Постанова

від 23.12.2015 по справі 902/941/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р. Справа № 902/941/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність в справі;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - ОСОБА_2, довіреність в справі;

відповідача 3 - ОСОБА_3, довіреність в справі;

відпвоідача 4 - ОСОБА_3, довіреність в справі;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод"

на рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.15 р.

у справі № 902/941/15

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод"

до відповідачів: 1. Приватного малого промислово-комерційного підприємства "Кристина"

2. ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро -горілчаний завод "Златогор"

3. ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко"

4. ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко"

про припинення порушення прав на промисловий зразок

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 р. у справі №902/941/15, суддя (ОСОБА_5С.) в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод до Приватного малого промислово-комерційного підприємства "Кристина", товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко", ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко" про припинення порушення прав на промисловий зразок відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог керувався положеннями ст. 418, 420 , ч. 2, ч. 3 ст. 426 , 431, ч. 1 ст. 432 , ч. 1 ст. 462, ч. 1 ст. 464 Цивільного кодексу України, ч. 1, ч. 2 ст. 20, до ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", п. 84 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 року № 12 та прийшов до висновку, що позивач з 12.01.2015 року набув виключних майнових прав на промисловий зразок за патентом № 18202; відповідач - 2 до дати набуття позивачем 12.01.2015 року виключних майнових прав на промисловий зразок за патентом № 18202, використовував у виробництві алкогольних напоїв пляшки, що виключає порушення прав позивача як власника даного патенту; здійснення відповідачами продажу вищезазначених алкогольних напоїв також не може вважатися порушенням виключних майнових прав позивача.

Не погодившись з постановленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що 15.04.2015 року ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" стало відомо, що виробником алкогольної продукції ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "ЗЛАТОГОР" (далі - ТОВ Золотоніський ЛГЗ Златогор , Відповідач 2) виготовляється на замовлення приватного малого промислово-комерційного підприємства "Кристина" (далі - ПМПКП Кристина , Відповідач 1) така продукція:

- Горілка особлива Горілочка домашня на кропиві ;

- Настоянка Златогор медова з перцем (копія чеку про придбання зазначеної продукції в ПМПКП Кристина додається).

Вказує, що зазначена продукція розливається у пляшку, виключні майнові права інтелектуальної власності на яку належать ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" ( далі - ТзОВ "СВКЗ", позивач). Так, скаржник зазначає, що виробником продукції, що порушує права позивача, є ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор , що доводиться фотокартками етикеток продукції .

Ексклюзивним дистриб'ютором цієї продукції відповідно до відомостей на етикетці продукції виступає ТОВ Петрус-Алко . Реалізація продукції, що порушує права позивача, здійснюється приватним малим промислово-комерційним підприємством "Кристина .

На думку апелянта, виробництво та реалізація продукції в пляшках, виключні майнові права на які має ТОВ СВКЗ , суттєво порушує його права та може призвести до вагомих розмірів матеріальної шкоди у вигляді втраченої вигоди та псування репутації продукції ТМ Хлібна сльоза .

Так, ТОВ СВКЗ попередньо зверталось до порушників свого права інтелектуальної власності з листами-попередженнями №№ 2004/01, 2004/02, 2004/03 від 20.04.2015 р. про необхідність припинити порушення та надати пояснення щодо ситуації. Зазначені листи були направлені за офіційними адресами відповідачів, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відправлення листів підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового переказу, описами вкладення та чеками про відправлення листів.

В свою чергу, ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор надав відповідь від 29.05.2015 р. № 964, згідно з якою підприємство вважає, що прав позивача не порушує, що суперечить істині: ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор здійснив імітацію продукції позивача шляхом використання промислового зразка Позивача, що вводить споживачів в оману, створив стійку асоціацію своєї продукції із продукцією Позивача, прямо ввів споживачів в оману, які асоціюють відповідну продукцію порушника саме з продукцією та торговельними марками Позивача, що і є підтвердженням порушення прав Позивача.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що згідно з п. 5.1. Договору від 09.10.2014 р. цей договір набуває чинності від дня його підписання між сторонами. Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України Про охорону права на промислові зразки договір про передачу права власності на промисловий зразок і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право (а не обов'язок) на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на промисловий зразок або видачу ліцензії на використання промислового зразка. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру. Отже, законодавство не передбачає, що договір про передачу права власності на промисловий зразок набуває чинності виключно з моменту реєстрації такого договору в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки. А тому договір є чинним, а позивач правомочним на використання прав за ним з дати його підписання сторонами - 09.10.2014 р.

А тому, вважає, що твердження суду, викладене в рішенні, про те, що позивач набув виключних майнових прав на промисловий зразок за патентом № 18202 з 12.01.2015 року, є помилковим та таким, що суперечить чинному законодавству.

Вважає, що надані суду договори постачання від 01.06.2007 року та комісії від 01.06.2007 року не містять жодних доказів використання пляшки з ознаками промислового зразку за патентом № 18202: не згадуються і не надаються ані креслення пляшок, ані фотокартки зразків пляшок, ані зображення товару за договором комісії, ані інші об'єктивні докази того, що за цими договорами в цивільний обіг вводилися вироби з ознаками промислового зразку до набрання чинності патентом № 18202. Отже, суд необґрунтовано та бездоказово вважає доведеним факт попереднього користування промисловим зразком на який подальшому був зареєстрований патент № 18202. Апелянт звертає увагу на необґрунтоване вирішенні судом справи на підставі доказів, що не є належними і допустимими в розуміння ст. 34 ГПК України.

Зазначає, що місцевим судом помилково визначення використання промислового зразку зводиться до виготовлення тари. Апелянт відзначає, що в рішенні встановлено, що відповідачі не здійснюють виготовленням тари для алкогольних напоїв, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому не могли здійснювати дій по введенню вперше їх в цивільний оборот, в тому числі пляшки визначеної патентом № 18202, в зв'язку з чим не можуть порушувати відповідних прав позивача; при цьому, на думку суду, здійснення відповідачами продажу вищезазначених алкогольних напоїв також не може вважатися порушенням виключних майнових прав позивача згідно наведених вище приписів законодавства.

На думку апелянта, суд ігнорує норми ч. 3 ст. 20 ЗУ Про охорона прав на промислові зразки , згідно з якою використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Апелент вважає, що місцевий господарський суд допустив процесуальні порушення, а саме не залучив до справи, як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ Інвестиційна компанія Петрус-Алко (постачальник пляшки за договором поставки від 01.06.2007 р. та комісіонер за договором від 01.06.2007 р.)

Вважає, що суд першої інстанції також не надав належної оцінки тому факту, що ТОВ Петрус-Алко та ТОВ Інвестиційна компанія Петрус-Алко є пов'язаними особами в розумінні пп. 14.1.159 ч. 1.159 ст. 159 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, позивач вважає, що місцевий суд прийшов до хибної думки про відсутність порушень прав позивача, ґрунтуючи своє рішення на такому доказі як договори поставки від 01.06.2007 р. та комісії від 01.06.2007 р. між відповідачем 2 та ТОВ Інвестиційна компанія Петрус-Алко , оскільки такі договори не містять опису пляшок, а тому не можуть доказувати або спростовувати використання промислового зразку за патентом № 18202; та на такому доказі як зазначення ліцензії на контретикетці, оскільки контретикетка містить чітку дату виготовлення продукції.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги, а рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 р. у справі №902/941/15 скасувати.

У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, позивач вказує, що на виконання ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2015 р. по справі № 902/941/15 позивач ТОВ Сімферопольський вино-коньячний завод надає суду наступні документи:

1. Докази направлення відповідачу 4 ТОВ Інастаційна компанія Петрус-Алко копії позовної заяви та апеляційної скарги зі всіма додатками - фіскальний чек ЦПЗ Укрпошта та опис вкладення до листа.

2. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ Сімферопольський.вино-коньячний завод станом на 03.12.2015 року

3. Опис суттєвих ознак промислового зразку, внесеного до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відповідно до патенту № 18202 Пляшка від 12.01.2009 року в формі копії матеріалів заявки № §200801704 від 05.09.2008 Р., що надані ДП Український інститут інтелектуальної власності ( Укрпатент ).

При цьому апелянтом подана порівняльна таблиця суттєвих ознак промислового заразку за патентом 18202 Пляшка від 12.01.2009 р.

Апелянт (позивач) у додаткових пояснення на апеляційну скаргу відзначає, що в ході судового розгляду було встановлено та доведено відповідними доказами абсолютна відповідність пляшок продукції "Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві. У козака" та Настоянка "Златогор медова з перцем У козака всім суттєвим ознакам промислового зразку за патентом № 18202 Пляшка від 12.01.2009 року; акти порушення передбачених ст. 20 Закону України Про охорону прав на промислові зразки прав позивача відповідачами у формі виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, продаж, інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Просить врахувати зазначені додаткові пояснення та скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 р., а апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 зазначив, що він є виключно виробником алкогольних напоїв і ніколи не здійснював виготовлення тари для таких напоїв, у тому числі пляшок, в які розлиті придбані Позивачем у відповідача-1 алкогольні напої "Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві. У козака" та "Настоянка Златогор медова з перцем. "У козака".

При цьому, він вперше згідно умов Договору поставки від 01.06.2007 року отримав від ТОВ Інвестиційна компанія Петрус-Алко партію пляшок Штоф сувенірний Козак , 0,5 л., в загальній кількості 80 штук, які в наступному були використані ним виключно для виготовлення вищезазначеного асортименту алкогольних напоїв, ще в грудні 2007 року, що підтверджується видатковою накладною №ПА-К000031 та в подальшому передав їх для наступної реалізації згідно Договору комісії від 01.06.2007р. на підставі видаткової накладної №В-ЗЛ000013 від 04.01.2008 року.

Відповідач - 2 у відзиві наголошує, що ще до дати подання на реєстрацію заявки № 2008 01704 від 05.09.2008р. на промисловий зразок ПЛЯШКА в інтересах своєї діяльності добросовісно використав у виробництві алкогольних напоїв пляшки, які на думку Позивача виготовлені з використанням всіх суттєвих ознак промислового зразка за Патентом №18202, тобто набув прав попереднього користувача їх використання саме в такому вигляді.

Крім того, вказує, що виробництво алкогольних напоїв на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний №202, здійснювалося ним в період з 03.07.2006 року по 03.07.2011 року, що стверджується змістом вказаної ліцензії (бланк Серія АВ №106522), а на даний час виробництво алкогольних напоїв здійснюється ним на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний №550, терміном дії з 03.07.2011 року по 03.07.2016 року, що підтверджується змістом вказаної ліцензії (бланк Серія АЕ 36259710).

Вважає, що вищезазначені обставини є беззаперечним доказом використання Відповідачем-2 у виробництві алкогольних напоїв пляшок саме в такому вигляді та їх введення готової продукції в цивільний обіг до 03.07.2011 року, що виключає порушення прав Позивача, як власника патенту на промисловий зразок № 18202 ПЛЯШКА , з боку відповідача-2, оскільки, як зазначено вище, Позивач набув виключних прав, що випливають з патенту, в розумінні ст.20 Закону України Про охорону прав на промислові зразки , лише з дати офіційної публікації та внесення до Реєстру відомостей про набуття ним виключних майнових прав на вказаний промисловий зразок, тобто з 12.01.2015 року.

Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач-3 ТОВ Петрус-Алко , вказав, що не погоджується з доводами позивача, викладеними ним в апеляційній скарзі, та вважає їх надуманими і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, в зв'язку з чим просить залишити постановлене у справі №902/941/15 судове рішення від 05.08.2015 року - без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вважає, що місцевий господарській суд прийшов до правомірних висновків про недоведення Позивачем належними і допустимими доказами, як того вимагають приписи ст.ст. З, 34 Господарського процесуального кодексів України, факту використання відповідачами всієї сукупності суттєвих ознак належного позивачу промислового зразка, що виключає порушення прав останнього як власника патенту №18202.

Відповідач-3 у відзиві наголошує, що виключне право позивача, як власника вищезазначеного Патенту, забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, виникло з дати офіційної публікації та внесення до Реєстру відомостей про набуття ним виключних майнових прав і промисловий зразок за патентом №18202 ПЛЯШКА , тобто з 12.01.2015 р. Так, використання відповідачем-2 у виробництві алкогольних напоїв пляшок саме в такому вигляді та введення готової продукції в цивільний обіг до 03.07.2011 р. виключає порушення прав Позивача, як власника патенту .

Крім того, на його думку відповідач-3 не є виробником тари для алкогольних напоїв, в тому числі пляшок, які на думку Позивача виготовлені з використанням всіх суттєвих ознак промислового зразка за Патентом №18202, і не міг здійснювати дій по введенню вперше їх в цивільний обіг, враховуючи, що він не має у своїй власності, на зберіганні, у товарних залишках чи в торговельній мережі зазначених пляшок, в тому числі і вищевказаних алкогольних напоїв, здійснення ним продажу вищезазначених алкогольних напоїв не може вважатися порушенням виключних майнових прав власника патенту в розумінні ст.20 Закону України Про охорону прав на промислові зразки .

Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 р. у вказаній справі без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р. у даній справі, в порядку ст. 27 ГПК України, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко". Однак, ухвалою суду від 25.11.2015р., колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку щодо виключення з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко" та залучення його в якості відповідача - 4, з наступних підстав.

01.06.2007 р. між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко" (постачальник) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (покупець) укладено договір поставки, відповідно до п. 2.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти і своєчасно оплатити товар в і на умовах, передбачених цим договором. Товар - комплектуючі та витратні матеріали для виробництва лікеро-горілчаної продукції згідно з асортиментом і цінами, узгодженими сторонами в товаросупровідній документації, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору поставки).

01.06.2007 р. між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (комітент) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко" (комісіонер) укладено договір комісії, відповідно до п. 1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду, на протязі терміну дії даного договору, здійснювати за рахунок комітента на території регіону від свого імені правочини щодо продажу товарів та передавати все набуте в результаті здійснення правочинів комітентові, за винятком сум комісійної винагороди. Товар - весь асортимент горілки, лікеро-горілчаних виробів та інших алкогольних напоїв, що виробляється комітентом (п. 1.2 договору комісії).

На виконання умов договору поставки від 01.06.2007 р. ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко" передано, а ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" отримано пляшки на суму 20 700,00 грн. з ПДВ, зокрема, пляшка Штоф сувенірний Козак у кількості 80 штук на суму 1440,00 грн. з ПДВ. На виконання умов договору комісії від 01.06.2007 р. ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" передано, а ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко" отримано товар на суму 56 172,00 грн. з ПДВ, зокрема, Настоянка Златогор. Медова з перцем (штоф сувенірний Козак ), Горілка особлива Горілочка домашня на кропиві у козака (штоф сувенірний Козак ).

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач - 4 вказав таке, що ТОВ Інвестиційна компанія Петрус-Алко та ТОВ Золотоніський ЛГЗ Златогор ще до дати подання на реєстрацію заявки № 2008 01704 від 05.09.2008 року на промисловий зразок за патентом №18202, в інтересах своєї діяльності добросовісно використали під час реалізації алкогольних напоїв пляшки, які на думку Позивача виготовлені з використаннямвсіх суттєвих ознак промислового зразка за Патентом №18202, тобто набули прав попереднього користувача на їх використання в розумінні приписів ч.1 ст.22 Закону України Про охорону прав на промислові зразки , статті 470 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу виключає порушення прав Позивача, як власника патенту на промисловий зразок№ 18202 ПЛЯШКА .

Вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про те, що оскільки відповідачі у справі не є виробниками тари для алкогольних напоїв, в тому числі пляшок, які на думку Позивача виготовлені з використанням всіх суттєвих ознак промислового зразка за Патентом № 18202, і не могли здійснювати дій по введенню вперше їх в цивільний обіг, здійснення ними виробництва і продажу відповідних алкогольних напоїв не може вважатися порушенням виключних майнових прав Позивача як власника патенту в розумінні ст. 20 Закону України Про охорону прав на промислові зразки .

Просить оскаржуване рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 р. у вказаній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 23.12.2015 р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Окрім того, представником позивача 11.11.2015 р. подане письмове клопотання про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, в якому просить поставити перед експертом наступні питання: чи використовуються відповідачами у справі № 902/941/15 всі істотні ознаки промислового зразку за патентом України № 18202 «Пляшка» під час виготовлення, зберігання або введення в цивільний обіг продукції «Горілка особлива «Горілочка домашня на кропиві» та «Настоянка «Златогор. Медова з перцем» ?; чи є пляшка, яку використовують відповідачі під час виготовлення, зберігання або введення в цивільний обіг вищезазначеної продукції, схожою із пляшкою за патентом України № 18202 до ступеня змішування?; чи може використання такої пляшки відповідачами під час виготовлення, зберігання або введення в цивільний обіг вищезазначеної продукції, ввести споживача в оману щодо виробника продукції, допускаючи змішування з власником патенту № 18202? Просить проведення судової експертиз доручити судовому експерту ОСОБА_6 Шотаєвичу (м. Київ, вул. Дегтярівська, 31).

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 23.12.2015 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Щодо заявленого клопотання про призначення судової експертизи об єктів інтелектуальної власності вказує, що відповідачем 2 судових засіданнях неодноразово зазначалося, що пляшки, в які розлиті придбані алкогольні напої Горшка особлива Горілочка домашня на кропиві. У козака та Настоянка медова з перцем. У козака (об'єкти №1) та пляшки, які вироблені із застосуванням промислового зразка за патентом №18202 (об'єкти №2), мають очевидні відмінності у зовнішньому оформлені, які можливо з позиції споживача без призначення судової експертизи, зокрема, такі як відсутність кільцевого, без заокруглень, виступу на зовнішній стороні верхньої частини горловини пляшки на об'єктах №1 та їх наявність на об єктах № 2 , відсутність опуклості у формі ободу в нижній частині горловини пляшки, в місці з'єднання горловини з її конічною поверхнею, на об'єктах №1 та їх наявність на об'єктах №2.

Враховуючи притаманні об'єктам №1 та №2 інші ознаки, що збігаються повністю чи частково, зокрема, вічна верхня частина поверхні пляшки, прямокутна центральна та нижня частини поверхні пляшки, прямокутна центральна та нижня частини поверхні пляшки, що притаманні їм внаслідок відповідного призначення і функціональних властивостей цих упаковок, що є результатом розвитку упаковки для таких товарів, вищезазначені очевидні відмінності дають підстави стверджувати про відсутність використання при виготовленні об'єктів №1 всієї сукупності суттєвих ознак промислового зразка за патентом №18202, який начебто втілений в об'єктах №2.

Вищевказані очевидні відмінності у зовнішньому оформленні відповідних і на вимогу Позивача оглядалися в судовому засіданні в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, не потребує знань в галузі інтелектуальних прав, а з'ясування зазначених обставин можливе з позиції без призначення судової експертизи, що виключає дійсну необхідність її призначення.

Крім того, відповідно до роз'яснень, які містяться в п.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського від 23.03.2012 року №5 Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів пов язаних із захистом права інтелектуальної власності , судова експертиза повинна призначатися тільки длявстановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі.

Просить відмовити в задоволенні заявленого клопотання.

Представник відповідачів 3 ,4 та в судовому засіданні 23.12.2015 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Щодо заявленого клопотання про призначення судової експертизи об єктів інтелектуальної власності вказав, що заперечує щодо задоволення заявленого клопотання, оскільки вона в даному випадку суперечить приписам ч.1 ст. 41 ГПК України та роз'ясненням, які містяться в п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського України від 23.03.2012 року №5 Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності . Також, представник відповідачів 3, 4 заперечує проти доручення проведення судової експертизи у вказаній справі судовому експерту ОСОБА_6 Шотаєвичу.

Заслухавши думку сторін щодо заявленого клопотання про призначення судової експертизи об єктів інтелектуальної власності, судова колегія прийшла до висновку, що воно не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Так, згідно ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об"єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні , зокрема суду.

Водночас, згідно з ч.1 ст.41 ГПК України судова експертиза призначається для роз"яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Згідно, п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" та враховуючи зазначені норми чинного законодавства, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Представник позивача також зазначив, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на наведені норми чинного законодавства, колегія суддів вказує, що експертиза призначається, коли для вирішення спору необхідні специфічні знання в певній галузі, а призначення судової експертизи є правом господарського суду, яке він використовує для роз"яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань.

Крім того, п.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського від 23.03.2012 року №5 Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів пов язаних із захистом права інтелектуальної власності , судова експертиза повинна призначатися тільки длявстановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі.

За таких обставин, на думку судової колегії призначення експертизи та порушення перед судовим експертом питань, вирішення яких знаходиться в компетенції суду, призведе до затягування розгляду справи.

Крім того, п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" встановлено, що господарським судам необхідно також врахувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника апелянта про призначення судової експертизи об єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення позивача, відповідачів 2, 3, 4, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Сімферопольський вино-коньячний завод до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державним департаментом інтелектуальної власності було видано Патент на промисловий зразок № 18202 "Пляшка" щодо реєстрації в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 12.01.2009 року.

За змістом даного Патенту зазначені такі відомості: номер заявки - s 2008 01704; дата подання заявки - 05.09.2008 р.; дата з якої є чинними права на промисловий зразок - 12.01.2009 р.; дата публікації відомостей про видачу патенту на номер бюлетеня - 12.01.2009 р., Бюл. № 1; автор та власник - ОСОБА_7 (UA); назва промислового зразка - пляшка.

В подальшому, 09.10.2014 року між ОСОБА_7 (первісний власник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (правонаступник) укладено договір про передачу права власності на промисловий зразок "Пляшка" згідно патенту № 18202 (а.с. 22-24, т.1).

Предметом вказаного договору є передача первісним власником правонаступнику права інтелектуальної власності на промисловий зразок ПЛЯШКА, Патент № 18202 у повному обсязі, в тому числі всі виключні майнові права та прийняття правонаступником майнових прав на промисловий зразок у повному обсязі, в тому числі всі виключні майнові права від первісного власника в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.1).

Пунктом 2.2.8 вказаного договору, визначено, що моментом переходу прав власності на промисловий зразок за патентом № 18202 є дата підписання даного договору сторонами (а.с. 24, т. 1).

Згідно ч.1 ст.20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Відповідно до штампу на цьому договорі, за реєстраційним №1186 вказано дату публікації та реєстрації передачі права власності - 12.01.2015 року (на звороті, а.с. 24, т.1).

Згідно виписки з Державного реєстру патентів України на промислові зразки № 287/11 від 22.01.2015 року, станом на 12.01.2015 року власником патенту № 18202 являється товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (а.с. 25, т.1).

Як встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, 13.08.2014 року та 27.01.2015 року між ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" (покупець) та ВТП "Фірма Старт" (постачальник) укладено договори поставки № 10 та № 2701/01, за умовами яких постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію в передбаченому цим договором порядку : пляшки скляні "Хлібна Сльоза", а саме : штофи ємністю 1 літр та 2 літри.

02.03.2015 року між ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" (покупець) та ТОВ "Артизаналь" (постачальник) укладено договір № 0203/15 ( а.с. 28-38, т.1).

Згідно п. 1.1 вказаного вище договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця : сувенірну пляшку для продукції "Хлібна Сльоза" (далі по тексту "товар"), згідно доданих до договору Специфікацій, додатку 1 (креслення пляшки "Хлібна Сльоза" ємністю 1 л), додатку 2 (креслення пляшки "Хлібна Сльоза" ємністю 2 л), які являються невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплати його на умовах цього договору.

Однак, судова колегія зауважує, що на момент укладання договору від 13.08.2014 р. між ТзОВ "СВКЗ" та ВТП "Фірма Старт" щодо виготовлення та передачі у вланість позивача пляшки "Хлібна Сльоза", а саме штофи ємкістю 1 літр та 2 літри; позивач на дату вказаного договору не набув прав, що випливають з патенту, визначені ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" (а.с. 30, т.1).

Отже, право, що випливає з патенту набувається з моменту відповідної реєстрації. Згідно договору про передачу права власності на промисловий зразок Пляшка від 09.10.2014 р. (а.с. 22-24, т.1) власникові переходять виключні майнові права на промисловий зразок, згідно патенту № 18202 лише з моменту здійснення державної реєстрації , тобто з 12.01.2015 р.

Відповідно до імперативних приписів ч. 3 ст. 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу.

Таким чином, ОСОБА_4 з обмежною відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" ще до дати подання на реєстрацію заявки №s 2008 01704 від 05.09.2008 р. на промисловий зразок Пляшка за патентом № 18202 та його реєстарції 12.01.2009 р., в інтересах своєї діяльності добросовісно використали у виробництві і під час реалізації алкогольних напоїв пляшки, які на думку позивача виготовлені з використанням всіх суттєвих ознак промислового заразка за Патентом № 18202, тобто набули прав попереднього користувача на їх використання в розумінні приписів ч. 1 ст. 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", статті 470 ЦК України, що виключає порушення прав позивача, як власника патенту на промисловий зразок № 18202 "Пляшка".

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що 01.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" - відповідач 3 (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" відповідач 2 (покупець) було укладено договір поставки, згідно якого постачальком передано покупцю за видатковою накладною № ПА-К000031 від 24.12.2007 року товар, (підстава: договір поставки від 01.06.2007р.), а саме: пляшка Статус , пляшка Златогор , пляшка Графська , штоф сувенірний "Козак", пляшка сувенірна "Запорожець", пляшка сувенірна "Шабля" на загальну суму 20700,00 грн. ( а.с.136-139 т.1).

Товаром за умовами зазначеного договору являються комплектуючі та витратні матеріали для виробництва лікеро-горілчаної продукції згідно з асортиментом і цінами, узгодженими сторонами в товарносупровідній документації, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1) ( а.с136 т.1.).

Також, 01.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (комітент) - відповідач 2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" (комісіонер) - відповідач 3 укладено договір комісії на таких умовах :

В порядку та на умовах, визначених цим договором, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду, на протязі терміну дії даного договору, здійснювати за рахунок комітента на території регіону від свого імені правочини щодо продажу товарів та передавати все набуте в результаті здійснення правочинів комітентові, за винятком сум комісійної винагороди (п. 1.1) ( а.с.140 т.1).

Товар - весь асортимент горілки, лікеро-горілчаних виробів та інших алкогольних напоїв, що виробляється комітентом. Асортимент та кількість кожної партії товару, що передається на комісію, узгоджуються сторонами в накладних на передачу товару, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2).

На виконання цього договору, відповідачем-2 ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" передано ТОВ "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" - відповідач 3 товар: настоянка "Златогор медова з перцем", напій винний плодово-ягідний "Стигла. Слива на коньяку", настоянка "Златогор медова з перцем" У козака" (штоф сувенірний "Козак"), горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві" У козака" (штоф сувенірний "Козак") на загальну суму 56 172,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № В-ЗЛ000013 від 04.01.2008 року (а.с.140- 143 т.1). Підставою отримання, як зазначалось вище - договір комісії від 01.06.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2010 р. між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" - відповідач 2 (завод) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Петрус Алко" - відповідач 3 (дистриб'ютор) укладено дистириб'юторський договір № 1 (а.с. 59-61, т. 1), відповідно до якого завод уповноважує дистриб'ютора, а дистриб'ютор бере на себе зобов'язання бути дистриб'ютором заводу, що включає в себе надання послуг по ексклюзивному представництву продукції заводу в Україні та за її межами, надання послуг по зберіганню та складуванню продукції заводу, організації ексклюзивної реалізації продукції заводу дистриб'ютором, представництво інтересів заводу з питань дистриб'юції перед іншими юридичними та фізичними особами, а також договір-доручення № 10 від 01.03.2011 р. між вказаними сторонами (а.с. 62-65, т. 2).

Згідно фіскального чека № 0107 від 15.04.2015 р. приватним малим промислово - комерційним підприємствм "КРИСТИНА" було реалізовано настоянку "Златогор" та горілку 0,5 л "Домашня", і на думку позивача використані саме пляшки промислового зразка № 18202. При придбанні вказаного товару на етикетці вказано: ексклюзивний дистриб'ютор - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Петрус Алко".

Реалізація придбаної продукції, здійснюється приватним малим промислово-комерційним підприємством "КРИСТИНА" (відповідач-1). Згідно наявних у справі витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності приватного малого промислово-комерційного підприємства "Кристина" за кодом КВЕД 47.11 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" за кодом КВЕД 11.01 є дистиляція, ректифікація та змішування спиртових напоїв; основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" за кодом КВЕД 46.34 є оптова торгівля напоями.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим законом порушенням прав власника патенту.

Із змісту залучених позивачем до матеріалів справи графічних зображень контретикеток, які наклеєні на пляшки придбаних алкогольних напоїв, вбачається, що виробництво здійснювалося на підставі ліцензії №202, що підтвердується змістом вказаної ліцензії (бланк Серія АВ №106522), про що зазначено на етикетках придбаної алкогольної продукції.

Тобто, із вказної пляшки вбачається, що відповідач-2 добросовісно використав ще до дати подання на реєстрацію заявки №s 2008 01704 від 05.09.2008 р. на промисловий зразок Пляшка та його реєстрації 12.01.2009 р. в інтересах своєї діяльності у виробництві алкогольних напоїв пляшки, які на думку позивача виготовлені з використанням всіх суттєвих ознак промислового зразка за Патентом №18202, тобто набув прав попереднього користувача їх використання саме в такому вигляді.

Вказане є доказом використання відповідачем-2 у виробництві алкогольних напоїв пляшок саме в такому вигляді та їх введення готової продукції в цивільний обіг до 03.07.2011 року, що виключає порушення прав позивача, як власника патенту на промисловий зразок № 18202 ПЛЯШКА з боку відповідача-2, оскільки, як зазначено вище, позивач набув виключних майнових прав, що випливають з патенту, в розумінні ст.20 Закону України Про охорону прав на промислові зразки , лише з дати офіційної публікації та внесення до Реєстру відомостей про набуття ним виключних майнових прав на вказаний промисловий зразок, тобто з 12.01.2015 року.

Таким чином, твердження позивача про використання відповідачами пляшки для алкогольних напоїв - Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві" та настоянка "Златогор медова з перцем", виключні майнові права на яку належать ТОВ "СВКЗ", спростовується наведеними доказами.

А тому, згідно наведених вище приписів законодавства та доказів наявних в матеріалах справи, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що здійснення відповідачами продажу вищезазначених алкогольних напоїв також не може вважатися порушенням виключних майнових прав позивача.

Окрім того, відповідно до приписів ч. 6 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Реєстру, і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру, і засвідчується патентом з наведною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу. Тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису.

Частиною 2, 3 п. 5 Постанови Пленуму "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності" № 5 від 23.03.2012 р. передбачено, що частиною шостою статті 5 Закону України "Про охорону прав на промисловий зразок" обсяг правової охорони, що надається промисловому зразку, визначається сукупністю суттєвих ознак такого зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Державного реєстру патентів України на промислові зразки і засвідчується патентом з наведеного у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу; тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису.

Згаданий опис промислового зразка є документом, що складається заявником та не публікується. Правилами розгляду заявки на промисловий зразок не передбачено обов'язкового приведення переліку суттєвих ознак, зазначених заявником у такому описі, у відповідність із зображенням виробу, яке міститься в матеріалах заявки. Отже, сам лише опис промислового зразка не може вважатися джерелом визначення суттєвих ознак такого зразка та обсягу правової охорони промислового зразка, на який видано патент.

Так, згідно наданих копій ДП "Український інститут інтелектуальної власності" матеріалів заявки на промисловий зразок № s200801704 від 05.09.2008 р. (а.с.124-144, т.2) вбачається тлумачення промислового зразка в межах опису "Пляшка", яка не має суттєвих відзнак від даних виробів, що мають ознаки, схожі із ознаками вказаного промислового зразка за Патентом № 18202.

Разом з тим, на думку апелянта, виробництво та реалізація продукції в пляшках, виключні майнові права на які має ТОВ "СВКЗ", суттєво порушує його права та може призвести до вагомих розмірів матеріальної шкоди у вигляді втраченої вигоди та псування репутації продукції ТМ "Хлібна сльоза", у зв язку з чим, останній звернувся з позовом до суду. Зокрема, просив суд, зобов'язати відповідачів припинити порушення прав інтелектуальної власності ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" на патент України № 18202 від 12.01.2009 року; заборонити відповідачам використовувати промисловий зразок за патентом України № 18202 від 12.01.2009 року шляхом заборони виготовлення будь-якої продукції з використанням промислового зразку за патентом України № 18202 від 12.01.2009 року, заборони зберігання продукції з використанням промислового зразку за патентом України № 18202 від 12.01.2009 року з метою пропонування для продажу, заборони пропонування для продажу, заборони продажу продукції з використанням промислового зразку за патентом України № 18202 від 12.01.2009 року; зобов'язати відповідачів вилучити з цивільного обороту та знищити продукцію з використанням промислового зразку за патентом України № 18202 від 12.01.2009 року як такий, що був виготовлений та введений в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності ТОВ "Сімферопольский вино-коньячний завод".

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2015 року апелянт звернувся до відповідачів із листами-попередженнями № 2004/01, № 2004/02, № 2004/03 щодо припинення порушення права інтелектуальної власності стосовно використання пляшки захищеної патентом № 18202 ( а.с. 79-99).

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин такі положення чинного законодавства.

Так, законодавчо визначено, що права інтелектуальної власності відображені в Книзі Четвертій Цивільного кодексу України, Глава 35 Загальні положення про право інтелектуальної власності .

Зокрема, відповідно до положень ст. 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 420 Цивільного кодексу України визначає, що до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать, зокрема винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

В силу ч. 2, ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 431 Цивільного кодексу України передбачає, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Частиною 1 ст. 432 Цивільного кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 461 Цивільного кодексу України, промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

За змістом ч. 1 ст. 462 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

Згідно ч. 1 ст. 464 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: 1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Так, відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту. Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка (абз. 3 ч. 2 ст. 20 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту. Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту. Договір про передачу права власності на промисловий зразок і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на промисловий зразок або видачу ліцензії на використання промислового зразка. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Окрім того, в силу ч. 3 ст. 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", будь-яка особа, не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу.

Колегія суддів, відзначає, що п.84 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 року № 12, визначено, що відповідно до пункту 3 статті 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу. У наведеній нормі йдеться про подальші операції з продажу і перепродажу саме конкретного виробу або партії виробів, виготовлених із застосуванням запатентованого промислового зразка і вперше введеного в оборот власником цього патенту чи з його спеціального дозволу. Тому виключні права власника патенту, визначені статтею 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", порушуються, якщо особа, не маючи патенту або дозволу (ліцензії) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору, вперше вводить в цивільний оборот конкретний виріб або партію виробів, виготовлених із застосуванням цього промислового зразка, навіть у разі коли до моменту цього введення в оборот власником патенту вже здійснювались операції з аналогічними партіями товару.

З огляду на наведені норми чинного законодавства, судова колегія відзначає, що за договором від 09.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_7 та товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод", позивач набув права інтелектуальної власності на промисловий зразок ПЛЯШКА, Патент № 18202 у повному обсязі відповідно до штампу на цьому договорі, за реєстраційним № 1186 з дати публікації та реєстрації передачі права власності - 12.01.2015 року (а.с. 24, т.1, на звороті).

Згідно виписки з Державного реєстру патентів України на промислові зразки № 287/11 від 22.01.2015 року, станом на 12.01.2015 року власником патенту № 18202 являється товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод".

З врахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, апелянт тільки з 12.01.2015 року набув виключних майнових прав на промисловий зразок за патентом № 18202, а не з дати підписання договору про передачу майнових прав на промисловий зразок від 09.10.2014 р.

Щодо доводів апелянта про те, що відповідачем-2 виготовляється на замовлення відповідача-1 продукція : Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві"; настоянка "Златогор медова з перцем", яка розливається у пляшку, виключні майнові права інтелектуальної власності на яку належать ТОВ "СВКЗ", що захищено патентом України № 18202, тим самим порушуючи їх судова колегія відзначає таке.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем-2 за договором від 01.06.2007року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" та товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", отримано товар: пляшка Статус, пляшка Златогор, пляшка Графська, штоф сувенірний "Козак", пляшка сувенірна "Запорожець", пляшка сувенірна "Шабля" на загальну суму 207 00,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-К000031 від 24.12.2007 року

Окрім того, на виконання цього договору комісії від 01.06.2007 року, відповідачем-2 передано ТОВ "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" товар : настоянка "Златогор медова з перцем", напій винний плодово-ягідний "Стигла. Слива на коньяку", настоянка "Златогор медова з перцем" У козака" (штоф сувенірний "Козак"), горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві" У козака" (штоф сувенірний "Козак") на загальну суму 56 172,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № В-ЗЛ000013 від 04.01.2008 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час дослідження доказів, а саме те, що відповідно до наданих позивачем фотокопій пляшок Горілка особлива "Горілочка домашня на кропиві" та настоянка "Златогор медова з перцем", на етикетці даних алкогольних напоїв вказано, що виробником є ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на підставі ліцензії № 202.

З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, відповідач-2 до дати набуття позивачем 12.01.2015 року виключних майнових прав на промисловий зразок за патентом № 18202, використовував у виробництві алкогольних напоїв пляшки, на які покликається апелянт, що виключає порушення прав позивача як власника даного патенту.

За таких обставин, колегія судді констатує, що відповідачі жодним чином не порушули виключні майнові права які належать ТОВ "СВКЗ" на промисловий зразок за патентом № 18202, оскільки останній їх набув 12.01.2015р.

На підставі вищевикладеного, судова колегія повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачі не здійснюють виготовленням тари для алкогольних напоїв, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому не могли здійснювати дій по введенню вперше їх в цивільний оборот, в тому числі пляшки визначеної патентом № 18202, в зв'язку з чим не порушули законних прав апелянта.

З огляду на вище зазначені положення чинного України, здійснення відповідачами продажу алкогольних напоїв не може вважатися порушенням виключних майнових прав позивача згідно наведених вище приписів законодавства та матеріалів справи.

Щодо доводів апелянта з приводу процесуального порушення судом першої інстанції, а саме щодо не залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко", колегія зазначає таке.

Так, відповідно до положень ст. 27 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський суд під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Разом з тим, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України , з урахуванням припису частини другої статті 104 ГПК не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в разі незалучення ним до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо це не призвело до прийняття неправильного рішення.

Окрім того, постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу ГПК України судами першої інстанції" роз'яснено, що процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду; відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи.

Як вбачається, з матеріалів справи судом першої інстанції не було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко". Разом з тим, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р. ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко", залучено до участі у справі, в якості третьої особи, на стороні відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та приписи чинного законодавства України, колегія суддів вважає, що не залучення , в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Петрус-Алко" не призвело доприйняття неправильного рішення, а відповідно відсутні правові підстави для застосування ст. 104 ГПК України, тобто для скасування рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 р.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Однак за правилами ст. 34 ГПК України докази, якими сторони обгрунтовують свої доводи та заперечення повинні бути належними та допустимими. Особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 господарський суд приймає судове рішення іменем України.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що доводи скаржника не спростовують вірного висновку суду першої інстанції, а тому підлягають їх відхиленню.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 р. року у справі № 902/941/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 902/941/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.