Рішення

від 05.08.2015 по справі 903/733/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 серпня 2015 р. Справа № 903/733/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика", м. Луцьк

про стягнення 26571,05 грн.

Суддя Вороняк А. С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кандаурова А.П., довіреність №б/н від 15.05.2015р., Гайдай Л.І. - директор, протокол установчих зборів ТОВ " ТРЕЙД КОНКОРД " №1 від 12.03.2013р.

від відповідача: Горленко О.Ю. , довіреність б/н від 15.04.2015р.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" про стягнення 26571,05 грн., з них 11535,19 грн. - пеня, 1123,43 грн. - 3 % річних, 19912,43 грн. - інфляційні втрати та судових витрат по справі.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір №18 від 24.03.2014р., видаткові накладні №РН-0000136 від 26.09.2014р. на суму 224061,82 грн., №РН-0000141 від 10.10.2014р. на суму 227977,18 грн..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.06.2015р. порушено провадження у справі №924/920/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" про стягнення 26571,05 грн..

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.06.2015р. матеріали справи №924/920/15 за вказаним позовом - направлені за підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.06.2015р. справу призначено до розгляду на 05.08.2015р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

09.07.2015р. на адресу суду повернулась ухвала господарського суду Волинської області від 30.06.2015р. із позначкою «За закінченням терміну зберігання», яка направлялася відповідачу за адресою зазначеною у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців(станом на 17.06.2015р.)(а.с.42).

В судовому засіданні 05.08.2015р. представник позивача надала суду довідку, що станом на 03.08.2015р. заборгованість відповідача становить 26571,05 грн., з них 11535,19 грн. - пеня, 1123,43 грн. - 3 % річних, 19912,43 грн. - інфляційні втрати. Представники позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити з врахуванням поданої довідки про розмір заборгованості.

В судовому засіданні 05.08.2015р. представник відповідача позовні вимоги визнала, несплату заборгованості пояснювала скрутним фінансовим становищем підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

24.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" (далі - Покупець) був укладений договір №18 (далі - Договір)(а.с.11-12).

Згідно п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язувався передавати у власність Покупця картонно-паперову продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти і своєчасно оплатити її вартість, згідно з умовами Договору.

Згідно п.3.1 Договору, зобов'язання Постачальника щодо поставки товару є виконаним в момент передачі товару. Передачею товару вважається: вручення (передача) товару Покупцеві, якщо Постачальник доставляє товар; передача товару у розпорядження Покупця на складі Постачальника; вручення товару перевізнику, призначеному Покупцем.

Згідно п.4.1 Договору ціна товару визначається згідно виставлених рахунків фактур.

Згідно п.4.3 Договору оплата за продану партію товару проводиться Покупцем шляхом безготівкового розрахунку на протязі 30 календарних днів з дня відвантаження товару.

Даний Договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками Постачальника та Покупця.

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 452039 грн., що стверджується видатковими накладними №РН-0000136 від 26.09.2014р. на суму 224061,82 грн., №РН-0000141 від 10.10.2014р. на суму 227977,18 грн. (а.с.13-14).

Відповідач провів повну оплату за поставлений товар в розмірі 452039 грн., що стверджується банківськими виписками АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві (за 10.10.2014р. на суму 100000 грн.(а.с.15), за 27.10.2014р. на суму 230000 грн.(а.с.16), за 03.03.2015р. на суму 122039 грн.(а.с.17)).

Позивач стверджує, що відповідачем невчасно оплачено частину коштів по видатковій накладній №РН-0000141 від 10.10.2014р. в розмірі 122039 грн., тому просить стягнути з ТОВ "Понінківська картонно-паперова фабрика" 26571,05 грн., з них 11535,19 грн. - пеня, 1123,43 грн. - 3% річних, 19912,43 грн. - інфляційні втрати.

Вказана вище заборгованість відповідачем визнана, проте не сплачена.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми договір №18 від 24.03.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 11535,19 грн., за період прострочення оплати з 11.11.2014р. по 03.03.2015р. на суму заборгованості 122039 грн., слід зазначити наступне.

Згідно п.5.2 Договору, при несвоєчасному розрахунку за проданий товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день від суми заборгованості.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що в розрахунку позивача допущено помилку, оскільки в період з 11.11.2014р. до 12.11.2014р. розмір облікової ставки становив 12.5000%, згідно даних розміщених на офіційному інтернет-сайті Національного банку України (www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53647&cat_id=44580).

Також, згідно п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені .

Таким чином позивачу слід було нараховувати пеню з 11.11.2014р. по 02 .03.2015р. на суму заборгованості 122039 грн..

Суд провівши перерахунок пені в розмірі 11535,19 грн., за період прострочення оплати з 11.11.2014р. по 02.03.2015р. на суму заборгованості 122039 грн., прийшов до переконання, що остання підставна в розмірі 11384,73 грн., в решті частини стягнення пені в розмірі 150,46 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1123,43 грн. - 3 % річних нарахованих за період прострочення оплати з 11.11.2014р. по 02.03.2015р. та 13912,43 грн. - інфляційних втрат нарахованих за період з 01.12.2014р. по 28.02.2015р., слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків 1123,43 грн. - 3 % річних нарахованих за період прострочення оплати з 11.11.2014р. по 02.03.2015р. та 13912,43 грн. - інфляційних втрат нарахованих за період з 01.12.2014р. по 28.02.2015р., погоджується з ними та вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Згідно ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.1 ст.35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом прийнято визнання позову представника відповідача, згідно ст.ст.22, 35, 78 ГПК України, як таке, що не суперечить законодавству та судом не встановлено порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 26571,05 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 26420,59 грн., з них 11384,73 грн. - пені, 1123,43 грн. - 3 % річних, 13912,43 грн., в частині стягнення 150,46 грн. пені - відмовити.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1816,65 грн. судового збору, в іншій частині (10,35 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул.Потебні, 71, код ЄДРПОУ 37993343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.25-а, кв.299, код ЄДРПОУ 38618979) 26420,59 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) грн., з них 11384,73 грн. - пені, 1123,43 грн. - 3 % річних, 13912,43 грн. - інфляційних втрат та 1816,65 (одну тисячу вісімсот шістнадцять гривень шістдесят п'ять копійок) грн. сплаченого позивачем судового збору.

3. У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" в частині стягнення 150,46 грн. пені - відмовити.

Повний текст рішення складено

05.08.2015

Суддя А. С. Вороняк