність щодо кількості та ціни товару, визначених у Додатках №№4-8 до Договору поставки №27/1 від 27.02.2013р. має місце відносно актів прийому-передачі товару до цих додатків.

Крім того, в матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі товару до Додатків №1 та №2.

В подальшому позивачем укладено з Компанією «Альфа Трейдинг Лимитед» (Малайзія) контракт CSFO/UKR/2013/PO279 від 29.03.2013р. (а.с.107-115 т.1) для реалізації 250 мт олії соняшникової нерафінованої на загальну вартість 270000,00 доларів США.

Проте, як свідчать акт-прийому передачі та вантажна митна декларація на виконання умов вказаного контракту товару було передано у кількості 255680т. на суму 276134, 00доларів США.

Крім того, матеріали справи не містять ряду контрактів позивача з Компанією «Альфа Трейдинг Лимитед», про укладення яких свідчать долучені до матеріалів справи акти прийому-передач (а.с180-184, 186, 187,191-194, 196-199, 200-203 т.1) та вантажні митні декларації (а.с.176-179, 185,189,195,200 том.1)

На обґрунтування вимог щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень до суду апеляційної інстанції було надано ті ж самі акти прийому-передачі товару, які досліджувались судом першої інстанції.

Також матеріали справи містять акти прийому передачі олії соняшникової нерафінованої, в яких покупцем зазначено іншого контрагента - Компанія «Содружество Трейдинг» (а.с.102-107 т.2), проте відсутні вантажні митні декларації та копії контрактів.

Позивачем з метою виконання умов контракту купівлі-продажу №1-0407 від 04.07.2013р., укладеного з компанією CAPITAL INC (British Virgin Island - Покупець), укладено з ПП «Топ-Тех» договір купівлі-продажу мазуту паливного 100 зольного сірчистого № 27-06/1 від 27.06.2013р.

До цього договору сторонами було укладено додаткову угоду від 27.06.2013р., відповідно до якої ПП «ТОП-Тех» повинно поставити мазут паливний 100 зольного сірчистого № 27-06/1 у кількості 2000,000м.т. загальною вартість 8500000,00грн., крім того ПДВ 1700000,00грн.

Між тим, наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать, що оплата за поставлений мазут є іншою, ніж передбачено умовами додаткової угоди від 27.06.2013р. Крім того, в матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі мазуту.

На обґрунтування правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, було надано копію висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 26.02.2014р. №806/13-25/124/14-25, що була призначена відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Житомирській області лейтенантом податкової міліції І.С.Базарною. від 24.12.2013р. за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012060000000119 від 19.09.2013р. за ознаками у злочину, передбаченого ч.1 ст.212 Кримінального кодексу України.

Отже, судам також слід з'ясувати результати розгляду зазначеного кримінального провадження та відношення до даної адміністративної справи.

Також, необхідно враховувати, що формальні недоліки первинних документів, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення представництва осіб, які діяли від імені суб'єкта господарювання, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Водночас, у разі встановлення відсутності факту господарської операції навіть належно оформлені документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування або витрат для цілей податку на прибуток.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази (ч.3 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області - задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун