Постанова

від 25.09.2006 по справі 05/2870

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/2870

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

25.09.06 р.                                                                                                    № 05/2870                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Агрикова  О.В.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Поліщук В.Ю.

                                                                                                         Мостова  Г. І.

при секретарі судового засідання: Рустам'ян Е.А.          

В судове засідання з'явились представники учасників судового процесу:

від позивача:          Нікіфоров І.К. –арбітражний керуючий;

від відповідача:            Осачов Ю.Б. –дов. від 10.01.2006р., представник;

від третьої особи1: не з'явилися;

від третьої особи2: не з'явилися;

від третьої особи3: Борщевський А.О. –дов. від 28.08.2006р., представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»на рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2006р.

у справі № 05/2870 (суддя Швидкий В.А.)

за позовом          Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Росток», м. Жашків;

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз», м. Київ;

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:

          1. Уманська об'єднана  державна податкова інспекція, м. Умань;

          2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, м. Черкаси;

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:

          3. Іноземне підприємство «Агро продукти Вільд-Україна», м. Жашків;

про          визнання договору купівлі-продажу недійсним

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Росток»(далі –СВАТ «Росток»), звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна № 59-14/02-2002 від 14.02.2002р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.06.2006р. позовні вимоги задоволено повністю. Договір купівлі-продажу від 14.02.2002р. № 59-14/02-2002, укладений між СВАТ «Росток»та ТОВ «Енергогазінвестсоюз»щодо рухомого та нерухомого майна на загальну суму 438 498 грн., яке знаходиться за адресою: с. Вільшанка, Жашківського р-ну, Черкаської області визнано недійсним. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим що, всупереч п. п. 8.2.4, 8.3.4, 5.1 Статуту підприємства позивача, продаж майна було здійснено без належної процедури головування зборів акціонерів та відповідного погодження з боку спостережної ради.

Крім того, враховуючи ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що голова правління товариства позивача на день укладення договору не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Водночас, зваживши на п. 8.6.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 15 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/451 від 12.05.1995р., роз'яснення Вищого Господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р., а також, відсутність дозволу Уманської ОДПІ у позивача на відчуження спірного майна, що знаходилося у податковій заставі з 01.12.1998р. по 28.07.1999р., місцевий господарський суд визнав договір недійсним з моменту його укладення, як такий, що не відповідає вимогам закону України.

Також, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що спірний договір має бути визнаний недійсним на підставі не проведення відповідачем розрахунку, оскільки дана обставина не є причиною для визнання договорів недійсними, так як у такому випадку законом або договором передбачено застосування інших наслідків.

При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що вирішуючи питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності договору, суд виходить зі змісту позовних вимог. Так як спір з цього приводу між сторонами відсутній, суд не вбачає правових підстав для зобов'язання сторін вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області 03.07.2006р. скасувати та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення місцевого суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному та не об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи. Зокрема, приймаючи оскаржуване рішення, на думку відповідача, суд першої інстанції в порушення ст. 64 ГПК України, не повідомив скаржника про час та місце розгляду справи, що обмежило процесуальні права останнього. До того ж, відповідач констатує порушення місцевим господарським судом ст. 15 ГПК України, який прийняв до свого провадження позовну заяву СВАТ «Росток», а не керуючись ст. 17 ГПК України, передав її для розгляду до господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.

Крім цього, скаржник звертає увагу на те, що строк позовної давності вимог, з якими звернулося СВАТ «Росток»сплинув, з огляду на ст. 267, п. п. 4, 6 Перехідних положень ЦК України, а оскільки ТОВ «Енергогазінвестсоюз»не було належним чином повідомлене про судовий розгляд, воно було обмежено в можливості подання відповідної заяви про застосування судом позовної давності. Тому, скаржник вирішив скористатися своїм правом, передбаченим ст. 267 ЦК України та просить у апеляційній скарзі про застосування строків позовної давності.

Водночас, відповідач вважає, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ЦК УРСР, оскільки на момент укладання спірного договору діяв саме він, тому застосування ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України на думку скаржника неправомірне. Відтак, зваживши на ст. 63 ЦК УРСР, відповідач вважає, що договір від 14.02.2002р. було схвалено позивачем шляхом фактичної передачі майна, яке є предметом даного договору по акту прийому-передачі від 14.02.2002р. Отже, факт відсутності права голови правління на укладення спірного договору не може бути причиною для визнання його недійсним, так як він був в подальшому схвалений.

Також, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції всупереч п. 8.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»безпідставно послався на витяг з реєстру обтяжень рухомого майна № 7432260 від 06.05.2006р., оскільки, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні документальні докази того, що з боку податкового органу були вчинені будь-які дії щодо реєстрації об'єктів нерухомого майна, які є предметом спірного договору в державному реєстрі застав нерухомого майна. При цьому, скаржник зауважив, що предметом договору було саме нерухоме майно, а місцевий господарський суд послався на витяг з реєстру обтяжень рухомого майна.

До того ж, відповідач зазначає, що на момент укладення спірного договору від 14.02.2002р. податкової застави, з огляду на абз. «г»п. 8.7.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не існувало.

Крім того, на думку скаржника, залучення в якості третьої особи на стороні відповідача ІП «Аграрпродукти Вільд-Україна»свідчить про те, що саме керівництво даного підприємства є ініціатором даного судового процесу, оскільки в такий спосіб, як вважає відповідач, намагається вирішити свої корисні інтереси, так як ІП «Аграрпродукти Вільд-Україна»ніякого відношення до спірного майна не має, і тим більше не може виступати на стороні відповідача.

22.09.2006р. від третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог надійшли письмові пояснення № 2-09/6441, в яких вказано, що зваживши на п. п. 2, 7 Указу Президента України від 04.03.1998р. № 167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами»та довідку Жашківскього відділення Уманської ОДПІ, все майно та майнові права СВАТ «Росток»з 01.12.1998р. почали перебувати у податковій заставі, яка не потребувала письмового оформлення.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який частково набрав чинності 01.04.2001р., дія Указу Президента України від 04.03.1998р. № 167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами»з дня набрання чинності відповідними статтями цього закону припиняється. Водночас, згідно з п. 19.1 ст. 19 вказаного закону, ст. 8 «Податкова застава»набрала чинності  з 01.10.2001р.

Крім цього, враховуючи п. 8.1 та абз. 2-4 п. 8 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 338 від 28.08.2001р., ІП «Агро продукти Вільд-Україна»вважає, що СВАТ «Росток»при укладенні договору купівлі-продажу від 14.02.2002р. № 59-14/02-2002 однозначно повинен був узгодити відчуження свого майна з податковим органом, однак, в порушення вищевказаних вимог, не вчинив відповідних дій, що встановлено судом першої інстанції та ним не заперечується.

Отже, з огляду на ст. 48 ЦК УРСР, п. 15 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби»№ 02-5/451 від 12.05.1995р., на думку третьої особи на стороні відповідача, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»на рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2006р. має бути залишена без задоволення.

Також, 22.09.2006р. від ІП «Агро продукти Вільд-Україна»надійшли ще одні пояснення № 2-09/6442, в яких вказано, що третя особа на стороні відповідача не погоджується з позицією наявності обов'язку Жашківського відділення Уманської ОДПІ зареєструвати податкову заставу нерухомого майна СВАТ «Росток»з огляду на п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 8.1 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби та Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податкові заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб –СПД) та реалізації такого майна, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України № 941 від 22.06.1998р., оскільки не передбачено процедур реєстрації податкової застави.

Наказ про створення Державного реєстру податкових застав було видано лише 07.02.2003р. Мін'юстом України та ДПА України.

Таким чином, ІП «Агро продукти Вільд-Україна»вважає, що враховуючи п. 1 Наказу про створення Державного реєстру податкових застав, ст. 3 Указу Президента України від 04.03.1998р. № 167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 2 ст. 19 Конституції України, з дня виникнення податкової застави позивача та до дати укладення спірного договору Жашківське відділення Уманської ДПІ не мало правових підстав та не було зобов'язано реєструвати податкову заставу нерухомого майна СВАТ «Росток»у будь-якому реєстрі застав.

В судовому засіданні 25.09.2006р. представником третьої особи на стороні відповідача було подане клопотання про перенесення розгляду справи для надання можливості отримати інформацію в РВ ФДМУ по Черкаській області стосовно перебування СВАТ «Росток»в процесі приватизації та чи було розміщено акції у кількості 75% загальної кількості акцій ВАТ.

Колегія суддів відхиляє дане клопотання, оскільки третя особа на стороні відповідача не була позбавлена права та можливості порушити це клопотання в суді першої інстанції, при цьому, представником третьої особи на стороні відповідача підстави та причини неможливості  витребування даної інформації під час розгляду справи № 05/2870 в суді першої інстанції наведено не було.

15.09.2006р. від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмові докази, які, на думку позивача, свідчать про те, що приміщення адмінбудівлі по договору купівлі-продажу № 59-14/02-2002 від 14.02.2002р. будувалося за державні кошти.

Колегія суддів задовольняє клопотання представника СВАТ «Росток»та приєднує до матеріалів справи супровідний лист від 04.09.2006р.на 1 арк., довідку № 22-867 на 1 арк., адвокатський запит від 01.09.2006р. № 01/09 на 1 арк., рахунок-фактура № 82 на 1 арк., платіжне доручення № 109 на 1 арк., план фінансування вкладень на 1987 рік на 1 арк. Однак, вказані документи не беруться колегією суддів до уваги, оскільки, з їх змісту не вбачається на будівництво якого будинку радою було перераховано кошти. Також, з них не вбачається, що саме Вільшанська рада здійснювала будівництво спірного об'єкта. Крім цього, право власності підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, що вказані у Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна визначеного у Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому Наказом Мін'юсту України від 07.02.2002р. № 7/5.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представники позивача та третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні заперечували проти  задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у матеріалах справи. Представники третіх осіб на стороні позивача в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд. Колегія суддів визначила за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією апеляційного суду встановлено наступне.

14.02.2002р. між СВАТ «Росток»(продавець) та ТОВ «Енергогазінвестсоюз», було укладено договір купівлі-продажу № 59-14/02-2002 (а. с. 9) (далі –договір) відповідно до п. 1.1. якого, продавець (позивач) передає у власність покупця (відповідач) рухоме та нерухоме майно за додатком, який є невід'ємною частиною даного договору, а покупець приймає майно та здійснює оплату вартості майна визначену даним договором.

Відповідно до п. 1.3 договору, майно, що передається покупцеві на умовах даного договору є власністю покупця, що покладає на останнього відповідальність за всі збитки понесені продавцем в результаті подальшого виявлення відсутності права власності на майно або його частину.

Згідно п. 1.4 договору, продавець гарантує, що майно, яке визначене даним договором не продане, не подароване, не заставлене та треті особи не мають на дане майно будь-яких прав.

Пункт 2 договору визначає порядок передачі майна, а саме, протягом 3-х календарних днів з дати підписання даного договору продавець передає покупцеві майно, про що сторони складають акт прийому передачі. Право власності на майно переходить до покупця з дати підписання сторонами акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 3.1 узгоджена сторонами вартість переданого покупцеві майна в сукупності становить 438 498 грн.

Як зазначає п. 8.1 договору, зобов'язання продавця та покупця виникають з дати підписання сторонами даного договору.

14.02.2002р., на виконання умов п. 2.1 та 2.2 договору, сторони підписали акт прийому передачі майна за договором купівлі-продажу № 59-14/02-2002 (а. с. 10), за яким продавець передає покупцеві майно, що є предметом купівлі-продажу.

08.02.2005р. постановою господарського суду Черкаської області по справі № 14/147 позивача визнано банкрутом та ухвалою від 28.07.2005р. відкрито ліквідаційну процедуру, про що зазначено в ухвалі господарського суду Черкаської області по справі № 14/147 (а. с. 30) від 16.03.2006р., якою ліквідатором позивача призначено арбітражного керуючого Нікіфорова І.К.

Відповідно до п. 5.1. Статуту СВАТ «Росток»(а. с. 11а-17), статутний фонд позивача становить 10 500 000 000 грн. ( 105 000 грн.)

Як зазначає п. 8.2.4 Статуту СВАТ «Росток», рішення про відчуження майна на суму, що становить 50% і більше статутного фонду товариства, приймається загальними зборами товариства.

Пункт 8.3.4 Статуту СВАТ «Росток»констатує, що відчуження майна на суму що перевищує 10 % статутного фонду товариства погоджується Спостережною радою товариства, до якої згідно п. 8.3.2 статуту, входить Регіональне відділення ФДМ України по Черкаській області і якому, відповідно до листа від 28.04.2004р. (а. с. 24) належить 10 % частки акцій у статутному фонді товариства.

Оскільки, сума оскаржуваного договору купівлі-продажу № 59-14/02-2002 становить 438 498 грн., що перевищує статутний фонд товариства позивача ліквідатор СВАТ «Росток»вважає, що для укладення спірної угоди необхідно було отримати згоду загальних зборів. Як свідчать матеріали справи (а. с. 25) останні збори акціонерів СВАТ «Росток»відбулися 05.04.2001р.

Вважаючи угоду від 14.02.2002р. такою, що не відповідає вимогам закону, арбітражний керуючий 22.05.2006р. звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права,  при ухваленні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд по винен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод ви могам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд першої інстанції застосував норми ЦК України в редакції 2003року, однак, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми ЦК УРСР, оскільки, як зазначає ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Отже, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми ЦК УРСР в редакції 1963р.

В порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд першої інстанції неповно з'ясував фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не дав оцінку всім доказам у справі.

Позовна вимога СВАТ "Росток" про визнання недійсним договору купівлі-продажу ґрунтується на тих підставах, що: договір укладено неуповноваженою особою; з недодержанням встановленої форми договору; без погодження з компе тентними органами; майно, що продано, не могло бути предметом оспорю ваного договору, оскільки знаходилось в податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Черкаської обла сті оспорюваний договір визнано недійсним з огляду лише на дві підстави, що були предметом заявленого позову.

Підписання договору неуповноваженою особою - директором СВАТ “Росток” Лановенком М.М. без наявності повноважень на укладання таких угод, є на думку суду першої інстанції, підставою для визнання його недійсним від повідно до ст. 203 Цивільного кодексу України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, при вирішенні даного питання суд був зобов'язаний застосувати вимоги ст. 63 ЦК УРСР, який діяв на час укладання спірної угоди.  Так, відповідно до ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. Судом першої інстанції не надано належної оцінки подальшого схвалення спірної угоди з боку СВАТ “Росток”, що підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання передачі майна за спірною угодою, листом СВАТ “Росток” від 19.12.2003р. якому була дана належна оцінка у рішенні господарського суду м. Києва по справі № 22/281.

Тому, колегія суддів вважає, що договір купівлі-продажу від 14.02.2002р. не може бути визнаний недійсним через те, що він підписаний з боку СВАТ «Росток»головою правління Лановенком М.М., який не мав для цього належних повноважень, так як в подальшому даний договір було схвалено СВАТ «Росток».

Крім цього, колегія суддів зазнає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.

Згідно ч. 5 ст. 12 Указу Президента «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами»звернення стягнення на нерухоме майно і майнові права, в тому числі цінні папери, що перебувають у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків здійснюється у судовому порядку. На виконання ст. 12 вищенаведеного Указу Президента постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1998р. № 941 «Про затвердження Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна»затверджено Порядок звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків. Зазначеним Порядком встановлено, що термін «рухоме майно»повинен вживатись в такому значенні: «рухоме майно - все власне майно підприємства, крім землі, ще не видобутих корисних копалин, насаджень, будинків і споруд, міцно поєднаних із землею, квартир, інженерних обладнань житлових будинків, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, а також майна, яке за прямою вказівкою закону може бути віднесено до нерухомого або згідно із законодавством не може бути предметом застави». Матеріали справи, в загалі не містили витягу з реєстру про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна, на який послався суд першої інстанції. На вимогу апеляційної інстанції позивачем надано Витяг із Реєстру про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна, в якому відсутній перелік заставленого майна.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 14.02.2002р. було продане саме нерухоме майно, тому, витяг з Реєстру про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна не може бути визнано належним доказом, який підтверджують факт знаходження проданого майна у податковій заставі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів, вважає, що витяг з реєстру застав рухомого майна не може бути прийнятий до уваги при з'ясуванні питання наявності чи відсутності заборони саме на нерухоме майно.

Обов'язок господарського суду оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, покладений на господарський суд статтею 43 ГПК України, що не було зроблено судом першої інстанції під час розгляду даної справи.

Крім цього, відповідно до п. 11.1 ст. 11 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у  разі  коли  платник  податків,  який   перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

Відповідно до п. п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181-III у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, органи Державної податкової інспекції не здійснювали передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заходів з погашення податкового боргу ВАТ «Росток», що також може свідчити про відсутність податкової застави майна, що було предметом спірного договору.

Крім того, колегія суддів не залучає до участі у справі Міжнародну інноваційну корпорацію трансферу захищених технологій (корпорація «МІКТА»), яка на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2003р. № 86/21 придбала у другого відповідача майно, що було власністю останнього на підставі оскаржуваної угоди, оскільки позивачем не заявлялись вимоги щодо застосування наслідків передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР (ст. 216 ЦК України), відповідно до ч. 2 якої, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідач надав рішення господарського суду м. Києва від 09.06.2005р. по справі № 22/281 за позовом ТОВ «Енергогазінвестсоюз» до Корпорації «МІКТА»про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.12.2003р. № 86/21 та за зустрічним позовом про визнання права власності, яким встановлено правомірність переходу права власності на майно від СВАТ «Росток»до ТОВ «Енергогазінвестсоюз».

Згідно зі ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім цього, колегія суддів вважає, що при поданні позову СВАТ «Росток»про визнання договору купівлі-продажу недійсним пропущено строк позовної давності, оскільки, відповідно до п. п. 6, 7 Перехідних положень ЦК України в ред. 2003року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше. Тобто, колегія суддів, вважає за необхідне застосовувати норми ЦК УРСР 1963року.

Стаття 71 ЦК УРСР зазначає, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.  

Матеріали справи свідчать, що СВАТ «Росток»пропустило строки позовної давності, так як спірний договір купівлі-продажу було укладено у 2002році, а з позовом СВАТ «Росток»звернулося 22.05.2006р.

Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Таким чином, господарський суд зобов'язаний застосувати строк позовної давності.

У відповідності до ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Доводи позивача про те, що він дізнався, що його право порушено з моменту винесення постанови про призначення арбітражного керуючого, колегією суддів відхиляється, оскільки, з мотивувальної частини рішення господарського суду м. Києва від 09.06.2005р. по справі № 22/281 вбачається, що СВАТ «Росток»листом від 19.12.2003р. підтвердило правомірність набуття права власності на спірне майно ТОВ «Енергогазінвестсоюз».

Як зазначено у ч. 2 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, здійснено невірну оцінку фактів, що, в свою чергу, призвело до порушення норм матеріального права. Крім цього, колегія суддів вважає, що обґрунтовані підстави для відновлення пропущеного строку позовної давності не виявлені і позивачем не наведені, строк позовної давності для визнання договору купівлі-продажу від 14.02.2002р. недійсним позивачем пропущено, тому господарський суд Черкаської області неправомірно задовольнив позов СВАТ «Росток».

Враховуючи вимоги ст. ст. 71, 75, 80 ЦК УРСР, колегія суддів дійшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»на рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2006р. задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2006р. у справі                   № 05/2870 за позовом Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Росток»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Уманської об'єднаної державної податкової інспекції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Іноземного підприємства «Агро продукти Вільд-Україна», про визнання договору купівлі-продажу недійсним – скасувати повністю.

3.          Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Росток»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестсоюз»за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Уманської об'єднаної державної податкової інспекції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Іноземного підприємства «Агро продукти Вільд-Україна», про визнання договору купівлі-продажу недійсним – відмовити.

4.          Стягнути з  СВАТ «Росток»(Черкаська обл., м. Жашків, вул. Артема, 6, код 00387507) на користь ТОВ «Енергогазінвестсоюз»(м. Київ, вул. Амурська, 8, код 30725645) витрати по державному миту у сумі 42 (сорок дві)грн. 50 коп. за розгляд апеляційної скарги.

5.          Справу № 05/2870 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий                                                                                Агрикова  О.В.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Поліщук В.Ю.

                                                                                                         Мостова  Г. І.