Ухвала

від 01.02.2010 по справі 60/22-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"01" лютого 2010 р. Справа № 60/22-09

вх. № 482/1-60

Суддя господарського суду: Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання: Одарюк М.П

за участю представників сторін:

стягувача - не з`явився

боржника (заявника) - не з`явився

третьої особи - не з`явилась

органу ДВС - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" (боржник) на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (вх. № 223 від 03.12.2009 р.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ ЧЕЗАРА", м.Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ", м.Харків 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м.Харків

про стягнення 892706,13 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ ЧЕЗАРА", м. Чернігів

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" (боржник) подано скаргу на дії виконавчої служби (вх. № 223), відповідно до якої боржник просить суд зобов`язати підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області зняти арешт, накладений постановою № 13256396 від 17 листопада 2009 року з грошових коштів ТОВ "ВОСТОК - ТЕЛЕКОМ", що знаходяться на поточних рахунках у ПАТ "ОСОБА_1 - Банк" (МФО 300346), АКБ "ХФБ Україна у м. Києві" (МФО 320724), Філії ЗАТ "ОТП Банк" в м. Харків (МФО 350750), АКІБ "Укрсиббанк" (МФО 351005), Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків (МФО 351016), філії ВАТ "Укрексімбанк" (МФО 351618) та ВАТ "Банк інвестицій та заощаджень" м.Київ (МФО 380281). В обгрунтування скарги боржник посилається на те, що зазначена постанова суперечить ст. ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Представники боржника, стягувача, 3-ї особи та органу ДВС у призначене судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані попередньою ухвалою суду документи не надали. Про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, неявка боржника, стягувача чи представника органу Державної виконавчої служби не є перешкодою для розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу боржника за наявними у справі матеріалами і документами.

Стягувач надав 01 лютого 2010 року відзив на скаргу боржника (вх. № 1854), в якому заперечує проти скарги, вважає її безпідставною.

Розглянувши матеріали скарги та перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТ ЧЕЗАРА" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" (відповідач) суми боргу в розмірі 892706,13 грн., яка складається з суми 386091,81 грн. - заборгованість, що утворилася через прострочення відповідачем термінів сплати сьомого, восьмого та дев`ятого внеску за товарним кредитом; 18789,80 грн. - сума, на яку збільшився борг зі сплати внесків за рахунок інфляції за час прострочення станом на 16.01.2009 р.; 386091,81 грн. - сума боргу за договором, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем вимоги про дострокове повернення залишку товарного кредиту і складається з 10-го, 11-го та 12-го внесків; 73925,64 грн. - сума боргу зі сплати процентів за товарним кредитом за договором, яка виникла в 2008 р.; 4061,92 грн. - сума боргу зі сплати процентів за товарним кредитом за договором, яка виникла в 2009 р. та 23745,15 грн. - сума штрафних процентів за договором поставки JUA630-О-05042 від 29.07.2005 р., яка нарахована станом на 16.01.2009 р.

02 лютого 2009 року відповідач надав зустрічну позовну заяву (вх. №2332), в якій просить суд визнати недійсним договір поставки № JUА630-О-05042 від 29 липня 2005 року, укладений між позивачем та відповідачем. В обгрунтування зустрічної позовної заяви відповідач посилається на те, що зазначений договір був підписаний з боку відповідача ОСОБА_2 товариства -ОСОБА_1, який не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на час укладання договору поставки та відповідно до статуту ОСОБА_2 товариства - є спостережним органом, який здійснює лише контроль за діяльністю Товариства. Отже ні редакція статуту на момент укладення договору, ні законодавство не передбачає повноважень ОСОБА_2 Товариства, як Спостережного органу, на укладення договорів поставки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 лютого 2009 року первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ ЧЕЗАРА" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ ЧЕЗАРА" 790 973,42 грн. основного боргу, 77 987,56 грн. боргу зі сплати процентів за товарним кредитом, 23 745,15 грн. штрафних процентів, 8927,06 грн. витрат зі сплати державного мита, 118 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон.Телеком" відмовлено повністю.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01 червня 2009 року по справі №60/22-09 апеляційну скаргу ТОВ "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2009р. - без змін.

04 червня 2009 року господарським судом було видано наказ на виконання рішення господарського суду Харківської області від 27 лютого 2009 року по справі № 60/22-09 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ ЧЕЗАРА" 790 973,42 грн. основного боргу, 77 987,56 грн. боргу зі сплати процентів за товарним кредитом, 23 745,15 грн. штрафних процентів, 8927,06 грн. витрат зі сплати державного мита, 118 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Всього про стягнення - 901751,19 грн.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" та ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ч.2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

11 червня 2009 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідачем було подано касаційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 15 вересня 2009 року рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2009р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду України від 05 листопада 2009 року відмовлено відповідачу у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15.09.2009 р. у справі № 60/22-09.

17 листопада 2009 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на кошти у межах суми 901751,19 грн., що належать боржнику та містяться на рахунках: ПАТ "ОСОБА_1 - Банк" (МФО 300346), Дніпропетровська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк" м. Дніпропетровськ (МФО 305017), АКБ "ХФБ Україна" у м. Києві (МФО 320724), філія ЗАТ "ОТП Банк" в м. Харків (МФО 350750), АКІБ "Укрсиббанк" (МФО 351005), Харківська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків (МФО 351016), філія ВАТ "Укрексімбанк", м. Харків (МФО 351618), ВАТ "Банк інвестицій та заощаджень", м. Київ (МФО 380281).

Відповідно до ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам. Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Відповідно до п.10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004р. за №22 обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, що зберігаються на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком/ами за рішенням суду у випадках, установлених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця про арешт коштів, прийнятою на підставі рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту, у порядку, установленому законом.

Пунктом 10.3. вищенаведеної Інструкції встановлено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Системне тлумачення вищезазначених норм дає суду підстави дійти висновку про те, що державний виконавець має право накладати арешт на грошові кошти в межах суми, що належать боржнику та знаходяться на всіх його рахунках, відкритих в банківських установах, тобто при винесенні оскаржуваної постанови від 17 листопада 2009 року державний виконавець наклав арешт на кошти боржника в межах суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом у розмірі 901751,19 грн., що містяться на всіх банківських рахунках боржника, зазначених в довідки Державної податкової адміністрації у Харківській області, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто при закінченні виконавчого провадження державний виконавець виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначає про скасування арешту грошових коштів боржника, що знаходяться, зокрема, в банківських установах.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження (частина перша статті 45 Закону).

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір (частина перша статті 46 Закону).

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є виконавчими документами, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Пунктом 7 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі, коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

Боржник у скарзі також посилається на те, що постанова про арешт коштів від 17 листопада 2009 року винесена без врахування суми виконавчого збору, однак чинним законодавством не передбачено обов`язковість зазначення суми виконавчого збору саме у вищенаведеній постанові.

Відповідно до абз. 7 п. 8 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність доводів боржника, викладених у скарзі, у зв`язку з чим відхиляє дану скаргу як безпідставно заявлену.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 30, 38, 45, 46, 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", п.10.1, п. 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004р. за №22, ст.ст. 86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відхилити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК ТЕЛЕКОМ" (боржник) на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (вх. № 223 від 03.12.2009 р.).

Суддя Чистякова І.О.

справа №60/22-09