Постанова

від 18.11.2015 по справі 806/7669/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року м.Житомир справа № 806/7669/13-a

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Коваль О.В.,

за участю: представника позивача Христюка І.А.,

представника відповідача Курдиляса Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

22 листопада 2013 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (далі - ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод") із позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2013 року №0002052205.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2015 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

3 серпня 2015 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла справа №806/7669/13а за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2013 року №0002052205.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду справи первинного відповідача Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області замінено на його правонаступника - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) (Том №3 а.с.52-53).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов (Том №1 а.с.219-220).

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

З 23 вересня 2013 року до 8 жовтня 2013 року посадовими особами Житомирської ОДПІ на підставі наказу від 20 вересня 2013 року №789 та №873 від 2 жовтня 203 року і направлень від 23 вересня 2013 року та від 2 жовтня 2013 року, виданих Житомирською ОДПІ, проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій за період з 1 листопада 2012 року до 30 липня 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт про результати позапланової виїзної перевірки ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій №1639/22-05/00375504 від 23 жовтня 2013 року, у якому зроблено висновок про порушення ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" податкового законодавства, а саме:

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" занижено податок на додану вартість на загальну суму 4914853 грн 00 коп., у тому числі: березень 2013 року - 1645310 грн 00 коп., квітень 2013 року - 942808 грн 00 коп., травень 2013 року - 630152 грн 00 коп., червень 2012 року - 1696583 грн 00 коп., у частині фінансового-господарських відносин з ТОВ «Ферко» - 3218270 грн 00 коп. та ПП «Топ Тех» - 1696583 грн 00 коп. (Том №1 а.с.20-75).

На підставі акта позапланової виїзної перевірки №1639/22-05/00375504 від 23 жовтня 2013 року, за порушення викладені у пункті 4 висновку акта перевірки, а саме: пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2013 року №0002052205, яким ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 7372280 грн 00 коп., з яких 4914853 грн 00 коп. основний платіж та 2457427 грн 00 коп. штрафні (фінансові) санкції (Том №1 а.с.17).

Правовідносини у даній справі регулюються Податковим кодексом України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Усі правові норми наведені у даній постанові у редакції, що регулювала спірні правовідносини на час їх виникнення.

Вищим адміністративним судом України проаналізовані обставини справи та зазначено в ухвалі суду наступне.

Щодо господарських відносин ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з ТОВ «Ферко» та ПП «Топ-Тех", що були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, судом касаційної інстанції піддано під сумнів правомірність формування податкового кредиту у взаємозв'язку із реальністю господарських операцій з вказаними контрагентами позивача за період, що перевірявся, у зв'язку з тим, що судами не було об'єктивно досліджено обставин справи, не дано їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого та правильно не застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права.

Так, відповідно до додатку №3 від 22 березня 2013 року до договору поставки №27/1 від 27 лютого 2013 року кількість товару, визначеного умовами цього договору, складає 400,000 мт на загальну вартість 4191200 грн 00 коп. (Том №1 а.с.81).

В той же час, відповідно до акту прийому-передачі №3 до цього додатку товару передано у кількості 334,020 мт на зальну суму 3499861 грн 56 коп., що відповідає показникам у податкових та видаткових накладних (Том №1 а.с.120-122).

Аналогічна невідповідність щодо кількості та ціни товару, визначених у додатках №№4-8 до договору поставки №27/1 від 27 лютого 2013 року має місце відносно актів прийому-передачі товару до цих додатків.

Крім того, в матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі товару до додатків №1 та №2.

У подальшому позивачем укладено з Компанією «Альфа Трейдінг Лімітед» (Малайзія) контракт CSFO/UKR/2013/PO279 від 29 березня 2013 року для реалізації 250 мт олії соняшникової нерафінованої на загальну вартість 270000,00 доларів США.

Проте, як свідчать акт-прийому передачі та вантажна митна декларація на виконання умов вказаного контракту товару було передано у кількості 255680 т. на суму 276134,00 доларів США.

Крім того, матеріали справи не містять ряду контрактів позивача з Компанією «Альфа Трейдінг Лімітед», про укладення яких свідчать долучені до матеріалів справи акти прийому-передач (Том №1 а.с.180-184, 186, 187, 191-194, 196-199, 200-203) та вантажні митні декларації (Том №1 а.с.176-179, 185, 189, 195, 200).

Також матеріали справи містять акти прийому передачі олії соняшникової нерафінованої, в яких покупцем зазначено іншого контрагента - Компанія «Содружество Трейдінг» (Том №2 а.с.102-107), проте відсутні вантажні митні декларації та копії контрактів.

Позивачем з метою виконання умов контракту купівлі-продажу №1-0407 від 4 липня 2013 року, укладеного з компанією CAPITAL INC (British Virgin Island - Покупець), укладено з ПП «Топ-Тех» договір купівлі-продажу мазуту паливного 100 зольного сірчистого №27-06/1 від 27 червня 2013 року. До цього договору сторонами було укладено додаткову угоду від 27 червня 2013 року, відповідно до якої ПП «Топ-Тех» повинно поставити мазут паливний 100 зольного сірчистого №27-06/1 у кількості 2000,000 мт загальною вартість 8500000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 1700000 грн 00 коп.

Між тим, наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать, що оплата за поставлений мазут є іншою, ніж передбачено умовами додаткової угоди від 27 червня 2013 року Крім того, у матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі мазуту.

Крім того на обґрунтування правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, було надано копію висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 26 лютого 2014 року №806/13-25/124/14-25, що була призначена відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань СУФРГУ Міндоходів у Житомирській області лейтенантом податкової міліції І.С.Базарною від 24 грудня 2013 року за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012060000000119 від 19 вересня 2013 року за ознаками у злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України. Отже, судам також слід з'ясувати результати розгляду зазначеного кримінального провадження та відношення до даної адміністративної справи. (Том №2 а.с. 194).

Враховуючи наведені Вищим адміністративним судом України висновки і мотиви з яких скасовані судові рішення, судом при новому розгляді справи встановлені наступні обставини.

Стосовно вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2013 року №0002052205 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Ферко».

Згідно висновків акта перевірки щодо господарських відносин позивача та ТОВ «Ферко» перевіряючими встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ферко» був укладений договір поставки №27/1 від 27 лютого 2013 року. Під час перевірки позивачем надано товарно-транспортні накладні, які були скріплені мокрими печатками ТОВ «Ферко» та ТОВ «Дельта Вілмар СНД», щодо печатки ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», як отримувача товару, то вона була відсутня (Том №1 а.с.50-53). У вказаних документах також не зазначені супровідні документи щодо походження та якості товару, сертифікати походження, посвідчення якості товару (Том №1 а.с.55).

Крім того під час проведення перевірки, перевіряючими встановлено, що згідно журналу довіреностей позивачем на отримання товару від ТОВ «Ферко» були виписані довіреності. Номери вказаних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Ферко» зареєстровані у журналі реєстрації довіреностей після закінчення сторінки з дробом «один». При цьому відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей від 16 травня 1996 року №99 вказаний журнал має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (діє протягом року з 1 червня 2008 року). Тобто у 2009 році наскрізна нумерація виданих довіреностей має починатися з №1 і відповідати запису у журналі реєстрації довіреностей. Вказане свідчить, що вказаний журнал є засобом фіксації видачі та повернення довіреностей та не передбачає занесення до нього записів з будь-якими дописками, у тому числі нумерації з дробом, рисками та інших. Наявність вказаних записів у журналі реєстрації довіреностей вказує на намагання позивача внести до нього неправдиві відомості шляхом проставляння відповідної нумерації з дробом «1» (Том №1 а.с.48-50).

Також до перевірки позивачем надано акти прийому-передачі товару (місце складання - м.Южний) та видаткові накладні (місце складання - м.Одеса). За результатом аналізу вищезазначених документів працівники податкового органу дійшли висновку про те, що за відсутності представників позивача при фактичному отриманні товару вантажоодержувачем - ТОВ «Дельта Вілмар СНД» від вантажовідправника - ТОВ «Ферко», підприємством виписувались із порушенням порядку довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, по актах приймання-передачі товар приймався позивачем у м.Южний та складались видаткові накладні у м.Одеса.

Зокрема згідно пункту 2.4 договору поставки, було встановлено, що приймання товару покупцем - ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», відбувається у день відвантаження за участю уповноважених представників сторін. А згідно додатків до договору поставки встановлювалась кількість та якість поставленого товару. При цьому якість товару повинна була відповідати нормам ДСТУ 4492:2005 у момент приймання товару у пункті поставки. Таким чином на думку перевіряючи є незрозумілим те, яким чином контролювався позивачем процес прийому-передачі товару за кількістю та якістю. Так зі змісту договору-доручення на надання митно-брокерських послуг №1/246 від 6 березня 2013 року, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «Дельта Вілмар СНД» (виконавець). Згідно змісту вказаного договору Виконавець зобов'язується представляти інтереси замовника у митних органах України та здійснювати декларування вантажів, що належать замовнику чи якими замовник має право розпоряджатися. Тобто в даному випадку товар безпосередньо приймався ТОВ «Дельта Вілмар СНД» (який є митним брокером), до обов'язків якого не входило прийняття товару за кількістю та якістю від постачальників ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», також вказаний договір не передбачав надання послуг із зберігання товару позивача. Будь-яких інших документів (окрім договору-доручення на надання митно-брокерських послуг №1/246 від 6 березня 2013 року, які б підтверджували зворотне, позивачем під час проведення перевірки не було надано, що свідчить про їх відсутність на момент складання відповідної фінансової звітності у відповідності до пунктів 44.6 та 44.7 статті 44 Податкового кодексу України.

Окрім того, доказом правомірності висновків акта перевірки, на думку перевіряючих, слугують акти інших територіальних органів Міндоходів про відсутність за місцем знаходження основних контрагентів ТОВ «Ферко» - ТОВ «Квентін», ТОВ «Атрія Стар», ТОВ «Честер Хауз» та ТОВ «Афродіта Фінанс», акт від 15 травня 2012 року №1670/22.8/38390138, від 30 травня 2013 року №1624/22-30/31681342, від 15 травня 2012 року №1671/22.8/38390080, від 15 травня 2012 року №1672/22.8/383807811 відповідно (Том №1 а.с.38-45). Відсутність усіх основних постачальників ТОВ «Ферко» за місцем знаходження через нетривалий термін з моменту поставки товару до позивача (приблизно 3 місяці) унеможливлює проведення зустрічних звірок та підтвердити наявність реально проведених господарських операцій з ТОВ «Ферко». Неможливість підтвердження реальності отримання ТОВ «Ферко» вказаного товару від своїх постачальників в свою чергу слугує висновком щодо неможливості реального підтвердження поставки вказаного товару до позивача.

Щодо подальшої реалізації олії соняшникової на експорт працівниками Житомирської ОДПІ зазначено, що до перевірки надано контракт №CSFO/UKR/2013/PO279 від 29 березня 2013 року, укладений між позивачем та Компанією «Альфа Трейдінг Лімітед» на поставку олії соняшникової. Згідно пункту «Количество» встановлено обсяг поставки - 250 метричних тонн, «Условие поставки» - СРТ Комплекс по переработке и перегрузке тропических масел в г.Южний». При цьому до перевірки надано акти прийому-передачі на загальну кількість 1867,62 тонн. Будь-яких інших договорів до перевірки надано не було.

Також у матеріалах справи наявний висновок експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 лютого 2014 року за №806/13-25/124/14-25, що була призначена відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань СУФРГУ Міндоходів у Житомирській області лейтенантом податкової міліції І.С.Базарною від 24 грудня 2013 року за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012060000000119 від 19 вересня 2013 року за ознаками у злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України, згідно з висновками якого встановлено, що податкові накладні, надані позивачем у якості підтверджуючих первинних документів підписані не уповноваженою особою контрагента ТОВ «Ферко» (Перелі Наталія Іванівна), а іншою особою (Том №2 а.с.73-79). Вказаний висновок на думку представника відповідача свідчить про те, що зазначені документи не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів у даній справі щодо правомірності формування сум податкового кредиту.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частина 1 статті 9 Закону України №996-XIV визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2.2 Статуту ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" предметом діяльності підприємства є зокрема: організація та проведення комісійної торгівлі та здійснення зовнішньоекономічної діяльності з країнами близького та далекого зарубіжжя з метою освоєння їх ринків відповідно до чинного законодавства України (Том №2 а.с.142).

27 лютого 2013 року між ТОВ «Ферко» (Постачальник) та ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (Покупець) укладено договір поставки №27/1 (Том №1 а.с.76-78) та додатки до договору: №1 від 27 лютого 2013 року, №2 від 19 березня 2013 року, №3 від 22 березня 2013 року, №4 від 29 березня 2013 року, №5 від 31 березня 2013 року, №6 від 19 квітня 2013 року, №7 від 30 квітня 2013 року, №8 від 14 травня 2013 року (Том №1 а.с.79-86). Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (олія соняшникова нерафінована, українського походження, врожаю 2012 року) на умовах, що передбачені цим Договором. Згідно з пунктом 1.2 Договору кількість, асортимент, ціна Товару, терміни передачі й оплати Товару, місце постачання Товару визначається Додатками до даного Договору, які є невід'ємними його частинами. Відповідно до пункту 2.3 Договору умови постачання Товару узгоджуються сторонами в додатках до договору.

На виконання даної умови договору сторонами було узгоджено умови поставки шляхом підписання відповідних додатків до договору: зокрема Додаток №3 від 22 березня 2013 року, Додаток №4 від 31 березня 2013 року, Додаток №5 від 31 березня 2013 року, Додаток №6 від 30 квітня 2013 року, Додаток №7 від 30 квітня 2013 року, Додаток №8 від 14 травня 2013 року.

Відповідно до вказаних вище Додатків сторони договору передбачили, що продавець - ТОВ «Ферко», зобов'язується здійснити поставку Товару на умовах СРТ - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м.Южний (Додатки №3, 4, 5, 6, 7) або Миколаївський та/або Дніпробузький морський порт термінал м.Миколаїв (Додаток №8) (далі - Пункт - поставки).

У розділі "СРТ CARRIAGE PAID ТО (... named place of destination) Фрахт/перевезення сплачене до (... найменування місця призначення) « ИНКОТЕРМС-2000» вказано, що термін «СРТ фрахт/перевезення сплачене до" означає, що продавець здійснює постачання товару шляхом його передачі перевізникові, призначеному їм самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний сплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у матеріалах справи містяться: видаткові накладні (Том №1 а.с.120, 123, 126, 129, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161, 164, 167, 170, 173, 176, Том №2 а.с.221, 224, 227, 230), акти прийому-передачі товару (Том №1 а.с.121, 124, 127, 130, 132, 135, 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 162, 165, 168, 171, 174, Том №2 а.с.222, 225, 228, 231) та податкові накладні (Том №1 а.с.122, 125, 128, 131, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163, 166, 169, 172, 175, Том №2 а.с.223, 226, 229, 232), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Факт оплати олії соняшникової не заперечувався сторонами під час розгляду справи та підтверджується платіжними дорученнями №ЖЛГ00002791 від 4 квітня 2013 року, №ЖЛГ00002844 від 8 квітня 2013 року, №ЖЛГ00002936, №ЖЛГ00002937, №ЖЛГ00002938, №ЖЛГ00002940, №ЖЛГ00002941 від 11 квітня 2013 року, №ЖЛГ00003099 від 15 квітня 2013 року, №ЖЛГ00003248 від 17 квітня 2013 року, №ЖЛГ00003375 та №ЖЛГ00003376 від 22 квітня 2013 року, №ЖЛГ00003578 та №ЖЛГ00003604 від 29 квітня 2013 року, №ЖЛГ00003696 від 8 травня 2013 року, №ЖЛГ00003750 від 14 травня 2013 року, №ЖЛГ00003866 від 16 травня 2013 року, №ЖЛГ00003037 від 21 травня 2013 року, №ЖЛГ00004062 від 22 травня 2013 року, №ЖЛГ00004170 від 24 травня 2013 року, №ЖЛГ00004326 від 29 травня 2013 року, №ЖЛГ00004382 від 30 травня 2013 року, №ЖЛГ00004440 від 31 травня 2013 року, всього на суму 19309619 грн 73 коп., у тому числі ПДВ у сумі 3218270 грн 00 коп.

Крім того у матеріалах справи міститься витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання товару (Том №1 а.с.233-238).

У подальшому, придбана позивачем соняшникова олія, була використана ним у господарській діяльності шляхом її реалізації на експорт Компанії «Альфа Трейдінг Лімітед» (Малайзія).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вказаного факту 19 березня 2013 року, 22 березня 2013 року, 25 березня 2013 року, 29 березня 2013 року, 2 квітня 2013 року, 19 квітня 2013 року та 7 травня 2013 року між ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (Продавець) та Компанією «Альфа Трейдінг Лімітед» (Малайзія) укладено контракти за №CSFO/UKR/2013/PO275, №CSFO/UKR/2013/PO276, №CSFO/UKR/2013/PO263, №CSFO/UKR/2013/PO279, №CSFO/UKR/2013/PO280, №CSFO/UKR/2013/PO286 та №CSFO/UKR/2013/PO291 відповідно (Том №1 а.с.107-115, Том №2 а.с.233-250, Том №3 а.с.1-28). Відповідно до умов вказаних контрактів Продавець продає, а Покупець купує українську нерафіновану соняшникову олію, врожаю 2012 року. Згідно умов постачання контрактів: постачання товару здійснюється на умовах СРТ (згідно з ІНКОТЕРМС 2010) використовується з врахуванням особливостей, що пов'язані з внутрішньодержавним характером контракту) Комплекс по переробці та відвантаженню та перевантаженню тропічних олій у м.Южний (далі - Термінал), автомобільним транспортом чи залізничним транспортом за згодою з Покупцем.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаних контрактів у матеріалах справи містяться наступні документи: вантажно-митні декларації (Том №1 а.с.176-179, 185, 188-189, 195, 200), акти приймання-передачі товару (Том №1 а.с.180-184, 186-187, 190, 191-194, 196-199, 201-203).

Крім того з метою виконання умов вищевказаних контрактів, 6 березня 2013 року між ТОВ «Дельта Вілмар СНД» (Виконавець) та ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (Замовник) укладено договір-доручення на надання митно-брокерських послуг №1/246 (Том №1 а.с.87-89) та додаток №1 до вказаного договору (Том №1 а.с.90). Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов'язується представляти інтереси Замовника в митних органах України та здійснювати декларування вантажів, що належать Замовнику, якими Замовник має право розпорядження. Згідно до пункту 2.1 Договору Виконавець в межах своєї компетенції за дорученням Замовника представляє інтереси Замовника в митних органах та виконує всі необхідні дії пов'язані з підготовкою ВМД, пред'явленням митному органу документів, та вантажу для проведення митного оформлення.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у матеріалах справи містяться наступні документи: вантажно-митні декларації (Том №1 а.с.176-179, 185, 188-189, 195, 200) та товарно-транспортні накладні (Том №1 а.с.239-250), зі змісту яких вбачається, що перевезення олії соняшникової здійснювалось з с.Меловоє (Луганська область, ЗАТ "Міловський завод рафінованої олії" (ТМ "Щедрий Дар") до міста-порту Южний, вул.Індустріальна, 6 (адреса реєстрації та розташування комплекс з переробки та перевантаження тропічних масел, що є власністю ТОВ "Дельта Вілмар СНД").

Згідно умов укладеного договору і додатку до договору та актів приймання-передачі (Том №1 а.с.227-232), місцем передачі товару, в яке ТОВ "Ферко" зобов'язалось здійснити його постачання за власний рахунок, є комплекс з переробки та перевантаження тропічних олій у м.Южний.

Таким чином, як вбачається із наданих позивачем товарно-транспортних накладних ТОВ "Дельта Вілмар СНД" є вантажоодержувачем для Компанії "Альфа Трейдінг Лімітед" по договору з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та митним брокером позивача, тому вказані товарно-транспортні накладні скріплені лише мокрими печатками ТОВ "Ферко" та ТОВ "Дельта Вілмар".

Окрім того 14 травня 2013 року між Компанією «Sodrugestvo Trading» (Женева, Швейцарія) (Покупець) та ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (Продавець) укладено контракт №52-05-13U (Том №3 а.с.29-33). Відповідно до пункту 1.1 Контракту у порядку та на умовах, визначених даним Контрактом, Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2012 року, наливом. Згідно з пунктом 2.1 кількість товару за даним Контрактом становить 300 метричних тон. Пунктом 3.1 Контракту закріплено, що товар постачається Продавцем на умовах СРТ Перевезення оплачено до (…назва місця призначення) Миколаївський порт та/або Дніпробузький морський порт термінал «Украхарчосбудсировина» по вибору Покупця (надалі - Порт/Термінал) згідно Інкотермс в редакції 2010 року за винятком застережень, прямо передбачених даним Контрактом.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного контракту у матеріалах справи містяться наступні документи: вантажно-митна декларація (Том №3 а.с.35), акти приймання-передачі товару (Том №2 а.с.102-106), бухгалтерська довідка від 28 червня 2013 року №1 про списання кредиторської заборгованості (Том №3 а.с.38).

Також з метою виконання умов вищевказаного контракту, 29 травня 2013 року між ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Украхарчосбудсировина» (Виконавець) та ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (Замовник) укладено договір №05/2013-2LV2 (Том №3 а.с.36). Відповідно до пункту 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець бере на себе зобов'язання виконати чи організувати виконання послуг: по митному оформленню олії соняшникової (у подальшому названій вантаж) по зовнішньоекономічному контракту Замовника, які переміщуються через митний кордон України, у Миколаївській митниці; по оформленню сертифікатів походження при експорті вантажу, згідно з інструкцій покупця/одержувача за зовнішньоекономічним контрактом Замовника.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного контракту у матеріалах справи містяться наступні документи: вантажно-митна декларація (Том №3 а.с.35), акт звірки постачання та відвантаження олії соняшникової станом на 31 травня 2013 року (Том №3 а.с.34), реєстр про прийняття на зберігання за період травень 2013 року (Том №3 а.с.37).

Крім того в матеріалах справи міститься довідка від 27 травня 2013 року №2-322 про суму отриманого прибутку від операцій з продажу на експорт олії соняшникової, придбаної у ТОВ «Ферко» (Том №2 а.с.123).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Ферко" було зареєстроване як платник податку на додану вартість та внесене у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Щодо посилання податкового органу на акти інших територіальних органів Міндоходів про відсутність за місцем знаходження основних контрагентів ТОВ «Ферко» - ТОВ «Квентін», ТОВ «Атрія Стар», ТОВ «Честер Хауз» та ТОВ «Афродіта Фінанс», акт від 15 травня 2012 року №1670/22.8/38390138, від 30 травня 2013 року №1624/22-30/31681342, від 15 травня 2012 року №1671/22.8/38390080, від 15 травня 2012 року №1672/22.8/383807811 відповідно, то суд вважає їх безпідставними, оскільки позивач не несе відповідальності за порушення контрагентів, навіть якщо такі мали місце, тому при складанні акту перевірки ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" у податкового органу відсутнє право приймати за основу акти перевірки іншого платника, як підставу для висновку про наявність порушень першого.

Окрім того судом не приймаються до уваги посилання відповідача на висновок експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 лютого 2014 року за №806/13-25/124/14-25 як на доказ того, що первинні документи не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів у даній справі щодо правомірності формування сум податкового кредиту та правомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що у матеріалах справи міститься постанова від 15 квітня 2014 року про закриття кримінального провадження №32013060000000119 зокрема щодо службових осіб ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», за ознаками злочину, передбаченого частинами 1, 2, 3 статті 212 Кримінального кодексу України, за відсутністю у їх діянні складу кримінального правопорушення (Том №3 а.с.48-51).

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Топ-Тех».

Згідно висновків акта перевірки щодо господарських відносин позивача та ПП «Топ-Тех» перевіряючими було встановлено, що було між позивачем та ПП «Топ-Тех» був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №27-06/1 від 27 червня 2013 року. За умовами поставки товар постачається в резервуари ТОВ «Трансбункер-Южний» в порту Южному. 25 червня 2013 року між позивачем та ТОВ «Трансбункер-Южний» укладено договір про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів №25-06 та договір про надання послуг з експедирування №25-06/1. При цьому до перевірки не надано актів прийому-передачі мазуту на зберігання та актів виконаних робіт по його зберіганню, передачу товару експедиторові, актів зливу нафтопродуктів, а також документів, які підтверджують прийняття товарів у повному обсязі згідно умов поставки від ПП «Топ-Тех», не надано документів на транспортування мазуту з м.Харкова, сертифікати походження та посвідчення якості отриманого мазуту паливного 100 зольного сірчистого від ПП «Топ-Тех» (Том №1 а.с.66, 68). Також згідно журналу реєстрації довіреностей було виписано довіреність від 26 червня №410 на ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а відповідно до видаткової накладної на отримання №3 від 27 червня 2013 року зазначена довіреність №408 від 27 червня 2013 року (Том №1 а.с.66).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27 червня 2013 року між ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (Покупець) та ПП «Топ-Тех» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №27-06/1 (Том №1 а.с.91-93) та додаткову угоду №1 від 27 червня 2013 року (Том №1 а.с.94), відповідно до якої ПП «Топ-Тех» повинно поставити мазут паливний 100 зольного сірчистого у кількості 2000,000 мт загальною вартість 8500000 грн 00 коп., крім того ПДВ 1700000 грн 00 коп. Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору. Зобов'язання по поставці кожної конкретної партії Товару виникають з моменту підписання сторонами в кожному випадку відповідного Додатку на партію товару, який становить невід'ємну частину цього Договору. Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 та 1.5 Договору найменування товару: відповідно Додатків, що є невід'ємною частиною цього Договору. Одиниця виміру товару: метрична тона. Кількість товару: відповідно Додатків. Ціна Товару за одну тону вказується на умовах ЕХW резервуари ТОВ «Трансбункер-Южний» в порту Южному (МТП «Южний», Україна, м.Южний, вул.Берегова, 3) в редакції Інкотермс-2000. Відповідно до пункту 3.1 Договору умови постачання Товару: ЕХW резервуари ТОВ «Трансбункер-Южний» в порту Южному (МТП «Южний», Україна, м.Южний, вул.Берегова, 3) в редакції Інкотермс-2000.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у матеріалах справи містяться наступні документи: видаткова накладна №3 від 27 червня 2013 року про передачу мазуту паливного у кількості 1995,98 т. на суму 10179498 грн 00 коп., у тому числі ПДВ у сумі 1696583 грн 00 коп. (Том №2 а.с.100), акт прийому-передачі нафтопродуктів №1 від 27 червня 2013 року у кількості 1995,98 т. на суму 10179498 грн 00 коп., у тому числі ПДВ у сумі 1696583 грн 00 коп. (Том №2 а.с.93) та податкова накладна від 27 червня 2013 року №1 на суму 10179498 грн 00 коп., у тому числі ПДВ у сумі 1696583 грн 00 коп. (Том №2 а.с.101), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Факт оплати за нафтопродукти (мазут паливний) не заперечувався сторонами під час розгляду справи та підтверджується платіжними дорученнями від 22 липня 2013 року №1266 та №1262, від 19 липня 2013 року №1257 та №1248, від 25 липня 2013 року №1276, від 18 липня 2013 року №1237 (Том №2 а.с.94-99), всього на суму 10179498 грн 00 коп., у тому числі ПДВ у сумі 1696583 грн 00 коп.

Крім того 25 червня 2013 року між ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та ТОВ «Трансбункер-Южний» було укладено договори №25-06 про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів (Том №1 а.с.95-98) та №25-06/1 про надання послуг з експедирування (Том №1 а.с.99-101).

На виконання умов договору №27-06/1 від 27 червня 2013 року ПП «Топ-Тех» здійснив поставку мазуту паливного у резервуари ТОВ «Трансбункер-Южний» у порту Южному.

ТОВ «Трансбункер-Южний», виконуючи умови договору №25-06 про надання позивачу послуг по зберіганню нафтопродуктів, прийняв їх на зберігання у власних резервуарах.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів у матеріалах справи містяться наступні документи: акт надання послуг по зберіганню нафтопродуктів у липні 2013 року №273 від 31 липня 2013 року (Том №2 а.с.121), акт надання послуг по зберіганню нафтопродуктів у червні 2013 року №237 від 30 червня 2013 року (Том №2 а.с.125), ресурсні довідки про кількість тон мазуту у нафтотерміналі (Том №2 а.с.126-127), акти звірки по руху та залишкам нафтопродуктів, що перебувають на зберіганні за договором по наданню послуг зберігання (Том №2 а.с.128-131), акти приймання на зберігання та про видачу з зберігання нафтопродуктів (Том №2 а.с.132-135).

У подальшому, придбаний позивачем мазут паливний, був використаний ним у господарській діяльності шляхом його реалізації на експорт Компанії «SEASHELLS CAPITAL».

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вказаного факту 4 липня 2013 року між ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (Продавець) та Компанією «SEASHELLS CAPITAL» (British Virgin Islands) укладено контракт купівлі-продажу за №1-0407 (Том №1 а.с.102-105). Відповідно до пункту 1.1 вказаного контракту Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар. Згідно пункту 1.3 Контракту найменування товару: Мазут паливний 100,Мазут паливний 40 (ДСТУ 4058-2001), Конкретне найменування товару зазначається Сторонами в додатках, які є невід'ємними частинами цього Контракту. Відповідно до пункту 3.2 Контракту Товар поставляється Покупцеві на умовах ЕХW (ІNCOTERMS 2010) місто Южний, порт Южний, резервуари ТОВ «Трансбункер-Южний», які є місцем формування експортних вантажів для подальшого відправлення за кордон, якщо інше не зазначено у додатках, які є невід'ємною частиною Контракту.

У подальшому, позивач на виконання умов контракту №1-0407 від 4 липня 2013 року, що був укладений з Компанією «SEASHELLS CAPITAL INC.», реалізував покупцю придбаний у ПП «Топ-Тех» товар - мазут паливний 100 зольно сірчистий у кількості - 1995,98 т., що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями.

Крім того в матеріалах справи міститься довідка від 27 травня 2013 року №2-323 про суму отриманого прибутку від операцій з продажу на експорт мазуту паливного, придбаного у ПП «Топ-Тех» (Том №2 а.с.124) та лист від 17 липня 2013 року №5-113, адресований Компанії «SEASHELLS CAPITAL» про вимогу оплатити товар, отриманий згідно контракту №1-0407 від 4 липня 2013 року (Том №1 а.с.106).

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ПП «Топ-Тех» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та внесене у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У листах Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 та від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі акти щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, наданими до перевірки первинними документами підтверджено реальне виконання ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та ТОВ «Ферко» і ПП «Топ-Тех» умов контрактів про поставку олії соняшникової та нафтопродуктів, що спростовує висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами 1-3 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів сформував податковий кредит та грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2013 року №0002052205, а тому суд задовольняє адміністративний позов.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0002052205 від 11 листопада 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" 458 грн 81 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 23 листопада 2015 р.