Постанова

від 12.01.2016 по справі 903/733/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа № 903/733/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Савченко Г.І. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Головченко Д.М.

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" на ухвалу господарського суду Волинської області від 25.11.2015 року у справі № 903/733/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Конкорд"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика"

про стягнення 26 571, 05 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області №903/733/15 від 25.11.2015 року у задоволенні заяви (вх.№01-59/109/15 від 13.11.2014р.) товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2015р. по справі №903/733/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД КОНКОРД” до товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” про стягнення 26571,05 грн. – відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою товариство з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області у справі №903/733/15 від 25.11.2015 року та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2015р. по справі №903/733/15. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував усі обставини справи і порушив норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №903/733/15 від 21.12.2015 року поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" на ухвалу господарського суду Волинської області від 25.11.2015 року у справі № 903/733/15.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №903/733/15 від 29.12.2015 року, узв'язку із перебуванням у відпустці судді Павлюк І.Ю. та відповідно до п. 6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у cкладі головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Огороднік К.М.

Представник апелянта 29.12.2015 року подав клопотання про розгляд апеляційної скарги бе його участі, у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання 30.12.2015 року.

          В судове засідання 30.12.2015 року представники сторін не з'явились.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №903/733/15 від 30.12.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.01.2016 року.

Позивачем 04.01.2016 року подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник апелянта 04.01.2016 року подав клопотання про розгляд апеляційної скарги бе його участі, у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання 12.01.2016 року.

Представники сторін в судове засідання 12.01.2016 року не з'явильсь.

Судова колегія вважає, що неявка представників сторін не перешкоджатиме перегляду ухвали господарського суду Волинської області від 25.11.2015 року у справі № 903/733/15.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, заперечення на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 25.11.2015 року у справі № 903/733/15 без змін, виходячи з наступного.

          Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.08.2015р. у справі №903/733/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД КОНКОРД” до товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” про стягнення 26571,05 грн., було прийнято рішення, яким позов задовольнено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД КОНКОРД” 26420,59 грн., з них 11384,73 грн. – пені, 1123,43 грн. – 3 % річних, 13912,43 грн. – інфляційних втрат та 1816,65 грн. сплаченого позивачем судового збору. У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД КОНКОРД” до товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” в частині стягнення 150,46 грн. пені – відмовлено.

           08.09.2015р. на виконання вищезазначеного рішення господарського суду було видано наказ №903/733/15-1.

           20.10.2015р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/733/15, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” залишено без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2015р. залишено без змін.

           13.11.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” звернулося до господарського суду Волинської області з заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення господарського Волинської області суду від 05.08.2015р. у справі №903/733/15 з наступним графіком погашення заборгованості: листопад 2015р. – 10000 грн., грудень 2015р. – 11237,24 грн..

          В обґрунтування даної заяви боржник посилається на те, що ТОВ “Понінківська картонно-паперова фабрика” перебуває у скрутному фінансовому становищі, проте є бюджетоутворюючим підприємством Полонського району, на підприємстві працює 920 чоловік. Також зазначають про порушення зобов'язань контрагентами перед ТОВ “Понінківська картонно-паперова фабрика”, що приводить до існування значної заборгованості та в свою чергу істотно ускладнює негайне виконання рішення суду про стягнення заборгованості на користь ТОВ “ТРЕЙД КОНКОРД”.

На підтвердження зазначеного заявником до заяви долучено, зокрема, копії балансу(звіту про фінансовий стан) на 30.06.2015р. та на 30.09.2015р., копії звіту про фінансові результати(звіти про сукупний дохід) за 1-ше півріччя 2015р. та за 9 місяців 2015р., довідку про кількість працюючих на підприємстві, копію платіжного доручення №3662 від 29.10.2015р. на суму 7000 грн. та копії рішень судів про стягнення коштів на користь ТОВ “Понінківська картонно-паперова фабрика”.

У відповідності до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом ст. 115 Господарського процесуального кодексу (надалі – ГПК) України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2. вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного, повного виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

          В постанові Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

          З вишевикладеного вбачається, що надання відстрочки виконання судового рішення пов'язується із об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

          Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що складне фінансове становище заявника за змістом ст.121 ГПК України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступають підставою для розстрочки виконання рішення суду.

          При цьому, за змістом ч.1 ст.229 Господарського кодексу України та ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.           Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Частиною 2 ст.218 ГК України визначено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає лише 26 571,05 грн., є незначною і не може бути підставою для визнання боржника банкрутом.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що в нього існує значний розмір дебіторської заборгованості контрагентів за укладеними договорами колегією суддів не приймається до уваги, оскільки кожне підприємство веде свою господарську діяльність на власний розсуд і виконання рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2015 року у справі №90/733/15 не перешкоджає відповідачу стягувати існуючу дебіторську заборгованість зі своїх контрагентів.

А тому, судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й виніс ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Волинської області від 25.11.2015 року у справі №903/733/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" на ухвалу господарського суду Волинської області від 25.11.2015 року у справі № 903/733/15 - залишити без задоволення.

2. Справу №903/733/15 повернути до господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Огороднік К.М.