Рішення

від 05.08.2015 по справі 902/941/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 р. Справа № 902/941/15

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (код ЄДРПОУ 35112619, вул. Маршала Малиновського, буд. 14-А, м. Дніпропетровськ, 49000)

до : приватного малого промислово-комерційного підприємства "Кристина" (код ЄДРПОУ 13302636, вул. Грушевського, буд. 66, м. Вінниця, 21100)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (код ЄДРПОУ 31082518, вул. Січова, буд. 22, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" (код ЄДРПОУ 36942172, вул. Святошинська, буд. 32, м. Київ, 03115)

про припинення порушення прав на промисловий зразок

представники сторін :

від позивача : Карпенко О.С. - за довіреністю

від відповідача 1 : не з'явився

від відповідача 2 : Несвіт В.М. - за довіреністю

від відповідача 3 : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

07.07.2015 року в господарський суд Вінницької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" з позовом до приватного малого промислово-комерційного підприємства "Кристина", товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" про припинення порушення прав на промисловий зразок.

Ухвалою суду від 08.07.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/941/15 та призначено дану справу до розгляду в судовому засіданні на 22.07.2015 року.

В зв'язку з неявкою усіх представників сторін та необхідністю витребування нових доказів, ухвалою суду від 22.07.2015 року було відкладено розгляд справи на 05.08.2015 року.

23.07.2015 року від приватного малого промислово-комерційного підприємства "Кристина" до суду надійшов відзив (вх. № 06-52/7586/15 від 23.07.2015 року), в якому повідомляється, що відповідач-1 займається тільки роздрібною торгівлею та ні виробником, ні постачальником продукції не являється. Постачальником продукції в даній тарі являється ТОВ "Петрус-Алко", а виробником ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор".

Також, ухвалою суду від 27.07.2015 року у справі № 902/941/15 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" № 1707/01 від 17.07.2015 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

04.08.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до суду надійшов відзив на позовну заяву № 134 від 31.07.2015 року слідуючого змісту.

Як вбачається із патенту на промисловий зразок № 18202 "ПЛЯШКА" від 12.01.2009 року, до Державного реєстру патентів України на промислові зразки внесені зображення виробу, які являють собою чорно-білі тривимірні зображення пляшки у фронтальних, бокових, знизу та зверху ракурсах, що дозволяють визначити наступні суттєві ознаки промислового зразка, а саме : кільцевий, без заокруглень, виступ на зовнішній стороні верхньої частини горловини пляшки; опуклість у формі ободу в нижній частині горловини пляшки, в місці з'єднання горловини з її конічною поверхнею; конічна верхня частина поверхні пляшки; прямокутна центральна та нижня частини поверхні пляшки; кільцеве заглиблення, окреслене рельєфним елементом у формі кільця, що розташоване на передній частині прямокутної центральної поверхні пляшки.

Натомість пляшки, в які розлиті придбані позивачем у відповідача-1 алкогольні напої "Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві. У козака" та Настоянка "Златогор медова з перцем. У козака", не містять а ні кільцевого, без заокруглень, виступу на зовнішній стороні верхньої частини горловини пляшки, а ні опуклості у формі ободу в нижній частині горловини пляшки, в місці з'єднання горловини з її конічною поверхнею, що виключає використання під час їх виготовлення всієї сукупності суттєвих ознак промислового зразка за патентом № 18202.

При цьому, позивач при доведенні начебто порушення його прав з боку відповідачів, намагається порівнювати не виріб, представлений на зображеннях, внесених до Реєстру, які саме і визначають обсяг правової охорони, а матеріальні зразки - пляшки вироблених позивачем алкогольних напоїв "Горілка "Хлібна сльоза" та пляшки вироблених алкогольних напоїв "Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві. У козака" та Настоянка "Златогор медова з перцем. У козака" з відповідним їх оздобленням у формі запечатування пробки сургучем, обв'язкою горловини пляшки ниткою та проставленням сургучної печатки на передній частині прямокутної центральної поверхні пляшки.

Позивач при порівнянні упаковок (об'ємних форм) звертає увагу лише на ознаки, що збігаються повністю чи частково внаслідок відповідного призначення і функціональних властивостей цих упаковок, що є результатом розвитку упаковки для таких товарів.

Проте, Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" не містить поняття "схожості до ступеня змішування", а визнає виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка виключно у разі, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка (абз. 4 ч. 2 ст. 20 Закону).

Зазначені дії позивача є порушенням встановлених ч. 1 ст. 23 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" обов'язків, що випливають із патенту, щодо добросовісного користування його власником правами, що випливають із патенту.

В свою чергу, позивач є власником вищезазначеного патенту, виключні майнові права інтектуальної власності на який останній набув на підставі договору про передачу права власності на промисловий зразок "ПЛЯШКА" згідно патенту № 18202, укладеного ним з фізичною особою Тригубом Олександром Віталійовичем 09.10.2014 року, а відомості про таку передачу та реєстрацію зазначеного договору були опубліковані в офіційному бюлетені "Промислова власність" від 12.01.2015 року № 1, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з Державного реєстру патентів України на промислові зразки від 22.01.2015 року № 287/11.

Виключне право позивача, як власника вищезазначеного патенту, забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, виникло з дати офіційної публікації та внесення до Реєстру відомостей про набуття ним виключних майнових прав на промисловий зразок за патентом № 18202, тобто з 12.01.2015 року.

Натомість, відповідач-2 зазначає, що він є виключно виробником алкогольних напоїв і ніколи не здійснював виготовлення тари для таких напоїв, у тому числі пляшок, в які розлиті придбані позивачем у відповідача-1 алкогольні напої "Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві. У козака" та Настоянка "Златогор медова з перцем. У козака".

При цьому, відповідач-2 вперше згідно умов договору поставки від 01.06.2007 року отримав від ТОВ "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" партію пляшок "Штоф сувенірний "Козак", 0,5 л., в загальній кількості 80 штук, які в наступному були використані ним виключно для виготовлення вищезазначеного асортименту алкогольних напоїв, ще в грудні 2007 року, що підтверджується видатковою накладною № ПА-К000031 від 24.12.2007 року, та в подальшому передав їх для наступної реалізації згідно договору комісії від 01.06.2007 року на підставі видаткової накладної № В-ЗЛ000013 від 04.01.2008 року.

Таким чином, відповідач-2 ще до дати подання на реєстрацію заявки № s 2008 01704 від 05.09.2008 року на промисловий зразок "ПЛЯШКА" в інтересах своєї діяльності добросовісно використав у виробництві алкогольних напоїв пляшки, які на думку позивача виготовлені з використанням всіх суттєвих ознак промислового зразка за Патентом № 18202, тобто набув прав попереднього користувача на їх використання саме в такому вигляді.

Відповідач-2 також звертає увагу суду, що із змісту залучених позивачем до матеріалів справи фотографічних зображень контретикеток, які наклеєні на пляшки алкогольних напоїв у вищевказаному асортименті, їх виробництво здійснювалося на підставі ліцензії № 202.

Відповідач-2 зазначає, що виробництво алкогольних напоїв на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний № 202, здійснювалося ним в період з 03.07.2006 року по 03.07.2011 року, що підтверджується змістом вказаної ліцензії (бланк Серія АВ №106522), а на даний час виробництво алкогольних напоїв здійснюється ним на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний № 550, терміном дії з 03.07.2011 року по 03.07.2016 року, що підтверджується змістом вказаної ліцензії (бланк Серія АЕ №259710).

Вищезазначені обставини є беззаперечним доказом використання відповідачем-2 у виробництві алкогольних напоїв пляшок саме в такому вигляді та їх введення готової продукції в цивільний обіг до 03.07.2011 року, що виключає порушення прав позивача, як власника патенту на промисловий зразок № 18202 "ПЛЯШКА", з боку відповідача-2, оскільки, як зазначено вище, позивач набув виключних майнових прав, що випливають з патенту, в розумінні ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", лише з дати офіційної публікації та внесення до Реєстру відомостей про набуття ним виключних майнових прав на вказаний промисловий зразок, тобто з 12.01.2015 року.

Таким чином, враховуючи, що відповідач-1 та відповідач-3 не є виробниками тари для алкогольних напоїв, в тому числі пляшок, які на думку позивача виготовлені з використанням всіх суттєвих ознак промислового зразка за Патентом № 18202, і не могли здійснювати дій по введенню вперше їх в цивільний обіг, здійснення ними продажу вищезазначених алкогольних напоїв не може вважатися порушенням виключних майнових прав власника патенту в розумінні ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки".

З огляду на вищевикладене, та беручи до уваги те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, порушення відповідачами його прав, що випливають з прав власника патенту на промисловий зразок № 18202 "ПЛЯШКА", звернення позивача до суду з таким позовом є безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Окрім того, 04.08.2015 року від ТОВ "Петрус-Алко" до суду надійшов відзив на позовну заяву № 117 від 31.07.2015 року, згідно якого відповідач-3 просить суд відмовити повністю в задоволенні позову з тотожних підстав, наведених у відзиві на позов відповідача-2.

Зокрема, відповідач-3 вказує, що ТОВ "Петрус-Алко" не є виробником тари для алкогольних напоїв, в тому числі пляшок, які на думку позивача виготовленні з використанням всіх суттєвих ознак промислового зразка за патентом № 18202 і не міг здійснювати дій по введенню їх в цивільний оборот, оскільки не має у своїй власності, на зберіганні, у товарних залишках чи в торгівельній мережі пляшок із алкогольними напоями "Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві. У козака" та настоянка "Златогор медова з перцем. У козака", а тому не може порушувати виключні майнові права позивача.

На визначену дату 05.08.2015 року в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача-2.

Відповідач-1 та відповідач-3 правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористалися.

Про час та місце розгляду справи відповідач-1 повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 06-69/6487/2015 від 04.08.2015 року.

Також направлення ухвали суду від 22.07.2015 року по справі № 902/941/15 на адресу відповідача-3 згідно довідки з ЄДРПОУ, а саме : вул. Святошинська, буд. 32, м. Київ, 03115, підтверджується реєстром поштових відправлень № 931 від 29.07.2015 року.

Згідно абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відсутність представників відповідача-1 та відповідача-3 в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

В ході розгляду справи, представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин вказаних у позові. Представник відповідача-2, позовні вимоги не визнав повністю з підстав вказаних у відзиві.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

Державним департаментом інтелектуальної власності було видано Патент на промисловий зразок № 18202 "Пляшка" щодо реєстрації в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 12.01.2009 року.

За змістом даного Патенту зазначені такі відомості : номер заявки - s 2008 01704; дата подання заявки - 05.09.2008; дата з якої є чинними права на промисловий зразок - 12.01.2009; дата публікації відомостей про видачу патенту на номер бюлетеня - 12.01.2009, Бюл. № 1; автор та власник - Тригуб Олександр Віталійович (UA); назва промислового зразка - пляшка.

09.10.2014 року між Тригубом Олександром Віталійовичем (первісний власник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (правонаступник) укладено договір про передачу права власності на промисловий зразок ПЛЯШКА згідно патенту № 18202.

Предметом вказаного договору є передача первісним власником правонаступнику права інтелектуальної власності на промисловий зразок ПЛЯШКА, Патент № 18202 у повному обсязі, в тому числі всі виключні майнові права та прийняття правонаступником майнових прав на промисловий зразок у повному обсязі, в тому числі всі виключні майнові права від первісного власника в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.1).

Пунктом 2.2.8 вказаного договору, визначено, що моментом переходу прав власності на промисловий зразок за патентом № 18202 є дата підписання даного договору сторонами.

Відповідно до штампу на цьому договорі, за реєстраційним № 1186 вказано дату публікації та реєстрації передачі права власності - 12.01.2015 року.

Згідно виписки з Державного реєстру патентів України на промислові зразки № 287/11 від 22.01.2015 року, станом на 12.01.2015 року власником патенту № 18202 являється товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод".

13.10.2014 року та 27.01.2015 року між ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" (покупець) та ВТП "Фірма Старт" (постачальник) укладено договори поставки № 10 та № 2701/01, за умовами яких постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію в передбаченому цим договором порядку : пляшки скляні "Хлібна Сльоза", а саме : штофи ємністю 1 літр та 2 літри.

02.03.2015 року між ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" (покупець) та ТОВ "Артизаналь" (постачальник) укладено договір № 0203/15.

Згідно п. 1.1 вказаного вище договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця : сувенірну пляшку для продукції "Хлібна Сльоза" (далі по тексту "товар"), згідно доданих до договору Специфікацій, додатку 1 (креслення пляшки "Хлібна Сльоза" ємністю 1 л), додатку 2 (креслення пляшки "Хлібна Сльоза" ємністю 2 л), які являються невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплати його на умовах цього договору.

20.04.2015 року позивач звернувся до відповідачів із листами-попередженнями № 2004/01, № 2004/02, № 2004/03 щодо припинення порушення права інтелектуальної власності стосовно використання пляшки захищеної патентом № 18202 та надання пояснень стосовно цих обставин.

Відповідачем-2 надано письмову відповідь № 964 від 29.05.2015 року на вказаний лист-попередження, в якому повідомляється, що ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" продукцію з використанням пляшки (патент № 18202) не виробляло, не виробляє та не має наміру виробляти. Відповідно ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" не порушувало та не порушуватиме майнові права ТОВ "СВКЗ".

Відповідачем-1 та відповідачем-3 відповіді на листи-попередження не надано.

Також як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (покупець) було укладено договір поставки, згідно якого постачальком передано покупцю за видатковою накладною № ПА-К000031 від 24.12.2007 року товар, а саме : пляшка Статус, пляшка Златогор, пляшка Графська, штоф сувенірний "Козак", пляшка сувенірна "Запорожець", пляшка сувенірна "Шабля" на загальну суму 20700,00 грн..

Товаром за умовами зазначеного договору являються комплектуючі та витратні матеріали для виробництва лікеро-горілчаної продукції згідно з асортиментом і цінами, узгодженими сторонами в товарносупровідній документації, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1).

Окрім того, 01.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (комітент) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" (комісіонер) укладено договір комісії на таких умовах :

В порядку та на умовах, визначених цим договором, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду, на протязі терміну дії даного договору, здійснювати за рахунок комітента на території регіону від свого імені правочини щодо продажу товарів та передавати все набуте в результаті здійснення правочинів комітентові, за винятком сум комісійної винагороди (п. 1.1).

Товар - весь асортимент горілки, лікеро-горілчаних виробів та інших алкогольних напоїв, що виробляється комітентом. Асортимент та кількість кожної партії товару, що передається на комісію, узгоджуються сторонами в накладних на передачу товару, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2).

На виконання цього договору, відповідачем-2 передано ТОВ "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" товар : настоянка "Златогор медова з перцем", напій винний плодово-ягідний "Стигла. Слива на коньяку", настоянка "Златогор медова з перцем" У козака" (штоф сувенірний "Козак"), горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві" У козака" (штоф сувенірний "Козак") на загальну суму 56 172,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № В-ЗЛ000013 від 04.01.2008 року.

Згідно наявних у справі витягів з ЄДРЮОФОП, основним видом діяльності приватного малого промислово-комерційного підприємства "Кристина" за кодом КВЕД 47.11 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" за кодом КВЕД 11.01 є дистиляція, ректифікація та змішування спиртових напоїв; основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" за кодом КВЕД 46.34 є оптова торгівля напоями.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом позовної заяви, позивач обґрунтував позовні вимоги наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (далі - ТОВ "СВКЗ") володіє виключними майновими правами інтелектуальної власності на патент України № 18202 на промисловий зразок "ПЛЯШКА".

ТОВ "СВКЗ" використовує промисловий зразок за патентом України № 18202 ПЛЯШКА" для виготовлення власної продукції - добре відомої на українському ринку лікеро-горілчаних виробів горілки особливої "Хлібна сльоза". Це не масовий продукт, який штампується на автоматичних лініях - кожна скляна пляшка ручної роботи зроблена склодувами, має свої унікальні відмінності (копії договорів на виготовлення і поставку пляшки додаються). Горілка наливається в пляшки за допомогою срібної мірної гуртки і закривається корковою пробкою. Обсяг пляшок 0,5 літра, 1 літр, 2 літри, 10 літрів.

15.04.2015 року ТОВ "СВКЗ" стало відомо, що виробником алкогольної продукції товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "ЗЛАТОГОР" (відповідач-2) виготовляється на замовлення приватного малого промислово-комерційного підприємства "КРИСТИНА" (відповідач-1) така продукція : Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві"; настоянка "Златогор медова з перцем" (копія чеку про придбання зазначеної продукції в ПМПКП "КРИСТИНА" додається).

Зазначена продукція розливається у пляшку, виключні майнові права інтелектуальної власності на яку належать ТОВ "СВКЗ".

Виробником продукції, що порушує права позивача, є ТОВ "Золотоніський ЛГЗ "Златогор", що доводиться фотокартками етикеток продукції (додаються).

Ексклюзивним дистриб'ютором цієї продукції відповідно до відомостей на етикетці продукції виступає ТОВ "Петрус-Алко" (відповідач 3).

Крім того, ТОВ "СВКЗ" також відомо про те, що ТОВ "Петрус-Алко" надає послуги з виготовлення фірмової лікеро-горілчаної продукції PRIVATE LABEL, що розливається в пляшки на вибір замовника (за пропозицією, викладеною у каталозі ТОВ "Петрус-Алко"), серед яких є і пляшка, право на яку захищено патентом України № 18202 і належить ТОВ "СВКЗ" (копія каталогу продукції ТОВ "Петрус-Алко" додається).

Реалізація продукції, що порушує права позивача, здійснюється приватним малим промислово-комерційним підприємством "КРИСТИНА", що доводиться копією фіскального чеку (копія чеку додається).

Проводячи порівняльний аналіз зовнішнього вигляду пляшок, власником Патенту України на яку є ТОВ "СВКЗ", позивач зазначає про можливість висновку щодо того, що порівнювальні пляшки є ідентичними, тобто ТОВ "Золотоніський ЛГЗ "Златогор", ТОВ "Петрус-Алко" та ПМПКП "КРИСТИНА" використовує всі суттєві ознаки пляшки за Патентом України № 18202.

Виробництво та реалізація продукції в пляшках, виключні майнові права на які має ТОВ "СВКЗ", суттєво порушує його права та може призвести до вагомих розмірів матеріальної шкоди у вигляді втраченої вигоди та псування репутації продукції ТМ "Хлібна сльоза".

З огляду на викладене позивач просить суд : зобов'язати відповідачів припинити порушення прав інтелектуальної власності ТОВ "Сімферопольський авино-коньячний завод" на патент України № 18202 від 12.01.2009 року; заборонити відповідачам використовувати промисловий зразок за патентом України № 18202 від 12.01.2009 року шляхом заборони виготовлення будь-якої продукції з використанням промислового зразку за патентом України № 18202 від 12.01.2009 року, заборони зберігання продукції з використанням промислового зразку за патентом України № 18202 від 12.01.2009 року з метою пропонування для продажу, заборони пропонування для продажу, заборони продажу продукції з використанням промислового зразку за патентом України № 18202 від 12.01.2009 року; зобов'язати відповідачів вилучити з цивільного обороту та знищити продукцію з використанням промислового зразку за патентом України № 18202 від 12.01.2009 року як такий, що був виготовлений та введений в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності ТОВ "Сімферопольский вино-коньячний завод".

Згідно ст. 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать, зокрема винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

В силу ч. 2, ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 431 Цивільного кодексу України передбачає, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Частиною 1 ст. 432 Цивільного кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 461 Цивільного кодексу України, промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

За змістом ч. 1 ст. 462 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

Згідно ч. 1 ст. 464 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: 1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Судом встановлено, що за договором від 09.10.2014 року, укладеного між Тригубом Олександром Віталійовичем та товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод", позивач набув права інтелектуальної власності на промисловий зразок ПЛЯШКА, Патент № 18202 у повному обсязі.

Відповідно до штампу на цьому договорі, за реєстраційним № 1186 вказано дату публікації та реєстрації передачі права власності - 12.01.2015 року.

Згідно виписки з Державного реєстру патентів України на промислові зразки № 287/11 від 22.01.2015 року, станом на 12.01.2015 року власником патенту № 18202 являється товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод".

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту. Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту. Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту. Договір про передачу права власності на промисловий зразок і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на промисловий зразок або видачу ліцензії на використання промислового зразка. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

З врахуванням наведених приписів законодавства та встановлених обставин справи, позивач з 12.01.2015 року набув виключних майнових прав на промисловий зразок за патентом № 18202.

Як зазначалося вище, позивачем стверджується, що відповідачем-2 виготовляється на замовлення відповідача-1 продукція : Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві"; настоянка "Златогор медова з перцем", яка розливається у пляшку, виключні майнові права інтелектуальної власності на яку належать ТОВ "СВКЗ", що захищено патентом України № 18202. Ексклюзивним дистриб'ютором цієї продукції відповідно до відомостей на етикетці продукції виступає ТОВ "Петрус-Алко". Крім того, відповідач-3 надає послуги з виготовлення фірмової лікеро-горілчаної продукції PRIVATE LABEL, що розливається в пляшки на вибір замовника, серед яких є і пляшка, право на яку захищено патентом України № 18202. При цьому, реалізація продукції, що порушує права позивача, здійснюється відповідачем-1.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що відповідачем-2 за договором від 01.06.2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" та товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", отримано товар : пляшка Статус, пляшка Златогор, пляшка Графська, штоф сувенірний "Козак", пляшка сувенірна "Запорожець", пляшка сувенірна "Шабля" на загальну суму 207 00,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-К000031 від 24.12.2007 року

Окрім того, на виконання цього договору комісії від 01.06.2007 року, відповідачем-2 передано ТОВ "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" товар : настоянка "Златогор медова з перцем", напій винний плодово-ягідний "Стигла. Слива на коньяку", настоянка "Златогор медова з перцем" У козака" (штоф сувенірний "Козак"), горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві" У козака" (штоф сувенірний "Козак") на загальну суму 56 172,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № В-ЗЛ000013 від 04.01.2008 року.

З огляду на викладене, відповідач-2 до дати подання Тригубом О.В., 05.09.2008 року заявки № s 2008 01704 за якою отримано патент на промисловий зразок № 18202, використовував пляшки, які на думку позивача виготовлені з використанням ознак визначених даним патентом.

Поряд з цим, як вбачається з наданих позивачем до позову фотокопій пляшок Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві" та настоянка "Златогор медова з перцем", на етикетці даних алкогольних напоїв вказано, що виробником є ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на підставі ліцензії № 202.

Згідно наданої відповідачем-2 ліцензії № 202 (серія АВ № 106522), термін її дії з 03.07.2006 року по 03.07.2011 року.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідач-2 до дати набуття позивачем 12.01.2015 року виключних майнових прав на промисловий зразок за патентом № 18202, використовував у виробництві алкогольних напоїв пляшки, на які звертає увагу позивач, що виключає порушення прав позивача як власника даного патенту.

Таким чином, твердження позивача про використання відповідачами пляшки для алкогольних напоїв - Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві" та настоянка "Златогор медова з перцем", виключні майнові права на яку належать ТОВ "СВКЗ", спростовується наведеними доказами.

Окрім того, в силу ч. 3 ст. 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", будь-яка особа, не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу.

Пунктом 84 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 року № 12, визначено, що відповідно до пункту 3 статті 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу. У наведеній нормі йдеться про подальші операції з продажу і перепродажу саме конкретного виробу або партії виробів, виготовлених із застосуванням запатентованого промислового зразка і вперше введеного в оборот власником цього патенту чи з його спеціального дозволу. Тому виключні права власника патенту, визначені статтею 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", порушуються, якщо особа, не маючи патенту або дозволу (ліцензії) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору, вперше вводить в цивільний оборот конкретний виріб або партію виробів, виготовлених із застосуванням цього промислового зразка, навіть у разі коли до моменту цього введення в оборот власником патенту вже здійснювались операції з аналогічними партіями товару.

Судом встановлено, що відповідачі не здійснюють виготовленням тари для алкогольних напоїв, що підтверджується витягами з ЄДРЮОФОП, а тому не могли здійснювати дій по введенню вперше їх в цивільний оборот, в тому числі пляшки визначеної патентом № 18202, в зв'язку з чим не можуть порушувати відповідних прав позивача.

При цьому, здійснення відповідачами продажу вищезазначених алкогольних напоїв також не може вважатися порушенням виключних майнових прав позивача згідно наведених вище приписів законодавства.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено відповідними доказами в силу ст. 33 ГПК України порушення відповідачами його прав та інтересів щодо використання пляшки визначеної патентом № 18202, а тому позов за наведених в ньому обставин задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Оскільки, судом відмовлено в задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 4-2 - 4-4, 32-34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Копію рішення направити відповідачу-1 та відповідачу-3 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 10 серпня 2015 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу-1 (вул. Грушевського, буд. 66, м. Вінниця, 21100);

3 - відповідачу-3 (вул. Святошинська, буд. 32, м. Київ, 03115).