Постанова

від 20.10.2015 по справі 903/733/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 903/733/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" на рішення господарського суду Волинської області від 05.08.15 р. у справі № 903/733/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Конкорд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика", м. Луцьк

про стягнення 26 571, 05 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.08.2015 р. у справі №903/733/15 (суддя Вороняк А.С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" про стягнення 26 571, 05 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД" 26 420,59 грн., з них 11 384,73 грн. - пені, 1 123,43 грн. - 3 % річних, 13 912,43 грн. - інфляційних втрат та 1 816,65 грн. сплаченого позивачем судового збору. У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" в частині стягнення 150,46 грн. пені - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 05.08.2015 р. у справі №903/733/15, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2015 р. в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД" пені в розмірі 11 384,73 грн., 3% річних в розмірі 1 123,43 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13 912,43 грн. і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в частині задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" посилається на ту обставину, що господарський суд Волинської області порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт звертає увагу, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "ПКПФ" як відповідач по справі про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, оскільки 09.07.2015 року на адресу суду 1-ї інстанції повернулась ухвала господарського суду Волинської області від 30.06.2015 року із позначкою "За закінченням терміну зберігання", яка направлялася ТОВ "ПКПФ" за адресою, зазначеною у спеціальному витязі з ЄДРПОУ.

Апелянт стверджує, що даний висновок є невірним, враховуючи наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОНІНКІВСЬКА КАРТОННО - ПАПЕРОВА ФАБРИКА" зареєстровано як суб'єкта господарювання - юридичну особу. Станом на момент розгляду справи судом 1-ї інстанції підприємство знаходиться за юридичною адресою (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул. Потебні, 71), де постійно протягом робочого дня знаходиться керівник підприємства або інша особа, уповноважена керівником на представництво інтересів підприємства (в тому числі щодо отримання поштової кореспонденції).

Водночас, 05.08.2015 року представник ТОВ "ПКПФ" ОСОБА_2 в приміщенні господарського суду Волинської області перед початком судового розгляду справ №903/796/15 та №903/650/15 дізналася від ОСОБА_1, яка є представником позивача по зазначених вище справах та представником ТОВ "Трейд Конкорд", про те, що судове засідання по справі відбудеться 05.08.2015 року.

Таким чином, про дату та місце судового засідання у справі для ТОВ "ПКПФ" в суді 1-ої інстанції стало відомо перед судовим засіданням по справі.

Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що з метою надання обґрунтованих письмових пояснень по суті позовних вимог та доказів в їх обґрунтування, надати які було зобов'язано ТОВ "ПКПФ" ухвалою суду 1-ї інстанції від 30.06.2015 року, врегулювання спору та відновлення порушених прав Позивача, представник ТОВ "ПКПФ" в судовому засіданні 05.08.2015 року звернувся до суду 1-ї інстанції з усним клопотанням про оголошення перерви або відкладення розгляду справи на пізнішу дату, оскільки з причин, вказаних вище, не міг підготувати згадані вище письмові пояснення.

Водночас, суд 1-ї інстанції, абсолютно не обґрунтувавши причини відмови в задоволенні зазначеного вище клопотання ТОВ "ПКПФ", розглянув справу по суті та прийняв судове рішення в судовому засіданні 05.08.2015 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

В судове засідання 06.10.15 р. представник відповідача не з'явився, проте, 05.10.15 р. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання уповноваженого представника товариства через зайнятість 06.10.15 р. в іншій судовій справі у Волинському окружному адміністративному суді. Відповідною ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.15 р. розгляд справи відкладено на 20.10.15 р.

20.10.15 р. в судове засідання повторно не з'явився представник відповідача, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Конкорд" ОСОБА_1 заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 05.08.15 р. у справі №903/733/15 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД КОНКОРД" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" (далі - Покупець) був укладений договір №18 (далі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язувався передавати у власність Покупця картонно-паперову продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти і своєчасно оплатити її вартість, згідно з умовами Договору. Загальна сума по Договору 1 000 000 грн. (п.1.2. договору).

У відповідності до п. 2.1. Договору, якість товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам, іншій документації, а також засвідчуватись сертифікатом якості виробника.

Відповідно до п. 3.1 Договору, зобов'язання Постачальника щодо поставки товару є виконаним в момент передачі товару. Передачею товару вважається: вручення (передача) товару Покупцеві, якщо Постачальник доставляє товар; передача товару у розпорядження Покупця на складі Постачальника; вручення товару перевізнику, призначеному Покупцем.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна товару визначається згідно виставлених рахунків фактур.

Згідно п.4.3 Договору оплата за продану партію товару проводиться Покупцем шляхом безготівкового розрахунку на протязі 30 календарних днів з дня відвантаження товару.

У відповідності до п.5.2 Договору, при несвоєчасному розрахунку за проданий товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день від суми заборгованості.

Пунктом 8.1. передбачено, що договір вступає у силу з моменту його підписання та діє до 28 лютого 2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Даний Договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками Постачальника та Покупця.

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 452 039 грн., що стверджується видатковими накладними №РН-0000136 від 26.09.2014р. на суму 224 061,82 грн., №РН-0000141 від 10.10.2014р. на суму 227 977,18 грн.

Відповідач провів повну оплату за поставлений товар в розмірі 452 039 грн., що стверджується банківськими виписками АТ "Райффайзен банк ОСОБА_1" у м. Києві (за 10.10.2014р. на суму 100 000 грн., за 27.10.2014 р. на суму 230 000 грн. за 03.03.2015р. на суму 122 039 грн.

Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" невчасно оплатило частину коштів по видатковій накладній №РН-0000141 від 10.10.2014р. в розмірі 122 039 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю В«ТРЕЙД КОНКОРДВ» звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ТОВ "Понінківська картонно-паперова фабрика" 26 571,05 грн., з них 11 535,19 грн. - пеня, 1 123,43 грн. - 3% річних, 13 912,43 грн. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Спірні правовідносини випливають з договору постачання товару.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Спір між сторонами виник при виконанні господарського зобов'язання. За змістом статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин з підстав, передбачених Кодексом. Підставами виникнення господарських зобов'язань є юридичні факти - дії та події, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є вимога щодо їх належного виконання у відповідності до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір №18 від 24.03.2014 року, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 452 039 грн., що підтверджується вказаними видатковими накладними.

В свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався в повному обсязі, однак невчасно оплатив частину коштів по видатковій накладній №РН-0000141 від 10.10.2014р. в розмірі 122 039 грн.

У зв'язку із порушенням п. 5.2. договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 535,19 грн. за період прострочення оплати з 11.11.2014 р. по 03.03.2015 р. на суму заборгованості 122 039 грн.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції було правомірно враховано, що в розрахунку позивача допущено помилку, оскільки в період з 11.11.2014 р. до 12.11.2014 р. розмір облікової ставки становив 12.5000%.

Також, згідно п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи вищезазначене, аналізуючи поданий позивачем розрахунок пені колегія суддів дійшла висновку про правомірність нарахувань в сумі 11 384,73 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відтак, в задоволенні позовних вимог про стягнення 150,46 грн. пені судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 1 123,43 грн. - 3 % річних нарахованих за період прострочення оплати з 11.11.2014 р. по 02.03.2015 р. та 13 912,43 грн. - інфляційних втрат нарахованих за період з 01.12.2014р. по 28.02.2015р..

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд апеляційної інстанції, повторно перевіривши правильність нарахувань, в тому числі 1 123,43 грн. - 3 % річних нарахованих за період прострочення оплати з 11.11.2014р. по 02.03.2015р. та 13 912,43 грн. - інфляційних втрат нарахованих за період з 01.12.2014р. по 28.02.2015р., погоджується з ними та вважає, що останні підставні та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Також, відповідно до ч.3 ст.77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відкладення розгляду справи та оголошення перерви є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у цьому судовому засіданні.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та об'єктивно встановлено обставини справи, надано їм правильну юридичну оцінку, при цьому порушень процесуальних правил апеляційним судом не встановлено.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" на рішення господарського суду Волинської області від 05.08.15 р. у справі № 903/733/15 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №903/733/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.