Рішення

від 27.07.2015 по справі 914/3078/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.15 Справа№ 914/3078/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньбудкомплектація", м. Нововолинськ Волинської області

до відповідача: Державного підприємства "Львіввугілля", м. Сокаль Львівської області

про: стягнення 127 164 грн. 97 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Дзедзінській Ю.К.

Представники сторін:

від позивача: Куровець М.В.-директор

від відповідача: Золочівський В.П. - помічник директора з правових питань ВП "Шахта "Лісова" ДП "Львіввугілля"

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньбудкомплектація" до Державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення 257 820,00 грн., з яких 169 660,00 грн. - втрати від інфляції та 88 160,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.09.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

До прийняття рішення по суті спору ТзОВ "Волиньбудкомплектація" подало до суду 22.10.2014 р. клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просило стягнути з ДП "Львіввугілля" 109 572,58 грн., з яких 75 246, 68 грн. - втрати від інфляції та 34 325, 90 грн.- 3% річних. Дане клопотання розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.11.2014 р. у задоволенні позову відмовлено., повернуто ТзОВ "Волиньбудкомплектація" з Державного бюджету України 2 968,54 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. рішення господарського суду Львівської області від 11.11.2014 р. у справі №914/3078/14 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньбудкомплектація"- без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньбудкомплектація" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 11.11.2014 р. у справі №914/3078/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Внаслідок автоматичного розподілу, справу №914/3078/14 розподілено судді Козак І.Б. Ухвалою суду від 16.04.2015 р. прийнято справу до розгляду, справу призначено до розгляду на 12.05.2015 р.

Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Козак І.Б. і не допущення порушення процесуальних строків розгляду справи, розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області №327 від 12.05.2015 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №914/3078/14. Внаслідок повторного автоматичного розподілу, 12.05.2015 р. справу №914/3078/14 розподілено судді Морозюку А.Я.

Як зазначено у абзаці 4 п.п.3.8. п.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», заново розгляд справи починається в разі, зокрема, зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.06.2015 р.

03.06.2015 р. позивачем (ТзОВ "Волиньбудкомплектація") подано до суду заяву про збільшення позовних вимог від 02.06.2015 р., в якій позивач збільшив розмір позовних вимог по інфляційних втратах на 15 207 грн.85 коп. та по 3% річних на 2 384 грн.54 коп., за період з 21.06.2014 р. по 22.10.2014 р., відтак просить стягнути з відповідача 90 454 грн. 53 коп. інфляційних втрат та 36 710 грн. 44 коп.3% річних (що в сумі складає 127 164 грн. 97 коп.). До заяви додано докази надіслання її відповідачу з додатками 02.06.2015 р. Дана заява розцінюється судом як заява про збільшення розміру позовних вимог.

У зв'язку з збільшенням позивачем розміру позовних вимог, в судовому засіданні 03.06.2015 р. оголошено перерву до 15.06.2015 р. Ухвалою суду від 15.06.2015 р. продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 27.07.2015 р.

В судовому засіданні 27.07.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві, поданому до суду 22.10.2014 р. клопотанні про уточнення позовних вимог, та з посиланням на матеріали справи, в розмірі згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 02.06.2015 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.07.2015 р. проти позову заперечив в повному обсязі, з посиланням на ст.267 ЦК України у зв'язку із спливом позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.10.2003 р. у справі №4/1755-6/189 затверджено мирову угоду, укладену між державним підприємством "Львіввугілля" та виробничо-торгівельною фірмою "Волиньбудкомплектація", за умовами якої відповідач зобов'язався до 31.01.2004р. погасити заборгованість в сумі 316 966,36 грн. за виконані гірничо-прохідницькі роботи за договорами від 25 липня, 1 вересня, 1 жовтня , 1 листопада, 1 грудня 2002 року та від 1 січня і 1 лютого 2003 року. З урахуванням часткового виконання умов мирової угоди заборгованість відповідача за даними зобов'язаннями за період з березня до серпня 2008р. становить 233 967,00 грн.

Також факт заборгованості відповідача позивачу 233 967,00 грн. за названими зобов'язаннями встановлено судами, а саме рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2007р. у справі № 4/2136-18/127, яким з ДП "Львіввугілля" стягнуто 110 500,00 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів та 28 400,00 грн. 3% річних за невиконання грошового зобов'язання у сумі 233 967,00 грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2008р. змінено рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2008р. у справі № 17/26 та вирішено стягнути з ДП "Львіввугілля" 57 093,00 грн. інфляційних втрат, 9 400,00 грн. 3% річних за невиконання грошового зобов'язання у сумі 233 967,00 грн. Постановою Вищого Господарського Суду України від 24.06.2008р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2008р. залишено без змін. Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2008р. у справі №4/144 вирішено стягнути з ДП "Львіввугілля" 31 766,00 грн. за період з березня до серпня 2008р., яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р.

Вказані обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2009 р. у справі № 6/134, яким стягнуто з ДП "Львіввугілля" на користь ТзОВ "Волиньбудкомплектація" 56 522 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 6 346 грн. 00 коп. 3% річних за період з вересня 2008р. по липень 2009 р. включно, 628 грн. 68 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

03.07.2014 року на виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2013 р. у справі 54552/09 на рахунок ТзОВ "Волиньбудкомплектація" Державною казначейською службою України було перераховано кошти в сумі 537 696,20 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою ПАТ «КБ «Надра» від 20.10.2014 р. Тим самим було погашено заборгованість ДП «Львіввугілля» по вищевказаних рішеннях господарських судів у загальному розмірі 537 696,20 грн.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТзОВ "Волиньбудкомплектація" до ДП «Львіввугілля» про стягнення 90 454 грн. 53 коп.- інфляційних втрат та 36 710 грн. 44 коп. - 3% річних (що в сумі складає 127 164 грн. 97 коп.) за період з 01.08.2009 р. по 22.10.2014 р., виходячи із суми боргу у 233 967,00 грн.

Причиною виникнення спору є те що, відповідач своєчасно не погасив заборгованість перед позивачем, відтак позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача нарахованих на цю заборгованості інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Частиною 5 статті встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Факт наявності заборгованості за договорами від 25 липня, 1 вересня, 1 жовтня , 1 листопада, 1 грудня 2002 року та від 1 січня і 1 лютого 2003 року встановлений вищезазначеними рішеннями суду.

Непогашеною залишалася заборгованість в розмірі 233 967,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Дана заборгованість була погашена лише 03.07.2014 року Державною казначейською службою України на виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2013 р. у справі 54552/09, у складі загальної суми заборгованості по рішеннях судів в сумі 537 696,20 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а саме, обгрунтованими є вимоги про стягнення нарахованих на суму заборгованості 233 967,00 грн. 3% річних за період з 01.08.2009 р. по 02.07.2014 р. в розмірі 34 556,61 грн. та інфляційних втрат за період з 01.08.2009 р. по 02.07.2014 р.(тобто за період серпень 2009 р.- червень 2014 р., оскільки інфляційні втрати обраховуються помісячно, а не поденно) в розмірі 75 246,56 грн.

Щодо нарахованих на суму заборгованості 233 967,00 грн. 3% річних за період з 03.07.2014 р. по 22.10.2014 р. в розмірі 2 153,83 грн. та інфляційних втрат за період з 03.07.2014 р. по 22.10.2014 р.(тобто за період липень 2014 р.-жовтень 2014 р., оскільки інфляційні втрати обраховуються помісячно, а не поденно) в розмірі 15 207,97 грн., то дані суми нараховані безпідставно, оскільки заборгованість на яку вони нараховані, була погашена позивачу 03.07.2014 року Державною казначейською службою України, відповідно з вказаної дати відсутнє тіло заборгованості, на яке можна здійснювати відповідні нарахування, заявлені позивачем. Посилання позивача на те, що виконавче провадження по виконанню рішення №54552/09 від 25.07.2013 р. Європейського суду з прав людини було закінчено 22.10.2014 р. постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 39423130, не спростовує того факту що кошти в погашення заборгованості надійшли на рахунок позивача 03.07.2014 року. Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині вказаних сум слід відмовити за їх безпідставністю.

Щодо позовних вимог про стягнення обгрунтовано нарахованих 3% річних за період з 01.08.2009 р. по 02.07.2014 р. в розмірі 34 556,61 грн. та інфляційних втрат за період з 01.08.2009 р. по 02.07.2014 р.(серпень 2009 р.- червень 2014 р.) в розмірі 75 246,56 грн., слід зазначити наступне.

У відзивах на позовну заяву(поданих до суду 15.10.2014 р. та 07.11.2014 р.) відповідач просить суд до позовних вимог позивача застосувати строк позовної давності. Також в усних поясненнях в судовому засіданні 27.07.2015 р. представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, з посиланням на ст.267 ЦК України у зв'язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України). До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу) (Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як вбачається із матерілав справи, позивач нараховує втрати від інфляції та 3% річних за період починаючи із 01.08.2009 р.

При цьому останнім рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2009 р. у справі №6/134 стягнуто з ДП "Львіввугілля" на користь ТзОВ "Волиньбудкомплектація" інфляційні втрати та 3% річних за період з вересня 2008 р. по липень 2009 р. включно.

Враховуючи вищенаведене, а також те що позивач не обгрунтував перед судом поважність причин пропущення позовної давності, та з врахуванням обов'язкових вказівок що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 р.(ст.111-12 ГПК України), суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення обгрунтовано нарахованих 3% річних за період з 01.08.2009 р. по 02.07.2014 р. в розмірі 34 556,61 грн. та інфляційних втрат за період з 01.08.2009 р. по 02.07.2014 р.(серпень 2009 р.- червень 2014 р.) в розмірі 75 246,56 грн., підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Позовна заява у розглядуваній справі була надіслана на адресу господарського суду Львівської області 20.08.2014 р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті(наявний у матеріалах справи).

Відтак, із зазначених вимог заявленими в межах трирічного строку позовної давності слід вважати вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 20.08.2011 р. по 02.07.2014 р., що складають 20 153,21 грн., та про стягнення інфляційних втрат за період з вересня 2011 р.(серпень 2011 р. не враховується, бо позов подано після 15 серпня 2011 р., а інфляційні втрати обраховуються помісячно, а не поденно) по червень 2014 р.(липень 2014 р. не враховується, так як борг погашено до 15 липня 2014 р., а інфляційні втрати обраховуються помісячно, а не поденно), що складають 28 875,34 грн. Позовні вимоги в частині стягнення зазначених сум підлягають задоволенню.

Щодо решти частини зазначених вимог, то щодо них сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі. Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 01.08.2009 р. по 19.08.2011 р. в розмірі 14 403,40 грн., та в частині стягнення інфляційних втрат за період з 01.08.2009 р. по 19.08.2011 р.(тобто за період серпень 2009 р.-серпень 2011 р., оскільки інфляційні втрати обраховуються помісячно, а не поденно) в розмірі 46 371,22 грн., слід відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.

Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються частково (в частині заперечення проти стягнення 3% річних за період з 20.08.2011 р. по 02.07.2014 р. в розмірі 20 153,21 грн. та інфляційних втрат за період з вересня 2011 р. по червень 2014 р. в розмірі 28 875,34 грн.), з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтями 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав припинення зобов'язання, і вказані статті не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Пунктом 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011 р. по справі №16/164 (2010)).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення 3% річних за період з 20.08.2011 р. по 02.07.2014 р. в розмірі 20 153,21 грн. та інфляційних втрат за період з вересня 2011 р. по червень 2014 р. в розмірі 28 875,34 грн. (що в сумі складає 49 028,55 грн.).

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 78 136,42 грн. суд відмовляє (сюди входять безпідставно нараховані 3% річних за період з 03.07.2014 р. по 22.10.2014 р. в розмірі 2 153,83 грн. та інфляційні втрати за період з 03.07.2014 р. по 22.10.2014 р.(тобто за період липень 2014 р.-жовтень 2014 р.) в розмірі 15 207,97 грн., а також обгрунтовано нараховані але заявлені з пропуском позовної давності 3% річних за період з 01.08.2009 р. по 19.08.2011 р. в розмірі 14 403,40 грн. та інфляційні втрати за період з 01.08.2009 р. по 19.08.2011 р.(тобто за період серпень 2009 р.-серпень 2011 р.) в розмірі 46 371,22 грн.)

Щодо сплаченого судового збору суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду із позовною заявою (в первинно завленому розмірі позовних вимог 257 820,00 грн.) було сплачено судовий збір в розмірі 5 160,00 грн.(квитанцією № NOTTS40299 від 14.07.2014р. сплачено 5 000,00 грн. та квитанцією № NOTTS37937 від 28.07.2014р. сплачено 160,00 грн.).

Відповідно до поданого позивачем до суду 22.10.2014 р. клопотання про уточнення позовних вимог, в якому позивач зменшив розмір позовних вимог, до стягнення було заявлено 109 572,58 грн.

Відповідно до поданої позивачем до суду 03.06.2015 р. заяви про збільшення позовних вимог позивач збільшив розмір позовних вимог, до стягнення заявлено 127 164 грн. 97 коп. При цьому позивачем згідно квитанції № 571 від 02.06.2015 р. було сплачено судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Враховуючи те, що із суми 127 164 грн. 97 коп. належна до сплати сума судового збору складає 2 543,30 грн.(2% ціни позову), а згідно квитанцій № NOTTS40299 від 14.07.2014р., № NOTTS37937 від 28.07.2014 р., № 571 від 02.06.2015 р. позивачем разом сплачено 6 987,00 грн., відтак в порядку п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 4 443,70 грн.(в тому числі 2 968,55 грн.- сплаченого згідно квитанції № NOTTS40299 від 14.07.2014 р. та 1 475,15 грн.- сплаченого згідно квитанції № 571 від 02.06.2015 р.).

Із належно сплаченої суми судового збору 2 543,30 грн. сума 980,57 грн.(2% від суми задоволених позовних вимог 49 028,55 грн.) покладається на відповідача і стягується з нього на користь позивача, решта судового збору 1 562,73 грн. (2% від суми 78 136,42 грн. позовних вимог в задоволенні яких відмовлено) покладається на позивача.

Також, у пункті 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Щодо розподілу судового збору за подання ТзОВ «Волиньбудкомплектація» апеляційної та касаційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 11.11.2014 р., судовий збір в розмірі 1 095,73 грн. за розгляд апеляційної скарги та судовий збір в розмірі 1 095,73 грн. за розгляд касаційної скарги покладається на відповідача і стягується з нього на користь позивача.

Проте, згідно наявної у справі квитанції № ПН 4506 від 26.11.2014 р. позивачем за подання апеляційної скарги сплачено 1 095,74 грн. судового збору( на 0,01 грн. більше ніж встановлено законом) , а згідно наявної у справі квитанції № 467 від 24.02.2015 р. позивачем за подання касаційної скарги сплачено 1 534,02 грн. судового збору(на 438,29 грн. більше ніж встановлено законом), відтак вказані суми судового збору 0,01 грн. та 438,29 грн. в порядку п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" підлягають поверненню позивачу.

Підсумовучи наведене, судовий збір розподіляється наступним чином. 3 172,03 грн. судового збору(980,57 грн.+1 095,73 грн.+ 1 095,73 грн.) покладається на відповідача і стягується з нього на користь позивача. 1 562,73 грн. судового збору покладається на позивача. 4 882,00 грн. судового збору(4 443,70 грн.+ 0,01 грн.+ 438,29 грн.) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.193 ГК України, ст.ст. 11,256,257,261,267,525,526, 599, 600, 601, 604 - 609, 611,612,625 ЦК України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 4-3,33-35,43,44,49,82 - 85,111-12,116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягути з Державного підприємства «Львіввугілля»(80000, Львівська область, м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, буд. 26, ідентифікаційний код 32323256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньбудкомплектація"(45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул.І.Сірка,буд.7,кв.21, ідентифікаційний код 20120396) 28 875 грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 20 153 грн. 21 коп. - 3% річних, а також 3 172 грн. 03 коп. -судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньбудкомплектація"(45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул.І.Сірка,буд.7,кв.21, ідентифікаційний код 20120396) з Державного бюджету України 4 882 грн.00 коп. судового збору(в тому числі 2 968 грн. 55 коп. - сплаченого згідно квитанції № NOTTS40299 від 14.07.2014 р.; 1 475 грн. 15 коп. - сплаченого згідно квитанції № 571 від 02.06.2015 р.; 0 грн. 01 коп. - сплаченого згідно квитанції № ПН 4506 від 26.11.2014 р.; 438 грн. 29 коп. - сплаченого згідно квитанції № 467 від 24.02.2015 р.).

5. Наказ,відповідно до ст.116 ГПК України, видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.08.2015 року.

Суддя Морозюк А.Я.